Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

0887579_C36AB_denisyuk_v_p_repeta_v_k_gaeva_k_a_kleshnya_n_o_visha_matemat

.pdf
Скачиваний:
51
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
3.59 Mб
Скачать

Т.5 ЗАВДАННЯ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ

ІСАМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1.Для значень аргументу x1 = 1, x2 = 2, x3 = 3, x4 = 4, x5 = 5, x6 = 6 здобуті значення функції y1 , y2 , y3 , y4 , y5 , y6 (табл. 5.26). Установіть ме-

тодом найменших квадратів функціональну залежність між х та у і визначте параметри емпіричної формули.

Таблиця 5.26

Номер задачі

у1

у2

у3

у4

y5

y6

1

2,2

4,5

6,7

9

11

13,5

 

 

 

 

 

 

 

2

2

4,9

7,9

11,1

14,1

17

 

 

 

 

 

 

 

3

0

–2

–6

–11

–18

–26,5

 

 

 

 

 

 

 

Відповіді

1. y = 2,23x. 2. y = 3,023x 1,081. 3. y = −0,75x2 + 0,85.

Т.5 ІНДИВІДУАЛЬНІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Для значень аргументу x1 = 1, x2 = 2, x3 = 3, x4 = 4, x5 = 5 отримані значення функції y1, …, y5 (табл. 5.27). Побудуйте методом найменших квадратів функцію y = ax + b, що наближає експериментальні дані, а також графік цієї функції.

 

 

 

 

 

Таблиця 5.27

 

 

 

 

 

 

№ варіанта

y1

y2

y3

y4

y5

 

 

 

 

 

 

1

2,8

3,7

2,6

4,1

5,1

2

4,9

3,6

4.1

2,0

0,8

3

3,4

4,3

5,1

6,2

7,0

 

 

 

 

 

 

4

4,1

5.2

6,0

7,5

8,1

 

 

 

 

 

 

5

5,2

10,5

14,4

18,9

24,3

6

4,5

4,9

6,0

7,1

7,7

 

 

 

 

 

 

7

2,9

3,1

4,1

4.9

6,1

 

 

 

 

 

 

8

5,3

6,1

6,8

7,5

8,5

9

5,8

4,9

4,4

3,9

3,6

10

2,7

5,2

7,4

8,2

9,6

 

 

 

 

 

431

Закінчення табл. 5.27

№ варіанта

y1

y2

y3

y4

y5

 

 

 

 

 

 

11

1,2

–0,3

–1,4

–3,5

–4,8

 

 

 

 

 

 

12

–1,3

1,5

3,2

5,6

6,5

 

 

 

 

 

 

13

3,4

4,1

4,8

5,6

7,8

14

5,4

3,8

3,2

1,7

1,4

15

4,5

6,3

10,8

14

15,5

16

3,7

4,5

6,6

7,4

7,8

17

2,6

1,2

–0,8

–3,6

–4,7

18

4,5

10,1

12,2

18,2

20,3

 

 

 

 

 

 

19

6,3

4,7

4,2

2,7

1,8

 

 

 

 

 

 

20

5,6

8,2

7,5

8,4

10,8

 

 

 

 

 

 

21

3,1

4,5

5,4

5,9

7,1

22

4,4

5,5

6,3

7,8

8,4

23

3,9

2,8

1,9

0,6

– 0,5

24

3,6

4,7

5,5

6,8

7,5

25

5,7

5,1

4,5

3,9

3,3

26

4,7

3,9

2,6

1,7

0,5

 

 

 

 

 

 

27

5,2

6,1

7,0

8,4

8,9

 

 

 

 

 

 

28

3,0

3,8

4,2

5,1

5,9

29

5,2

4,5

4,0

3,2

1,9

30

3,8

2,7

1,6

0,8

– 0,3

Тема 6. ЧИСЕЛЬНЕ ІНТЕГРУВАННЯ

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ

Метод Ейлера. Метод Рунге—Кутта.

Література: [6], [10, гл. 6, с. 121—133], [11], [18, гл. 6, с. 265—296].

