Я.Р-Бурлуцкий - Релігієзнавство

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Я. Л. Романенко Бурлуцький

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО: КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей

Донецьк Юго Восток 2010

УДК 215(075.8) ББК Э2(4УКР)я73 1

Р69

Автори укладачі:

Романенко Бурлуцький Я. Л. — асистент, аспірант

Рецензенти:

Стасенко С. О. — канд. філос. наук, доцент; Макушина Т. О. — канд. філос. наук, доцент

Відповідальний за випуск:

Бабенко В. М. — канд. філос. наук, доцент

Затверджено на засіданні кафедри історії і філософії (протокол № 3 від 27 жовтня 2010 р.)

Романенко Бурлуцький Я. Л.

Р69 Релігієзавство: короткий конспект лекцій : навчальний по сібник для студентів усіх спеціальностей / Я. Л. Романенко Бур луцький. — Донецьк : Юго Восток, 2010. — 60 с.

ISBN 978 966 374 568 8

Навчальний посібник містить у собі базовий матеріал з кур су релігієзнавства, сучасну релігійну статистику України та світу, порівняльні таблиці, прогнози що до релігійної картини май бутнього, висвітлення вчень нових релігійних течій та тоталі тарних культів.

УДК 215(075.8) ББК Э2(4УКР)я73 1

ISBN 978 966 374 568 8 © Я. Л. Романенко Бурлуцький, 2010

ВСТУП

Місце релігії у сучасному світі

На сучасному етапі історії нашої країни особливе місце серед соціальних, історичних, психологічних факторів національно духовно го відродження зайняв фактор релігійний. В Україні, по суті, розпочався новий етап розвит

ку релігійних конфесій. Він породив безліч проблем, пов’язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегулювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гострих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конституційних положень принципу свободи совісті й відповідного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій. Правильне орієнту вання навколо релігійно церковних питань як доктринального, так і практичного характеру — необхідна умова гуманітарної освіченості фахівця будь якого профілю, він повинен мати уявлення про духов ну спадщину людства, загальнолюдські цінності, зосереджені у вчен нях світових релігій. Саме в цьому полягає сенс і мета курсу релігіє знавства. Осмислення релігії в контексті суспільних, духовних і пра вових реалій сьогодення зумовило структурну побудову цього на вчального посібника. Його складають розподіли, присвячені визна ченню предмета дослідження релігієзнавчої науки, знайомству з ос новними релігієзнавчими концепціями, з’ясуванню ролі релігії у ду ховній культурі людства, а також розгляду проблеми її походження, структури, елементів та основних функцій.

В історії людства з найдавніших часів і до сьогодення не було жод$ ної культури, жодного суспільства, яке було б повністю безрелігійним.

Історія свідчить, що численні релігійні вірування і культи є продук тами освідомлення людиною самої себе та навколишнього світу, та кож вони відображають у своїх специфічних вченнях і доктринах суттєві риси соціального оточення, особливості тієї чи іншої істо ричної епохи. У зв’язку з цим релігія є універсальним духовним яви щем у житті суспільства, що об’єднує за допомогою догматів, мо ральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначени ми конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних гро

– 4 –

Вступ

мад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхи лень і явищ, виконувати інші корисні функції.

Будь яку форму релігії доцільно розглядати з позицій ретроспектив ного методу, висвітлюючи історичні особливості виникнення та еволюції релігійних вірувань і вчень, ту роль, яку вони фактично відігравали на певних етапах розвитку суспільства. Однак історичний аналіз релігії не обхідно поєднувати з теоретичним дослідженням її побудови, функцій, системи духовних цінностей. Вивчати релігійне середовище доцільно лише в тісному зв’язку з конкретно історичними, соціальними, етніч ними, культурними явищами, під впливом яких формуються ті чи інші релігійні вірування і культи. Отже, релігія — це соціальне явище, яке не обхідно вивчати, керуючись науковою точкою зору. Наукове релігієзнав ство є комплексом теоретичних поглядів на релігійну свідомість як фор му суспільної свідомості, на соціальну природу релігії, закономірності її виникнення і розвитку. Релігієзнавчі знання складають методологічну основу вивчення релігійних явищ у їхнім зв’язку з соціальною практи кою. Ядром теоретичного релігієзнавства виступає «філософія релігії». Під останньою розуміється філософське пояснення релігії.

Філософія релігії відрізняється від фактичного релігієзнавства на$ самперед тим, що, на відміну від останнього, вона вчить не тільки запа$ м’ятовувати особливості віровчення окремих релігій, але і вміти розріз$ няти релігії за їх раціональною, розумною обґрунтованістю.

Всучаснійфілософськійдумцііснуютьдвапідходидовивченнярелігій: а) ідеалістичний (релігія визначається як центральне суспільне яви ще, в релігійній свідомості відображається зміст потойбічних, надпри родних факторів); б) матеріалістичний (релігія є суспільно історичним продуктом з її внутрішніми закономірностями розвитку). Філософія релігії локалізує предмет вивчення релігії. Остання виступає об’єктом філософського знання насамперед як соціальне явище. Досліджується не тільки механізм виникнення релігії, а й процес її відображення у свідомості людини, особливості формування релігійних понять, сим волів і духовних цінностей. При цьому об’єктом філософського вив чення є не тільки сама релігія, а й те соціальне та природне середови

ще, що впливає на процес формування релігійних вірувань.

