Сердюк%20БЖД%20лек%20у

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКАЯ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕРДА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОЛОГІЇ І ХІМІЇ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ» (для бакалаврів усіх спеціальностей) № кода 2534

Склав професор Сердюк О. І.

Затверджено на засіданні кафедри “Прикладна екологія та хімія” Протокол № 5 від 04.01.10 року

Зав. кафедри Сердюк О. І.

Макіївка – 2010

2

ЗМІСТ

3

4

5

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (БЖД).

План

1.1.Визначення БЖД, її цілі та предмет.

1.2.Оцінка ступеня ризику в БЖД.

1.3.Методи визначення ризику.Допустимий ризик.

1.4.Класифікація джерел небезпеки в БЖД.

1.5.Глобальні задачі безпеки життєдіяльності людства.

1.1.Визначення БЖД, її цілі та предмет.

БЖД - наука, що вивчає проблеми безпеки перебування людини в навколишньому середовищі, під час трудової діяльності, у побуті, на відпочинку і т.д.

Ціллю цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення й ідентифікації шкідливих чинників, вивчення їхнього впливи на людину і навколишнє середовище, а

також розробкою заходів і засобів захисту людей в умовах надзвичайних ситуацій природного і технологічного характеру.

Курс БЖД грунтується на знаннях екології, цивільної оборони, охорони праці,

інженерної психології, фізіології людини.

Предметом вивчення курсу БЖД є система "людина-виробництво- навколишнє середовище” В останнє десятиліття цього віка відбувається найбільша кількість стихійних явищ і техногенних катастроф.

Ось як БЖД тлумачить деякі терміни.

Життєдіяльність – це специфічна форма активності людини, що включає всю різноманітність взаємодій людини із середовищем існування. Практика дає людині всі підстави для висування аксіоми, що всяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека життєдіяльності людини полягає як у видимому,

так і у схованому прояві її результатів, які занадто важко передбачати і які можуть призводити до травм, загибелі, захворювань, погіршення працездатності,

самопочуття та інших наслідків.

6

Небезпека – явища, процеси, об’єкти, що в окремих випадках можуть шкодити здоров’ю людини як прямо, так і згодом, тобто викликати небажані наслідки.

Розрізнюють вражаючі, небезпечні та шкідливі фактори.

Вражаючі фактори можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні фактори викликають в окремих випадках травми чи раптове погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху, зміну психологічного та фізичного стану тощо).

Шкідливі фактори можуть спричинювати захворіння чи зниження працездатності людини як в явній, так і у прихованій формі.

Розподіл факторів на уражуючи, небезпечні та шкідливі дещо умовний. Один і той самий фактор може викликати загибель людини, травму, захворювання або не завдати ніякої шкоди завдяки його силі та здатності організму до протидії

(електричний струм, радіація тощо).

1.2. Оцінка ступеня ризику в БЖД.

Найбільш слабкою ланкою в безпеці є оцінка ступеня ризику або міри ризику.

Найбільш розповсюджене визначення ризику - це частота реалізації небезпеки: або відношення кількості подій з небажаними наслідками до загальної кількості подій з таким ж наслідками за певний проміжок часу.

R n ,

N

де n – кількість подій з небажаними наслідками, N – загальна кількість таких подій.

В Україні у 1998 році у побуті загинуло 68 тис. чоловік, кожен з жителів держави теоретично мав можливість загинути, тому ступінь ризику індивідуальної загибелі у побуті складав R = 68 000 / 50 000 000 = 1368•10-6, тобто 1368 чоловік на кожний мільйон .

У деяких країнах (Голландія) міра ризику встановлена в законодавчому порядку.Максимально прийнятим рівнем індивідуального ризику загибелі є 1 • 10-6

7

за рік, а дуже низьким – 1 • 10-8 за рік.

Індивідуальна міра ризику загибелі людей за рік у США складає:

У СРСР ризик загибелі людей у працездатному віці складав 1750• 10-6 у 1980 р, і 1440 10-6 у 1985 р.

В Україні на цей час (2009 рік) ризик загибелі людей на виробництві складав

(100 – 110) • 10-6 , а у побуті (1700 – 1800) • 10-6.

1.3. Методи визначення ризику. Допустимий ризик.

Виділяють такі засоби визначення ризику:

1.Інженерний, що грунтується на статистиці, розрахунку частот - верогідному аналізу.

2.Модельний, заснований на побудові моделей дії небезпеки на конкретну людину, а також соціальні і фахові групи людей.

8

3. Експертний, коли можливість різних небезпечних явищ визначають

розрахунком даних, що одержали шляхом опитуванння кваліфікованих спеціалістів-

експертів.

4.Соціологічний, заснований на досвіді населення, працюючих і т.ін.

