- •Кримінальний процесуальний кодекс україни
- •Розділ I. Загальні положення
- •Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України
- •Та межі його дії
- •Глава 2. Засади кримінального провадження
- •Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження § 1. Суд і підсудність
- •§ 2. Сторона обвинувачення
- •§ 3. Сторона захисту
- •§ 4. Потерпілий і його представник
- •§ 5. Інші учасники кримінального провадження
- •§ 6. Відводи
- •Глава 4. Докази і доказування § 1. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами
- •§ 2. Доказування
- •§ 3. Показання
- •§ 4. Речові докази і документи
- •§ 5. Висновок експерта
- •Глава 5. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення
- •Глава 6. Повідомлення
- •Глава 7. Процесуальні строки
- •Глава 8. Процесуальні витрати
- •Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов
- •Розділ іі. Заходи забезпечення кримінального провадження Глава 10. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування
- •Глава 11. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід
- •Глава 12. Накладення грошового стягнення
- •Глава 13. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
- •Глава 14. Відсторонення від посади
- •Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів
- •Глава 16. Тимчасове вилучення майна
- •Глава 17. Арешт майна
- •Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи § 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду
- •Стаття 179. Особисте зобов'язання
- •Стаття 180. Особиста порука
- •§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
- •Розділ iiі. Досудове розслідування Глава 19. Загальні положення досудового розслідування
- •Глава 20. Слідчі (розшукові) дії
- •Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії § 1. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії
- •§ 2. Втручання у приватне спілкування
- •§ 3. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій
- •Глава 22. Повідомлення про підозру
- •Глава 23. Зупинення досудового розслідування
- •Глава 24. Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування § 1. Форми закінчення досудового розслідування
- •§ 2. Звільнення особи від кримінальної відповідальності
- •§ 3. Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру
- •§ 4. Продовження строку досудового розслідування
- •Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків
- •Глава 26. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності
- •Під час досудового розслідування
- •§ 1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового
- •Розслідування чи прокурора під час досудового розслідування
- •§ 2. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування
- •§ 3. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора
- •Розділ IV. Судове провадження у першій інстанції Глава 27. Підготовче провадження
- •Глава 28. Судовий розгляд § 1. Загальні положення судового розгляду
- •§ 2. Межі судового розгляду
- •§ 3. Процедура судового розгляду
- •Глава 29. Судові рішення
- •Глава 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків
- •§ 2. Провадження у суді присяжних Стаття 383. Порядок провадження в суді присяжних
- •Стаття 386. Права і обов'язки присяжного
- •Стаття 388. Приведення присяжних до присяги
- •Стаття 389. Недопустимість незаконного впливу на присяжного.
- •Стаття 391. Порядок наради і голосування в суді присяжних
- •Розділ V. Судове провадження з перегляду судових рішень Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Розділ vі. Особливі порядки кримінального провадження Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •8) Генерального прокурора України, його заступника.
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх § 1. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх
- •§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру
- •Глава 40. Кримінальне провадження, яке містить державну таємницю
- •Глава 41. Кримінальне провадження на території дипломатичних
- •Розділ viі. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
- •Розділ viiі. Виконання судових рішень
- •Розділ iх. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження Глава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб
- •Розділ X. Прикінцеві положення
- •"Стаття 581. Список присяжних
- •"Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
- •"Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство
- •Розділ xі. Перехідні положення
§ 4. Речові докази і документи
Стаття 98. Речові докази
1. Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
2. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Стаття 99. Документи
1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
2. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:
1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);
2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;
4) висновки ревізій та акти перевірок.
Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
3. Сторона, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
4. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.
5. Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:
1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, коли він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;
2) оригінал документу не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;
3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.
6. Сторона, потерпілий мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати у суді, а на вимогу суду – зобов'язані надати документи у повному обсязі.
7. Сторона зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.
Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів
та вирішення питання про них
1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 – 166, 170 –174 цього Кодексу.
2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
3. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа, слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, а при необхідності – його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
4. У випадку втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У випадку втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа, вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою документа та виготовленням його дубліката.
5. Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання.
6. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються законному власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.
7. У випадках, передбачених пунктами 2 – 4 частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно зі статтями 171 – 173 цього Кодексу.
8. Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
9. Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому:
1) гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються;
2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінальних правопорушень або винагороди за їх вчинення, конфіскуються;
3) майно, яке вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;
4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а в разі необхідності – передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;
5) гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінально-протиправних діянь, повертаються законним володільцям, а в разі невстановлення їх – передаються в доход держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
6) гроші, цінності та інше майно, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, передаються в доход держави;
7) документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
10. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.