Тема 18 Банкрутсво та ліквідація підприємства

Питання для теоретичної підготовки

1. Суть банкрутства і чинники, що його спричиняють.

2. Симптоми прояву банкрутства.

3. Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств.

4. Наслідки ліквідації збанкрутілих підприємств.

5. Форми ліквідації підприємств

Ключові терміни і поняття
банкрутство зовнішні фактори банкрутства внутрішні фактори банкрутства фінансова неспроможність фінансова нестійкість мирова угода індекс кредитоспроможності ліквідаційна комісія суб'єкти банкрутства ліквідація підприємств	боржник арбітражний суд прихована стадія банкрутства явне банкрутство штучне банкрутство прогнозування банкрутства ліквідаційна процедура комерційна таємниця ліквідаційний баланс фактори ліквідації форми ліквідації

Основні теоретичні положення теми

В наш час про банкрутство вітчизняних підприємств при- ходиться говорити не тільки теоретично. Дане явище все більше має місце на практиці в зв'язку з кризовим станом економіки держави. Ринкова економіка господарювання офіційно визнає банкрутство як економічне явище.

Згідно Закону України "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом " віл 30. 06. 1999 року банкрутство — це визнана арбітражним судом нездат­ність боржника відновити свою платоспроможність і задовіль- нити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (шляхом розпродажу свого майна).

254

Іншими словами банкрутство — це неможливість для деяких осіб викопати після встановленого терміну взяті на себе зобов 'язанпя перед кредиторами, особливо грошові. Ситуація ускладнюється ще й тим. що неплатоспромож­ність прогресує на фоні загальної нестабільності.

Можна деталізувати причини банкрутства, поділивши їх на фактори зовнішнього та внутрішнього впливу.

Банкрутство

Зовнішні фактори

впливу

Внутрішні фактори

впливу

недосконалість законо­давчої системи високий рівень інфляції кризові явища в інвести­ційній політиці необгрунтована економіч­на політика уряду політична нестабільність суспільства неефективне використан­ня іноземних інвестицій

недосконалість системи стратегічного планування невміле використання форм, методів управління недосконалість механізму ціноутворення недостатній рівень організації виробництва низький технічний рівень виробництва прорахунки в організації праці (утримання зайвих робочих місць) збільшення кредиторсь­кої і дебіторської заборго­ваності

Слід відзначити, що на якій би стадії розвитку не перебу­вала фірма, завжди можуть виникнути ймовірні причини, які обумовлять банкрутство.

Мова йде про стадії зародження фірми, прискореного іростання, стадії зрілості, стадії спаду. Інколи тільки-но ство­рене підприємство тут же зазнає банкрутства по причині не і <«кно, не обгрунтовано визначеної генеральної стратегії під­приємства, а також її функціональних і ресурсних стратегій. 1 навіть коли у фірми справи ідуть дуже добре, банкрутство може наступити внаслідок несвоєчасності розрахунків зі свої­ми кредиторами.

255

Ознаки виникнення неплатоспроможності підприємства

• припинення поточних платежів і систематичне порушення

термінів погашення зобов 'язань;

• зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій;

• зниження прибутковості;

• падіння ринкової ціни цінних паперів;

• скорочення виплачуваних дивідендів.

Таким чином, сигнали, які попереджають про наближення банкрутства можна поділити на 2 групи.

Перша група характеризується симптомами, які констату­ють тотальну заборгованість підприємства, що в подальшому веде до повної неплатоспроможності. Друга група симптомів характеризується зменшенням попиту на продукцію і в зв'яз­ку з цим іде зменшення обсягів реалізації продукції, зниження прибутку і рівня рентабельності, збільшення кредиторської заборгованості, неефективне використання ресурсів, що обу­мовлює ріст витрат на виробництво, труднощі з готівкою.

Суб'єктами банкрутства згідно закону є юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи — підприємства, які є об'єктами права державної власності, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.

Кредитором згідно закону є юридична, або фізична особа, яка має підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю справ­ляння податків і зборів.

Боржник може звернутися до арбітражного суду і поруши­ти справу про банкрутство з власної ініціативи у разі його фінансової неспроможності, або загрози такої неспромож­ності.

В процесі діагностики економічного стану і оцінки пер­спектив розвитку підприємства важливо враховувати три ос­новні стадії погіршення економічного стану:

1. прихована стадія банкрутства;

2. фінансова нестійкість;

3. явне банкрутство.

ІІ Прихована стадія банкрутства характеризується зовніш­ньою непомітністю погіршення економічного стану. Обсяг продаж не зменшується, працівників не звільняють, авторитет

256

підприємства начебто зберігається. Погіршення стану підпри­ємства усвідомлює лише невелика група фахівців.

