Лекція 4. Психічна реальність. Система психічних явищ. Психіка як відображення світу.

(4 год.)

Основні питання:

1. Психічна реальність. Система психічних явищ.

2. Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні якості особистості.

3. Психіка як відображення світу. Основні функції психіки.

4. Порівняння психіки людини та тварини.

1. Психічна реальність. Система психічних явищ.

Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

Вивченням мозку займаються різні науки. Його будову досліджує анатомія, а його складну діяльність із різних боків вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика, біохімія, нейрокібернетика.

Психологія вивчає ту властивість мозку, що полягає в психічному відбитку матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Основним поняттям психології є поняття психічного образу.

Психічний образ – цілісний, інтегративний відбиток самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності.

Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності.

Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю.

2. Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні якості особистості.

Отже, що ж є предметом вивчення сучасної психології? Перш за все психіка людини і тварин, що включає багато суб'єктивних явищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увага і пам'ять, уява, мислення і мова, чоловік пізнає мир. Тому їх часто називають пізнавальними процесами. Інші явища регулюють його спілкування з людьми, безпосередньо управляють діями і вчинками. Їх називають психічними властивостями і станами особи, включають в їх число потреби, мотиви, цілі, інтереси, волю, відчуття і емоції, схильності і здібності, знання і свідомість. Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінку, їх залежність від психічних явищ і, у свою чергу, залежність формування і розвитку психічних явищ від них.

Людина не просто проникає в світ за допомогою своїх пізнавальних процесів. Він живе і діє в цьому світі, творить його для себе з метою задоволення своїх матеріальних, духовних і інших потреб, здійснює певні вчинки. Для того, щоб зрозуміти і пояснити людські вчинки, ми звертаємося до такого поняття, як особистість.

Таким чином, психіка людини складна і багатообразна по своїх проявах.

Психі́чні я́вища або душевні прояви — основний предмет в наукових дослідженнях психіки, сама психіка визначається як система суб'єктивних явищ.

Не існує єдиної класифікації психічних процесів, станів та якостей. Водночас, в літературі вони згадуються у величезній кількості. Часто психічні явища класифікуються не за суттєвими ознаками, а за логікою їх дослідження (виходячи з потреб дослідження,  увага трактується і як процес, і як стан). Причиною цього є і недостатнє опрацювання психологічної методології, але головним чином — складність предмету дослідження, в якому рутинні явища межують з унікальними феноменами, і динаміка така, що, наприклад, повторювані психологічні стани закріплюються як індивідуальні властивості.

Це —особливий клас явищ, перебіг яких пов'язаний з внутрішнім суб'єктивним світом. Така особливість різко відрізняє психічні явища від, наприклад, фізичних явищ: останні мають матеріальну природу (речовинну або польову), сприймаються нами через органи відчуттів (часто — опосередковано спеціальними приладами) та можуть бути чітко локалізовані в просторі та часі. На сьогоднішній рівень знань, жодну з цих трьох ознак не можна приписати П.я. Вони, натомість, — ідеальні, тобто існують як ідеї усвідомості та несвідомому шарі психіки, можуть бути пізнані лише через рефлексію або результати душевної діяльности. Водночас, очевидним є тісний зв'язок П.я. з явищами матеріального світу, з роботою головного мозку. Цей зв'язок складає зміст так званих психофізичної та психофізіологічної проблем, які мають більш як двотисячолітню історію розгляду.

З точки зору метафізики, виникає ще одне питання: коли ми говоримо про психічні явища, то що є сутністю, ними проявленою, і якою є природа цієї сутності? З такої точки зору, система сучасного психологічного знання є вкрай неповною непослідовною, оскільки обмежується розглядом наслідкового зовнішнього моменту, забувши пропричинний і внутрішній.

Складність досліджуваної реальности приводить ще й до того, що позитивістами «душа, свідомість, явища психіки» оголошуються штучними конструктами, які не підлягають науковому розгляду. Ставиться під питання і науковість психологічної науки (за афоризмом: не точних наук не буває).

Радянська психологічна традиція визначає такі різновиди психічних явищ:

• психічні процеси, спрямовані на пізнання довколишнього та внутрішнього світу;

• психічні стани, що характеризують внутрішні переживання і визначають перебіг діяльностей;

• психічні властивості, стійкі риси, що відрізняють людину від інших як особистість і виявляються у поведінці;

• масовидні явища психіки, подібні до названих вище, але мають місце лише в соціальних взаємодіях великої кількості людей.

