- •Міністерство освіти і науки україни
- •2. Програма.
- •3. Структура залікового кредиту курсу.
- •4. Теми семінарських занять.
- •6.Індивідуальні завдання:
- •Модульне завдання № 3
- •8. Методи оцінювання.
- •11. Література:
- •Тема 1.Основи теорії права
- •Тема 2: Система права України.
- •Тема 3: Поняття правовідносин.
- •Конституційне право україни
- •Тема 4 : Основи конституційного ладу України
- •Тема 5: правовий статус громадян україни
- •Тема 6. Конституційні інститути демократії в україні
- •Тема 7. Судова влада і система правоохоронних органів України.
- •Основи цивільного права україни. Спадкове право. Шлюбне право. Житлове право. Адміністративне право україни. Цивільне право україни
- •Тема 1: особливості цивільних правовідносин
- •Тема 2: право власності в законодавстві україни.
- •Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •Позов про визнання права власності
- •Тема 3: загальні положення зобов'язального права
- •Тема 4. Спадкове право.
- •Тема 5 : ш л ю б н е п р а в о у к р а ї н и
- •Тема 6. Житлове законодавство україни
- •Тема 7. Адміністративне право
- •Тема 1. Трудове законодавство
- •Тема 2. Кримінальне право.
- •Тема 3. Екологічне законодавство
Тема 7. Адміністративне право
Категорії: державне управління, примус, переконання, адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність, адміністративне стягнення.
Адміністративне право як галузь права. Адміністративне право - самостійна галузь права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління. Адміністративному праву належить особлива роль у механізмі правового регулювання соціальних процесів у суспільстві. Поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України) визначає і межі адміністративно-правового регулювання, тобто сферу діяльності органів виконавчої влади і суспільні відносини управлінського характеру, що в ній формуються. Разом з тим треба пам'ятати, що управлінські відносини складаються при здійсненні місцевого самоврядування, а також у процесі внутрішньої організаційної діяльності управлінського характеру інших державних органів та їх посадових осіб (прокуратури, судів). Специфічні управлінські відносини можуть виникати всередині системи об'єднань громадян, між їх органами різних рівнів. Однак регламентація таких відносин здійснюється за правилами, що закріплюються в статутах.
Особливості адміністративних відносин. Для адміністративно-правових відносин характерне те, що обов'язковим їх учасником є відповідний орган виконавчої влади (посадова особа), наділений владними повноваженнями. Другою стороною можуть бути органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, підприємства, установи, організації (незалежно від форми власності), об'єднання громадян або окремі громадяни.
До адміністративно-правових належать такі види суспільних відносин:
а) відносини між вищими і нижчими органами виконавчої влади (Кабінет Міністрів України - Міністерство освіти і науки України);
б) відносини між непідпорядкованими органами виконавчої влади (Міністерство юстиції України – Міністерство внутрішніх справ України);
в) відносини між органами виконавчої влади і підпорядкованими їм державними підприємствами та установами (Міністерство освіти - вищий навчальний заклад освіти);
г) відносини між органами виконавчої влади і недержавними підприємствами, об'єднаннями громадян (обласне управління юстиції- колегія адвокатів);
д) відносини між органами виконавчої влади і громадянами (головне управління освіти обласної державної адміністрації - громадянин, який звертається із заявою).
Своєрідність адміністративного права полягає в особливому методі регулювання, що виявляється в юридичній нерівності учасників (сторін), односторонніх юридично владних розпорядженнях.
Усе викладене дозволяє визначити адміністративне право як сукупність правових норм, що регулюють правові відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, у внутрішній організаційній діяльності інших державних органів і органів місцевого самоврядування по реалізації завдань і функцій держави, а також у процесі здійснення громадянами, об'єднаннями громадян та їх органами окремих юридично владних повноважень.
Адміністративне законодавство є частиною законодавства України. На відміну від адміністративного права, під яким розуміється сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління, адміністративне законодавство - це система правових актів, у яких ці норми набувають вираження. Адміністративне законодавство охоплює конституційні норми, акти нормативного характеру, прийняті Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України щодо управлінської діяльності.