Курс релігієзнавства певним чином пов’язаний з іншими філо софськими курсами, насамперед із історією філософської думки, зок рема релігієзнавчі знання допомагають краще розуміти особливості виникнення та розвитку релігійних філософських шкіл та напрямів, наприклад, таких як арабський калам, християнська патристика, нео томізм та неопротестантизм, тощо.

– 5 –

РОЗДІЛ 1

Релігієзнавство як наука

План:

1.1.Визначення релігії

1.2.Типологія основних форм релігії

1.2.1.Стародавні родоплемінні культи

1.2.2.Національно етнічні релігії

1.2.3.Світові релігії

1.3.Теорії виникнення релігії

1.1.Визначення релігії

Релігія — це дуже складне явище соціального характеру, воно ви никло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним; воно по єднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настано ви) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприрод них істот). Релігія — це те, що робить людське життя осмисленим, вона забезпечує її найважливішим компонентом — «значенням». Це відбу вається завдяки тому, що релігія дає людині певну картину світу (кос мосу, універсуму), в якій несправедливість, страждання, смерть, все те, що робить життя трагічною невдачею, володіє, як виявляється, пев ним значенням і значенням, насамперед, в перспективі «останньої або кінцевої реальності». Сильним робить людину знання того, навіщо вона живе, а це знання дає їй віровчення. Віровчення — це системати

зований виклад змісту віри у догматах, які були раз і назавжди визнані як істина, а тому не підлягають критиці.

Релігія є символічною системою, необхідною для сприйняття цілісності світу. Вона забезпечує контакт індивіда зі світом як з єдиним цілим, в якому життя і дія мають певні кінцеві значення. Релігійні символи і поняття забезпечують стійкість і міцність людського існування, додаючи йому певне значення. Релігія ос вячує норми і цінності людського життя і гарантує тим самим со ціальний порядок і стійкість соціального світу. Вона є необхід ним ступенем сприйняття світу, обумовлена функціями свідомості і має таке саме право на існування, як і раціональне, наукове пізнання. Отже, релігія є однією з форм суспільної свідомості, яка відображає дійсність в образах і міфах та утверджує віру в їхню реальність. Релігія, на відміну від таких форм суспільної свідо

– 6 –

Я. Л. Романенко$Бурлуцький

дії не «по правді», а символічно, наприклад, в жертвоприношеннях обійтися не справжніми, а символічними дарами богам. Символи — це об’єкти (Хрест, «Зірка Давида»); це поведінка, вчинки (коліно преклоніння перед олтарем, хрещення новонародженого), доторкан ня до Мезузи — шматка пергаменту з віршами з Второзаконія, при кріпленого до одвірка при вході в будинок людини, що дотримуєть ся традицій, або повернення обличчям в сторону Кааби, як умова дієвості молитви мусульманина (так само, як п’ятикратна щоденна молитва); це міфи або перекази (біблійна історія створення світу, євангельська розповідь про Христа, який миє ноги учням). Релігійні символи забезпечують функціонування релігії, як системи комуні кацій і як системи вираження і пояснення досвіду розв’язання «кінцевих проблем».

Отже, в релігії віровчення тісно переплітається з ритуальною по ведінкою та системою символів, віра завжди має свою форму вира ження у культі. Знайте: культ — це система певних встановлених інди

відуальних та колективних обрядів, за допомогою яких людина спілкуєть ся з Богом, або надприродною силою.

Релігія, і як віра, і як культ — це невід’ємна частина соціально го буття людей. Вона існує в суспільстві не як чужорідне йому тіло, але як один з виявів життя соціального організму. В історії людства не було жодного суспільства, яке б зовсім не мало релігійних уяв лень. Але характер і міра зв’язку релігії з суспільством на різних етапах його розвитку неоднакові. Виділяють три різні форми релі гійних вірувань: родоплемінні, національно етничні та світові. Отже, будь яка релігія неодмінно складається з: віровчення, культу

(обрядів) та відповідної поведінки. (Якщо є тільки віровчення, то це не релігія, а особиста віра).

1.2.Типологія основних форм релігії

1.2.1.Стародавні родоплемінні культи

Перші релігійні уявлення в сучасному ро зумінні склалися у верхньому палеоліті приблиз но 40–20 тис. років до н. е., коли жили люди су часного антропологічного типу (кроманьйонці). До ранніх форм релігії належать: фетишизм, то темізм, магія, анімізм. Перший історичний тип релігії — це сукупність первісних родоплемінних вірувань і культів. Цей тип релігії характерний

– 8 –

Розділ 1. Релігієзнавство як наука

для первісної стадії в історії розвитку людства. На цьому етапі фор мується родовий лад в рамках якого народжується старовинна форма релігії, релігія роду — тотемізм («тотем» на мові алгонкінів означає «його рід»).

