- •Створення, виконання та відлагодження програм в інтегрованих середовищах програмування
- •Завдання
- •Дослідження цілих та дійсних типів та операцій над значеннями даних типів
- •Опис програмних об’єктів
- •Ініціалізація змінних при створенні
- •Оператор привласнення
- •Операції над значеннями цілих та дійсних типів
- •Загальна спрощена структура програми
- •Методичні вказівки Правила складання ідентифікаторів
- •Правила опису об’єктів у програмі
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Дослідження бітових операцій над цілими значеннями
- •Бітові операції
- •Завдання
- •Дослідження логічних типів, логічних операцій та операцій відношення
- •Завдання
- •Лабораторна робота 1.5 дослідження вказівних типів та операцій над значеннями даних типів
- •Завдання
- •Лабораторна робота 1.6 дослідження символьних типів
- •Завдання
- •Лабораторна робота 1.7 дослідження виразів
- •Теоретичні відомості
- •Методичні вказівки Правила написання операторів привласнення та виразів
- •Завдання
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Контрольні запитання
- •Мета лабораторної роботи - вивчити блочну організацію програм та стратегії розподілу пам'яті.
- •Динамічний розподіл пам’яті у блоці
- •Методичні вказівки Правила написання програм
- •Своєчасно звільняйте пам'ять, “захоплену” в “купі” (оператори dispose/ delete) Завдання
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 1.10
- •Дослідження структурних операторів
- •Мета лабораторної роботи - вивчити устрій структурних операторів та дослідити можливості та особливості застосування різноманітних форм структурних операторів.
- •Теоретичні відомості
- •Правила написання програм
- •Завдання
- •Методичні вказівки
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Контрольні питання
- •Література
Дослідження цілих та дійсних типів та операцій над значеннями даних типів
Мета лабораторної роботи - дослідити та вивчити напередвизначені цілі та дійсні типи, устрій їх значень та операції над значеннями цих типів.
Теоретичні відомості
Програмні об’єкти використовуються для зберігання даних під час виконання програм і можуть розглядатися як контейнери для даних. Програмними об’єктами є літерали, константи, змінні, та інш.
Кожний програмний об’єкт має тип. Тип об’єкту визначає набір значень, які він може зберігати, та множину операцій над ними.
Програмний об’єкт повинний бути визначений та описаний (задекларований) перед використанням. Програмні об’єкти в мові Паскаль декларуються у спеціальній секції програми. Програма на мові С не має будь-якої спеціальної секції для декларування об’єктів, тому об’єкти можуть бути задекларовані у різних частинах програми. Декларація об’єкта включає його ідентифікатор та індикатор типу. Ідентифікатор є іменем об’єкту, яке дозволяє оперувати з ним. Програміст складає ідентифікатор відповідно до певних правил.
В мовах програмування існують певні набори напередвизначених типів об’єктів. Вони є стандартними типами мови і можуть використовуватися при описі об’єктів без будь-яких додаткових визначень.
Опис програмних об’єктів
<опис константи>::=const< індикатор типу >< ідентифікатор >=< статичний вираз >
<опис змінної>::=< індикатор типу ><ідентифікатор>
<опис посилання>::=< індикатор типу >&< ідентифікатор >=< ідентифікатор >
Наприклад:
const float PI = 3.14;
int sum;
int &ref_sum =sum; \\ опис посилання ref_sum
Літерали та константи є об’єктами з незмінним значенням. Змінні є програмними об’єктами, які зберігають дані, що можуть змінюватись під час виконання програм.
Описані програмні об’єкти повинні бути ініціалізовані перед використанням шляхом надання їм початкового значення при створенні або за допомогою оператора привласнення.
Цілі змінні можуть зберігати значення цілих чисел у визначеному діапазоні (наприклад, для цілого типу діапазон значень -32767 - 32767, довгого цілого типу діапазон -2147483648 - 2147483647).
Змінні дійсного типу можуть містити числа з дробною частиною. Такі дані можуть бути представлені у двох формах: стандартної десятинній або експоненціальній. Зображення стандартної десятинної форми включає цілу частину, десятинну крапку та дробову частину (наприклад: 6.768, 0.0012, -45.789, 23.0).
Експоненціальна форма (або наукова нотація) використовується для написання дуже великих або дуже малих чисел. Експоненціальна форма включає три частини:
коефіцієнт, який виглядає як стандартна десятинна форма дійсного числа;
буква E або e;
експонента, яка має ту ж форму, як ціла константа.
Наприклад:
Десятинна форма |
Звичайна експоненціальна форма |
Експоненціальна форма у мовах Pascal та C |
-12345000000 0.00000467 |
-1.12345 x 1010 4.67 x 10-6 |
-1.2345E+10 4.67e-6 |
Отже, експоненціальна форма у мовах програмування зв’язана з науковою нотацією наступним чином:
(коефіцієнт)E(експонента) = (коефіцієнт) x 10 (експонента)
Точність дійсних змінних обмежена кількістю цифр коефіцієнта (наприклад, 11-12 цифр для типу Real Pascal).
Дійсні змінні можуть зберігати значення дійсних чисел у визначених діапазонах.