Розділ 2 Огляд літературних джерел

2.1. Характеристика макролідних антибіотиків

2.1.1. Особливості макролідів та азалідів

Зростання ролі макролідів у наш час зумовлене збільшенням питомої ваги інфекцій, що викликаються внутрішньоклітинними збудниками. Сучасні макроліди поділяються на такі групи.

Природні сполуки: еритроміцин, олеандоміцин, спіраміцин, джозаміцин (йозаміцин), мідекаміцин.

Напівсинтетичні сполуки: рокситроміцин, кларитроміцин, флуритроміцин, диритроміцин, міокаміцин, рокітаміцин.

Окремо виділяють групу азалідів (у лактонне кільце введений атом азоту), представником якої є азитроміцин, який відрізняється від інших макролідів за фармакокінетичними параметрами та спектром протимікробної активності.

Механізм дії. Препарати групи макролідів проявляють бактеріостатичну дію, зумовлену зв'язуванням з каталітичним пептидилтрансферазним центром 50S-субодиниці рибосом. У результаті попереджується доступ комплексу транспортної РНК-амінокислоти до комплексу і-РНК-рибосоми і порушується процес формування та нарощування пептидного ланцюжка, що проявляється гальмуванням синтезу білків у мікробних клітинах. На деякі мікроорганізми у підвищеній концентрації макроліди діють бактерицидно.

Спектр антибактеріальної дії макролідів охоплює стафілококи, стрептококи, гонококи, анаеробні коки, ентеробактерії, штами Pseudomonas, Н. influenzae, внутрішньоклітинно розміщені збудники (штами Campylobacter, Helicobacter, Chlamydia, Legionella, Bordetella, M. pneumoniae), збудники, що звичайно стійкі до більшості антибіотиків (P. carinii, Т. gondii, М. avium complex). Азитроміцин, на відміну від макролідів, проявляє значну активність відносно деяких грамнегативних мікроорганізмів, зокрема Acinetobacter, Pasteurella, істотніше впливає на Н. influenzae та М. cattarrhalis. Стійкими до макролідів є більшість грамнегативних бактерій, гриби та віруси.

Спіраміцин переважає інші макроліди за впливом на пеніциліно- резистентні стрептококи, зокрема S. mitis, на Т. gondii та Cryptosporidium spp. Високу чутливість до нього та еритроміцину мають деякі анаеробні мікроорганізми (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides spp.), які мешкають у ротовій порожнині. Узагальнені дані чутливості мікроорганізмів до макролідів представлено у таблиці 2.1.

З відомих у наш час 6-ти механізмів розвитку резистентності мікроорганізмів до макролідів, азалідів та стрептограмінів найбільше значення мають ферментативна інактивація (за рахунок фосфорилювання гідроксильних груп їх цукрів), рибосомальне метилювання й активна елімінація з бактеріальної клітини.

Таблиця 2.1

Чутливість мікроорганізмів до макролідів

Мікроорганізми
чутливі				стійкі		високостійкі
високо чутливі	чутливі	малочутливі
Грампозитивні
	С. diphteriae	E. fee a lis			MRSA
	С. agalactiae				E. faecium
	S. aureus MS
	S. pneumoniae 1	S. pneumoniae 2
	S. pyogenes
	S. viridans
Грамнегативні
С. pneumoniae	B. burgdorferi	B. antracis	M. hominis		Aeromonas spp.
С. trachomatis	C. jejuni	Bacteroides spp.			E. coli
Legionella spp.	G. vaginalis	C. perfringens			P. aeruginosa

Продовженнятаблиці 2.1

M.pneumoniae	H. pilory	Peptostrepto coccus		Shigella spp.
В. pertussis	U. urealyticum
	N. gonorrhoeae
	T. gondii
	T. pallidum
Мікобактерії3
	M. avium			M. tuberculosis
	M. chelonae
	M. intracellular
	M. leprae

Примітки: ¹ пеніциліночутливий;² пеніцилінорезистентний, чутливість до макролідів варіює, найбільша - до телітроміцину; ³ кларитроміцин, азитроміцин, рокситроміцин, еритроміцин.

Швидкість наростання резистентності до макролідів в процесі їх клінічного застосування не має істотних відмінностей, порівняно з іншими групами антибіотиків. Мікроорганізми виявляють перехресну стійкість до препаратів цієї групи [3].