Адміністративне право і державне управління. Державне управління, поряд із виконанням законодавчих функцій і правосуддя, є однією з основних форм державної діяльності. Його здійснення покладено на систему органів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, міністерства га інші центральні органи виконавчої влади, обласні, районні, міські (міст Києва і Севастополя) місцеві державні адміністрації. Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, Інших центральних і місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Так, повноваження місцевих державних адміністрацій урегульовані Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 р. Оскільки порядок здійснення виконавчої влади (державного управління) регулюється актами, що містять, як правило, норми адміністративного права, то в теорії і практиці державного будівництва адміністративне право одержало найменування "управлінське право". Його головними ознаками є загальнодержавний характер, здійснення безперервно та своєчасно, наявність власного розпорядчого характеру.
Державне управління має свої принципи та функції. Принципами державного управління є відповідальність органів державного управління та службових осіб за доручену справу, законність в управлінні, гласність, рівність громадян в управлінні. До функцій державного управління відносять прогнозування, планування, координація, керівництво і інші.
Державне управління здійснюють й інші органи, які законодавством не віднесені до органів виконавчої влади: управління і відділи міністерств, державних комітетів, центральних органів зі спеціальним статусом на місцях, адміністрації державних підприємств, організацій, установ тощо.
Структура державного управління є складною. Ії основні елементи - керівні і керовані системи, їх суб'єкти й об'єкти. Класифікації суб’єктів державного управління - органів виконавчої влади (системи органів виконавчої влади) є такою : по територіальному масштабу (центральні - Кабмін, міністерства та відомства, місцеві - МДА ), по об’єму компетенції (загальної компетенції - Кабмін, галузевої компетенції – Міністерство охорони здоров’я, спеціальної компетенції – комітети зі специфічними функціями, напр., Головне архітектурне управління), по порядку організації (що створюються на основі закону – Кабмін, міністерства та ті, що створюються на основі інших нормативних актів – відомства при міністерствах, відділи управлінь міністерств).
Це державні виконавчі органи, їх апарат, сфери і галузі управління, підприємства та об'єднання, об'єкти інфраструктури (транспорт, зв'язок тощо), наукові й соціально-культурні установи, окремі особи і т.п.
Державне управління можна розглядати як виконавчо-розпорядчу діяльність певної системи державних органів, спеціально створених для здійснення функцій держави по виконанню її завдань у сферах економіки, соціально-культурного будівництва та адміністративно-політичної діяльності. Це, однак, не означає, що державне управління є сферою діяльності лише виконавчих органів. Питання управління вирішуються як законодавчими органами, що здійснюють законодавче регулювання в усіх сферах суспільної діяльності, так і органами місцевого самоврядування. Проте основний обсяг управлінської діяльності покладено на органи виконавчої влади.
Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність настає за здійснення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та іншими законами України.
Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Ознаками адміністративного правопорушення є протиправність, суспільна шкідливість та адміністративна караність.
Адміністративне правопорушення, що є винним діянням, може бути вчинено як умисно, так і з необережності. При умисній формі вини особа, яки вчинила правопорушення, усвідомлює протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає її шкідливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання. Необережність мас місце, коли особа передбачає можливість настання шкідливих наслідків своєї дії, але легковажно розраховує на їх відвернення або не передбачає протиправності вчиненого, хоча повинна була і могла її усвідомлювати.
Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення означає, що ним заподіюється шкода суспільним відносинам, які охороняються: державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління. Ця шкода може бути як матеріальною, так і іншою (моральною, організаційною тощо).
Адміністративна караність проступку виявляється в тому, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна караність означає можливість застосування до порушника адміністративного стягнення.
Вчинити адміністративне правопорушення і нести відповідальність за нього можуть громадяни і посадові особи. Громадяни несуть адміністративну відповідальність по досягненні ними 16-річного віку на момент вчинення адміністративного правопорушення. До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені сі. 24 КУпАП України. В окремих випадках, вказаних у ст. 13 КУпАП, особи, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років, підлягають адміністративній відповідальності на загальних засадах (наприклад, за дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, порушення правил дорожнього руху тощо).
