Тема 9

ТЕМА 9.

ДОНЕЧЧИНА – НАШ КРАЙ: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД, ВИДАТНІ МІСЦЯ, ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ.

Після розгляду теоретичного матеріалу студенти повинні самостійно опрацювати та вміти схарактеризувати наступні ТЕМИ:

Історія утворення Донеччини, етапи заселення. Національний склад, мовна політика у Донбасі. Традиції, звичаї, вірування національних етносів.

Видатні місця Донеччини: ландшафтні парки, музеї, театри – традиції та сучасність.

Спортивні досягнення Донеччини. Десять символів Донбасу.

Регіональні парки «Хомутовський степ» та «Святогірʼя».

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Донеччина – Донецька область (в 1938–1961 роках – Сталінська) –

адміністративно-територіальна одиниця України. В сучасних межах утворена 3 червня 1938 року, коли з її складу відокремили Ворошиловоградську область. Площа – 26 517 км² (4,4% загальної території України).

Населення області на 1 червня 2013 року – 4 361 743 особи. Адміністративний центр – місто Донецьк.

Донеччина розташована на південному сході України в межах Донецького кряжа, Приазовської височини та частково Придніпровської низовини. На заході межує із Запорізькою та Дніпропетровською, на північному заході з Харківською, на північному сході та сході з Луганською областями України та з Ростовською областю Росії. Із півдня область омивається Азовським морем.

Довжина області з півночі на південь – 278 км, із заходу на схід – 201 км. Загальна довжина меж області становить 1 526 км, з них: сухопутні – 1 376 км, морські – 140 км. Найвище місце області – курган Могила-Гостра (331 м), розташований поблизу селища Польове Шахтарського району, найнижче місце (− 0,4 м) – рівень води в Азовському морі.

Крайня північна точка області – висота 195 м в Краснолиманському районі, південна – село Білосарайська Коса Першотравневого району, західна – поблизу селища Комишуваха Великоновосілківського району, східна – поблизу села Верхній Кут Шахтарського району.

Географічний центр області знаходиться в селищі Піски Ясинуватського району.

1

Історія

Донецька область була утворена 2 липня 1932 року, до її складу увійшли 12 міських рад і 5 районів.

До її складу увійшли Артемівська, Ворошилівська, Горлівська, Кадіївська, Костянтинівська, Краматорська, Краснолуцька, Луганська, Макіївська, Маріупольська, Риківська, Сталінська міські ради й Гришинський, Лисичанський, Ровеньківський, Сорокинський та Чистяківский райони.

Зі складу Харківської області були передані 13 районів: Біловодський, Білолуцький, Верхньо-Тепловський, Лиманський, Марковський, Меловський, Ново-Айдарський, Ново-Псковський, Рубіжанський, Сватовський, Слов'янський, Старобільський і Троїцький (Покровський).

З складу Дніпропетровської області було передано 5 районів: ВеликоЯнисольський, Волновахський, Старо-Каранський, Старо-Керменчикський і Старо-Миколаївський (Володарський).

Обласним центром був Артемівськ, а з 22 липня 1932 року – Сталіно.

Із червня 1938 року Донецька область була поділена на Сталінську і Ворошиловоградську. У складі Сталінської області залишилося 10 міст: Сталіно, Артемівськ, Горлівка, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка, Маріуполь, Орджонікідзе, Слов'янськ, Чистякове; 4 селища міського типу: Дебальцеве, Дружківка, Красноармійськ, Микитівка; 22 сільських райони: Авдіївський, Олександрівський, Амвросіївський , Андріївський, ВеликоЯнисольський, Будьонівський, Волноваський, Володарський, Дзержинський, Добропільський, Красноармійський, Краснолиманський, Мангуський, ПетроМар'їнський, Ольгінський, Селідівський, Сніжнянський, Старобешевський, Старо-Каранський, Старо-Керменчикський, Тельманівський і Харцизький.

Територія області з жовтня 1941 року по вересень 1943 року була окупована німецько-фашистськими військами і їх союзниками. Тимчасово повернуто історичну назву: Юзівська область.

Улистопаді 1961 року Сталінська область перейменована на Донецьку.

У1965 році в області було 19 міст обласного підпорядкування: Донецьк, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля, Дружківка, Єнакієве, Жданов, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Макіївка, Селидове, Слов'янськ, Сніжне, Харцизьк, Торез, Шахтарськ. Згодом до них долучилися у 1976 році Ясинувата, у 1979 – Красний Лиман, у 1987 – Кіровське, у 1990 році – Авдіївка, у 1991 році – Вугледар, у 1992 році – Жданівка, Докучаєвськ, Новогродівка.

