4.Закони,принципи і категорії політичної економіки.Етапи пізнання економічної діяльності.Позитивна і нормативна економіка.

Кожна наука у процесі пізнання об'єктивної реальності займається систематизацією фактів, подій, процесів, щоб виявити певні причини і наслідкові зв'язки між ними та відкрити і сформулювати економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.). Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.

Економічні закони відображають внутрішні, найсуттєвіші, стабільні, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності між економічними процесами і явищами. Вони як і закони природи мають об'єктивний характер і виражають причинно-послідовний зв'язок між компонентами явища, що вивчається. Економічні закони є такими не тому, що комусь так захотілося, а тому, що людина, виробляючи продукти та надаючи послуги, використовує закони природи, причому засоби виробництва - це створені нею (людиною) механізми їх застосування. На це значно звертали увагу фізіократи, котрі розглядали суспільство як частину природи. Одночасно економічні закони значно відрізняються від законів природи в тому плані, що виникають, розвиваються і функціонують у процесі економічної діяльності людей. Економічні закони не с абсолютними, їхня дія не вічна. Окремі групи людей і окремі особи можуть у своїй економічній поведінці відхилятися від вимог, які вони диктують. Закони відображають сукупність економічних відносин.

Сукупність економічних законів утворює систему економічних законів, яка охоплює їх різні групи і типи. Виділяються такі основні групи законів:

1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:–

всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);–

загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);–

специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);–

стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).

2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).

3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем. Економічною наукою вже відкрита і пізнана значна кількість законів

економічної діяльності людей. Певна їх частина виникне та буде діяти на вищих етапах розвитку економічної системи й буде об'єктом дослідження наступних поколінь вчених економістів.

Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, зміст яких складають певні допущення, усереднення, котрі відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. їх функція, як і економічних законів, полягає у відображенні взаємозвязків між економічними явищами та процесами, але менш стійкими і такими, що мають менш обов'язковий характер.

Емпірична форма пізнання та використання економічних законів наявна тоді, коли люди, не усвідомлюючи суті цих законів, використовують їх у своїй господарській діяльності інтуїтивно, несвідомо.

Наукова форма пізнання та використання економічних законів базується на свідомому використанні відкритих і пізнаних законів розвитку та функціонування економічної системи, що забезпечує більшу ефективність господарської діяльності людей.

Економіка не є точною наукою. В природничих науках як правило можна провести контрольні експерименти, у яких проводиться дослід “за інших рівних умов”. Так, наприклад, фізіолог, який бажає визначити дію пеніциліну при запаленні легенів, може провести дослідження “за інших рівних умов”. Для цього він використовує дві піддослідні групи, де в одній одержують ін’єкції пеніциліну, а в іншій - ні. Економіст не може знаходитися в таких умовах. В економіці ставити експерименти значно складніше. Економісти не можуть вимірювати економічні змінні з точністю, з якою лікар може виміряти температуру чи вагу. Національний дохід неможливо передбачити з абсолютною точністю. Навіть великого економіста ХХ століття Дж. М. Кейнса в свій час звинувачували в непослідовності, на що він відповідав: “Коли змінюється інформація, якою я володію, я змінюю свою думку”. Таким чином, економіка не є лабораторною наукою. Здійснюваний економістом процес емпіричної перевірки базується на “даних” реального світу, які виникають у ході реального функціонування економіки. В результаті економічні принципи, приєднані до практики, менш чіткі і точні, ніж в інших науках. Коли йде мова про зв’язок економічної теорії з економічною політикою, то західна економічна думка використовує такі поняття, як “позитивна і нормативна економікс”.

Позитивна економіка описує факти і поведінку людей в даній економіці. Іншими словами кажучи, позитивна економіка вивчає те, що є. Наприклад, які причини бідності? Як функціонувала економіка в соціалістичних, а як в капіталістичних країнах? Як вплинуть податки на виробництво того чи іншого товару? Для пояснення цих питань потрібні обов’язково факти.

Нормативна економіка охоплює моральні повчання і оціночні судження, тобто вона відображає суб’єктивні уявлення про те, що повинно бути. Нормативна економіка визначає, які конкретні умови або аспекти економіки бажані або небажані. Наприклад, чи повинен уряд надавати допомогу бідним? Платню в університеті за навчання варто зменшити, щоб більше студентів могло одержати вищу освіту. Якщо в пропозиції присутні такі слова, як “необхідно” або “варто”, то з певністю можна сказати, що перед нами нормативне твердження. Нормативна економіка відображає оціночні міркування стосовно того, якою повинна бути економіка чи яку конкретну політичну акцію варто рекомендувати, беручи за основу певну економічну теорію. Для лідерів країн стало звичним отримувати від економістів поради щодо економічної політики.