Психічні процеси — динамічне віддзеркалення дійсності в різних формах психічних явищ.

Психічний процес — це перебіг психічного явища, що має почало, розвиток і кінець, що виявляються у вигляді реакції. При цьому потрібно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно пов'язаний з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльності в стані неспання людини.

Психічні процеси викликаються як зовнішніми діями, так і роздратуваннями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму.

Всі психічні процеси підрозділяються на пізнавальні — до них відносяться відчуття і сприйняття, уявлення і пам'ять, мислення і уява, емоційні — активні і пасивні переживання, регулятивні, – увага і вольові процеси (ухвалення рішення, виконання, вольового посилення і т. д.)

Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини.

У складній психічній діяльності різні процеси зв'язані і складають єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне віддзеркалення дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різною швидкістю і інтенсивністю залежно від особливостей зовнішніх дій і станів особи.

Уся психічна діяльність людини - це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів.

Психічний стан - це своєрідність психічної діяльності, обумовлена її змістом і ставленням людини до цього змісту.

Психічні стани є стійкою інтеграцією всіх психічних проявів людини при певній його взаємодії з дійсністю. Психічні стани виявляються в загальній організованості психіки.

Психічний стан - це загальний функціональний рівень психічної активності в залежності від умов діяльності людини і її особистісних особливостей. АБО Під психічним станом слід розуміти відносно стійкий рівень психічної діяльності, що визначається зараз, який виявляється в підвищеній або зниженій активності особи.

Кожна людина щодня випробовує різні психічні стани. При одному психічному стані розумова або фізична робота протікає легко і продуктивно, при іншому — важко і неефективно.

Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних чинників, ходу роботи, часу і словесних дій (похвала, осуд і т. п.).

Найбільш вивченими є: 1) загальний психічний стан, наприклад, стану уваги, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуважності, 2) емоційні стани, або настрої (життєрадісне, захоплене, сумне, сумне, гнівне, роздратоване і т. д.) Цікаві дослідження є про особливий, творчий стан особи, який називають натхненням.

Психічні стани можуть бути короткочасними, ситуативними і стійкими, особистісними.

Усі психічні стани підрозділяються на чотири види:

1. Мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті).

2. Емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на явища дійсності, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація).

3. Вольові стани - ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості (їхня класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії).

4. Стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності).

Психічні властивості.

Вищими і стійкішими регуляторами психічної діяльності є властивості особистості.

Під психічними властивостями людини слід розуміти стійкі утворення, що забезпечує певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини.

Кожна психічна властивість формується поступово в процесі віддзеркалення і закріплюється в практиці. Воно, отже, є результатом відбивної і практичної діяльності.

Властивості особистості багатообразні, і їх потрібно класифікувати відповідно до угрупування психічних процесів, на основі яких вони формуються. Звідси можна виділити властивості інтелектуальної діяльності людини. Для прикладу приведемо деякі інтелектуальні властивості — спостережливість, гнучкість розуму, вольові — рішучість, наполегливість, емоційні — чуйність, ніжність, пристрасність, афектна і т.п.

Рис.4.1. Форми прояву психіки людини

Психічні властивості не співіснують разом, вони синтезуються і утворюють складні структурні утворення особи, до яких необхідно віднести:

1) життєву позицію особи (систему потреб, інтересів, переконань, ідеалів, що визначає вибірковість і рівень активності людини);

2) темперамент (систему природних властивостей особи — рухливість, врівноваженість поведінки і тонус активності — характеризуючу динамічну сторону поведінки);

3) здібності (систему інтелектуально-вольових і емоційних властивостей, що визначає творчі можливості особи) і, нарешті

4) характер як систему відносин і способів поведінки.

5) мотиваційні властивості - обумовлені типом вищої нервової діяльності, актуалізовані потреби.

6) емоційні властивості - ієрархія потреб і стійких мотивів поведінки, ціннісних орієнтацій, емоційний тон відчуттів, емоційний відгук, настрій, стрес, афект, фрустрація.

7) рівні організованості – психофізіологічні регуляційні здатності психічної діяльності, можливості, що виявляються у конкретних видах діяльності.

У свою чергу психічні процеси, стани і властивості людини, особливо в їх вищих проявах, навряд чи можуть бути осмислені до кінця, якщо їх не розглядати залежно від умов життя людини, від того, яка організована його взаємодія з природою і суспільством (діяльність і спілкування). Спілкування і діяльність також тому складають предмет сучасних психологічних досліджень.