Вданий час учені пропонують поняття допустимого ризику. Його суть полягає в тому, що чим більше витрати на забезпечення безпеки, тим менше ступінь ризику. Але суспільство (держава) не може собі дозволити необмежено збільшити витрати на підвищення безпеки і зменшення ризику до мінімуму, тому що це заподіє шкоди соціальній сфері (зменшення витрат на медицину, освіту, культуру) і

збільшить соціально-економічний ризик.

Прийнятний ризик містить технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і є поступкою між рівнем безпеки і можливостям їх досягнення.

1.4. Класифікація джерел небезпеки в БЖД.

Найбільше вдалою класифікацією є класифікація заснована на типології джерела небезпеки (тобто від чого суспільству необхідно захищатися).

Ця класифікація має п'ять класів із чітко обкресленими межами. Крім того в рамки даної класифікації удало уписується велика частина класифікації по небезпечним і шкідливим виробничим чинникам.

1 клас - антропогенне забруднення навколишнього середовища. У наслідок впливу цих чинників відбувається погіршення умов життєдіяльності людини,

зникнення різноманітних видів рослин і тварин.

2 клас джерел небезпеки – ті, що відбуваються природно. До них відносяться стихійні лиха; землетруси, сніжгові обвали, цунамі, сіли, каменепади й

ін.

3 клас - техногенні аварії і катастрофи. Це в першу чергу аварії на атомних електростанціях, хімічно та вибухонебезпечних виробництвах, магістральних газо- і

нафтопроводах, танкерах.

9

4клас джерел небезпеки - соціально-політичні конфлікти, терористичні

акти.

5клас - комбіновані джерела. До цього класу відносять: 1)природно-

антропогенні явища: спустошення земель, зсуви, ерозія грунту; 2) природно-соціальні явища: епідемії, масові інфекційні захворювання, СНІД; 3) природно-соціально-

техногенні: масові фахові і психічні захворювання.

Крім того джерела безпеки підрозділяють: 1)За часом появи (імпульсивні і кумулятивні);

2)По локалізації (атмосфера, гідросфера, літосфера, космос); 3)По наслідках (травми, загибель, пожежа, хвороба і т.д.); 4)По отриманій шкоді (соціальна, технічна);

5)По сфері прояву (екологічна, побутова, спортивна, дорожньо-транспортна,

виробнича); 6)За структурою (проста, складна, похідна);

7)По характеру дії на людину (активна, пасивна).

1.5. Глобальні задачі безпеки життєдіяльності людства.

Виходячи з того, що природа знаходиться за межами процесу праці і є загальною передумовою, базою виробництва - людству, у процесі життєдіяльності, необхідно виходити з 4-х основних задач.

Перша задача полягає в тому, щоб у процесі праці навантаження на Природу не перевищувала само-відбудовного потенціалу природних систем. Перша задача дає можливість уперше чітко сформулювати основний напрямок розвитку науково-

технічного прогресу і миру на Землі. Ступінь розвитку науково-технічного прогресу повинна чітко передбачати рубежную рису рівноваги між життєдіяльністю людства і середовищем. Тому моделі повинні будуватися виходячи з теорії, а не навпаки.

Другою основною задачею є виробітку уявлень і потім уже керування світовою народногосподарською системою з урахуванням вичерпування природних ресурсів планети. Ця задача повинна вирішуватися в два етапи. На першому етапі

10

перебудовується світова система з урахуванням відношень між країнами і регіонами.

На другому етапі провадиться перебудова, пов'язана з новими суспільними цілями і цінностями, що враховують глобальні рівноваги в природі і вичерпування ресурсів.

Третьою основною задачею є розвиток регенераційного виробництва. У дану задачу можна включити і нові безвідхідні виробництва, повторні промислові цикли.

Реалізація даної задачі дозволяє вирішити відразу три гострих проблеми:

1)знищення усе зростаючої кількості відходів;

2)подолання дефіциту сировинних ресурсів;

3) зменшення навантаження на потенціал природи, пов'язаний із її

самоочищенням від відходів.

Оскільки відходи, відброси зростають у 10 разів швидше, чим збільшується населення, то зрозуміло, які величезні можливості тут відкриваються.

В даний час у США біля 1/3 щорічного виробництва чорного металу й алюмінію здійснюється за рахунок відходів; доля міді і свинцю з відходів досягає 50%. У

Парижі 30% опалення здійснюється за рахунок спалення міського сміття.

Четвертою основною задачею є прогнозування можливої обстановки і прийняття грамотних рішень в умовах надзвичайних ситуацій мирного часів із погляду захисту населення, персоналу об'єктів і навколишнього середовища, а також функціонування об'єктів народного господарства і технічних систем. До надзвичайних ситуацій відносять явища стосовні до 2-го,3-го і 4-го джерелам небезпеки.