Тема 3. «Організаційний механізм менеджменту організації»

1. «Жорсткий» та «м’який» підходи до управління організаціями.

“Гуманістична” модель представляє підприємство як колектив людей, які виконують спільну роботу на принципах розподілу і кооперації праці, при цьому найважливішим фактором продуктивності є людина як соціальний діяч. Елементами моделі є такі складові як увага до працюючих, їх мотивація, комунікації, участь в прийнятті рішень. Завдання керівників полягає в регулюванні відносин між працівниками, координації процесів виконання конкретних завдань і виробничих планів шляхом особистого і безпосереднього впливу на співробітників. За критерій ефективності управління приймається підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення людських ресурсів, тобто вважається, що якщо всі внутрішні процеси, які зв’язані з персоналом, управляються належним чином, то на підприємстві не виникає проблем з досягненням намічених цілей з випуску продукції, прибутку, доходів тощо.

Ці два підходи, не дивлячись на їх принципові відмінності, мають одну спільну рису – і в першому, і в другому випадку передбачається, що цілі організації однозначно визначені приймаються всіма учасниками управлінської діяльності. При цьому удосконалення системи управління зводиться до вирішення деякої інженерної задачі:

1. Існує бажаний стан системи S1, який відомий.

2. Існує дійсний стан системи S0.

3. Існують альтернативні шляхи переходу із S0 в S1.

4. Завдання аналітика полягає в тому, щоб визначити найкращі шляхи переходу S0 в S1.

На відміну від цього, який називають “жорстким” системним підходом, “м’який” системний підхід виходить із необхідності враховувати різноманітні та різнопланові інтереси акціонерів і менеджерів, робітників і їх сімей, постачальників і покупців продукції підприємства, органів влади та некомерційних партнерів, тобто всіх тих хто так чи інакше зацікавлений в існуванні підприємства. Такий підхід практично означає прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, при якій досягнення будь_якої однієї мети обмежується вимогою виконувати і інші цілі на належному рівні. Критерієм ефективності управління при цьому виступає здатність підтримувати певний баланс між такими різними цілями як об’єм продаж, прибуток, доходи, інтереси персоналу і покупців, захист оточуючого середовища тощо.

2. Складові комплексного механізму управління.

Комплексный механизм управления представляет собой совокупность экономических, мотивационных, организационных и правовых (а в ряде случаев — также политических) способов целенаправленного взаимодействия субъектов хозяйствования (субъектов предпринимательства и научно-технического развития) и воздействия на их деятельность, обеспечивающих согласование интересов взаимодействующих сторон, объектов и субъектов управления.

Комплекс механизмов управления промышленной организации представляет собой многоуровневую систему взаимосвязанных механизмов различной природы: экономических, мотивационных, организационных, правовых и политических.

В состав комплексного механизма управления компанией входят.

1. Экономические механизмы:

1.1. Механизм конкуренции и рыночного ценообразования.

1.2. Механизм самоокупаемости (воспроизводства факторов производства).

1.3. Механизм самофинансирования инвестиций в производственное, научно-техническое и социальное развитие.

1.4. Механизм заемных средств, инвестируемых в развитие предприятия.

1.5. Механизм государственного регулирования и государственной поддержки.

2. Мотивационные механизмы:

2.1. Механизм мотивации высококачественного труда.

2.2. Механизм мотивации научно-технического развития производства.

2.3. Механизм мотивации предпринимательства.

2.4. Механизм мотивации хозяйствования.

3. Организационные механизмы:

3.1. Структурные механизмы.

3.2. Организация управления и механизм демократии.

3.3. Организационно-экономический механизм корпоративного планирования.

3.4. Организационно-технические и организационно-административные механизмы.

3.5. Информационные механизмы.

4. Правовые механизмы:

4.1. Нормы и институты хозяйственного права.

4.2. Механизм арбитражного рассмотрения хозяйственных споров.

4.3. Нормы и институты корпоративного права.

5. Политические механизмы:

5.1. Социально-экономическая политика.

5.2. Внешнеэкономическая политика.

5.3. Научно-техническая политика.

2. Особливості ситуаційного підходу до управління.

Особливості	Методологія ситуаційного підходу до менеджменту
Ситуаційний підхід вніс великий вклад в теорію управління. Використовує можливості прямої прив’язки науки до конкретних ситуацій та умов	менеджер повинен бути знайомий із засобами професіонального управління, які довели свою ефективність. Це має на увазі знання процесу управління, індивідуальної та групової поведінки, системного аналізу. Методів планування, контролю та кількісних методів прийняття рішень;
Центральним моментом ситуацій-ного підходу є ситуація, а також є конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час	менеджер повинен вміти передбачити ймовірні наслідки (як позитивні, так і негативні) від застосування даної методики або концепції в конкретній ситуації;
Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть в більшій мірі сприяти досягненню мети організації в конкретній ситуації	менеджер повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який ймовірний ефект можуть мати наслідки зміни однієї або декількох змінних;
Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором вказівок, це спосіб міркування про організаційні проблеми і рішення. В ньому також збережена концепція процесу управління	менеджер повинен уміти відібрати конкретні прийоми, які визвали б найменший негативний ефект, для конкретних ситуацій, тим самим забезпечуючи досягення цілей організації самим ефективним шляхом
Ситуаційний підхід намагається зв’язати конкретні прийоми та концепції з визначенням конкретними ситуаціями для того, щоб досягти мети організації найбільш ефективно
Ситуаційний підхід використовує ситуаційні відмінності між організаціями та всередині самих організацій. Менеджеру необхідно визначити, які значимі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організації