основы гор.хоз

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ПРАВА В БУДІВНИЦТВІ

Кафедра “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ”

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА»

(для напряму підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” галузі знань 0305 “Економіка і підприємництво”

денної і заочної форм навчання) № коду

Укладачі: проф. Богачов С.В., проф. Лук’янченко О.О., ас. Філіппова О.С.

Макіївка, ДонНАБА 2012 р.

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ПРАВА В БУДІВНИЦТВІ

Кафедра “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ”

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ

«ОСНОВИ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА»

(для спеціальності 6.030504 “Економіка підприємства” освітньо-професійного напряму 0305 “Економіка і підприємництво” денної і заочної форм навчання)

№ коду

Укладачі: проф. Богачов С.В., проф. Лук’янченко О.О., ас. Філіппова О.С.

Макіївка, ДонНАБА 2012 р.

2

3

ТЕМА 1.

МІСТО ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

1.1 Місто в історичному аспекті

Перші міста на землі виникли за кілька тисячоліть до нашої ери в зв'язку з переходом людського суспільства від первіснообщинного до рабовласницького ладу, коли відокремилося ремесло від землеробства, з'явилися приватна власність і товарообмін, класи і держава. Народження кожного міста обумовлено потребами суспільства й у першу чергу економічними. Значення, роль і соціальний профіль міст мінялися залежно від рівня розвитку продуктивних сил, способу виробництва, суспільно-економічної формації, в умовах яких вони розвивалися. Змінювалися характер розселення людей, розміри і темпи розвитку міського господарства, ступінь благоустрою житлового фонду.

В цілому розмову про феномен міста очевидно слід починати з того, як воно народжується, з першопочатків, з акту закладання міста. Щоб акт відбувся, слід визначити, окреслити, а згодом виокремити з терену місце, де закладатиметься майбутнє місто. Тобто перед фундаторами стояла проблема вибору. Обране місце повинно було чимось виділятися з-посеред інших місць, чимось відрізнятися від довколишнього околу. Сучасне раціональне мислення одразу шукатиме якихось матеріальних вигод – вигідної бухти, захищеної місцини, торгового шляху. Мислення ж людини, яка жила у доісторичну епоху, в епоху не лінійного, а циклічного часу, який постійно повторював цикл народження та смерті верховного бога, було іншим. У міфологічному світі, ще при живих богах, вибір гідного місця для міста здійснювався на зовсім інших засадах. Уже іншими, але все ж метафізичними аргументами керувалися великі можновладці вже цілком досяжного для нашої історичної пам’яті минулого. Хоча інколи міста дійсно з’являлися у зручних, з огляду на економічні, військові чи які-небудь інші матеріальні переваги, місцинах.

Отож, міста можна розділити на ті, які засновувались (закладались) ще у міфологічному часо-просторі, на міста, які засновувались вже в історичну епоху, та міста, які взагалі не засновувались, а неначе виростали з поселень іншого типу.

Відповідно до цього в історичному розвитку, як свідчить сучасна наука, виділяють кілька типів міст: міфологічне, азіатське, античне, середньовічне та сучасне.

Міфологічне (місто-акт творення світу)

Перші міста, про які є відомості в істориків, ставляться до 3000 р. до н.е. - у Єгипті, Ассирії й найдавніших державах Близького Сходу.

Міста, які засновувались (закладались) ще у міфологічному часо-просторі, з’являлися у точках стику (конфлікту) двох сфер, на які ділився тогочасний світ – сфери небесної та земної. Аби їх поєднати, щось мало ці сфери пронизати – як правило, це була поява міфологічного героя, рятівника світу. Тоді на фізичному рельєфі дійсно поставали міста у камені чи дереві, і для тогочасних людей вони стояли не стільки на реальному ґрунті, скільки на міфологічному.

В цілому міста з міфологічного часо-простору творилися типологічно так само, як творився світ. Закладання такого міста опирається на те саме, на що опертий і акт творення світу – на божу волю чи благословення. Без божої волі, поза нею і не через неї такого роду місто закладатися не може. Як світ є не лише творінням бога (або богів), але й їхньою

5

домівкою, так і міста, закладені їхньою волею, ставали оселею богів чи бога. Такою оселею Бога був Єрусалим до зруйнування Храму. Бог жив у Храмі на горі Моріа у місті Єрусалимі. Місцеві боги мешкали ледь не у кожному такому місті давнього Близького Сходу – у Вавилоні, Уруку та ряді інших.

