2. Класифікація виховних впливів. Основні принципи організації виховного впливу.
Цілеспрямований та регульований вплив на школяра з боку вчителя здійснюється засобами таких впливів, як переконування, навіювання, наслідування, зараження та рефлексія.
Переконування складається з теоретично обґрунтованих (логічних) прийомів, за допомогою яких пропонована інформація приходить до сфери інтересів індивіда.
Переконування, як механізм і метод впливу, слід відрізняти від переконання як властивості, компонента психіки, що включає в себе знання, поєднанні з щирою впевненістю в їх істинності. Структурне переконування включає в себе теоретично обгрунтовані (логічні) прийоми, за допомогою яких певна інформація, що повідомляється, органічно вплітається у сферу інтересів школярів. При цьому доводиться істинність чи хибність певних інформаційних повідомлень, їх значущість.
Мета переконування полягає в тому, щоб підвести дітей не тільки до розуміння певних положень, а й до внутрішнього їх прийняття.
Навіювання реалізується за допомогою звернення до авторитетних джерел (історичних, юридичних посилань на певну особу тощо) і впливу засобами мовлення на почуття, розум та волю індивіда.
Навіювання (сугестія) - відбувається вплив передусім на почуття, а через них - на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації з певного джерела досить некритичне й малоусвідомлене. Навіювання грунтується на властивості слова оживляти, активізувати наявні й формувати нові асоціації між подразниками першої та другої сигнальних систем. А це означає, що через слово учень зможе засвоїти не тільки відповідні поняття, а й образ поведінки. Навіювання має давнє і широке використання, оскільки воно пов'язане як з фізіологічними, так і з психічними властивостями дітей.
Навіюваність притаманна школярам будь-якого віку, але чим молодша дитина, тим легше вона піддається їй.
Сприймання навіюваних ідей належить до пасивних, навіть дещо автоматизованих процесів. Певна частина інформації може засвоюватись несвідомо, без втручання активного мислення. Некритичне сприймання інформації не можна уявляти собі у вигляді чогось нереального, а всі засвоєні думки, поняття - ірраціональними, що суперечать здоровому глузду. Некритичне сприймання - цілком реальне явище людської психіки, призначення якого, насамперед, полягає в економії розумової енергії. Типовим прикладом навіювання є звернення вчителя до певного авторитетного історичного джерела, юридичного документа, посилання на популярну особу тощо, коли учні сприймають ту чи іншу інформацію як цілком надійну. Оскільки транслятором цієї інформації є вчитель якому довіряють, ефект навіюваності дедалі більше зростає.
У психології виховання використовують різні види навіювання: пряме, опосередковане, довільне, мимовільне. Особливо важливо враховувати мотиваційну спрямованість навіювання. З цією ознакою його можна поділити на спонукальне й гальмівне. Перше характеризується тим, що вчитель, враховуючи безпосередні потреби, звички, інтереси учнів, пропонує їм прийняти певний варіант поведінки. Гальмівне полягає" в тому, що школярам подається така інформація, яка стримує їх від аморальних й антигромадянських вчинків.
Наслідування передбачає копіювання індивідуальних манер, стилю одягу, поведінки та ін., притаманних іншим людям. Для прикладу, вчитель як об'єкт наслідування для учнів.
Наслідування - може відбуватися як мимоволі, так і довільно. Мимоволі діти дошкільного і молодшого шкільного віку копіюють вербальні та поведінкові реакції спрямованості дорослих - батьків, родичів, учителів.
Поняття «наслідування» тісно пов'язане з іншим соціально-психологічним поняттям - «мода», яка виявляється в багатьох аспектах: смаках, уподобаннях, захопленнях тощо. Зважаючи на те, що вчитель для багатьох учнів - об'єкт наслідування, він має пропагувати моду на прогресивно-українське: пісні, музику, дизайн, культуру спілкування тощо.
Зараження: відбувається вході безпосереднього спілкування, під час якого від індивіда до іншого суб'єкту спілкування передаються різні емоційні стани - радість, тривога та інше.
Зараження. В ході зараження від індивіда до індивіда переходять різні емоційні стани - захоплення, тривога, радість, ентузіазм, сміливість тощо, які безконтрольно сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування.
Рефлексія самосприймання себе з позиції партнера по спілкуванню.
Рефлексія
означає
самосприймання себе з позиції партнери
по спілкуванню. Коли педагог впливає
на громадянську сферу учня, в останнього
виникають думки типу: «А що думає про
громадськість сам вчитель?», «Яка вона
в мене насправді?» «Якою він хоче, щоб
вона була?». Та прочитати ці думки
неможливо і судять про них лише за
поведінковими реакціями (П.Р. Ігнатенко
і ін., 1997).
Основні принципи організації виховного впливу:
1) наявність доброзичливих стосунків між учасниками виховного впливу.
2) створення спеціальних умов зовнішнього характеру (дискусія на морально-етичну тематику) та внутрішніх передумов для організації виховного впливу.
3) врахування дії внутрішніх захисних механізмів.
4) врахування основних детермінант виховного процесу, а саме: індивідуальних та вікових особливостей дитини; участь та вплив референтної групи; спадковість; стан здоров'я; особливості сімейного виховання.
5) високий рівень розвитку емпатії в того хто здійснює виховний вплив.
6) педагогічна майстерність та індивідуальні якості вчителя як організатора виховного процесу і впливів.
7) адекватне та справедливе оцінювання вчителем результатів вчинку учня - оцінка; підтримка; тощо.
8) дотримання оптимального співвідношення між основними структурними компонентами виховного впливу: а) контролем; б) вимогою до дитини що є єдиним із факторів виховної зрілості; в) самостійністю та ініціативою вихованця; г) емоційною підтримкою; д) вибір вірного типу виховного впливу.