КУпАП України передбачає також особливості відповідальності військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ за адміністративне правопорушення. Вони несуть відповідальність у цих випадках не в адміністративному порядку, а за дисциплінарними статутами. За окремі адміністративні проступки (порушення правил, норм та стандартів, що стосуються дорожнього руху, правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів, митних правил, контрабанда та ін.) ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах, однак І за такі правопорушення до них не можуть бути застосовані виправні роботи та адміністративний арешт.
Посадові особи України підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, що пов'язані з недодержанням встановлених правил, забезпечення виконання яких належить до їх службових обов'язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення відповідних правил своїми діями, а й за незабезпечення їх виконання іншими особами, зокрема підлеглими.
Види адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення є заходом адміністративної відповідальності, певною мірою покаранням і спричиняє для правопорушника наслідки матеріального, морального або особистого характеру.
Види адміністративних стягнень: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права управління транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.
Попередження вважається адміністративним стягненням, якщо воно виноситься в письмовій формі або фіксується в інший встановлений спосіб. Це стягнення має характер морального осудження правопорушника, офіційного застереження його від вчинення адміністративних правопорушень і застосовується, як правило, при малозначущості правопорушення.
Штраф є грошовим стягненням, яке накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірах, встановлених КпАП та іншими законами України.
Оплатив вилучення предмета, що є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передачею вирученої суми колишньому власнику з вирахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Таке адміністративне стягнення застосовується за порушення громадянами правил зберігання або перевезення мисливської зброї та ін.
Конфіскація - примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Адміністративне законодавство передбачає конфіскацію конкретного майна (предмета), що є знаряддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, і грошей, одержаних внаслідок вчинення такого правопорушення. Конфіскація предметів застосовується досить часто (при незаконній реалізації, прийнятті на комісію або зберіганні алкогольних напоїв, тютюнових виробів, контрабанді тощо). Конфіскованим може бути, як правило, лише предмет, який перебуває в особистій власності.
Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права управління транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Зокрема, позбавлення права управління транспортним засобом передбачено за управління ним у стані сп’яніння, за повторне порушення правил проїзду залізничного переїзду тощо.
Виправні роботи застосовуються на строк до 2-х місяців із відбуванням їх за місцем постійної роботи правопорушника і з утриманням до 20% заробітку в доход держави. Призначають їх за дрібне хуліганство, дрібне розкрадання та інші проступки. Виправні роботи призначає суд (суддя).
Адміністративний арешт - найсуворіше адміністративне стягнення, що призначається у виняткових випадках за найбільш важкі правопорушення (дрібне хуліганство, виявлення неповаги до суду, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції та ін.). Адміністративний арешт виявляється в короткостроковому (до 15 діб) позбавленні порушника волі, використанням його на фізичних роботах без оплати; призначається тільки судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, до жінок, які мають дітей віком до 12 років, до неповнолітніх, до інвалідів 1 і II груп.
Крім вказаних стягнень, КпАП України передбачає можливість застосування до іноземних громадян і осіб без громадянства адміністративного видворення за межі України.
До неповнолітніх віком від 16 до 18 років за вчинення адміністративних правопорушень можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов’язання привселюдно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого: 2) попередження; 3) догана або сувора догана: 4) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу за їх згодою, а також окремих громадян за їх проханням.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється в порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Провадження у справі починається, як правило, зі складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою на це посадовою особою (працівником міліції, державним інспектором тощо). У ньому фіксується факт вчинення проступку, його сутність та обставини вчинення, відомості про особу порушника та інші необхідні відомості оформлений належним чином протокол та інші матеріали подаються до органу (посадовій особі), що уповноважений розглядати справу про конкретне адміністративне правопорушення.
В окремих випадках закон допускає стягнення штрафу і оформлення попередження на місці вчинення правопорушення (наприклад, штраф за безквитковий проїзд). При цьому протокол не складається, а про виплату штрафу видається квитанція встановленого зразка. Однак, якщо порушник не згоден із накладеним стягненням і відмовляється сплатити штраф на місці, протокол має бути складений і провадження здійснюється на загальних засадах.
Справи про адміністративні правопорушення розглядають уповноважені органи і посадові особи; адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад, виконкоми селищних і сільських рад, комісії по боротьбі з пияцтвом, районні (міські) суди, судді, посадові особи органів внутрішніх справ, державних Інспекцій та інших органів (наприклад, пожежного, санітарного, ветеринарного нагляду, митних органів тощо).
