Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ek_prats_ukr

.pdf
Скачиваний:
7
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
1.07 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Кафедра “МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ І ПРАВО”

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

“ЕКОНОМІКА ПРАЦІ (ГАЛУЗЕВА)”

(для спеціальності 7.050201 «Менеджмент організацій»)

№ кода

Склав: К.Е.Н., ДОЦЕНТ БЕЗЗУБКО Л.В.

Затверджено на засіданні кафедри: “Менеджмент організацій і право” ПРОТОКОЛ № від

Зав. кафедрою Дорофієнко В.В.

Макіївка, 2003 р.

ЗМІСТ

 

ВСТУП

3

ТЕМА 1. РИНОК ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ

 

СИСТЕМІ

5

ТЕМА 2. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА.

9

ТЕМА 3. ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇНИ, РЕГІОНУ Й

 

ПІДПРИЄМСТВ

21

ТЕМА 4. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

39

ТЕМА 5. ОЦІНКА ТРУДОВОГО ВНЕСКУ

 

ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

44

ТЕМА 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ

50

ТЕМА 7. ЗАРОБІТНА ПЛАТА.

57

ТЕМА 8. АНАЛІЗ І ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ

 

ПОКАЗНИКІВ

74

ТЕМА 9. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

 

У РЕГІОНІ

80

ТЕМА 10. ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ

 

ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

94

ЛІТЕРАТУРА

121

2

ВСТУП

Економіка праці є однією з найважливіших економічних дисциплін. Під її предметом розумілася організація праці, проблеми оплати, нормування, організації й продуктивності праці, планування праці й аналізу трудових показників.

Ті самі терміни, категорії, поняття, збігаючись за назвою в соціалістичній і ринковій економіці праці, відбивають різні соціально-економічній природі явища. В даний час у країні в сфері праці розвивається безліч нових явищ, таких як: зміна концепції зайнятості, децентралізація системи оплати праці, висновок тарифних угод, роздержавлення й приватизація, що породжують нову систему соціально-трудових відносин усередині підприємства й суспільства в цілому.

Разом з тим, із багатьох теоретичних і прикладних аспектів вітчизняна економіка праці містила раціональне, позитивне знання забезпечувала вироблення вмінь і навичок у фахівців в області економіки й організації праці. При цьому важливо при аналізі й оцінці економіки праці уникати двох крайностей : тотального заперечення досягнень як вітчизняної, так і закордонної науки.

У сучасній економічній теорії проблеми ринку праці розглядаються в мікроекономіці при аналізі ринку факторів виробництва, у макроекономіці - при аналізі сукупного попиту на робочу силу, проблем безробіття й інфляції. Крім цього в "західній" економічній науці сформувалися спеціальні напрямки – економіки праці як науки, що досліджує поводження роботодавців і працівників у відповідь на дію стимулів у виді заробітної плати, цін, прибутку і т.д. Вона розглядає фактори, що визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестиції у людський капітал, проблеми диференціації в оплаті праці, механізми розподілу робочої сили по різних галузях і видам діяльності.

Перехід народного господарства на рейки ринкової економіки припускає подальше удосконалювання економіки праці - функціональної науки, що вивчає суспільні відносини людей, що складаються в процесі організації суспільної праці й відтворення робочої сили. Вона є основою економічної політики держави в області праці. Економіка праці розглядає в органічній єдності організаційні, економічні, соціально-психологічні дії у сфері суспільної трудової діяльності. Предметом її вивчення є специфічні особливості організації, нормування, планування праці й керування їм у різних умовах господарювання з метою підвищення ефективності суспільного виробництва.

Основними питаннями курсу є наступні: ринок праці , продуктивність праці: її фактори і резерви, вимір і планування; оцінка трудового внеску працівників підприємства; сутність і види норм праці, принципи і методи нормування праці; сутність , види, форми заробітної плати, їхня організація й планування; форми організації й стимулювання праці; оцінка трудового потенціалу підприємства й інші.

Метою вивчення різноманітних процесів і явищ в області трудових відносин є не тільки виявлення загальних закономірностей розвитку трудових відносин, їхнє вивчення, але і вироблення практичних заходів для посилення впливу суспільства на підвищення

ефективності суспільної праці.