Т.6 ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

6.1. Метод Ейлера

Нехай треба розв’язати задачу Коші, тобто знайти такий розв’язок ди-

ференціального рівняння

 

y′ = f(x, y),

(5.43)

432

 

який задовольняє початкову умову

y(x0) = y0.

Розглянемо метод Ейлера побудови наближеного розв’язку такої задачі

на проміжку [x0 ; x] . Розіб’ємо відрізок [x0 ; x]

на n рівних частин точка-

ми x

= x

+ hi ( i = 1,

2, ..., n ), де h =

x x0

― крок процесу. Вважатимемо,

 

 

i

0

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

yзберігає стале значення і

що на проміжку [x0 ;

x0 + h] ( [x0 ; x1 ] ) похідна

дорівнює

f (x0 , y0 ) . Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y1 y0

=

y1 y0

f

(x ,

y ) ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x1 x0

h

0

0

 

 

 

 

 

 

де y1 ― значення шуканої функції в точці x1 = x0 + h . Звідси y1 y0 + h f (x0 , y0 ).

Повторюючи операцію для наступних проміжків [x1 ; x2 ], ..., [xn1 ; xn ] , послідовно дістають значення шуканої функції в точках x2 , ..., xn :

y2 y1 + h f (x1 , y1 ) , y3 y2 + h f (x2 , y2 ),

....................................

yn yn1 + h f (xn1 , yn1 ).

У результаті обчислень дістають наближену інтегральну криву у вигляді ламаної з вершинами Mi (xi , yi ) ( i = 0, 1, ..., n ).

Порядок похибки методу Ейлера на інтервалі [xi; xi+1] дорівнює h2, а на всьому відрізку [a; b] ― h, тобто метод Ейлера має перший порядок точності. Отже, для підвищення точності в 10 разів (для обчислення одного додаткового десяткового знака) потрібно збільшити кількість точок розбиття також у 10 разів, що значно збільшить обсяг обчислювальної роботи. У цьому полягає основний недолік методу.

6.2. Метод Рунге―Кутта

Є кілька шляхів побудови чисельних методів розв’язання задачі Коші вищої за порядком точності відносно h. Один із них ґрунтується на використанні розкладання розв’язку за формулою Тейлора (інакше кажучи, розкладання в ряд). Проте на практиці перевагу надають методам, які

433

вимагають фактичного обчислення лише значень правої частини рівняння (5.43), без використання її похідних. Саме такими і є методи РунгеКутта.

Найпоширенішим на практиці є метод РунгеКутта четвертого порядку точності. Як і в методі Ейлера відрізок [x0 ; x] розбивають на n рівних

частин. Обчислення проводять за формулами:

 

 

 

yi+1

yi +

1

(k1(i)

+ 2k2(i) + 2k3(i) + k4(i) ),

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h

 

 

(i)

 

 

k(i)

= h · f(xi, yi),

 

k(i)

= h f

x

+

, y

+

k1

 

 

,

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

2

 

 

i

2

i

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h

 

 

 

(i)

 

 

 

 

(xi

+ h, yi + k3(i) )

 

k3(i) = h

f xi

+

, yi +

k2

 

, k4(i) = h f

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( i = 1,

 

n ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2, ...,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Похибка на кожному кроці цього методу має порядок h5, а сумарна похибка методу на всьому інтервалі ― h4. Таким чином, якщо число точок розбиття збільшити у 10 разів, то точність підвищиться в 10 000 разів.

 

Т.6

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ

1. Використовуючи методи Ейлера та РунгеКутта, проінтегруйте ди-

ференціальне рівняння

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dy

= – ycos3x

 

 

 

 

(5.44)

 

 

 

dx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на проміжку x [0; 2] за початкової умови

y(0) = 1 (x0 = 0, y0 = 1).

