3. Підходи до розуміння сутності соціалізації: суб’єкт-об’єктний та суб’єкт-суб’єктний. Співвідношення понять “соціалізація”, “виховання”, “розвиток”.

З огляду на взаємодію людини і оточуючого середовища стосовно сутності соціалізації існує два підходи - суб'єкт-об'єктний та суб'єкт-суб'єктний. До першого підходу людина розглядається як об'єкт впливу з боку різних соц. інституцій (сім'я...), які виступають суб'єктами соціалізації. Головне завдання об'єкта засвоювати норми, цінності, правела поведінки, які прийняті у данні спільноті, і їм слідувати в повсякденному житті. Тому соціалізація тут розглядається як адаптація, як процес встановелення індивіда соц. істотою відповідно до норм, правил суспільства. Започаткований у дослідженнях Е. Дюркгейма і Т. Парсонса. Дюк - вважав що кожне суспільство бажає підготувати своїх наступників відповідно до свого ідеалу. Т. Парсонс - надавав великого значення соц. групам, у яких росте і розвивається людина - сім'я, клас, група однолітків. З позиції суб'єкт-суб'єктного підходу соціалі-я розуміється не лише як адаптація особистості, а й як процес становлення особистості як неповторної індивідуальності.Суб'єкт-суб'єктний підхід до процесу соціалізації передбачає активну роль не лише суспільства але і дієвість самої людини, що виступє активним учасником своєї соціалізації. На соціалізацію впливають також позиція індивіда, його точка зору, його рішення, його вибір стратегії поведінки. Таким чином, з позиції суб'єкт-суб'єктного підходу суспільство не є єдиним чинником соціалізації; а дитина від народження стає її повноправним учасником. Соціалізація - це взаємодія світу дорослих і світу дітей. Вона здійснює свідомий вибір моделі поведінки на основі своїх потреб, мотивів, формулює власні погляди. Виховання можна визначити як відносно соціально контрольований процес розвитку людини. Розвиток - це загальний процес становлення людини.

4. Механізми соціалізації особистості.

На думку В.В. Москаленка, всі механізми соціалізації можна розділити на 3 групи: 1)неусвідомлювавльні (наслідування, навіювання); 2) усвідомлювальні (авторитет); 3) механізми, до яких належить санкції заохочення. А.В. Мудрик поділяє їх на три групи: -психологічн; соц-психологічні; - соц. -педадогічні. До основних психологічних та соц. - психологічних механізмів можна віднести імпрінтінг(фіксування людини на ранніх стадіях розв.); наслудування(копіювання якого-небуть прикладу, зразку); екзистеційний натиск (оволодіння мовою і неусвідомленне засвоєння норм соц. поведінки.); фасилітація (підтримуючий і стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльністі інших.); переконня (усвідомленне прийняття ідей, уявлень зразків поведінки.); індифікація (процес неусвідомлювального ототожнення людиною себе з іншою людиною. ); Рефлексія (мислиневий процес, спрямований на аналіз, розуміння, усвідомлення себе). До соц- педадогічних механізмів: традиційні (засоби соціалізації, реалізується в умовах впливу сім'ї та найближчого оточення); Інституційні (засоби забезпечують необхідні знання і навики соц. прийнятої поведінки); Міжособистісні (засоби діють у процесі спілкування , коли дитина намагається копіювати модель поведінки значимих людей); Стилізований (прийняття дитиною зразків поведінки та моральних цінностей). На людину в процесі життя діють всі зазначені механізми соціалізації. Однак їх співвідношення залежить від психологічних особливостей дитини, вікової , статевої, соц- культурної групи. Процес зворотньої соціалізації коли людина втрачає засвоєні норми і цінності називається десоціалізацєю. Десоціалізовану людину називають маргіналом, маючи на увазі втрату нею соц. звязків і не пристосування до нових умов.