 

 

 

Основними задачами курсу є наступні :

визначити рівень

продуктивності праці;

розкрити сутність утворення,

організації

і розподіли заробітної плати відповідно до

3

трудового внеску працівників; організації й стимулювання праці; оцінка трудового внеску працівників підприємства; здійснити аналіз трудового потенціалу підприємства, його трудових показників;

Відповідно до поставленої мети й задачами, студент повинний знати наступні питання : основні поняття курсу; теорію керування працею на сучасному етапі розвитку країни, основні проблеми, що маються в області організації суспільної праці й напрямку їхнього рішення. Студент, повинний уміти: проаналізувати трудові показники роботи підприємства; здійснити їхнє планування; розробити основні напрямки по їх подальшому удосконалюванню.

Слід зазначити, що даний посібник є складовою частиною комплексу методичних навчальних посібників, підготовлених раніше. Серед останніх можна назвати «Методичні вказівки й тематика контрольних робіт із курсу «Економіка праці» ( для студентів-заочників, що навчаються по спеціальностях «Економіка підприємства», «Менеджмент організацій»); “Методичні вказівки за рішенням задач за курсом “Економіка праці”; “Методична допомога з рішення задач за курсом" економіка праці”: у які дані формули, приклади рішення типових задач, варіанти задач для самопідготовки студентів і т.д.

Навчальний матеріал, організований методично за наступною схемою : посібник складається з декількох т-блоків: у якому представлені тема, схема понять навчальний матеріал у виді опорного конспекту (виділені основні поняття й терміни.. Схема понять наочно представляє основний зміст теми - головні поняття й терміни. Навчальний матеріал – викладається у виді опорного конспекту основних положень лекцій, допомагає самостійному вивченню матеріалу.

4

ТЕМА 1. РИНОК ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

Поняття ринку праці.

Ринок праці як складова частина ринкової економіки являє собою:

1)систему суспільних відносин із погодженими інтересами роботодавців і найманої робочої сили ;

2)сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили;

3)місце перетинання різних економічних і соціальних інтересів і функцій, позицій підприємств, - поле взаємин окремого підприємства і його співробітників, тобто потенційних або фактичних працівників, але думаючих про перехід на нове місце роботи в межах фірми.

Таким чином, ринок праці — найважливіший елемент ринкової економіки, що представляє механізм узгодження інтересів роботодавців (пред'явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців робочої сили).

Складові частини ринку праці

Головні складові частини ринку праці — сукупна пропозиція та сукупний попит. Функціонування ринку праці має ряд особливостей, а саме:

1)невіддільність прав власності на товар-працю від його власника.

2)праця являє собою процес витрати робочої сили її носія; у процесі купівліпродажу праці виникають особливі відносини;

2)значна тривалість контакту продавця й покупця. Угода, чинена на ринку праці, припускає початок тривалих відносин між продавцем і покупцем;

3)дія не грошових факторів угоди (умови праці, мікроклімат у колективі, перспективи професійного росту);

4)наявність великого числа інституціональних структур особливого роду. До них відносяться: система трудового законодавства; різні установи й служби регулювання зайнятості; державні програми в області праці й зайнятості і т.д.;

5)високий ступінь індивідуалізації угод. Вони відрізняються великою розмаїтістю, оскільки кожен працівник у своєму роді унікальний, а кожне робоче місце тією чи іншою мірою відрізняється від іншого і жадає від претендента специфічних навичок.

Головними складовими частинами ринку праці є сукупне речення (П), що охоплює всю найману робочу силу, і сукупний попит (ІЗ) як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці (мал. 1.).

Мал. 1. Сукупний ринок праці

5

На представленому малюнку та частина, що утвориться шляхом перетинання сукупного попиту та сукупної пропозиції, зветься вдоволений попит на працю (ВУС). Непересічні частини відповідають поточному ринкові:

АР = СР-УС , де

АР. — сукупний ринок праці; АР — поточний ринок праці.

