25.Морфологічні засоби стилістики: категорія особи та числа дієслова

В межах стилів, зокрема художнього, розмовно-побутового, морфологічні форми дієслова становлять цілу систему взаємозамін, яку використовують з метою створення стилістичного ефекту.

Числова взаємозаміна у дієсловах створює ефект просторічності, розмовності, категоричності .Майстри слова вміло використовують числову взаємозаміну. Це може бути множина замість однини, або однина замість множини.( Оце ви таких батьків діти? Та я вас!... Ну,бери рогачів в руки та становись мені на коліна! Всі до одного становись!)

Взаємозаміна може відбуватися і на рівні особи дієслів ( 3 особа замість 1). Така заміна трапляється в текстах тоді, коли автор передає певні емоції персонажа, суб активність.

26.Морфологічні засоби стилістики: категорія часу дієслова

Додатковими експресивними відтінками супроводжується теперішній історичний час. Взаємозаміна на рівні часу дієслова дає змогу зробити мовлення живішим і природнішим, наблизити слухача до самої події, яка вже відбулася. Наявні такі часові заміни в худ, розм.-побут, деколи в публіцист, зрідка в наук. Стилях.

Досить часто в розм.-побут стилеві, а також деколи в художньому, відбувається специфічне вираження майбутнього часу, майбутній час визначень(Хто ви будете?)

Функція таких форм трапляється лише в розмовному мовленні, створюючи експресивність, емоційність, живість, переконання мовця в тому, що має відбутися.

27.Морфологічні засоби стилістики: стилістичні функції займенника

Займенник виявляє неабиякі стилістичні можливості. Займенник загалом не є стилістично спрямованим, але набуваючи ознак різних частин мови вони можуть справляти певний стилістичний ефект. Коли займенник набуває значення частки і втрачає власне граматичне значення, займ. слова створюють просторічний характер речень (Що його тепер робити?) За допомогою часток займенники також можуть набувати стил. потенціал (де, будь, аби).Звичайно займенник вживається після іменників, які замінені ними. Нетрадиційне розташування займенника також може слугувати для певної естетизації тексту.У публіцист,худ. текстах повтори займенників використовують як стилістичний прийом.

28. Поняття стилістичного синтаксису

Стилістичний синтаксис- розділ стилістики, який вивчає особливості використання різних синтаксичних одиниць у межах текстів різних стилів мовлення, а також експресивно- естетичний потенціал синтаксичних одиниць та їхню спрямованість у стиль.

Синтаксичні синоніми-паралельні конструкції, що мають майже однаковий лексичний склад але дещо відмінні смислові відтінки та різне стилістичне навантаження (Жаль стало батька- Жаль батька)

Використання синтаксичних синонімів дозволяє побачити різний стилістичний ефект: стилістичну нейтральність чи стилістичну маркованість. Стилістика словосполучень може виявляти певні особливості контексту. Деякі стилі мовлення спрямовано використовують стилістику словосполучень. У словосполученнях, особливо підрядних широко представлено стилістику мовлення. Якщо поставити поруч словосполучення іменникові узгоджені/неузгоджені, можемо спостерігати, що офіційніше є словосполучення з неузгодженим граматичним зв язком, що складаються з 2 іменників( Батьків синочок-Синочок батька; Шевченків заповіт-Заповіт Шевченка).

Найактивнішими в усному і писемному мовленні є: синонімічні словосполучення з відносними прикметниками; словосполучення, у яких замість прикметника вживається іменник (Нічна тиша-Тиша ночі); синонімічні безприйменникові та прийменникові словосполучення (Приміський ліс-Ліс при місті); синонімічні словосполучення з віддієслівним іменником( в публіцистичному, офіційно-діловому стилях).

Кожне зі словосполучень завжди позначене певною стилістичною метою.