Контрольні запитання до Модулю №1

1. Історичний розвиток права на освіту в Україні.

2. Загальна характеристика джерел освітнього права.

3. Конституція України про освітні права людини.

4. Загальна характеристика Закону України „Про освіту”.

5. Загальна характеристика Закону України „Про вищу освіту”.

6. Загальна характеристика Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність”.

7. Управління закладами освіти.

8. Структура освіти в Україні.

9. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні.

10. Міжнародно-правові стандарти у сфері освіти.

11. Впровадження в Україні положень Болонської декларації.

12. Правове становище студентів у вищих навчальних закладах, їх права та обов’язки.

13. Правові підстави для відрахування, інших санкцій, передбачених підзаконними актами щодо освіти, через порушення студентами своїх обов’язків.

14. Порядок надання пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у ВНЗ.

15. Правове регулювання діяльності науково-педагогічних працівників: приймання на роботу, звільнення, атестація.

16. Гарантії держави працівникам освіти, спеціальні соціальні права педагогічних працівників.

17. Спеціальні соціально-економічні права педагогів у разі їх захворювання.

18. Додаткові права педагогів і пенсіонерів, які працюють у селах і селищах міського типу.

Модуль №2

Особливості діяльності навчальних закладів

Практичне заняття 3

Правові основи економічних відносин в освітній сфері

План

1. Основні джерела фінансового забезпечення освіти

2. Види економічної діяльності ВНЗ

3. Порядок державного оподаткування статутних видів діяльності закладів освіти

Література

1.Конституція України від 28.06.96. – К.: Преса України, 1997.

2. Закони України:

2.1. „Про освіту” від 23.03.96 (із змінами та доповненнями).

2.2. „Про вищу освіту” від 17.01.02 (із змінами та доповненнями).

3. Постанови Кабінету Міністрів:

3.1. „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись державними закладами освіти” від 20.01.97 №38.

4. Накази Міністерств і відомств:

4.1. „Про затвердження Порядку надання платних послуг державними закладами освіти”: Наказ МОН, Мінфіну, Мінекономіки від 27.10.97 №383/239/191.

4.2. „Про затвердження Типового договору про надання освітніх послуг навчальними закладами” від 11.03.02 №183.

4.3. „Про роботу відокремлених структурних підрозділів ВНЗ” від 23.05.02 №5/2-4.

4.4. „Про затвердження Порядку та умов надання платних послуг бюджетними науковими установами” від 01.12.03 №798/657/351.

4.5. „Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти” від 24.12.03 №847.

5. Навчальна література:

5.1. Освітнє право: навч.посіб.для студентів гуманітарних ВНЗ/ [авт.кол.: В.В.Астахов, К.В.Астахова (мол.), О.Л.Войно-Данчишина та ін.]; за заг.ред. В.В.Астахова; Нар.укр.акад.; Міжнар.фонд„Відродження”.-Х.: Вид-во НУА, 2011. – 144с.

5.2. Основи освітнього права та правове регулювання діяльності навчальних закладів в Україні: навч.посіб./ О.М.Байталюк, О.Б.Німко. – К.: Видавничий дім „Плеяди”, 2010. – 71с.

5.3. Цивільно-правові договори в сфері освіти: навч.посіб. / Н.О.Давидова, М.В.Ворон. – К.: Видавничий дім „Плеяди”, 2010. – 54с.

5.4. Правові основи діяльності вищих навчальних закладів: навч.посіб. / О.М.Стороженко, О.Б.Німко. – К.: Видавничий дім „Плеяди”, 2010. – 50с.

5.5. Вища освіта України: ліцензування та акредитація: Аналіт.дослідж. / Т.В.Фініков, О.І.Шаров. – К.: Навч.-метод. Центр „Консорціум із удоскон. Менеджмент-освіти в Україні”, 2003. – 68с.

5.6. Приватна вища школа України на шляху інновацій: монографія / за ред. В.П.Андрущенка, Б.І.Корольова. – Х., 2005. – 229с.

Методичні вказівки

В рамках цього заняття слід докладніше зупинитися на фінансово-господарській діяльності закладів освіти,порядку фінансування державних закладів освіти та оподаткуванні статутних видів діяльності закладів освіти. Окремо розглянути додаткові джерела фінансування закладів освіти та системуоподаткування безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб без одержання прибутку, зупинитися на характеристиці можливих джерелфінансування наукових досліджень.

Сучасна економіка освіти, відповідно до вимог Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17.04.2002 № 347/2002, повинна створити сталі передумови для розвитку всіх напрямів освітянської галузі з метою формування високого освітнього рівня українського народу. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань розвитку:визначення фінансування освіти як пріоритетного напряму видатків бюджетів усіх рівнів; формування багатоканальної системи фінансового забезпечення освіти; стимулювання інвестицій юридичних і фізичних осіб у розвиток освіти; створення сучасної системи нормування та оплати праці у галузі освіти.

Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є кошти державного та місцевого бюджетів.Відповідно до ст. 61 ЗУ «Про освіту», держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% національного доходу. При цьому фінансування ВНЗ державної форми власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ. Місцеві органи влади загальної компетенції можуть фінансувати ВНЗ державної форми власності (надавати їм дотації) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів. За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється фінансування ВНЗ комунальної форми власності.

У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнуваннянавчальних закладів та установ, організацій системи освіти не зменшуються. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням.

Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підготовку наукових і науково-педагогічних працівників через аспірантуру та докторантуру визначаються у щорічному законі про державний бюджет.Абзац 4 ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про вищу освіту» визначає, що це фінансування повинно здійснюватися в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні 10 000 населення навчання не менше як ста студентів у ВНЗ І та ІІ рівнів акредитації та 180 студентів у ВНЗ ІІІ та ІV акредитації. Цю норму можна трактувати як встановлену залежність обсягів державного замовлення від загальної чисельності населення.

Показники державного замовлення на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів, фахівців з вищою освітою формуються за кожним ОКР Міністерство економічного розвитку і торгівлі на підставі узгодженого подання МОН (іншого міністерства, яке здійснює підготовку наукових кадрів або має у своєму підпорядкуванні ВНЗ) та Державної інспекції України з питань праці.

Іншим джерелом фінансування освіти є кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування; кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх та інших послуг.

Частина п’ята ст. 61 ЗУ «Про освіту» встановлює, що кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг, не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих бюджетів. Ці кошти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на його статутну діяльність.

ВНЗ відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. Тобто він не може надавати платні послуги у в рамках освітньої діяльності, що фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Для надання платних послуг державні ВНЗ можуть створювати спеціальні структурні підрозділи. Перелік видів платних послугу галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися ВНЗ державної або комунальної форми власності, визначено Кабінетом Міністрів України у Постанові від 20.01.1997 № 38 (зі змінами та доповненнями).

Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між ВНЗ та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками – помісячно, по семестрах, щорічно. Розмір плати за весь строк навчанняабо за надання додаткових освітніх послуг публікується у загальнодержавних друкованих ЗМІта інформаційних збірниках МОН.

При цьому частиною п’ятою ст. 61 ЗУ «Про освіту», а також Постановою Уряду від 12.08.2009 № 903 встановлено, що підвищення плати за надання платних послуг у сфері освіти не може перевищувати офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік.

Крім того, ВНЗ у межах, визначених законами, та відповідно до статуту має право: отримувати кошти та матеріальні цінності(будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо) від органів державної влади, підприємств, установ, організацій (в тому числі благодійних) і фізичних осіб.

ВНЗ використовують кошти бюджетів та додаткових джерел фінансування на оплату праці та матеріальне стимулюваннясвоїх працівників. ВНЗ, навіть державної та комунальної форм власності, може самостійно розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Таке розпорядження включає в себе право придбання майна та його використання на підставі договорівтощо.

Третім джерелом фінансування є гранти та кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян.

Навчальні заклади на замовлення інших організацій здійснюють госпдоговірні наукові дослідженнята реалізують їх результати на основі договорів про передачу науково-технічної продукції. Одержані від замовників кошти використовуються на розширення матеріально-технічної, навчальної бази, житлове будівництво, оплату праці та преміювання працівників ВНЗ тощо. Навчальні заклади, як усі бюджетні установи, повинні витрачати спеціальні кошти у межах затверджених кошторисів і фактичного надходження доходів з кожного виду спеціальних коштів.

Серед решти потенційно можливих джерел фінансування треба згадати кредити на розвиток навчальних закладів усіх рівнів та здобуття освіти, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів. Навіть ВНЗ державної форми власності, відповідно до Положення, затвердженого Постановою КМУ від 05.09.1996 № 1074, може користуватися банківським кредитом і несе відповідальність за виконання кредитних договорів і дотримання фінансової дисципліни згідно з чинним законодавства.

Окрему статтю фінансування становлять кошти від здійснення навчальними закладами економічної діяльності, регламентованої державою. Це передбачає доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Зокрема, ВНЗ у межах, визначених законами, та відповідно до статуту має право: провадити фінансово-господарську діяльністьв Україні та за її межами, створювати власні або використовувати за договором інші матеріально-технічні бази для проведення навчально-виробничої практики осіб, які навчаються у ВНЗ, а також для власної господарської діяльності; розвивати власну соціально-побутову базу, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних та культурних закладів; здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію, капітальний і поточний ремонти основних фондів на умовах підряду або господарським способом; спрямовувати кошти на будівництво або благоустрій соціально-побутових об'єктів, а також на соціальну підтримку педагогічних, науково-педагогічних та інших категорій працівників ВНЗ та осіб, які навчаються.

Навчальний заклад також має право виступати орендодавцеммайна, у тому числі зі згоди власника – майна, наданого в оперативне управління; навчальний заклад може здійснювати підприємницьку та іншу доходну діяльність, у тому числі через участь у господарських товариствах – за згоди власника .

Практичне заняття 4