Запам’ятайте: тотемізм — це віра в родинний зв’язок всіх членів роду з якимсь видом тварин або рослин.

Реальна, а не фантастична тварина вважається тотемом даної гру пи людей. Члени групи, тотемом якої був, наприклад, ведмідь, вважа ли себе ведмедями, а ведмедів — членами своєї групи. Таким чином, наочно виражалася єдність членів даного роду і їх відмінність від всіх інших. Тотем — символ, позначення єдності роду. Тотемічні уявлення зумовлюють певні відносини між людьми. Вони діляться на «своїх» і «чужих», у зв’язку з цим встановлюється, що можна і що не можна. М’ясо «свого» тотема не можна вживати в їжу, чоловіки і жінки однієї тотемної групи не можуть одружитися — це табу. Виникає уявлення про дозволене і заборонене. З тотемом пов’язане уявлення про існу вання особливих речей, на них накладається табу, вони стають недо торканими «священними», звертатися до них можна тільки дотриму ючись найсуворіших правил, за порушення яких накладалися страшні покарання. Вважалося, що дотримання цих правил забезпечує збере ження роду, видобуток їжі. Роблячи корисну тварину тотемом, члени роду вірили, що за допомогою якихось дій іншого роду, можна при мусити цю тварину розмножуватися. Печерний живопис тієї епохи майже виключно зображає тварин. Тотемічні уявлення пов’язані з особливими церемоніями, ритуалами, що здійснюються з приводу найважливіших подій в житті: народження, присвячення, смерті. З’яв ляються магічні дії. Однією з перших була мисливська магія («маг» — це аккадське слово, що означає «мудрець»).

Майте на увазі: Магія — це віра в те, що певні слова (заклинання) та обряди можуть надприроднім шляхом впливати на речі, які імітуються в цих обрядах, або описуються у цих заклинаннях.

Магія — це символічний образ дій (чаклунських обрядів), що ма ють своєю метою досягнення потрібного результату через уподібнен ня. Це отримання конкретного результату особливим, не «прямим», не природним шляхом. Наприклад, вважалось, що можна добитися успіху на полюванні не за рахунок витривалості, сміливості, досвідче ності і іншого, а за допомогою магічних обрядів, заздалегідь імітуючи прийоми, що використовуються на самому полюванні. Розрізняють кілька видів магії: мисливська, військова, лікарняна, сімейна, тощо. Звідси народжуються інші релігійні уявлення, які пов’язані із окре

– 9 –

Я. Л. Романенко$Бурлуцький

мими предметами та їх природними та надприродними властивостя ми. Декотрі речі («фетиші») наділялись в людській уяві особливими магічними властивостями і були спроможні впливати на життя людей окремим надприродним шляхом — це культ фетишизму («фетиш» — це французьке слово, що значить «ідол»). (Згадайте: культ — це систе

ма певних встановлених індивідуальних та колективних обрядів, за до помогою яких людина спілкується з Богом, або надприродною силою.)

Запам’ятайте: Фетишизм — це релігійне поклоніння неживим предметам, давня форма релігії, в якій віра в надчутливе втілювалася в обожнюваний неживий предмет природи.

Фетишами частіше за все служили: частина скелі, камінь незви чайної форми, криниця, дерева. Фетиші, як вважалось, володіли особ ливими властивостями, в них укладалася прихована сила — «мана». Свідченням розвитку ритуалів і міфів є поховання. Живі почали піклу ватися про мертвих, які після смерті продовжували вважатися члена ми роду. Люди вважали, що вмерлий продовжує жити, тому його за безпечували їжею, вбивали і ховали разом з ним тварин. Іншими сло вами, представлялося, що життя, що продовжується після смерті цілком матеріальне. Так зароджується уявлення про духів, демонів. Швидше усього, воно виникає як спроба пояснити смерть: мить на зад людина ще була живою, а тепер вона мертва, хоча тіло є. Звідси уявлення про те, що померти значить «випустити дух». Передбачаєть ся, що духи діють і продовжують спілкування з людьми. Так виникла віра в «духовних істот» — анімізм.

Знайте: анімізм (від лат. «anima» — душа) — це віра в існування нема теріальних духовних істот, самих по собі, або втілених в матеріальні тіла.

Таким чином, ми можемо сказати, що родоплемінні культи були дуже схожі між собою, бо в своїй основі спирались на комплекс релігійних уявлень, що містів елементи тотемізму, магії, фетишизму, та анімізму.

1.2.2. Національно етнічні релігії

Другим історичним типом релігії є національ но етнічні релігії. Вони виникають на рубежі IV

ІІІ тисячоліття до н. е. на берегах річок Нілу, Тигра і Євфрату, Інду, коли з’являються перші великі міста держави. Родоплемінні співтовариства посту паються місцем державному об’єднанню людей. У зв’язку з цим змінюються зміст і функції релігій них вірувань, з’являються державні боги, боги по

кровителі окремих містечок. Більшість національно етнічних

– 10 –