Розв’язання. Задане рівняння зручне для ілюстрації тим, що воно має

аналітичний розв’язок, який шукається відокремленням змінних:

 

dy

= – cos3xdx, dlny =

1 dsin3x, lny = –

sin 3x

+ C,

 

y

 

 

 

 

 

 

 

3

3

 

 

 

 

sin 3x

+C

sin 3x

 

 

 

 

y = e

3

 

= C1 e

3 ,

 

(5.45)

де С та С1 – довільні сталі, які пов’язані між собою очевидним співвідношенням С1 = еС. Вираз (5.45) є загальним розв’язком диференціального рі-

434

вняння (5.44). Скориставшись початковою умовою y(0) = 1, дістанемо частинний розв’язок

y =

sin 3x

(5.46)

e

3 .

Цей аналітичний розв’язок буде використано як точний (еталонний) для порівняння з ним результатів наближених чисельних розв’язків рівняння (5.44) методами Рунге—Кутта.

З метою чисельного інтегрування рівняння (5.44) виберемо крок інтегрування h = 0,2. При цьому значенні інтегрування на всьому інтервалі

x [0; 2] буде здійснене за n = 2 0 = 10 кроків.

0,2

Результати чисельного інтегрування заданого рівняння методами Ейлера та Рунге—Кутта подано в табл. 5.28 та 5.29.

 

 

 

 

 

Таблиця 5.28

 

 

 

 

 

 

n

xi

yi

n

xi

yi

(за методом Ейлера)

(за методом Ейлера)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

0

1,000

6

1,2

0,890

1

0,2

0,800

7

1,4

1,050

2

0,4

0,668

8

1,6

1,153

3

0,6

0,620

9

1,8

1,133

4

0,8

0,648

10

2,0

0,989

5

1

0,743

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5.29

 

 

 

 

 

 

 

n

xi

k1

k2

k3

k4

yi

(за методом Рунге—

 

 

 

 

 

 

Кутта 4-го порядку)

0

0

1,000

1

0,200

– 0,200

– 0,172

– 0,185

– 0,136

0,828

2

0,400

– 0,137

– 0,094

– 0,097

– 0,053

0,733

3

0,600

– 0,053

– 0,010

– 0,010

0,033

0,723

4

0,800

0,033

0,075

0,077

0,118

0,798

5

1,000

0,118

0,155

0,158

0,189

0,954

6

1,200

0,189

0,207

0,209

0,209

1,159

7

1,400

0,208

0,183

0,182

0,131

1,337

8

1,600

0,131

0,059

0,058

– 0,024

1,394

9

1,800

– 0,024

– 0,104

– 0,101

– 0,164

1,294

10

2,000

– 0,164

– 0,202

– 0,199

– 0,210

1,098

 

 

 

 

 

 

 

435

Порівняємо одержані результати з точним розв’язком (5.46). Для цього обчислимо за формулою (5.46) значення функції y(x) у точках розбиття

відрізка [0; 2] . Як видно з табл. 5.30, наближений розв’язок обчислений методомРунге—Куттапрактично збігається зточним розв’язкомзадачіКоші.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5.30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

xi

 

yi

 

yi

 

yi

(аналітичний

 

(за методом Рунге—

 

(за методом Ейлера)

 

 

 

розв’язок (6.7)

 

 

Кутта)

 

 

 

 

 

 

0

0

 

1,000

 

1,000

 

1,000

1

0,200

 

0,828

 

0,800

 

0,828

2

0,400

 

0,733

 

0,668

 

0,733

3

0,600

 

0.723

 

0,620

 

0,723

4

0,800

 

0,798

 

0,648

 

0,798

5

1,000

 

0,954

 

0,743

 

0,954

6

1,200

 

1,159

 

0,890

 

1,159

7

1,400

 

1,337

 

1,050

 

1,337

8

1,600

 

1,394

 

1,153

 

1,394

9

1,800

 

1,294

 

1,133

 

1,294

10

2,000

 

1,098

 

0,989

 

1,098

 

 

 

 

 

 

 

 

Т.6

ЗАВДАННЯ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ

 

 

 

 

І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

 

1. Проінтегруйте рівняння y′=

y(1 – x) на проміжку

[0; 1] за умови

y(0) = 1, використовуючи методи Ейлера та Рунге–Кутта (крок h = 0,1; то-

 

 

 

x

1

x

2

 

 

 

 

 

 

 

 

чний розв’язок y = e

2

 

).

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Див. табл. 5.31.

 

 

 

 

Відповіді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5.31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метод

x

0

0,1

 

 

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1,0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ейлера

 

1,000

1,105

 

1,208

1,309

1,404

1,491

1,567

1,631

1,681

1,715

1,732

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рунге–

y

1,000

1,099

 

1,197

1,290

1,377

1,455

1,522

1,576

1,616

1,640

1,648

Кутта

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Точний

 

1,000

1,099

 

1,197

1,290

1,377

1,455

1,522

1,576

1,.616

1,640

1,648

розв’язок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

436

Т.6 ІНДИВІДУАЛЬНІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Проінтегруйте диференціальні рівняння методами Ейлера і Рунге— Кутта на заданому інтервалі [a; b] при заданих початкових умовах y0 = y(x0 )

(табл. 5.32). Проміжок інтегрування розбийте на 10 рівних частин. Результати інтегрування подайте у вигляді таблиць. Розрахунки порівняйте з точним розв’язком заданого диференціального рівняння.

Номер

Диференціальне

Інтервал

варіанта

рівняння

інтегрування

 

 

 

1

y= y + 3x

x [0; 2]

 

 

 

2

y= x – 2y

x [0; 1]

 

 

 

 

3

y= х2

y

x [1; 2]

 

 

 

4

y= x2 y

x [0; 1]

5

y= x2 y

x [0; 1]

6

y= 3x2y x2 ex3

x [0; 1]

7

(х2+1)y= 4ху

x [1; 2]

8

y(4 + x2 ) y′ = x(4 + y2 )

x [0; 1]

9

(х+1)y=2 у

x [1; 2]

 

 

 

10

y(1 + x2 ) y′ = x(1 + y2 )

x [1; 2]

11

y= y + xe2x

x [0; 1]

12

y= х

y

x [0; 1]

 

 

 

13

(2х+1)y= у

x [1; 2]

 

 

 

14

(х2+4)y= 2ху

x [0; 2]

15

y= – 2y + 2x

x [0; 1]

 

 

 

16

y= – 4y + 4x+1

x [0; 2]

 

 

 

17

y= – y xex

x [0; 1]

18

y= 3x5 – 3x2y

x [0; 1]

19

(х+2)y= 3у

x [1; 2]

 

 

 

20

y= ysin2x

x [1; 3]

 

 

 

 

Таблиця 5.32

Початкова

умова

x0 = 0, y0 = 4 x0 = 0, y0 = 1

x0 = 1, y0 = 0

x0 = 0, y0 = 2 x0 = 0, y0 = 1

x0 = 0, y0 = 0 x0 = 1, y0 = 4 x0 = 0, y0 = 2 x0 = 1, y0 = 4 x0 = 1, y0 = 0 x0 = 0, y0 = 1 x0 = 0, y0 = 1 x0 = 1, y0 = 3 x0 = 0, y0 = 4 x0 = 0, y0 = 0 x0 = 0, y0 = 0 x0 = 0, y0 = 1 x0 = 0, y0 = 1 x0 = 0, y0 = 8 x0 = 1, y0 = 2

437

Закінчення табл. 32

Номер

Диференціальне

Інтервал

 

Початкова

варіанта

рівняння

інтегрування

 

умова

 

 

 

 

 

21

y′ = y2cosx

x [2; 4]

x0 = 2,

y0 = 3

22

y′ = y sin4x

x [1; 2]

x0 = 1,

y0 = 3

 

 

 

 

 

23

y′ = yln2x

x [5; 7]

x0 = 5,

y0 = 4

24

y′ = 5y2x

x [6; 8]

x0 = 6,

y0 = 2

25

y′ = 3yx3

x [2; 3]

x0 = 2,

y0 = 5

26

y′ = (xy)2

x [3; 5]

x0 = 3,

y0 = 1

27

y′ = y3x2

x [1; 3]

x0

= 1,

y0 = 3

28

(х2+1)y′ = 2ху

x [1; 2]

x0

= 1,

y0 = 2

29

(х–1)y′ = 2у

x [2; 4]

x0

= 2,

y0 = 4

30

y′ = y3x – 2

x [1; 3]

x0

= 1,

y0 = 3

438

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Основні правила диференціювання. Нехай u(x), v(x) — диферен-

ційовні в точці х функції, С — стала. Тоді виконуються формули:

 

1. (u + v)′ = u′ + v.