Психічні процеси, властивості і стани людини, його спілкування і діяльність розділяються і досліджуються окремо, хоча насправді вони тісно пов'язані один з одним і складають єдине ціле, зване життєдіяльністю людини.

Вивчаючи психологію і поведінку людей, учені шукають їх пояснення, з одного боку, в біологічній природі людини, з іншої — в його індивідуальному досвіді, з третьою — в законах, на основі яких будується і по яких функціонує суспільство. У останньому випадку досліджується залежність психіки і поведінки людини від місця, займаного їм в суспільстві, від існуючої соціальної системи, будуючи, методів навчання і виховання, конкретних відносин, що складаються у даної людини з навколишніми людьми, від тієї соціальної ролі, яку він грає в суспільстві, від видів діяльності, в яких безпосередньо бере участь.

Окрім індивідуальної психології поведінки в круг явищ, що вивчаються психологією, входять і відносини між людьми в різних людських об'єднаннях — великих і малих групах, колективах.

Підводячи підсумок сказаному, представимо у вигляді схеми основні типи явищ, які вивчає сучасна психологія (мал. 4.2, табл. 4.1).

На мал. 4.2 позначені основні поняття, через які визначаються явища, що вивчаються в психології. За допомогою цих понять формулюються назви дванадцяти класів явищ, що вивчаються в психології. Вони перераховані в лівій частині табл. 4.1. У правій її частині приведені приклади конкретних понять, що характеризують відповідні явища.

Відмітимо, що багато з явищ, що вивчаються в психології, не можна беззастережно віднести тільки до однієї групи. Вони можуть бути як індивідуальними, так і груповими, виступати у вигляді процесів і станів. З цієї причини в правій частині таблиці деякі з перерахованих феноменів повторюються.

Рис. 4.2. Загальні поняття, за допомогою яких описуються явища, що вивчаються у психології

Таблиця 4.1.

Приклади загальних понять і приватних явищ, що вивчаються в сучасній психології

№ п/п	Явища, що вивчаються психологією	Поняття, що характеризують ці явища
1	Процеси: індивідуальні, внутрішні (психічні)	Уява, спогад, сприйняття, забуває, запам'ятовування, идеомоторика, инсайт, інтроспективна, мотивація, мислення, навчення, узагальнення, відчуття, пам'ять, персоналізація, повторення, уявлення, звикання, ухвалення рішень, рефлексія, мова, самоактуалізація, самонавіяння, самоспостереження, самоконтроль, самовизначення, творчість, пізнавання, висновок, засвоєння.
2	Стани: індивідуальні, внутрішні (психічні)	Адаптація, афект, ваблення, увага, збудження, галюцинація, гіпноз, деперсоналізація, диспозиція, бажання, інтерес, любов, меланхолія, мотивація, намір, напруженість, настрій, образ, відчуження, переживання, розуміння, потреба, неуважність, самоактуалізація, самовладання, схильність, пристрасть, прагнення, стрес, сором, темперамент, тревожностъ, переконаність, рівень домагань, втома, установка, стомлення, фрустрация, відчуття, ейфорія, емоція.
3	Властивості індивідуальні, внутрішні (психічні)	Ілюзії, константна, воля, завдатки, індивідуальність, комплекс неповноцінності, особистість, обдарованість, забобон, працездатність, рішучість, ригідність, совість, упертість, флегматичність, характер, егоцентризм.
4	Процеси: індивідуальні, зовнішні (поведінкові)	Дія, діяльність, жест, гра, имп-ринтинг, міміка, навик, наслідування, вчинок, реакція, вправа.
5	Стани: індивідуальні, зовнішні (поведінкові)	Готовність, інтерес, установка.
6	Властивості: індивідуальні, зовнішні (поведінкові)	Авторитетність, навіюваність, геніальність, наполегливість, навчана, обдарованість, організованість, темперамент, працьовитість, фанатизм, характер, честолюбство, егоїзм.
7	Процеси: групові, внутрішні	Ідентифікація, комунікація, конформність, спілкування, міжособове сприйняття, міжособові відносини, формування групових норм.
8	Стани: групові, внутрішні	Конфлікт, згуртованість, групова поляризація, психологічний клімат.
9	Властивості: групові, зовнішні	Сумісність, стиль лідерства, суперництво, співпраця, ефективність діяльності групи.
10	Процеси: групові, зовнішні	Міжгрупові відносини.
11	Стани: групові, зовнішні	Паніка, відвертість групи, закритість групи.
12	Властивості: групові, зовнішні	Організованість.