План

Вступ ………………………………………………………………………..3

Розділ 1: Туризм як – багатогранне явище сучасного світу…………..5

1.1. Туризм – суспільний рух та соціокультурний феномен…………..5

1.2. Філософсько – світоглядні аспекти туризму ………………...........11

Розділ 2: Подорож як системоутворюваний елемент туризму………..17

2.1. Історія виникнення подорожей та їх еволюція…………………….17

2.2. Аналіз подорожей на сучасному етапі …………………..………..31

Висновки………………………………………………………………….40

Список використаних джерел…………………………………………..43

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Розвиток цивілізації найтіснішим чином пов'язано з розвитком і зміцненням контактів між окремими державами, народностями, територіями.

З самого початку розвитку людського суспільства, численні подорожі спершу грали суто практичну роль: виявлення характеру сусідів - їх дружнього або ворожого настрою - обмін досвідом, пошук ринків збуту і придбання товарів і т.п. У цьому плані подорожі повторили долю предметів побуту, які поступово набули крім утилітарної ще й естетичну функцію: несуттєву для виживання, але важливу для людини в психологічному плані. Так і подорожі з плином часу отримали новий статус: вони не грали особливої ​​ролі для життя даного племені, міста чи держави, але виявилися настільки істотними і необхідними для кожної окремої людини, що залишаються не втраченими й до сьогодні і продовжують активно використовуватися, складаючи одну з важливих сегментів економіки фактично будь-якої країни. Крім людей, для яких подорожі були професійною необхідністю (мореплавці, дослідники та вчені, купці, пізніше - священики), з'явилися люди, які хотіли просто подивитися нові землі і отримати нові враження. З'явилося таке поняття як туризм. 

Особливого поширення туризм набув з посиленням глобалізаційних процесів світової економіки. В останні десятиліття ХХ ст. – на початку ХХІ ст. кількісний ріст інтеграційних елементів у різних сферах суспільного життя переріс у якісно нове явище, вищий щабель інтеграційного процесу, який отримав назву глобалізація. Інформаційна революція, кардинальні зміни в галузі науки, техніки, відкрили шлях до не бачених раніше масштабів і способів виробництва товарів і послуг на базі нових технологій. Людина отримала можливість завдяки Інтернету та іншим комунікаційним системам напряму вести діалог з суб’єктами у будь-якій точці земної кулі. Відбувається усвідомлення людьми планети своєї єдності, взаємозалежності, відповідальності за долю всього людства. Створюються нові стандарти, форми людського спілкування і співжиття, поступово долаються бар’єри, які стоять на шляху інтеграції. Усе це тісно пов’язують з процесом глобалізації

     Остання чверть ХХ і початок ХХІ століття пройшли під знаком прискореного розвитку туризму, що перетворило його на глобальне явище за масовістю, формами і технологіями організації відпочинку. Незважаючи на планетарний розмах, туризм залишився регіональним і національним за змістовним наповненням. Туристична індустрія світу, пропонуючи уніфіковані системи відпочинку й обслуговування, експлуатує регіональні природні відмінності і національну та культурну самобутність етнічних груп і місцевих громад, що у багатьох випадках стає головним мотивом для здійснення подорожі. У світовій господарській практиці важко знайти ще один вид продуктивної діяльності, який одночасно сприяє глобалізації господарства і розвитку регіонів. Сьогодні туризм є важливим джерелом доходів.

Мета роботи. Дослідити подорож як системоутворювальний елемент туризму. 

Об’єктом курсової роботи є історія туризму, а предметом – подорож, як першоелемент становлення туризму.

Відповідно до мети і предмету курсової були поставленні слідуючі завдання:

- висвітлити сутність явища «туризм»;

- виявити філософсько-світоглядні аспекти туризму;

- розглянути «подорож» як невід’ємний і взаємодоповнюючий елемент туризму, що характеризує певний образ життєдіяльності людини;

- аналіз історичності та еволюцію подорожей та їх значимості для людини у відповідний період розвитку.

У курсовій роботі були використані такі методи дослідження: систематичний, історичний, аналізу і синтезу.

У роботі використано періодичні видання Александрової А.Ю.,Мальська М.П., Сокола Т.Г.,Зазуна І.А., та інші ; дані ЮНВТО, Глобальний етичний кодекс.

Практичне значення курсової: дана робота може використовуватись при розгляді актуальних проблем, використання опрцьованих данних.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг складає 44 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить 23 літературних видань та двох додатків.

Розділ 1: Туризм як многогранне явище сучасного світу

1.1. Туризм – суспільний рух та соціокультурний феномен

Потреба людей у змістовному проведенні дозвілля спонукало значну кількість людей подорожувати. Спершу переміщуватись у просторорі було властиве людині як біологічній істоті, для якої рух був невід’ємною потребою організму, а зі зростанням ролі міст в економічному та культурному житті суспільства виникає психофізіологічна потреба у все більшому спілкуванні з природним середовищем.

Поступово подорожування стає формою пізнання навколишнього середовища і розширенням людських можливостей з пристосування до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічного зв’язку. Врешті-решт, подорожування стає формою наукового розуміння світу і одним з етапів розвитку цивілізації.

Подорожування є також засобом долання бар'єрів - об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Можна визначити такі найбільш суттєві бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокультурного середовища життєдіяльності [12;142].