Існує різний порядок розгляду справ. Проте будь-яка справа розглядається, як правило, у присутності порушника. При необхідності можуть бути викликані свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Інтереси особи, яка притягається до відповідальності, може представляти адвокат.
Орган (посадова особа), розглядаючи справу, досліджує всі надані матеріали, заслуховує осіб, які беруть участь у справі, після чого приймає рішення про накладення адміністративного стягнення або про припинення справи. Стягнення накладається не пізніше 2-х місяців з дня вчинення проступку або з дня його виявлення в межах, встановлених законодавством за дане правопорушення. При цьому повинні враховуватися характер проступку, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Прийняте по справі рішення оформлюється постановою, в якій фіксуються всі обставини, встановлені при розгляді справи. Постанова оголошується негайно по закінченні розгляду справи, а її копія протягом 3-х днів передається або надсилається особі, щодо якої вона винесена, а також потерпілому за його проханням. Це правило має важливе значення для реалізації права на оскарження постанови.
Відповідно до закону постанова по справі про адміністративне правопорушення у 10-денний строк з дня ЇЇ винесення може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, потерпілим, а також опротестована прокурором. Постанова суду (судді) остаточна і оскарженню в порядку розглянутого провадження не підлягає. Постанова оскаржується, як правило, до вищого органу (посадовій особі або до суду), який зобов'язаний розглянути скаргу в 10-денний строк. У цей же строк розглядається протест. Залежно від результатів розгляду скарги чи протесту уповноважений орган або посадова особа можуть: скасувати постанову і припинити справу; направити справу на новий розгляд; змінити захід стягнення в межах санкції відповідної статті, але тільки в бік її пом'якшення; залишити постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення. Копія рішення по скарзі протягом 3-х днів надсилається особі, щодо якої винесено постанову, і потерпілому за його проханням. Про результати розгляду протесту повідомляється прокурору.
Якщо постанову про накладення адміністративного стягнення не оскаржено і не опротестовано або скарга чи протест залишені без задоволення, орган (посадова особа), що виніс постанову, приймає ЇЇ до виконання. Порядок виконання постанови залежить від виду накладеного стягнення. Наприклад, штраф має бути сплачений порушником у 15-денний строк з дня вручення йому копії постанови, а у разі ЇЇ оскарження або опротестування - не пізніше 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. Якщо штраф у встановлений строк добровільно не сплачено, постанова направляється за місцем роботи або навчання особи, на яку накладено штраф, або до органу соціального забезпечення для вирахування суми штрафу із заробітку порушника, пенсії або стипендії. У випадку відсутності у особи, на яку накладено штраф, заробітку або неможливості через будь-які причини стягнути штраф із заробітної плати, пенсії чи стипендії постанова направляється до органів державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника для виконання шляхом звернення стягнення на належне йому майно. Адміністративне провадження завершується виконанням постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Питання для самоконтролю:
Особливості адміністративних правовідносин
Джерела адміністративного права України
Державне управління
Адміністративне правопорушення.
Адміністративна відповідальність.
Адміністративні стягнення.
Теми рефератів:
Державне управління.
Адміністративне правопорушення.
Притягнення до адміністративної відповідальності.
Різновиди адміністративних стягнень.
Нормативні акти:
Кодекс України про адміністративні правопорушення (прийнято 15.02.1992). –Київ, 2005.
Закон України” Про порядок застосування кримінальних покарань та заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу”. 17.06.1992. – Голос України, 1.07 1992.
Закон України “Про державну службу”. – 16.12.1993. – Голос України, 20.12 1993.
Закон України Про внесення змін в Закон України “Про органи та служби по справам неповнолітніх та соціальних установах для неповнолітніх”. 08.07 1999. – Голос України, 1.08.1999.
Література:
Коваль Л.В. Адміністративне право. – К.: Вентурі, 1998;
Адміністративне право України: Навч. Посібник/ За ред.Коломоєць Т.О., Гулевської Г.Ю. – К.:Істина, 2007. -216 с.
Адміністративне право України: Підручник./ За ред.. Битяка Ю.П. – К.:Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
Битяк Ю.П., Зуй В.П. Административное право (Общая часть). Конспект лекцій. – Харьков:НЮАУ, 2002.