Азіатське (місто-фортеця примітивних деспотій)

З часом тогочасна генерація богів поступово померла. Міфи втратили свою силу і стали легендами, перестали бути живою реальністю. Вже ніхто не закладав міста у метафізичний спосіб, бо міфологічні герої відійшли у минуле. Тому почали з’являтися інші міста, які вже засновувались у цілком досяжному нашому розумінню історичному часі та у цілком реальному фізичному ландшафті. Тогочасні владці закладали міста вже своєю волею, але віра була у повному розквіті і вони все ще робили спроби заручитися охороною небесних патронів. Саме так з’являється азіатське місто або, як ще його називають, місто – фортеця примітивних деспотій.

Приводом до виникнення міст первісних східних деспотій була воля вождя, що змушував будувати неприступні стіни, що оточують значний простір, усередині якого перебував його палац. Укріплене місто будувалося для здійснення стратегічного панування над плем'ям, але він будувався там, де плем'я селилося особливо густо. Це були місця, де легше всього було добути коштів до існування (землеробство, полювання, рибний лов, питна вода). Такі міста могли зникати так само швидко, як і виникати. Місто було військовою резиденцією деспотичного глави племені, виконував функції оборони й панування. В економічних відносинах місто не мало виробництва, жило натуральною даниною й оброками, які приносило вождеві підвладне населення, а також плодами військових набігів, що періодично здійснювалося вождем. У таких містах будувалися чудові піраміди, вежі, грандіозні храми, високі набережні, штучні басейни. Разом з тим, одночасно рабські квартали вражали брудом, скупченістю й повною відсутністю сучасних коштів благоустрою.

Античне (місто-держава)

Інакше виникали міста в Древній Греції й почасти в Римі. Їх жителі займалися винятково землеробством, селилися розсіяно у відкритих селах, але потім, залишивши колишнє життя, заснували міста й улаштували за міцними стінами вільну громаду не за наказом впливових володарів, а по добрій волі.

Так утворився античний «поліс» - місто-держава. Міста укладали між собою союзи й засновували колонії, що повторювали цей устрій. З'явилася ціла система муніципальнополітичного устрою, що мала економічну основу: неможливість жити й займатися осілим землеробством поза захисту укріплених центрів, де землеробське населення рятувалося у випадку періодичноповторюванихнападівворогів.

У античному місті зустрічаються значний поділ праці й деякий розвиток торговельного капіталу. У таких містах заставляється нова диференційована система політичного керування. Самі поняття «міське господарство», «міський благоустрій» виникли там. Терміни «комунальний», «муніципальний» вийшли з античного міста. І взагалі всі найважливіші проблеми місцевого керування й самоврядування вперше зародилися в «містах-державах» греків та римлян.

Найбільшим містом античності був Рим. Він мав, очевидно, не менш мільйона жителів. У Римі вперше з'явилися державні системи правотворчості та складна техніка міського благоустрою в цілому ряді областей (зокрема, водопроводи, купальні тощо).

6

Середньовічне (місто цехового ремесла)

Середньовічне місто одними дослідниками розглядалося як безпосереднє продовження міст, заснованих римлянами. Але існує також теорія, згідно якої у середні віки поняття соціальної безпеки не існувало: пересування племен, військові напади, розбої, грабежі були хронічним явищем. З метою оборони поселення стали зміцнювати, обносити стінами, ровами, частоколами. Під час нападів ворога за стінами ховалися околишні сільські жителі з родинами та худобою. Створювалися союзи взаємної оборони, що поєднували селища більш-менш значної округи у свого роду військову громаду зі своїми певними правами й обов'язками. Всі селища, що входили в цей союз, були зобов'язані піклуватися про підтримку зміцнень городища, а у випадку війни - захищати їх зі зброєю в руках.

Далі вирішальним моментом в утворенні «економічного» міста виявилася торгівля. Також одночасно поблизу торговельних пунктів розвивалися обробна промисловість, ремесла. Ремісники поєднувалися в цехи по професійній ознаці. Відбувалося звільнення міст від феодальної залежності, а городян - від кріпосної. Середньовічні міста не були особливо великі. Вони відрізнялися від села не стільки чисельністю населення, скільки економічним укладом, політичним устроєм та архітектурними спорудженнями.

В цілому середньовічні міста перебували в вкрай антисанітарному стані, що привело до повальних епідемій та хвороб, які лікарі того часу лікувати не вміли. Благоустрій середньовічних міст був значно нижче, ніж античних центрів. До XII століття майже у всіх містах Європи будинку були дерев'яними, через що міста при відсутності протипожежних коштів часто вигорали вщент.

Але в той же час життя середньовічного міста носила яскраво виражений виробничий характер. Уньому відбувався інтенсивний обмінта розвивався торговельний капітал, що потім переростав в індустріальний й фінансовий капітал, що безпосередньо призвело до створення сучасного міста.