Угрудні 1962 року були збільшені сільські райони, чисельність яких склала 9 замість 21: Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселівський, Волноваський, Володарський, Красноармійський, Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський. У 1963 році був утворений Старобешівський район. У січні 1965 року створено 15 районів: Олександрівський, Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселівський, Волноваський, Володарський, Костянтинівський, Красноармійський, Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський, Шахтарський і Ясинуватський. У грудні 1966 року були утворені додатково три райони: Добропільський, Першотравневий і Тельманівський.

2

Населення

Донецька область – найбільш густонаселений регіон України. Тут мешкає близько 9% загальної чисельності населення країни. Область – промислова частина Донбасу з переважаючим міським населенням. Населення характеризується багатонаціональністю – тут мешкають представники понад 120 етносів: українці, росіяни, греки, євреї, німці, татари та інші. У національному складі населення області українці переважають над росіянами. У територіальному розрізі частка українців є значно вищою в північних, північно-західних та південно-західних районах області. В трьох містах Донецьк, Макіївка та Єнакієве частка росіян є дещо більшою ніж українців.

Національний склад населення Донецької області станом на 2012 рік

Мови області (2012, %)

російська – 74,9

українська – 24,1

вірменська – 0,13

Міське населення (2006) – 90,3%

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 30 тисяч

за даними Держкомстату

Населення районів області (тис. ос., 01.12.2001):

Волноваський – 92,6

Мар'їнський – 90,4

Старобешівський – 56,0

Амвросіївський – 55,1

Артемівський – 53,9

Великоновосілківський – 49,3

Слов'янський – 39,2

Новоазовський – 38,9

Красноармійський – 37,4

Тельманівський – 35,1

Володарський – 31,2

Ясинуватський30,2

Першотравневий – 29,2

Краснолиманський – 24,8

Шахтарський – 23,6

Олександрівський – 22,9

Костянтинівський – 21,0

Добропільський – 20,5

Економічне зайняте населення – 1724070 (2001), у тому числі 23,9% – у

обробній промисловості, 13,9% – у добувної, 11,6% – в торгівлі та ремонті, 7,9% – в транспорті, 7,5% – в освіті, 7,3% – в охороні здоров'я, 6,7% – в сільському та лісному господарстві.

Освіта економічне зайнятого населення – 20,4% – повна вища освіта, 0,7% – базова вища, 30,2% – неповна вища, 40,6% – повна загальна освіта, 7,2% – базова загальна, 0,8% – початкова загальна, 0,1% – без початкової освіти.

Зміна кількості населення області (населення на 01.01. кожного року)

1971 – 4934 тис. ос.

1987 – 5368 тис. ос.

1995 – 5267 тис. ос.

2000 – 4953 тис. ос.

2001 (перепис 01.12.2001) – 4825,6 тис. ос.

2006 – 4622,9 тис. ос.

2010 – 4466,7 тис. ос.

На 1 липня 2010 року населення становило 4449,6 тис. ос, таким чином зі збереженням тенденції населення області буде становити менше 4 мільйонів осіб вже в 2020 році. Виходячи з розподілу населення області за віком зміна

4

падіння населення буде різко пришвидшуватися з 2010 до 2030 року і дещо сповільниться в 2030-х роках.

Розподіл постійного населення за віком на 1 січня 2010 року Вік – кількість населення відповідного сегменту

0-4 – 201045

5-9 – 159139

10-14 – 179613

15-19 – 244124

20-24 – 353093

25-29 – 366192

30-34 – 328520

35-39 – 307322

40-44 – 281361

45-49 – 350079

50-54 – 355672

55-59 – 327529

60-64 – 232729

65-69 – 196703

70-74 – 266360

75-79 – 143511

80-84 – 113706

85-89 – 36587

90-94 – 7932

95-99 – 2637

100+ – 1

Найвищу народжуваність показують вікові сегменти від 20 до 35 років. Наразі кількість населення відповідного віку становить 1047 тис. осіб. Частина населення віком від 0 до 15 років на 1 січня 2010 року становить 539 тис. осіб, що за 20 років (буде базою для народжуваності області) з кількістю осіб близько 480 тис., що в 2,2 раза менше ніж теперішні сегменти. Область чекає різке зниження народжуваності населення яке продовжиться до 2030-х років.

Слід зазначити що кількість населення яка народилася в часи Радянського Союзу становить надзвичайно велику частину населення області – 76%. Частина ж населення яка народилася до кінця Другої Світової Війни – 17%.

Економіка

Початками промислового Донбасу слід вважати Соляні промисли Донеччини у XVII-XVIII ст.

Наявність в Донецькому регіоні власних паливно-енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів, близькість залізорудних родовищ Криворізького басейну, вихід до моря, сприяли формуванню великого промислового комплексу з високою концентрацією галузей важкої промисловості, створенню досить розвинутої виробничої, наукової і соціальної інфраструктури, високого ступеня урбанізації.

5

Вагоме місце в економіці Донеччини посідає промисловість. Область виробляє п'яту частину загальнодержавного обсягу промислової продукції, посідає перші та провідні місця в Україні з виробництва цілого ряду основних видів промислової продукції, з обсягу експорту. Тут сконцентровано понад 2000 промислових підприємств гірничовидобувної, металургійної, хімічної галузей, енергетики, важкого машинобудування і будівельних матеріалів, експлуатується близько 300 родовищ корисних копалин.

У структурі промислового виробництва переважають металургійний (49%) та паливно-енергетичний комплекси (23,5%). 2 найбільших промислових центра виробляють більш ніж половину загального обсягу промислового виробництва області: Донецьк (18%), Маріуполь (37%).

Промисловість області

чорна металургія з повним циклом виробництва:

o Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (8283,9 млн грн. валового доходу)

o Металургійний комбінат «Азовсталь» (5470,3) o Донецький металургійний завод, ДМЗ (3366,8) o Єнакієвський металургійний завод, ЄМЗ (1541,9)

o Макіївський металургійний комбінат, ММК (808,6)

oтощо

чорна металургія, трубні заводи:

oХарцизький трубний завод, ХТЗ (399,9)

oтощо

чорна металургія, коксохімія:

oАвдіївський (2007,7)

o Маркохім (951,1) – м. Маріуполь o Донецьккокс (479,4)

o Макіївський (371,1) o Єнакіївський (310,0)

o Ясиновський (237,4) – м. Макіївка o Макіївкокс (142,4)

oтощо

кам'яновугільна промисловість

oШахта імені Засядька (895,2) – м. Донецьк

oДонецьквугілля (554,7)

oДобропіллявугілля (546,7)

oШахта «Красноармійська-Західна № 1» (510,2)

oМакіїввугілля (448,3)

oШахта «Комсомолець Донбасу» (240,8) – м. Кіровське

oШахтарськантрацит (225,5)

oШахта «Краснолиманська» (216,3) – м. Родинське

oСелидіввугілля (192,0)

oКрасноармійськвугілля (186,3) – м. Димитров

oДзержинськвугілля (116,6)

oтощо

машинобудівна промисловість

6

o Концерн «Азовмаш» (3515,9) – м. Маріуполь o Концерн «Укрвуглемаш» (1601,3) – м. Донецьк

o НКМЗ, Новокраматорський машинобудівний завод (698,5) – м. Краматорськ

o Норд (572,3) – м. Донецьк

o Донбас-Плюс (133,3) – м. Донецьк

oтощо

хімічна промисловість

oКонцерн «Стірол» (1553,3) – м. Горлівка

oтощо

транспорт

oДонецька залізниця (2657,3)

oМаріупольський морський торгівельний порт (351,2)

oДонбасаеро (114,3)

харчова промисловість

oДонецький лікерогорілчаний завод (1154,6)

o Концерн «АВК» (644,8) – м. Донецьк o «Київ-Конті» (372,0) – м. Донецьк

o пивзавод «Сармат» (311,4) – м. Донецьк

o Артемівський завод шампанських вин (95,4) o Донецький винний завод (71,9)

Економіка області представлена також потужним агропромисловим комплексом. Динамічно працюють харчова і переробна промисловість: товаровиробничий комплекс, розвивається торгівля.

Економіку обслуговують 137 банків і банківських установ, 17 страхових компаній, 24 біржі. Розвиток банківської системи, що відбувається в умовах економічного зростання, стабільності грошової одиниці України, зниження відсоткових ставок за кредити, характеризується зростанням активів і зобов'язань, підвищенням рівня капіталізації банків, розширенням кредитування економіки.

Регіон відрізняється високою транспортною засвоєністю території. Транспортна система представлена майже усіма видами транспорту – залізничним, автомобільним, авіаційним та морським. У місті Донецьку будується метро.