Види ринку праці. Сегментація ринку праці

Відкритий ринок - включає економічно активне населення, що шукає роботу, має потребу в підготовці й перепідготовці. Сюди ж входять усі вакантні робочі місця у всіх секторах економіки.

Первинний ринок праці - ринок праці, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія, система керування і т.п.

Поточний ринок праці утвориться за рахунок природного й механічного руху робочої сили і робочих місць (уведення нових і вибуття старих).

В даний час існує сегментація ринку праці — це поділ працівників і робочих місць на стійкі й замкнуті сектори, зони, що окреслюють мобільність робочої сили своїми границями. Сегментами ринку праці є первинний і вторинний ринки праці.

Первинний ринок праці — це ринок, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія, система керування і т.п.

торинному ринкові праці властива велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність професійного просування, росту кваліфікації, наявність відсталої техніки й технології, відсутність профспілок.

Причинами поділу ринку праці на сегменти є розходження в рівнях: економічної ефективності виробництва; соціальної ефективності праці; соціальної ефективності виробництва.

Сегментація ринку праці передбачає також його розподіл на внутрішній і зовнішній ринки. Внутрішній ринок праці — це система соціально-трудових відносин, обмежених рамками одного підприємства, усередині якого призначення ціни робочої сили й розміщення останньої визначаються адміністративними правилами й процедурами.

Даний ринок визначається наявністю й складом працівників на підприємстві, їхнім рухом усередині нього , причинами переміщення, рівнем зайнятості, ступенем використання устаткування, наявністю вільних, знову створюваних і ліквідованих робітників місць. При розгляді процесів формування праці будь-якого рівня важливо також мати на увазі, що положення працівника на ньому обумовлено трьома станами: ступенем підготовленості до роботи (навчання й перенавчання, інструктаж); пошуком роботи, реченням на ринку товару

— робоча сила; зайнятістю в трудовому процесі на конкретному робочому місці.

Зовнішній ринок праці — це система соціально-трудових відносин між роботодавцями і найманими робітниками в масштабі країни, регіону, галузі. Він припускає первинний розподіл працівників по сферах додатка праці і їхній рух між підприємствами.

6

Зовнішній ринок праці в значній мірі реалізується через плинність кадрів, він забезпечує рух працівників з одних підприємств на інші і породжує безробіття.

Зміна економічної і соціально-політичної ситуації у країні в останні роки обумовило ряд нових явищ у сфері зайнятості населення — сегментацію ринку праці по формах власності й статусові зайнятості, розвиток неформального сектора малого підприємництва й ін. Усіх осіб, зайнятих в економіці в даний час, можна умовно розділити на три групи: зайняті у формальному державному, формальному недержавному (частці), неформальному секторах. До останнього з названих секторів відноситься не зареєстрована відповідно до законодавства економічна діяльність, зайняті в якій не, платять податків.

Елементи ринку праці

Виходячи з визначення й характеристики ринку праці, можна установити основні його елементи: суб'єкти ринку праці; функції, правові аспекти, що регламентують відносини суб'єктів на ринку праці; кон'юнктура ринку; інфраструктура ринку праці й ін.

Основними суб'єктами ринку праці є роботодавці і наймані робітники. Роботодавець — державні підприємства, акціонерні товариства, громадські

організації, колгоспи, приватні підприємства, господарські асоціації, кооперативи, спільні підприємства, індивідуальні наймачі і т.п.

Наймані робітники - це вільні працездатні громадяни, для яких робота з наймання - головне джерело засобів існування й індивідуального відтворення, ін.

Система відносин на ринку праці представлена на схемі (мал.):

 

Мал. 2 Система відносин на ринку праці

Ринок праці виконує ряд функцій:

організує зустрічі роботодавців і найманих робітників;

забезпечує конкуренцію на ринку праці, як між роботодавцями, так і між найманими робітниками;

установлює рівноважні ставки заробітної плати;

сприяє рішенню питань зайнятості населення; здійснює соціальну підтримку безробітних.

7

Основна функція ринку праці складається в забезпеченні через сферу звертання перерозподілу робочої сили в національному господарстві між галузями й сферами виробництва й забезпеченні роботою незайнятого населення.