Сучасне (місто торгово-промислового й фінансового капіталу).

Середньовічне місто під впливом технічного прогресу й колосального розвитку торговельного капіталу змінюється до невпізнанності, поступово наближаючись до сучасного міста. Відбувається ріст міського населення за рахунок масового переселення сільськихжителівуміста. Значно збільшується кількість міст.

Одночасно з цим розвиваються й удосконалюються сфери комунального обслуговування жителів міст. Водопостачання та каналізація, енергопостачання (електрика, тепло й газ) та інші види побутових послуг стали повсюдними супутниками жителів сучасного міста.

Таким чином, розглянувши еволюцію міста в історичному розрізі, можна зробити висновок про те, що місто примітивних деспотій являє собою стратегічний центр, античне місто - політичний центр, середньовічне місто – економічний, сучасне місто – соціальноекономічний центр. Наглядноеволюціяосноворганізаціяміста наведена нарис. 1.1.

7

Рис. 1.1 Еволюція основ організації міста

Що ж стосується історії розвитку «українського міста», то її вивчення також свідчить про те, що виникнення міст нерозривно пов’язано з задоволенням загальноміських суспільних потреб, для вирішення яких створювався спеціальний орган управління.

Так у всіх містах тогдашньої України, навіть тих, які були «під панами», існувало самоврядування. Міста в той час поділялися на міста “привілейовані”, яким королівськими, а потім і царськими грамотами підтверджувалося Магдебурзьке право, і на міста, що не володіли таким правом. У перших на чолі міста стояв магістрат, – який відав міським міщанством в адміністративному, судовому та фінансовому відношеннях. На чолі Магістрату стояв війт з бурмистрами, райцями і лавниками, які вибиралися із середовища городян. У розпорядженні магістрату знаходилися канцелярія на чолі з майстратовим писарем, а для виконання своїх розпоряджень магістрат мав «міських слуг», які обіймали різні посади. Ремісниче населення міст поділялося на цехи, які керувалися виборними цехмістрами і користувалися у межах своїх цехових відносин повним самоврядуванням.

У містах, що не мали грамоти на Магдебургію, органом самоврядування була ратуша. Тут так само, як і в Магістраті, засідали виборні війти і бурмистри, але поряд з ними ще панські урядники, представники полкового чи сотенного уряду. На чолі цехів стояли виборні цехмістри.

За типом міст складалося й керування сіл, населених «посполитими»: тут теж були виборні війти. У козацьких селищах на чолі громад стояли отамани. Отаман поєднував поліцейські, фіскальні та суддівські обов'язки. Сотня була адміністративною одиницею.

Наступним кроком до розвитку самоврядування є виборність міського голови. Голова – це вже представник міста, як усієї сукупності населення визначеного пункту. В цей період місто уособлюється як юридична особа.

В цілому міське суспільство через виконавчі й розпорядчі органи в особі магістрату, а пізніше – думи, проводило вибори, впроваджувало місцеві податки на міські

8

потреби. Магістрат збирав не тільки міські, але й казенні податки та робив з них витрати. Видаткова частина міського бюджету включала утримання магістрату та думи, риття канав, ремонт мостів, мощення й ремонт бруківки, освітлення міських вулиць, очищення площ та будинків від нечистот, будівництво доріг та інше.

Інтенсивний розвиток «українських міст» починається в період капіталізму. Виникнення фабричного виробництва й поява машин вимагають великої кількості робочих рук на великих промислових підприємствах. Відбувається централізація населення. Навіть при невеликій фабриці робітники живуть поблизу. Задовольняючи їхні потреби, трудяться ремісники, кравці, шевці, пекарі, муляри, столяри та інший робочий люд, що селиться тут же, утворюючи робітниче селище. Згодом селище розростається в містечко, а містечко - у велике місто. Чим більше місто, тим вище ступінь розвитку його інфраструктури: міських доріг, житлових мікрорайонів, масового міського транспорту, промисловості, мережі підприємств побутового обслуговування, установ науки і культури тощо.

За адміністративним значенням міста підрозділялися на губернські, повітові й заштатні. Більшість «заштатних» міст являють собою торгові села. На обліку тоді були селище, село, станиця, посад, містечко, слобода та інші «неміські поселення» з числом жителів до 10 тисяч чоловік. Повітові міста того часу мало чим відрізнялися від сіл. У містах переважали невеликі дерев'яні будинки. Так, лише у Харкові в 1910 р. налічувалося 107 глинобитних хат (мазанок), 9279 дерев'яних, 7262 кам'яних та 1086 напівкам'яних будинків.

