56. Господарство провідних країн Західної цивілізації на етапі державно – монополістичного розвитку. Теорії конкуренції е. Чемберлена, Дж. Робінсона.

На зламі XIX—XX століть під впливом монополізації суттє­вих деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально-економічних потрясінь (банкрутства слаб­ких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо). Крім того, посилення монополізації виробницт­ва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику. Розкрити цю нову якість ринкової господарської системи, що входила у суперечність із панівною неокласичною доктриною, спробували майже одночасно і незалежно один від одного провідні економісти XX ст. Дж. Робінсон та Е. Чемберлін.

Едвард Чемберлін

Праця «Теорія монополістичної конкуренції». Чемберлін показує існування спеціального виду монополії , яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на 2 способи поєднання монополії з конкуренцією:

1) створення ринку ймовірно рідкісних товарів і такий варіант можливий за наявності 2-х або невеликого числа продавців;

2) ринок диференційованих продуктів, а саме контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки.

Пропонує варіант монополістичної конкуренції з такими ознаками:

1)число продавців досить велике;

2) кожна фірма діє на ринку не враховуючи свого впливу на поведінку конкурента;

3) товар якісно різнорідний, тому покупці віддають перевагу товарам із торговою маркою конкретних продавців;

4) вхід у вир-во близьких груп продуктів необмежено.

В результаті кожен продавець має криву попиту за заданих цін. Пропонуючи диференційований продукт кожен продавець формує свій ринок на якому виступає як монополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш довершених товарозамінників. Конкуренція розвивається в 3-х напрямках:

1) маніпулювання ціною, через монополізацію ринку продавцем відбувається порушення у бік збільшення рівноважної ціни – це призводить до зменшення обсягів вир-ва продукції, недовикористання виробничих потужностей і зростання безробіття.

2) внесення якісних змін у виготовлюваний продукт.

3) впровадження реклами.

Останні два належать до нецінових чинників конкуренції. Пізніше чемберлін до умов посилення монополістичної конкуренції додає технічне досконалення і обслуговування покупців.

Джоан Робінсон

Книга «Економічна теорія недосконалої конкуренції». В ній намагається встановити механізм формування цін в умовах недосконалої конкуренції.У недосконалій конкуренції Робінсон бачила порушення рівноважного стану конкурентної господарської системи та експлуатацію найманої праці. За недосконалої конкуренції продукції випускається менше, ніж за досконалої в результаті відбувається зростання цін, яке є наслідком домовленості між фірмами та обмеження доступу в галузь сторонніх фірм. Зростання цін вимагає обовязкового втручання держави в економіку, але за допомогою заходів податкової і бюджетної політики.Вводить 3 терміни: монополія, чиста монополія і олігополія.

Монополія – тип ринкової структури за якою є монополія єдиного покупця певного товару.

Чиста монополія – це ситуація, в якій одна фірма є єдиним виробником продукту, для якого немає близьких замінників.

Олігополія – це стан на ринку за невеликої кількості фірм-виробників.

Досліджувала можливість використання ціни, як інструменту впливу на попит і регулювання збуту. Ввела поняття «Дискримінація в цінах»- розподіл монополією ринків на сегменти на основі еластичності попиту за ціною.

Если время хватит

Сприятливі умови для розвитку у США були створені завдяки гарантуванню з боку держави повної свободи економічної діяль­ності після Громадянської війни; значним сировинним ресурсам; еміграції; відсутності морально застарілого устаткування; протек­ціонізму уряду в сфері торгівлі імпортом, повною свободою ім­порту іноземного капіталу тощо.

Німеччина в цей період набувала статусу другої країни після США за рівнем і темпами економічного розвитку. Цьому сприяло об'єднання країни, відновлення і розвиток паливно-металургійної бази німецької промисловості, запровадження новітньої й відсут­ність морально застарілої техніки, введення військово-морських програм, а також залучення у промисловість значних обсягів державних і приватних капіталів. Основним чинником, що стри­мував подальше зростання економіки Німеччини, був брак сиро­вини (нафти і кольорових металів) та незначний за обсягом внут­рішній ринок.

Велика Британія втрачала промислову гегемонію через низку чинників: застаріла виробнича база англійської індустрії; експорт капіталу; закриття ринків для британських товарів (епоха вільної торгівлі добігла кіпця). Економіка країни (крім суднобудування) переживала кризу. Проте в банківській сфері набирала обертів та­ка сфера економіки, як кредит, і особливо — іноземний. Певною мірою доходи від іноземних інвестицій відшкодовували втрату пе­редових позицій у світовій промисловості, але разом із тим вони підсилювали застій англійської економіки, що спричинило занепад заповзятливості англійської буржуазії, бо через зменшення верст­ви капіталістів у країні збільшувалася кількість рантьє.

На початок XX ст. припадає економічне відставання Франції, слід зазначити, що тут в основних рисах повторилася ситуація Великої Британії. Становище економіки Франції ускладнювалося тим, що в країні лише частково збереглася капіталістично пере­творена соціально-економічна структура населення, й тим, що буржуа віддавали перевагу вкладенням у фінансову сферу еко­номіки, а не в промисловість. Французький капіталізм був пере­важно лихварським. Слід наголосити, що певні зрушення відбу­лися у важкій промисловості, що пояснювалося підготовкою до військового реваншу.