Є всі питання крім(їх завтра закину):11-13, 17-19, 32-34, 35-37, 47-49, 71-73!!!!!!

1.****

Існує понад 500 визначень терміну «культура». Зараз слово «культура» вживається в 4 основних значеннях:

1. для позначення загального процесу для інтелектуального, естетичного, духовного розвитку;

2. словом «культура» користуються тоді, коли ідеться про суспільство, яке ґрунтується на праві, порядку, моральності. В цьому значенні поняття «культура» збігається з поняттям «цивілізація»;

3. під «культурою» розуміють спосіб життя людей, притаманний певній спільності (напр., професійна культура, молодіжна культура), нації (українська, китайська к-ра), історичній добі (к-ра античності, Ренесанс);

4. слово «культура» вживається як узагальнююча назва для різноманітних форм і наслідків інтелектуальної та художньої діяльності людей.

Сучасні інтерпретації культури дають змогу дійти певних висновків:

• культура являє собою створену людиною «другу природу», культура не може виступати поза людським суспільством;

• культура – це система спільних цінностей, матеріальних та духовних; людина як носій культури формується в процесі культурно-творчої діяльності. За своєю суттю вона істота соціокультурна;

• культура – це міра людськості в людині та суспільстві. По суті, культура являє розвиток людини в суспільстві. З появою свідомої діяльності, суспільства виникає своєрідний шар життя, окрім біологічного – інтелектуальний.

2.*** Європейський культурний регіон

Межі: від Гібралтару о Уралу.

Основу європ. к-ри, європ. свідомості становлять:

• грецька спадщина;

• римська цивілізація;

• християнська традиція.

Формування європ. к-ри пов’язане з традицією, що простягалася від античності через християнську к-ру європ. Середньовіччя до Нового часу.

Велика увага приділялась особистості. Людина, по суті, була центральною фігурою, тому розвивалось право, філософія, раціональне мислення. Закладались принципи правового суспільства (на відміну від східного деспотизму).

Найціннішими надбаннями духовної к-ри античності для подальшого розвитку європ. регіону були:

• зародження гуманістичної традиції (людина ставилась в центр);

• досвід демократії;

• винайдення різних філософських систем і зародків теоретичної науки;

• величезний динамізм європ. к-ри, що вів до швидкої зміни різних елементів у суспільстві.

Період кризи полісної організації багатьох світоглядних засад попереднього часу, духовну порожнечу заповнює християнство. Християнству судилося внести в життя європ. народів відчуття своєрідної духовної цілісності. В ролі духовного наставника і організатора такої цілісності виступала церква.

В середньовіччі в галузі знання головним принципом відношення до істини виступав догматизм, а методом пізнання – схоластика.

Але у 1054 р. християнство розділилось на православ’я і католицизм, а в 16 ст. – ще й на протестантизм. Це значно вплинуло на формування відносин у Європі.

Сучасна європ. к-ра бере свій початок з епохи Ренесансу, на основі переосмислення досягнень античної к-ри і к-ри Середньовіччя. Саме тоді було закладено основи нового світогляду. Це був час зародження філософського раціоналізму, перехід від авторитарності Середньовіччя до критицизму Нового часу. Це призвело до формування розвинутої науки і набуття нею світоглядних функцій.

У Новий час людина перейшла на основи наукового світогляду. Період Просвітництва, суспільні і світоглядні зміни призвели до формування світогляду сучасної європ. людини.

Науково-технічні зміни ХІХ-ХХ ст. зробили європ. суспільство надзвичайно динамічним.

Для цієї цивілізації характерний яскраво виражена в культурі роль інновацій, які постійно ламають і перебудовують культурну стабільність.

В ХХ ст.. європ. к-ра поширилась на всі континенти, але й сама зазнала значних впливів, особливо східних культур.

В сучасній зх.-європ. к-рі утворився своєрідний духовний вакуум, що став наслідком кровопролитних війн і кризи індустріальних цивілізацій. Поширилась т. зв. масова к-ра.

3. ****Тропічно-африканський регіон.

В культурному плані регіон існує лише відносно. Цей регіон характерний великою різноманітністю культурних процесів, зумовлених соціальними, історичними, природними і етнопсихологічними факторами.

Історико-культурні області даного регіону:

1. країни Пн.-Сх. Африки (частина Судану, Ефіопія, Сомалі). Веде свою культ. традицію від часів взаємодії з давнім Єгиптом.

2. Країни Зх. і частково Центр. Африки. Об’єднує перебування в складі давніх або середньовічних держав, міграції, культурні контакти. У реліг. значенні надзвичайно різноманітні.

3. Країни Центр. і Сх. Африки. Населені бантумовними народами, але в культурному плані строката.

4. Південно-Африканська республіка (ПАР), Намібія. На культурне обличчя відбиток традиції апартеїду – розділення по етнічній ознаці (білим – своє, чорним - своє). К-ра регіону зазнала великої європеїзації.

5. О-ви Атлантичного та Індійського океану. Основна риса – високий рівень міжетнічного змішування та формування креольських культур.

Особливості регіону:

• Існувало рабство;

• Мирним шляхом іслам поширився на багато прибережних територій;

• Європейська традиція прийшла з періодом колоніальних загарбань;

• Сучасна епоха характеризується, з одного боку, зростаючою інтернаціоналізацією, з другого – зростанням етнічної свідомості;

• Негритюд – теорія, що африканська к-ра звеличується над європейською;

• Для естетичної свідомості африканських суспільств характрна відсутність терміну «мистецтво» і взаємозамінність понять «краси» і «добра». Мистецтво тут розчинено в повсякденності і найяскравіше проявляється в обрядах і ритуалах;

• Керівним началом всіх художніх явищ виступає ритм, який пронизує скульптуру і архітектуру, танець і музику.

Континент з точки зору к-ри залишається аморфним.