44.Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринко-вого господарства.Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи.

Процес первісного на¬громадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробни¬цтва:

• звільнення основної маси робітників від особистої, феодаль¬ної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення ро¬бітників від засобів виробництва, з метою створення для них не¬обхідності пошуку роботи за грошову плату;

• концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у рукахтих, хто спроможний організувати й управляти великомасштаб¬ним товарним виробництвом (у підприємців);

• наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів ви¬робництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої си¬ли було важливим кроком до створення умов для капіталіст виробництва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістич¬ного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чи¬ном — у купців і лихварів.

Основн джерелами нагромадженя капіталів стали:

• зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — пер¬цем, прянощами, пахощами, тютюном

• система протекціонізму, державні позики, податки;

• пряме пограбування колоніальних володінь і залежних зе¬мель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

• організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, план¬таторського господарства; жорстокі методи поневолення та по¬грабування корінного населення Африки, Азії, Північної і Пів-денної Америки;

• нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і за¬собів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї ро¬бочої сили, що передував власне капіталістичному нагромаджен¬ню. Його головною відмітною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Виходячи з того, що капітал — це цінність, що зростає, його нагромаджен¬ня починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.

Еволюція ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробниц¬твом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рів¬ню розвитку продуктивних сил формою організації вироб¬ництва

Із сере¬довища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів форму¬ється прошарок мануфактурників — власників великих майсте¬рень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одер¬жало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові об¬меження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого вироб¬ництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані ману¬фактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із до¬рогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збу¬ту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ-ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь¬ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать:

— вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на приму¬совій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сирови¬ни, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфак¬тури відносять суконну та цукрову мануфактури;

— посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період прав¬ління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує при¬мусову працю приписних робітників); найбільшого поширення

набула в галузях важкої індустрії.

До капіталістичної мануфактури належали:

—купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базу-ється на вільнонайманій праці, як правило, належить представни¬кам III стану — купцям);

- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява ману¬фактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кіль¬кість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдава¬ла великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисло¬вості, затримувала загальний економічний розвиток