Основи держави і права : Навч. посібник / Л.Л. Богачова ; В.А. Бігун ; Ю. П. Битяк ; та інші ; За ред. Вячеслав Васильович Комаров ; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X. : Б.в., 2001. -260 с.
Основи права України : Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; О. В. Грищук ; та інші ; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів : Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.
Основы государства и права Украины : Учебник / Н. А. Бахтин ; П. Н. Говенко ; И.И. Каракаш ; и др. ; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X. : Одиссей, 2001 - 320 с.
Правоведение : Учебник / С. 3. Демский ; В. С. Ковальский ; А. Н. Колодий ; и др . ; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К. : Юринком Интер ; X. : Фолио , 2002-752 с.
Правознавство : Підручник / С. Е. Демський ; В. С. Ковальський ; Анатолій Миколайович Колодій ; та інші ; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип. . - К. : Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -
Правознавство : Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан ; Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; та інші ; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів : Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні)
Тести до змістового модулю 2.
1. Яке господарське товариство має уставний капітал, поділений на акції?
1) командитне товариство;
2) акціонерне товариство;
3) товариство з обмеженою відповідальністю;
4) товариство з додатковою відповідальністю;
5) повне товариство.
2. Яке поняття визначається як сукупність правових норм, які регулюють належність одного об'єкта декільком суб'єктам:
1) право державної власності;
2) право загальної власності;
3) право приватної власності
4) право комунальної власності.
3. Протягом якого часу можна подати позов у суд у зв’язку з перевізкою вантажів чи пошти?
1) 1 року
2) 3 років
3) 5 років
4) 10 років
4. Яке поняття визначається як система правових норм, які регулюють приватні відносини громадян і організацій як членів суспільства;
1) цивільне право як галузь права;
2) цивільне право як наука;
3) цивільне законодавство
4) цивільний кодекс.
5. В якому випадку громадяни можуть бути обмежені в дієздатності:
в випадку психічного захворювання;
в випадку зловживання спиртними напоями;
3) в випадку захворювання на туберкульоз
4) в випадку вступу до ВНЗ..
6. Яке поняття визначається як сукупність правових норм, які закріплюють і охороняють стан належності матеріальних благ конкретним особам:
1) право власності в суб'єктивному смислі;
2) право власності в об'єктивному смислі;
3) право володіння
4) право розпорядження.
7. Який вид підприємств заснований на комунальній власності:
1) господарське товариство;
2) колективне підприємство;
3) комунальне підприємство
4) державне підприємство.
8.Який вид підприємства за заснований на базі об'єднання майна різних власників:
1) приватне; 3) колективне
2) сумісне; 4) державне.
9. Як називається особа, на яку позивач вказує як на порушника своїх прав та законних інтересів:
1) захисник;
2) третя особа;
3) відповідач
4) прокурор.
10. Який вид права власності визначається ж інститут, який закріплює індивідуальну належність матеріальних благ:
1) право колективної власності;
2) право приватної власності;
3) право державної власності
4) право комунальної власності
11. Який договір визначається як угода, за якою продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві:
1) договір дарування;
2) договір купівлі - продаж;
3) договір міни
4) договір пожиттєвого утриманння.
12. Який вид підприємства заснований на державній власності:
1) приватне
2 державне
3) колективне
4) сімейне
13. Які категорії справ підвідомчі суду загальної юрисдикції? (Підкресліть вірні відповіді)
1) справи про розірвання шлюбу
2) цивільні спори;
3) справи по заяві Антимонопольного комітету.
4) справи, у яких сперечаються юридичні особи
14. Які способи виникнення зобов’язань є найбільш поширеними?
договір
спадкування;
3) конфіскація;
4) реквізиція;
5) адміністративні акти
6) відкриття
6) нанесення шкоди.
15. Який метод правового регулювання застосовується у цивільному праві?
імперативний
диспозитивний
3) матеріалістичний
4) історичний
15. Який вид підприємства заснований на власності адміністративно - територіальної громади:
1) сімейне;
2) комунальне;
3) державне,
4) приватне.