Туризм, як суспільний феномен народився в середині XIX ст, коли у 1847р. в Великій Британії виникла перша в історії туристська організація «Томас Кук і син». В досить короткий термін туристський рух охопив провідні країни Європи, почали швидко поширюватись самодіяльні туристські організації – клуби, товариства тощо. Розвиток технічного прогресу, модернізація суспільних відносин перетворили туризм у важливу складову суспільного життя. Туризм стає засобом змістовного дозвілля, знайомства з іншими місцевостями, визначними культурними і природними пам’ятками, оздоровлення, отримання нових вражень тощо. Суспільна привабливість туризму забезпечувала прибутковість туристичної діяльності[15].

Туризм - це суспільне явище, яке настільки багатогранне, що дати йому єдине точне та повне визначення практично неможливо. Його розглядають з різних аспектів:

— як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;

— як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);

— як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;

— як галузь господарства, пов'язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;

— як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузеві господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура торгівля тощо;

— як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком [14;163].

Одне з найперших та, мабуть, найточніших визначень туризму запропонували професори Бернського університету Гудзікер і Крап, згодом його схвалила Міжнародна асоціація наукових експертів туризму. Вчені вважали, що туризм можна розглядати як низку явищ і взаємовідносин, які виникають у результаті подорожі, якщо вона не призводить до постійного місця перебування у визначеному місці та не пов'язана з отримання прибутку.

Туризм — найдинамічніша сфера людської діяльності, чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод без різниці у расі, статі, мові та релігії. Це економічне джерело створення нових робочих місць та отримання прибутку, розвитку інфраструктур: промисловості. А також невід'ємна складова загального міжнародного ринку.

Туризм - явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну. 

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів[9].

Рекреація як біологічна функція та соціальне надбання певного етапу розвитку людства сама є поняттям широким і поліаспектним[6].

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язку з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку.

Розрізняють три форми використання часу, відведеного на рекреацію - туризм, лікування/оздоровлення та відпочинок. Саме туризм у сучасному світі сприймається як головна форма рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріального виробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби.

Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація. 

Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво. Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи.

Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури.

З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій). Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний час та відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства, вирівнюючи соціальні можливості населення[12;126]. 

Таким чином, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму.

Однією з найголовніших функцій туризму є екологічна. З одного боку, туризм споживає природо-рекреаційні ресурси і зацікавлений у їх збереженні . З іншого боку, зростання попиту призводить до антропогеного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо найпопулярніші. Це все ставить низку питань щодо збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. 

Зважаючи на масовість, потреби подорожуючої людини сформулювали відповідну сферу обслуговування . Коплексний характер споживання і обслуговування переросло в індустрію туризму , яка , в першу чергу, виступає як міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення. В свою чергу зростаюча туристична галузь потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. 

Туризм відіграє важливу роль у становленні міжнародних зовнішньоекономічних зв'язків. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм доцільно розглядати і як самостійний вид міжнародних зв'язків. Міжнародний туризм є вагомим чинником зміцнення миру у світі, поліпшення порозуміння між народами, розширення торгового, наукового і культурного співробітництва, налагодження добросусідських відносин між державами.

Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами. Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, а й в посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму. Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів. 

Розглядаючи туризм як явище, що належить до культурних феноменів, перш за все, йдеться про виробництво духовне, спрямоване на формування і розвиток духовної культури суспільства і особистості. При цьому культура розглядається в соціології, як специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, що представлена в продуктах матеріальної та духовної праці, в системі соціальних норм та закладів, в духовних цінностях, в сукупності відносин людей до природи, між собою та до самих себе.

Культура характеризує особливості поведінки, свідомості і діяльності людей в конкретних галузях суспільного життя. Виходячи із визначення поняття "культура", цілком доречно застосувати його щодо характеристики особливостей поведінки, свідомості і діяльності туристів в конкретній галузі суспільного життя - туристичній. Природно, що така культура має всі підстави називатись "туристичною культурою". Для виявлення характерних ознак туристичної культури необхідно з'ясувати її місце в структурі культури, співвіднести з іншими структурними елементами культури[9;147].

Подорожування, як форма пізнання, розваги та рекреації, як соціокультурне явище за сучасних умов світової цивілізації (нормованого характеру праці, стилю життя, усіляких стереотипів, що обмежують природний і соціокультурний простір соціального буття та спілкування) все частіше стає нагальною потребою багатьох людей і постає своєрідною реакцією на стереотипність, рутинність і монотонність людського життя зі всіма його нормованими атрибутами. Саме подорожування створює ефект різноманітності, зміну вражень, сприйняття й пізнання нових явищ природного й соціокультурного світу у чуттєвій, емпіричній формі, що не лише збагачує емоційну та інтелектуальну культуру людини, не лише відновлює її сили, а й духовно, психологічно омолоджує її, надає їй життєдайного імпульсу.

Отже, соціологічна теорія туризму та її основні визначення перебувають у процесі становлення, але чимало складових загальної теоретичної системи туризму вже вимальовуються досить виразно, її частичні висновки дають змогу здійснити необхідну об’єднуючу роботу, наслідком якої має стати теорія туризму. Вже є сенс говорити про двобічний характер туризму, як економічного та соціокультурного явища, і про специфічні взаємозв’язані його ознаки – цілий спектр його різноманітних функцій.

Стверджуючи це, можна свідомо наголошувати саме на соціальному,

гуманістичному та економічному значенні туризму в житті цивілізації ХХІ

століття. Матеріально-прибуткові можливості туризму як «індустрії» не послаблює соціального, «людиновимірювального» значення туризму, а навпаки, доповнює його.