Кон'юнктура ринку — це співвідношення попиту та пропозиції у всіх складові структури ринку праці.

Кон'юнктура ринку праці залежить від: стану економіки (підйом або спад); галузевої структури господарства, рівня розвитку технічної бази; добробуту (рівень доходів населення, у тому числі душового); розвитку ринку товарів, послуг, житла, цінних паперів; стану соціальної й виробничої інфраструктури; ступеня розвитку багатоукладності економіки; розвитку інтеграційних зв'язків (галузевих і територіальних). Крім того, на кон'юнктуру впливають демографічні, етнічні, соціальні, політичні, екологічні й інші фактори.

У залежності від співвідношення між попитом та пропозицією розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:

1)працедефіцитна , коли ринок праці випробує недолік речення праці;

2)трудоизбыточная , коли на ринку праці мається велике число безробітних і, відповідно, надлишок речення праці;

3)рівноважна, при якій попит на працю відповідає його реченню.

Конкуренція являє собою наявність великого числа незалежних покупців і продавців на ринку праці й можливість для них вільно входити на ринок праці і залишати його. Конкуренція - невід'ємна складового механізму будь-якого ринку.

Інфраструктура ринку праці — це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації й фонди й ін., що забезпечують найбільш ефективна взаємодія між попитом та пропозицією на ринку праці. Інфраструктура покликана регулювати відносини між роботодавцем і працівником із приводу ціни робочої сили, умов праці, підготовки й перепідготовки працівників, а також організовувати й регулювати процеси захисту прав роботодавця і найманих робітників на ринку праці.

Модель ринку праці

Вивільнення робітників та службовців, їхнє подальше перенавчання і працевлаштування проводяться в строгій відповідності із законодавством про працю й Закон України “Про зайнятість населення”.

Загалом, виді модель стану ринку праці представлена наступним рівнянням:

Npr = It + Yt+1 - Xz - Xb + Xp + Xd,

(1.3)

де Npr

- речення на ринку праці;

 

It -

загальна чисельність зайнятих у господарському комплексі в прогнозному

періоді;

Yt+1- чисельність безробітних у прогнозованому періоді;

Xz- кількість зайнятих у регіоні, що залишать сферу найманої праці; Xb - кількість безробітних, бажаючих перейти у сферу саме зайнятості;

Xp - кількість пенсіонерів, що бажають перейти у сферу найманої праці;

Xd - кількість зайнятих в особистому підсобному й домашнім господарствах, що бажають перейти у сферу найманої праці.

8

Тема 2 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА.

Поняття соціальної політики

Соціальна політика (Сіп.) - діяльність держави по керуванню розвитком соціальної сфери суспільства, спрямований на підтримку на належному рівні трудової мотивації населення, задоволення його інтересів і потреб, твердження способу життя, що сприяє комплексному розвиткові особистості.

Соціальна політика охоплює побут, культуру, утворення, охорону здоров'я і т.п., причому кожна з цих сфер у силу своєї специфіки є або об'єктом прямого регулювання або впливу з боку держави, або вплив на неї здійснюється за допомогою створення умов, що спонукують людей до бажаного для суспільства соціальному поводженню.

Соціальний захист

У системі соціальної політики важливе місце належить соціальному захистові, Соціальний захист - система мір, що забезпечує соціальну захищеність переважно

непрацездатного населення і соціально уразливих шарів працездатного населення. Вона будується на наступних принципах:

-сполучення диференційованого й загального підходу ( вона охоплює всі сфери життєдіяльності і всі соціальні групи, здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу);

-- гнучкість системи соціального захисту і її соціальних гарантій;

-попереджувальний характер;

-соціальне партнерство;

-Принципам соціального захисту відповідають наступні форми:

-соціальне страхування,

-соціальна допомога непрацездатним і малозабезпеченим громадянам,

-поліпшення рівня життя.