16. Термін позовної давності щодо расторгненя договіру дарінння:
1 рік
3 роки
5 років
10 років
17. Які способи припинення права власності відбуваються по волі власника? Підкресліть вірні варіанти:
1) відчуженні власником свого майна;
2) реквізиція;
3) націоналізація;
4) відмова власника від права власності;
5) загибель майна;
6) звернення стягнення на майно по зобов'язанням власника.
18. Який договір визначається як угода, згідно якої проводиться обмін одного майна на інше:
і) договір купівлі - продажу;
2) договір дарування:
3) договір міни
4) договір підряду.
19. Який норматнвно-правовий акт є основним кодифікованим джерелом цивільного права:
1) Житловий кодекс;
2) Кодекс про шлюб та сім'ю;
3) Цивільний кодекс
4) Кримінальний кодекс.
20. Як називається особа , яка виступає ініціатором початку судового процесу.
1) позивач;
2) відповідач;
3) захисник.
4) прокурор
21. Який вид підприємств визначається як організація, заснована на засадах договору юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання капіталу і підприємницької діяльності з метою утримання прибутку:
1) колективне підприємство;
2) господарське товариство;
3) приватне підприємство
4) фабрика
22. Дієздатність юридичної особи виникає з:
часу державної реєстрації
18 років
14 років
21 року.
23.Термін позовної давності щодо признання недійсною угоди, що була здійснена під загрозою або насильством:
10 років
1 рік
5 років
3 роки
24.Товариство, уставний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, а учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків:
товариство з обмеженою відповідальністю
товариство з додатковою відповідальністю
акціонерне товариство
командитне товариство
повне товариство
25.Різновид господарського товариства, усі засновники якого несуть солідарну відповідальність по зобов’язанням усім своїм майном:
товариство з обмеженою відповідальністю
товариство з додатковою відповідальністю
акціонерне товариство
командитне товариство
повне товариство
26. Загальний строк позовної давності складає:
1 рік
3 роки
5 років
10 років
27. Власність приватного підприємства, яке є акціонерним товариством, належить до ………… форми власності:
державної
комунальної
приватної фізичних осіб
приватної юридичних осіб.
28.Термін, у межах якого особа має право звернутися до суду з проханням відновити свої порушені права та інтереси:
давність
строк
позовна давність
час звернення до суду
29.Різновид суду, який розглядає справи, в яких хоча б однією з сторін є юридичні особи:
суд
третейський суд
Верховний суд України
Господарський суд
30. Іноземці в Україні не мають право придбати у власність:
нерухомість
автомобілі
земельні ділянки
цінні папери.
31. Термін позовної давності щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу або пені складає:
1 рік
3 роки
5 років
10 років
32. Договір дарування відноситься до …….. угод: (Підкресліть вірні відповіді)
багатосторонніх
усних
односторонніх
відшкодованих
безвідшкодованих
письмових
33. Договір купівлі-продажу є…( підберіть вірні відповіді):
одностороннім
двостороннім
реальним
консенсуальним
34.Виконання зобов’язань може забезпечуватися…(Підкресліть вірні відповіді):
поручительством
договором
заставою
задатком
неустойкою
часом.
35. Договір, в якому тільки одна сторона приймає на себе обов´язки по відношенню до іншої сторони – це …… договір.
письмовий
реальний
відшкодований
безвідшкодований
односторонній
багатосторонній
Виконання грошових зобов’язань повинно відбутися по місцезнаходженню…(якщо місце виконання не вказано в документі):
по місцезнаходженню будови
по місцю проживання боржника
по місцю проживання кредитора
може не відбуватися.
Угода, яка вважається укладеною з моменту виконання певних дій:
реальна угода
консенсуальна угода
письмова угода
багатостороння угода
244 ез відшкодованавідшкодована.
Термін позовної давності, яка діє щодо опровергнення недостовірної інформації котру помістили у ЗМІ:
1 рік
3 роки
5 років
10 років
39.Стягнення з майна користі – це…
володіння
користування
розпорядження
реєстрування
40. Грошова сума, що видається однією з сторін, які заключають угоду, іншій стороні в рахунок належних з неї по угоді платежів як доказ укладення угоди та в забезпечення її виконання:
задаток
гарантія
неустойка
застава
РОЗДІЛ 4.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.
ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО.