Акредитиви існують у формі:

·відзивного акредитива;

·безвідзивного акредитива;

·підтвердженого акредитива;

·непідтвердженого акредитива;

·револьверного акредитива;

·переказного акредитива;

·резервного акредитива.

Розрахунки акредитивами здійснюються відповідно до схеми, наведеної на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Схема організації розрахунків акредитивами

Імпортер та експортер укладають угоду(1), в якій зазначається, що розрахунки між ними будуть проводитись за допомогою документарного акредитива. Після підписання угоди експортер повідомляє імпортеру про готовність відправити товари (2). Імпортер подає до банку заяву про відкриття акредитива(3). Банк імпортера проводить оформлення акредитива і направляє його в банк експортера(4) для перевірки. Авізуючий банк, перевіривши акредитив, повідомляє про це експортеру (5) і доводить до його відома умови акредитивної уго-

ди. Експортер після перевірки достовірності акредитива умовам укладеної угоди відвантажує товар (6). Товарно-транспортні документи, які він отримує від транспортної компанії(7), експортер передає

Українська академія банківської справи НБУ

58

до свого банку (8), де вони перевіряються і пересилаються до банку імпортера (9). Одержавши документи, банк імпортера проводить їх перевірку і в разі підтвердження відповідності здійснює платіж банку експортера (10). При цьому з рахунку імпортера списується відповідна сума коштів (11). Банк експортера після отримання пересланих коштів зараховує їх на рахунок експортера(12). Банк-емітент передає комерційні документи імпортеру(13), і той стає власником товару, який отримує в пункті призначення.

Акредитивна форма розрахунків має як суттєві переваги, так і недоліки.

По-перше, акредитив є більш надійною формою розрахунків. Вона дозволяє уникнути більшої частини ризиків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів. По-друге, оплату за відвантажені товари експортер отримує до переходу права власності на них до імпортера. По-третє, витрати, що пов’язані при його використанні, значно вищі, ніж при інкасо чи банківському переказу. Звичайно, це є платою за надійність, але в той же час і стримуючим фактором, який визначає спроможність контрагентів використовувати його.

Інкасова форма розрахунків – форма безготівкових розрахунків за товари та послуги, що являє собою домовленість експортера зі своїм банком, яка передбачає зобов’язання передачі товарно-транспортних документів імпортеру тільки після оплати їм відвантаженого товару (чи наданих послуг).

Використання інкасової форми розрахунків регулюється Уніфікованими правилами по інкасо (в редакції 1995 р., № 322).

Інкасо поділяють на чисте та документарне.

Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів без супроводження їх комерційними документами.

Документарне інкасо – це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

У розрахунках із використанням інкасо можуть брати участь такі сторони:

·довіритель;

·банк-ремітент;

·інкасуючий банк;

·банк-представник;

·платник.

Інкасова форма розрахунків може здійснюватися за такою -схе мою (рис. 5.2).

Українська академія банківської справи НБУ

59