-Основними елементами соціального захисту є:

-законодавчо закріплені економічні й соціальні права людей,

економічні. соціальні гарантії зобов'язання по забезпеченню комплексу елементарних умов життєдіяльності, що формують рівну приступність усіх членів суспільства до одержання гарантованих життєво важливих благ і послуг, виробничої й екологічної безпеки прав суб'єктів соціально-трудових відносин, що перепиняє доступ їм до рівних можливостей на ринку праці. Дискримінації можуть піддатися різні категорії працівників.

Соціально-трудові відносини - комплекс взаємин між найманими робітниками й роботодавцями в умовах ринкової економіки, націлених на забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу й суспільства в цілому.

Соціальні індикатори - інструмент аналізу стану соціальної сфери суспільства й результатів проведеної соціальної політики. Соціальні індикатори - це споживчий кошик.

-Соціальні нормативи - вимірники й критерії розподілу бюджетних .

9

Дискримінація - довільне обмеження засобів для задоволення визначеного рівня тих або інших соціальних потреб населення в утворенні, медичній допомозі, житлі, пенсійному забезпеченні, соціальному страхуванні і т.д. Соціальні нормативи — це мінімальні розміри заробітної плати й пенсії.

Соціальні стандарти - показники характеристик рівня життя. Вони дають представлення про ті матеріальні й соціальні блага або їхні сукупності, що забезпечують «нормальні» (для даної країни і даного часу) «гідні» (із погляду населення) рівень і якість життя.

Вивчення потреб працюючих у соціальному захисті

Співробітниками Інституту економіки промисловості НАН України був проведено ряд соціологічних досліджень із метою створення концепції соціального захисту трудящих вугільної промисловості. Одним з авторів даної книги опитування проводилося на шахті імені А.Стаханова виробничого об'єднання « Красноармійськвугілля » і на шахті ім. Батова п./о «Макїїввугілля» Як об'єкт дослідження це підприємство було обрано невипадково. Воно було однієї з найбільших шахт у Донбасі, там активно діяла Незалежна профспілка гірників (НІГ). В анкетному опитуванні взяло участь 94 чоловік. Серед, що відповіли — гірники, прохідники, гірські майстри, начальники ділянок. Більшість - —це люди старше 30 років, із досить високим рівнем утворення, великим стажем роботи.

Усього в анкетах було представлено близько 80 питань різної спрямованості, по яких були отримані докладні відповіді. Що ж показало анкетування? Більш 78 відсотків, що відповіли відзначило, що вони бідують » дійсний час у захисті своїх прав і інтересів на роботі, 85 — у суспільстві* Причиною тому —відчуття соціальної несправедливості по цілому ряді питань. Насамперед, 91,7 відсотка відзначили несправедливість в оплаті праці, по режиму праці й відпочинку — 61,2, по охороні праці — 47,1, по відшкодуванню збитку загубленому здоров'ю — 38,9. У суспільстві найбільші дорікання викликають наявність високого ступеня шкідливості й небезпеки діючих виробничих факторів, ріст цін —76,5 відсотка опитаних, транспортне обслуговування —72,9, забезпеченість продуктами харчування — 70,6, рішення житлової проблеми 56,5, можливості відпочинку — 53 відсотка.

Незадовільні оцінки одержало керування соціальним розвитком на всіх рівнях — на шахті, у виробничому об'єднанні, галузі, місті, районі, області й у цілому по державі. Це свідчить про серйозні недоліки в розвитку соціальної інфраструктури шахтарського міста, про необхідність залучення уваги керівництва до рішення складних проблем підприємств міста.

На питання, чи існує в даний час реальний захисник прав і інтересів робітників, 66,3 відсотки відповіли: «ні». Правда, 23,3 відсотки вважають своїми захисниками НІГ, 11,6 — офіційна профспілка. Такі відповіді свідчать про те, що Рада трудового колективу (СІК), адміністрація, органи правосуддя, виконкоми, Держвуглепром зовсім не вважаються захисниками.

Діяльність керівництва шахти за рішенням соціальних проблем колективу одержала наступну оцінку: украй незадовільно — 38,9 відсотка, незадовільно — 34,4 відсотки, добре

— 1,1 відсотка.

10

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]