Правове регулювання інтелектуальної власності й інноваційної діяльності внз План

1. Інтелектуальна діяльність та власність в системі освіти

2. Авторське право

3. Порядок захисту авторського права

Література

1.Конституція України від 28.06.96. – К.: Преса України, 1997.

2. Закони України:

2.1. «Про освіту» від 23.03.96 (із змінами та доповненнями).

2.2. «Про вищу освіту» від 17.01.02 (із змінами та доповненнями).

2.3. «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.94 (із змінами та доповненнями).

2.4. «Про авторське та суміжні права» від 23.12.93 (із змінами та доповненнями).

3. Постанови Кабінету Міністрів:

3.1. «Про державну реєстрацію авторського права та договорів, які стосуються права автора на твір» від 27.12.01 №1756.

4. Навчальна література:

4.1. Освітнє право: навч.посіб.для студентів гуманітарних ВНЗ/ [авт.кол.: В.В.Астахов, К.В.Астахова (мол.), О.Л.Войно-Данчишина та ін.]; за заг.ред. В.В.Астахова; Нар.укр.акад.; Міжнар.фонд„Відродження”.-Х.: Вид-во НУА, 2011. – 144с.

4.2. Основи освітнього права та правове регулювання діяльності навчальних закладів в Україні: навч.посіб./ О.М.Байталюк, О.Б.Німко. – К.: Видавничий дім „Плеяди”, 2010. – 71с.

4.3. Правові основи діяльності вищих навчальних закладів: навч.посіб. / О.М.Стороженко, О.Б.Німко. – К.: Видавничий дім „Плеяди”, 2010. – 50с.

4.4. Інтелектуальна власність: навч.посіб. / О.М.Стороженко, О.Б.Німко. – К.: Видавничий дім „Плеяди”, 2010. – 63с.

4.5. Правові основи управління освітньою діяльністю: навч.посіб. / О.М.Стороженко, О.Б.Німко. – К.: Видавничий дім „Плеяди”, 2010. – 55с.

4.6. Орленко В., Орленко Л. Формирование права на образование в Украине // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2005. - №3. – С.5-13.

4.7. Валєєв Р.Г. Освітнє право України: навч.посібник. – Луганськ: Луганська правова фундація, 2011. – 287с.

Методичні вказівки

Дане семінарське заняття доцільно розпочати з визначення поняття інтелектуальної діяльності та власності в освіті, навести основні положення Закону України «Про авторське право та суміжні права», охарактеризувати загальні засади щодо порядку державної реєстрації авторського права та договорів, які стосуються права автора на твір. У якості окремих питань винести на обговорення такі поняття, як суб’єкти авторського права,заявник, заявка, державне мито, авторське свідоцтво, твори, державна реєстрація, ведення Державного реєстру, свідоцтво про реєстрацію авторського права та Державна реєстрація договорів. Наостанок зупинитися напорядку розв’язання спорів щодо авторського права та договору.

Працівники навчальних закладів створюють твори у порядку виконання службових обов'язків чи службового завдання. В цьому контексті за основу слід взяти наступне визначення авторських прав: особисті немайнові права належать тільки авторамтаких творів, але виключне право на використання твору належить стороні, з якою автор перебуває у трудових відносинах, якщо інше не передбачено договором. Отже, усі майнові права автора належать роботодавцеві за таких умов: автор працює у роботодавця за наймом, тобто за трудовим договором (контрактом), або твір створено за договором між автором і роботодавцем, тобто не на підставі трудового договору, а саме на підставі договору між автором і роботодавцем про створення твору.

Без згоди автора (іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів;

2) використання літературних і художніх творів як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, записах звуку або зображення навчального характеру;

3) відтворення у пресі, передача в ефір або інше публічне повідомлення опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних питань або передача в ефір творів такого самого характеру, якщо це спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій;

5) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

6) відтворення творів для судового та адміністративного провадження;

7) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів;

8) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне оповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів.

У цих восьми випадках твори використовуються чи відтворюються в обсязі, виправданому поставленою метою.

9) відтворення твору в особистих цілях за умов, передбачених статтями 16—19 Закону.

Допускається вільне відтворення одного примірника твору репрографічним способом бібліотекамита архівами для власних потреб за певних умов, визначених у Законі (ст. 16).

Допускається також без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, вільне відтворення примірників твору для навчання. Йдеться лише про відтворення репрографічнимспособом для аудиторних занятьопублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів (ст. 17 Закону про авторське право).