Родовища корисних копалин

Артемівське родовище кам'яної солі

Донецький вугільний басейн

Слов'янське родовище кам'яної солі

Новорайське родовище вогнетривких глин

Часовоярське родовище вогнетривких глин

Екологія

Нинішню екологічну ситуацію в Донецькій області можна визначити як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування

7

об'єктивними законами розвитку та відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, коли перевага в області надавалася розвитку сировинновидобувних, енергогенеруючій, металургійній, хімічній та іншим найбільш екологічно небезпечним галузям промисловості. В поєднанні з недостатністю правових та економічних механізмів захисту природного середовища, низькою забезпеченістю та ефективністю захисних споруд, а також з низьким рівнем екологічної свідомості суспільства це призвело до небезпечного екологічного стану у Донецькій області. В незалежній Україні на державному рівні визнано, що необхідно здійснювати таку політику в сфері охорони довкілля, яка б забезпечувала стійкий з екологічного погляду розвиток, ефективне зниження та попередження негативних впливів на навколишнє середовище.

Культура

Релігія

На території Донецької області діє 1367 релігійних організацій, а саме: 1308 релігійних громад, 18 релігійних центрів і управлінь, 9 монастирів, 1 лавра, 20 місій, 1 братство, 10 вищих духовних навчальних закладів.

В області також діють 22 мусульманських, 18 іудейських, 10 буддійських релігійних організацій, 6 релігійних громад міжнародного товариства свідомості Крішни, 4 релігійні громади Всесвітньої чистої релігії, 2 релігійні громади «Наука Розуму» та по одній релігійній громаді РУНВіри, Церкви Нового Єрусалиму, індуїстського тантризму та Церкви Останнього Заповіту (Віссаріонівці). Свою діяльність на Донеччині продовжують послідовники бахаїзму, Церкви Об'єднання (муністи), Саї-Баби, Трансцедентальної Медитації тощо, які поки що не вирішили питання набуття прав юридичної особи.

Театри

Найвідомішим є Донецький академічний державний театр опери і балету ім. А. Б. Солов'яненка.

Творча біографія донецького академічного державного театру опери і балету ім. А. Б. Солов'яненка почалася в 1932 році в Луганську на базі Пересувного оперного театру Правобережної України. У Донецьку театр тоді Донецький музичний театр став працювати з 1941 року. У 1947 р. музичний театр був перейменований в Донецький театр опери і балету.

2 жовтня 1977 року Донецькому театру опери і балету за великий внесок

урозвиток радянського мистецтва було присвоєно звання академічний.

У1992 році в Донецьку на базі театру опери і балету була заснована школа хореографічної майстерності під керівництвом Народного артиста України Вадима Писарева. З 1994 року театр опери і балету є організатором міжнародного фестивалю «Зірки світового балету» у Донецьку. Фестиваль проводиться щорічно в жовтні в приміщенні театру опери і балету.

У1995 році за рішенням Міжнародної організації ЮНЕСКО Вадим Писарев – лауреат безлічі міжнародних конкурсів був названий кращим танцюристом року.

8

Будівля театру опери і балету побудована за проектом архітектора Л. Котовського в класичному стилі. Спочатку проект був призначений для драматичного театру Донецька, і згодом його потрібно було переробити у зв'язку із специфікою музичного театру.

Будівля театру опери і балету знаходиться між вулицею Артема і бульваром Пушкіна фасад театру обернений на театральну площу Донецька.

Музеї

У Донецьку знаходиться 140 музеїв та музейних кімнат. Серед них два великих державних обласних музеї: Донецький обласний художній музей і Донецький обласний краєзнавчий музей. Окрім державних музеїв, є ще музеї створені підприємствами та організаціями міста. Серед них: Музей історії та розвитку Донецької залізниці, створений Донецькою залізницею; Музей зв'язку, створений центром технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку ВАТ »Укртелеком»; Музей єврейського населення Донбасу, створений Донецьким єврейським громадським центром; Музей історії ДМЗ, створений Донецьким металургійним заводом та інші. Силами ентузіастів створюються народні музеї. Серед них «Донбас нескорений». У школах створюються музейні кімнати. Музей донецької школи № 93 вважається показовим.

Також в області Донецький драматичний театр, Донецький театр ляльок, Філармонія ім. С. С. Прокофʼєва, Макіївський театр юного глядача, цирк «Космос», дельфінарій «Немо», арена «Дружба», «Донбас-Арена», будинки творчості та інші культурно-освітні та спортивні заклади.

Пам'ятки Давні пам'ятки

Палац Бантиша, 1837 рік, ампір, залишки здичавілого пейзажного парку (первісно 66 га, закладений у 1858 р.), село Прелесне, Слов'янський район.

