- •Дніпропетровськ удхту 2011 Лабораторна робота 1 дослідження запиленості повітря в робочій зоні
- •1.1 Теоретична частина
- •1.2 Ваговий метод
- •1.3 Хід роботи
- •1.4 Розрахунок концентрації пилу
- •Лабораторна робота 4
- •4.2 Опис приладу
- •4.3 Проведення аналізу
- •4.4 Розрахунок концентрації домішок
- •Лабораторна робота 5
- •5.2 Ручний повітряно-пінний вогнегасник овп-10
- •5.3 Вогнегасники вуглекислотні (газові)
- •5.4 Порошкові вогнегасники
- •5.5 Хладонові вогнегасники (рідинні)
- •5.6 Отримання повітряно-механічної піни за допомогою лабораторного піногенератора
- •5.7 Розрахунок потрібної кількості первинних засобів пожежегасіння та потрібного запасу води
- •Лабораторна робота 6 дослідження метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень
- •6.1 Теоретична частина
- •6.2 Використані прилади
- •6.3 Порядок проведення роботи
- •Лабораторна робота 10 визначення освітлення всередині виробничих приміщень
- •10.1 Теоретична частина
- •10.2 Опис приладів
- •10.3 Порядок виконання роботи
- •10.4 Визначення параметрів природного освітлення
- •10.5 Визначення параметрів штучного освітлення
- •Лабораторна робота 11 розслідування та аналіз нещасних випадків
- •11.1 Теоретична частина
- •11.2 Особливості розслідування нещасних випадків
- •11.3 Особливості спеціального розслідування нещасних випадків
- •11.4 Методи аналізу виробничого травматизму
- •11.5 Практична частина
- •Лабораторна робота 13 дослідження продуктивності вентиляційної установки
- •13.1 Теоретична частина
- •13.2 Опис приладів
- •13.3 Порядок проведення роботи
- •13.4 Порядок обробки отриманих даних
- •Лабораторна робота 17 визначення температур спалаху горючих рідин в повітрі
- •17.1 Теоретична частина
- •17.2 Опис приладу
- •17.3 Визначення температури спалаху
- •Список літератури
13.4 Порядок обробки отриманих даних
По відомій величині динамічного тиску лінійна швидкість руху повітря V (м/с) усередині повітроводу розраховується за формулою:
(13.1)
де g – прискорення сили тяжіння, 9,81 м/с2;
h – динамічний тиск, мм вод.ст.;
–густина повітря, 1,2 кг/м3.
Визначивши діаметр повітроводу і обчисливши по ньому площу перерізу, знаходять об’ємну швидкість повітря W (м3/год), що проходить через нього, за формулою:
(13.2)
де F – площа перерізу повітроводу, м2;
V – лінійна швидкість руху повітря у повітроводі, м/с .
Визначається кратність повітрообміну К, год –1:
(13.3)
де VПР – об’єм приміщення, м3.
13.5 Зміст звіту
1. Короткий опис змісту і порядку виконання роботи.
2. Схема підключення мікроманометра при вимірюваннях тиску (рис. 13.2).
3. Визначення лінійної та об’ємної швидкості руху повітря у повітроводах.
4. Розрахунок кратності повітрообміну.
5. Результати вимірювань і розрахунків звести в таблицю 13.2.
6. Висновок про необхідну кількість вентиляційних установок, що забезпечують нормальні санітарно–гігієнічні умови у виробничому приміщенні.
Таблиця 13.2 – Результати вимірювань і розрахунків
Динамічний тиск hд, мм вод.ст. |
Площа перерізу повітроводу F, м2 |
Швидкість руху повітря V, м/с |
Кількість повітря W, м3/год |
Об’єм приміщення V, м3 |
Кратність повітрооб-міну К, год–1 |
|
|
|
|
|
|
Лабораторна робота 17 визначення температур спалаху горючих рідин в повітрі
Мета роботи – експериментальне визначення температур спалаху, встановлення категорії виробництва по пожежній небезпеці згідно [14].
17.1 Теоретична частина
Параметри, які визначають вибухопожежні властивості легкозаймистих і горючих сумішей:
– температура спалаху;
– температура займання;
– температура самозаймання;
– температурні і концентраційні межі вибуховості.
Температурою спалаху називається мінімальна температура горючої речовини, при якій над його поверхнею утворюється суміш пари і газів з повітрям, здатна спалахувати в повітрі від джерела запалення. Проте швидкість їх утворення недостатня для подальшого горіння.
Залежно від температури спалаху пари рідини підрозділяються на:
– легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху до +61°С;
– горючі (ГР) з температурою спалаху +61°С і вище.
Мінімальна температура нагріву горючої речовини, при якій відбуваються займання суміші пари, що утворюється, з повітрям і загоряння рідини від джерела запалення, називається температурою займання.
У легкозаймистих рідин різниця між температурою спалаху і займання незначна, тобто температура спалаху нижче за температуру займання на 1–5°С.
У горючих рідин ця різниця більш значна, тобто температура спалаху нижче температури займання на 10 °С і більш.
Про пожежну небезпеку рідин судять по температурі спалаху. Чим нижче температура спалаху, тим більшу небезпеку представляє рідина.
Характеристикою вибухонебезпеки горючих парів і газів є нижня і верхня концентраційні межі займання.
Мінімальна концентрація пари в суміші з повітрям, яка здатна вибухати за наявності джерела запалення, називається нижньою концентраційною межею займання.
Максимальна концентрація пари в суміші з повітрям, при якій можливий вибух за наявності джерела запалення, називається верхньою концентраційною межею займання. За межею верхньої концентраційної межі займання суміш горить без вибуху спокійно, як горючий газ.
Таким чином, верхня і нижня концентраційні межі займання означають, що тільки в області концентрацій суміші парів і газів з повітрям, обмеженим цими межами, може відбутися вибух.
Концентраційні межі займання (% об.) зазвичай визначають експериментально. Але їх можна розрахувати по наступних емпіричних формулах, %:
(17.1)
(17.2)
де N – число атомів кисню, необхідне для згорання однієї молекули горючої речовини (визначається за реакцією горіння).
По пожежо– і вибухонебезпеці згідно [14] всі виробництва діляться на 5 категорій: А і Б – вибухо– і пожежонебезпечні; В, Г, Д – пожежонебезпечні.
Залежно від температури спалаху ЛЗР рідини відносяться до наступних підгруп:
особливо небезпечні – з температурою спалаху до мінус 18°С;
постійно небезпечні – з температурою спалаху від мінус 18°С до 23°С;
небезпечні при підвищеній температурі – з температурою спалаху від 23°С до 61°С;
Температура займання – небезпечніша, ніж температура спалаху, оскільки пари і рідина при температурі займання після видалення джерела запалення продовжують горіти. Тому для надійності необхідно визначати температуру спалаху і температуру займання, встановивши між ними діапазон.