Угрупі «повітових» значилися і такі міста, що за чисельністю населення і економічним розвитком набагато перевершували губернські. Наприклад, Одеса числилася повітовим містом Херсонської губернії, тоді як за числом жителів вона була вп'ятеро більша губернського Херсона.

Поява надмонополій з величезними капіталами приводить до концентрації виробництва в районі найбільших міст. На їхній території споруджуються нові потужні підприємства, що утворюють єдине ціле з вже існуючими. У ході монополізації капіталу гігантські корпорації поглинають своїх конкурентів у менших містах, збільшуючи потужності великих фірм. У великих містах розташовуються підприємства й установи сфери обслуговування. Сюди ж тяжіють великі потоки працездатного населення, не зайнятого в суспільному виробництві.

Урезультаті цих процесів великі міста перетворюються в міста-гіганти, що виходять за свої межі та розростаються за рахунок пригородів. Поступово розширюючись, раніше самостійні й відособлені міста, з'єднуються один з одним, утворюючи єдине ціле, так звану міську агломерацію або мегаполіс з населенням понад одинадцять, а то і більше 20 мільйонів чоловік. Їхній розвиток має гіпертрофований характер, утворюючи нові складні містобудівні проблеми.

Не обійшов цей процес і Україну. Якщо на початку XX ст. в Україні переважав розвиток окремих великих міст, то починаючи з 30-х років тут виникають перші групи великих міст у зв'язку з реалізацією широкої програми індустріалізації та електрифікації країни. Намічена планом “ГОЭЛРО” система електростанцій та енергопередач стала тим каркасом, на базі якого почала формуватися мережа великих міст – опорних центрів розвитку промисловості, культури й науки.

9

У роки Радянської влади на території України велося масове житлове будівництво. Були побудовані 5, 9, 12 і 16-ти поверхові будинки. У містах з'явилися міста-супутники, "міста-спальні", житлові масиви та мікрорайони сучасних будинків. Підвищувався благоустрій будинків та селитебної території. Ставилося завдання до 2000 року забезпечити житлом кожного, хто мав у цьому потребу, включаючи молоду родину. Великий розвиток одержала сфера послуг. У містах з'явився метрополітен як найбільш надійний вид міського транспорту з високою провізною спроможністю та регулярністю руху.

Характерною рисою розселення після другої світової війни є виникнення міст та міських групових систем, що зберегли свій архітектурний вигляд до теперішнього часу. Великі, середні та малі групові системи являють собою тісно взаємозалежні міські й сільські поселення різної величини та народногосподарського профілю. Об'єднання досягається розвитком територіально-виробничих зв'язків, загальною транспортною та інженерною інфраструктурою, єдиною мережею суспільних центрів соціальнокультурного обслуговування й місць відпочинку населення. Саме це й обумовлює формування агломерацій.

Агломерація - територіальне утворення, в основі якого лежить певне місто, а також певна сукупність селищ міського типу, сільських та інших поселень, які об'єктивно об'єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) інтенсивними економічними, у тому числі трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими зв’язками, а також екологічними інтересами.

Міська агломерація є реальністю сьогоденного становлення та розвитку сучасних міст як в Україні, так і в світі. Вона забезпечує перехід від компактної форми міської концентрації виробництва й населення до розосередженої. Агломерація заснована на поглибленні спеціалізації та кооперуванні виробництв, розвитку головних підприємств шляхом створення філій та суміжних виробництв, розташовуваних у малих містах. Взаємозалежні групи великих міст забезпечують кращі умови для просторового розвитку центрів управління та інформації, системи наукових установ, середніх і вищих навчальних закладів. Саме тому у групах великих міст системотвірними є високорозвинені адміністративно-господарські, науково-виробничі, інформаційні функції в межах великих економічних вузлів, районів та областей. У процесі збільшення абсолютних розмірів міста спостерігається зменшення темпів відносного приросту його населення. Ця закономірність ще більшою мірою виявляється сьогодні в розвитку великих міст України, де більш сприятливі умови для самореалізації та гармонізації соціальноекономічної й функціональної структури населених місць, для забезпечення динамічної рівноваги між виробничою та невиробничою сферами.

1.2.Місто як соціально-економічне явище

Вцілому ж сьогодні суспільне життя людства нерозривно зв’язане з містом. Кожна друга людина мешкає в місті. Більш того, як зазначалося раніше, наявність різноманітних ресурсів та природних умов разом з економічними чинниками сприяють утворенню нових міст й їхніх систем з вузькопрофільним виробництвом та сферою зайнятості людей.

Вцілому проведений аналіз визначень поняття «місто» показав, що даний термін є складний та багатоаспектним.

10