2. (uv)′ = uv + uv.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

uv

 

 

 

3. (Cu)′ = Cu.

u

 

u v

 

 

 

 

4.

=

v

2

 

(v 0) .

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Похідна складеної функції. Якщо функція

 

 

y = f (u) має

похідну в

точці u , а функція u = g(x)

— в точці x , то складена функція y = f (g(x))

диференційовна в точці x , причому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y′ = f (u) g(x) .

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Формули диференціювання основних елементарних функцій

1. (C)= 0

 

 

 

2. (xn )= nxn1

 

 

 

 

3. ( x )=

1

 

1

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

4.

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

2

 

x

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

5. (ax )= ax ln a

6. (ex )= ex

 

 

 

 

 

 

7. (loga x)=

 

1

8. (ln x)= 1

 

 

 

 

 

 

 

 

x ln a

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

9. (sin x)= cos x

10. (cos x)=sin x

 

11. (tg x)=

 

1

 

12. (ctg x)=

1

 

 

 

cos2 x

 

 

 

 

 

 

sin2 x

 

13. (arcsin x)=

1

14. (arccos x)=

 

1

 

 

 

 

1x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1x2

 

15. (arctg x)=

1

1

16. (arcctg x)=

 

1

 

 

 

+ x2

 

 

 

 

 

 

 

1

+ x2

 

17. (sh x)= ch x

18. (ch x)= sh x

 

 

 

 

19. (th x)=

1

 

20. (cth x)=

1

 

 

 

ch2 x

 

 

 

 

 

 

sh2 x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

439

ІV. Диференціал dy

функції y = f (x)

 

у точці x :

dy = f (x)dx .

V. Таблиця інтегралів основних елементарних функцій

 

1.

0dx = C .

 

 

 

2.

dx = x + C .

 

 

 

3.

xn dx = xn+1

+ C , n ≠ −1 .

4.

dx

 

 

= ln | x | + C .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n + 1

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.

a

x

du

=

 

ax

+ C .

 

 

6.

ex dx = ex + C .

 

 

 

 

ln a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.

sin xdx = − cos x + C .

8.

cos xdx = sin x + C .

 

 

9.

 

dx

 

 

 

= tg x + C .

 

 

10.

 

dx

 

= − ctg x + C .

 

cos

2

 

 

x

 

 

sin

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

11.

x

2 dx

 

2

 

= 1 arctg

x + C .

12.

x

2 dx

 

2

= 1 ln

x a + C .

 

 

 

 

 

+ a

 

 

a

 

a

 

 

 

a

 

2a

x + a

 

13.

 

 

 

 

dx

 

 

= arcsin

x + C .

14.

 

 

 

dx

 

= ln x +

x2 ± a2

+ C .

 

 

 

a

2

 

x

2

 

 

a

 

 

 

x

2

 

± a

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15.

sh xdx = ch x + C .

 

 

16.

ch xdx = sh x + C .

 

 

17.

 

dx2

x

= th x + C .

 

 

18.

 

dx2

x

= − cth x + C .

 

 

 

ch

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

sh

 

 

 

 

 

 

 

 

19.

tg xdx = − ln | cos x | + C .

20.

ctg xdx = ln | sin x | + C .

 

VI. Таблиця зображень основних функцій оригіналів

 

Оригінал

Зображення

 

 

 

1

η(t)

 

 

1

 

 

 

 

p

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

η(t t

0 )

et0 p

 

 

p

 

 

 

 

 

 

3

tn

n!

 

pn+1

 

 

 

 

 

4

eαt

 

1

 

 

p − α

 

 

 

 

 

440