7.5. Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Формули в дипломній роботі нумеруються в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу i порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера, наприклад: «(3.1)» (перша формула третього розділу).

Наприклад:

, (3.1)

де ОП_АЗС – річний доход АЗС на який будуть проходити змагання;

К_с – число днів проведення змагання (К_с=1).

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою, ставиться справа від вістря дужки, яка знаходиться в середині групи формул і звернена в сторону номера.

Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо за формулою в тій послідовності, в якій вони подані в формулі, i кожне - з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння i формули треба виділяти в тексті вільними рядками. Вище i нижче кожної формули потрібно залишати не менше ніж один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) i ділення (:).

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

7.6. Посилання

При написанні дипломної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дипломній роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дипломна робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилання в тексті роботи на джерела інформації слід зазначити порядковим номером посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «... у працях [1-9] ....» або [13, с.150] (посилка на джерело у списку використаних джерел під номером 13, де на сторінці 150 йдеться про це мова).

Наприклад:

Оцінюючи стан житлового фонду міст та рівень забезпеченості житлом населення, слід підкреслити гостроту житлової проблеми в Україні, яка все зростає [30, с. 16].

Посилання на ілюстрації до дипломної роботи оформлюють порядковим номером ілюстрації: наприклад, «рис. 2.3»; на формули - порядковим номером формули: наприклад, «у формулі (3.1)». Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, «в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово «дивись»: наприклад, «див. табл. 1.2».