6.2 Визначення потрібної кількості колій у сортувальному парку

Кількість сортувальних колій на сортувальних станціях установлюється залежно від кількості призначень згідно з планом формування поїздів (включаючи призначення порожніх вагонів), добової кількості вагонів кожного призначення і технології формування поїздів. На призначення плану формування виділяється, як правило, окрема сортувальна колія, а для призначення із добовим вагонопотоком понад 200 вагонів – дві колії.

Додатково необхідно передбачити колії:

– не менш двох колій для ремонту вагонів (з урахування перенесення трудомісткого без відчіпного ремонту з парку відправлення);

– для вагонів, які направляються під розвантаження або навантаження, сортування або перевантаження;

– для вагонів, які перебувають під охороною;

– для вагонів із небезпечними вантажами класу 1(ВМ), негабаритними вантажами, стиснутими і скрапленими газами;

– для перестановки вагонів на період очищення станції від снігу й інших місцевих потреб;

– 1...3 колій для покриття нерівномірності вагонопотоку окремих призначень та формування з’єднаних поїздів (залежно від обсягу роботи).

На сортувальних станціях, до яких примикають під’їзні колії, кількість додаткових сортувальних колій для накопичення вагонів на промислові станції, маневрові райони та окремо розташовані вантажні фронти слід брати по одній колії на 50...100 вагонів кожного формованого призначення під’їзної колії [7].

При меншій кількості вагонів на призначення необхідно передбачати неспеціалізовані сортувальні колії (колії зі змінною спеціалізацією) із розрахунку одна колія на кожні 25...50 вагонів у середньому за добу.

Потрібна кількість сортувальних колій на сортувальні станції підраховується за допомогою таблиці (див. табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Кількість колій у сортувальному парку

Призначення колії	Потужність вагонопотоку	Кількість колій
1	2	3

7 Технологія роботи з місцевими вагонами

До місцевої роботи на сортувальній станції відносяться такі види робіт:

– маневрова робота з вагонами, що поступають на станцію під вивантаження, навантаження, сортування дрібних відправок і контейнерів;

– подавання та забирання вагонів на вантажні фронти загального користування, контейнерні термінали, вантажосортувальні платформи;

– подавання та забирання вагонів на під’їзні колії.

Обсяг місцевої роботи на станції з розподілом вагонів по пунктам навантаження і розвантаження зазначено в завданні. Технологія роботи з місцевими вагонами будується з урахуванням оптимальної організації обслуговування пунктів місцевої роботи, скорочення простою вагонів на станції. Тривалість маневрів з підбирання вагонів перед подачею на вантажні фронти визначається по аналогії з тривалістю формуванням збірних поїздів. Підбирання вагонів перед подачею може здійснюватись в горловині сортувального парки з використанням витяжних колій або гірки.

Після того як вагони підібрано місцеві вагони подаються маневровим локомотивам на пукти місцевої роботи, де виконується їх розстановка по фронтам вантажної роботи та вантажні операції. По закінченню вантажних операції вагони збирають та виводять для сортування, яке можу здійснюватись як через гірку так й на витяжних коліях, в залежності від їх призначення. Норми часу на подачу і забирання місцевих вагонів на вантажні фронти визначається як:

, (7.1)

де – тривалість підбирання вагонів по фронтам, хв.Розраховується за формулами (3.16) та (3.17), якщо для накопичення вагонів на вантажний фронт виділено окрему колію, то = 0;

, – тривалість подачі вагонів та повернення локомотива на станцію, хв., визначається за формулою (3.6)

–тривалість розміщення і збирання вагонів на фронті, в розрахунках приймається 10 хв;

–тривалість сортування вагонів через витяжні колії або гірку, хв.

Кількість подач на вантажні фронти та забирань с них груп вагонів залежить від добового вагонопотоку, місткості вантажного фронту, віддаленості його від сортувального парку, його технічного оснащення, тривалості вантажних операцій, необхідності узгодження часу подавання-забирання вагонів й так далі.

При збільшенні кількості подач-забирань місцевих вагонів при заданому вагонопотоку, зменшується загальний простій вагонів але збільшується потреби в маневрових засобах. З умови взаємодії під’їзної колій та станції максимальна кількість подач визначається середньою тривалістю виконання вантажних операцій з урахуванням розміщення і збирання вагонів ():

, (7.3)

Мінімальна кількість подач-забирань вагонів визначається місткістю вантажного фронту

, (7.4)

де – добова кількість місцевих вагонів, що подається на фронт, згідно табл. 2.2;

–максимальна місткість фронту у вагонах.

Оптимальна кількість подач-забирань вагонів для кожного пункту місцевої роботи визначається з виразу:

, (7.5)

де – параметр накопичення місцевих вагонів на подачу,с = 8…9.

–вартість однієї вагоно-години простою, складає 3,67 грн.;

–вартість однієї маневрової локомотиво-години, при електровозній тязі – 97,43 грн, при тепловозній – 82,10 грн.

Після виконання цих розрахунків по кожному вантажному фронту остаточно вирішується питання про кількість подач шляхом порівняння результатів

, (7.6)

Оптимальна кількість вагонів в подачі складає:

, (7.7)

План подачі-забирань вагонів на добу необхідно виконати у вигляді таблиці (див. табл. 7.1). При складанні плану необхідно враховувати, що розраховані данні є орієнтовними. Якщо вагонів для подачі незначно менше оптимальної кількості, але локомотив вільний – можна подати на вантажні фронти ці вагони до завершення накопичення їх оптимальну подачі. Якщо на сортувальній колій після розпуску чергового составу є більша місцевих вагонів, ніж необхідно на оптимальну подачу, то слід подати всі вагони, якщо це дозволяє місткість вантажного фронту ().

Таблиця 7.1