Музей Сергія Прокоф'єва (Красне) – в шкільному будинку початку 20 ст., село Красне Красноармійський район

Будинок лікаря Гампера, модерн (сецесія), м. Маріуполь

Будинок Бантиша, Камишуваха під Костянтинівкою, ХІХ ст.

Руїна хрестоподібної купольної церкви 1792 р. в степу на території села Олександро-Шульгіного Костянтинівського району. Ззовні стоять дорійські, а всередині коринфські колони. На коринфських частково збереглися розписи.

Однокупольний храм Одигітрійської Богородиці, зведений у XIX– XX ст. у візантійському стилі у селищі міського типу Грузько-Ломівка на залізничній лінії між станціями Макіївка-Моспине.

За переказами ікону Богородиці, названу Одигітрією, намалював євангелист Лука. Нею благословляв візантійський імператор Костянтин IV Мономах (1042–1054) дочку, коли вона вінчалася з князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого. На початку XII ст. син Всеволода Володимир Мономах переніс цю ікону до Смоленська.

Кам'яна Святопокровська церква XIX ст. на місці запорізької дерев'яної в селищі Зайцевому, що в межах Горлівки.

9

Миколаївський собор, відбудований 1905 р. в псевдоруському стилі

вселищі Штерівка м. Горлівки.

Церква Олександра Невського з 1897 р. в Слов'янську біля залізничного вокзалу. Має три престоли: Миколая Чудотворця, Олександра Невського й московського митрополита Олексія.

Цвинтарна церква Всіх святих (початок XX ст.) біля Артемівського автовокзалу.

Чимало церков було зруйновано в 1930-их роках. Серед них і кам'яну Миколаївську церкву в Ясенівці з 18-ти метровою (по висоті) дзвіницею. Загальна висота цієї церкви – 40 метрів. Долішню її частину змуровано з природного каменя. Товщина стін біля півтора метрів. Решта 18 метрів була дерев'яна. Церква мала шість дзвонів. При пожежі, або, як треба було зібрати нарід, можна було бити, не піднімаючися на дзвіницю. В безвітряну погоду звук головного дзвона лунав на 15 кілометрів. Стіни і стелю всередині церкви було розмальовано на біло-блакитному тлі.

До давніх пам'ятників належать також Савур-Могила, Архангельська могила та інші.

Пам'ятки XX століття

В Донецьку поховано борця проти самодержав'я В Флеровського (1829– 1918). На його могилі в сквері його імені стоїть обеліск із рожевого донецького полірованого граніту, на якому відлито бронзовий барельєф і вінок. Флеровський проїхав під конвоєм 19 тисяч верст, а 3500 верст пройшов пішки, сидів у 32 острогах, декілька років у одиночках. До Юзівки приїхав з підірваним здоров'ям у 1897 р.

На проспекті РСЧА («робітничо-селянської червоної армії») поховано

відважних повітреплавателів, які вивчали стратосферу: П. Батенка, Д. Стовбуна, Я. Українського і С. Кучумова. На їхній могилі на постаменті установлено двометрову фігуру стратонавта, що дивиться у безкраї простори повітряного океану. На меморіальній дошці бронзові барельєфи чотирьох героїв.

Інший – арктичний океан досліджував Георгій Сєдов (1857–1914) родом із Кривої Коси (тепер Сєдове), що біля Новоазовська. Він народився в сім'ї рибалки і був штурманом далекого плавання. В 1903-04 р. брав участь у гідрографічній експедиції до Північного льодовитого океану. В 1909 р. шукав гирло річки Колими, в 1910 – обслідував Хрестову Губу на Новій Землі. 1912 р. вирушив з Архангельська з зимівлею на Нову Землю, а в серпні 1913 р. ходив на Землю Франца-Йосифа. В 1914 р. помер, їдучи на собачих запряжках до Північного полюсу, не дійшовши до острова Рудольфа. Похований на мисі Аук. Пам'ятником цій мужній людині є сама назва його рідного містечка – Сєдове.

Після останньої війни радянська влада установляла пам'ятники видатним поетам і письменникам: у Донецьку – Т. Шевченкові, М. Горькому та погруддя О. Пушкіна і І. Франка. А от у Слов'янську можновладці зняли пам'ятник нашому Кобзареві з вулиці Т. Шевченка на початку 1970-их років. Біля 20 років валявся він десь на смітнику й тільки протести патріотів змусили владу повернути пам'ятник назад на вулицю Т. Шевченка. У Слов'янську є погруддя Т. Шевченка.

10