ІІ Фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошо­вих потоків, нестачею оборотних коштів. При цьому керівництву слід зважувати на такі ознаки:

а) затримка з наданням звітності і зниженням її якості, наявність помилок. Це свідчить про неякісну діяльність фі­нансових служб підприємства, яка стає причиною недостат­ні,ого рівня економічного аналізу;

б) різкі зміни структури балансу і фінансових результатів;

в) підвищення рівня конфліктності на підприємстві через неузгодженість дій різних підрозділів.

|| Явне банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Тут виникає невідпо­відність грошових потоків і зовнішні конфлікти з партнерами. Об'єктивним виходом з цієї ситуації є санація або порушення процедури банкрутства.

В окремих випадках можна говорити про штучне банкрут­ство, яке пов'язано із порушенням і до того недосконалістю існуючого законодавства.

Штучне банкрутство — це ще один аспект реструктури­зації.

Процедура порушення справи про банкрутство включає насамперед подання письмової заяви про банкрутство, або боржником, або кредитором, або податковою службою, або контрольно-ревізійною службою. Заява подається в арбітраж­ний суд, який в місячний термін виносить ухвалу про скли­кання зборів кредиторів.

В той же час до арбітражного суду подається заява тих осіб, які бажають взяти участь у реструктуризації, або санації боржника.

Раніше будь-який кредитор міг порушити справу про банкрутство, але згідно із новим законом такої можливості вже немає. Мінімальний розмір доведеної заборгованості боржника одному або більше кредиторам при існуючому розмірі мінімальної заробітної плати становить 22.000 грн. Введення такого обмеження дозволить відсіяти тих креди­торів, вимоги яких можуть бути задоволені в межах звичай­ного судочинства без порушення справи про банкрутство. У випадку, якщо боржник не виконав вимог кредитора протя­ти трьох місяців згідно закону, то кредитор може подати іаиву до суду про порушення справи про банкрутство. При­чому законом визначено, що справа про банкрутство пору­шується при наявності у кредитора відповіді боржника на претензію або виконавчого документа. Визначено, що дока­зом неплатоспроможності боржника, який повинен надати

257

кредитор, є копія неоплаченого розрахункового документа про безспірне списання коштів з рахунків боржника, а також виконавчі документи або інші документи, що підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Ініціатором порушення справи про банкрутство може бути кредитор і боржник. Метою боржника (якщо не брати до уваги випадки умисного банкрутства) повинно бути по­збавлення від старих боргів і нове життя — адже підприємство вільне від боргів, особливо з відомим ім'ям, має більше шансів знайти інвесторів, ніж обтяжене боргами.

Судові процедури банкрутства

• розпорядження майном боржника

• мирова угода

• санація з поновленням платоспроможності боржника

• ліквідація банкрута

Важливим і привабливим для боржника є те, що виробни­ча діяльність у боржника не буде припинятися з початком провадження у справі про банкрутство, а буде продовжуватися аж до початку проведення ліквідаційної процедури.

Важливою у справі про банкрутство є мирова угода — домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочен­ня або розстрочення, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути прийнята у будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У цій угоді описуються умови, на яких прощаються або повертаються частинами старі борги.

Новим у Законі України "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом" від ЗО червня 1999 року є введення мораторію на задоволення вимог кре­диторів, тобто припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупи­нення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

З метою прогнозування банкрутства на практиці можуть бути використані двофакторні і багатофакторні моделі про­гнозування з виходом на розрахунок такого результуючого показника як індекс кредитоспроможності.

ІІ Ліквідація — це припинення діяльності суб'єкта підпри­ємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкру­том, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

258

Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх нидів визначені Законом "Про підприємництво" (стаття 11):

• з власної ініціативи підприємця;

• на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;

• у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання.

Припинення за юридичними підставами може бути двох нидів:

© добровільним;

© примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачепі законом чи установчими документами обставини.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його бан­крутом. Порядок такого припинення визначає Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від ЗО червня 1999 року.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про виз­нання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна про­цедура:

• підприємницька діяльність банкрута завершується іакінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

• припинення нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкру­та;

• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

• скасовується арешт накладений на майно боржника, виз­наного банкрутом чи інші обмеження щодо розпоряджен­ня майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном бан­крута не допускається;

• вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом,

що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної проце­дури.

3 початком ліквідаційної процедури припиняються повно- паження органів управління підприємства-банкрута щодо уп- равління банкрутом та розпорядження його майном, керівник ішшриємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку із иіпкрутством підприємства, про що робиться запис у його

259

трудовій книжці, а також припиняється повноваження влас­ника майна банкрута.

Опублікування відомостей про визнання боржника бан­крутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про від­криття ліквідаційної процедури повинні містити:

• найменування та інші реквізити боржника, визнаного бан­крутом;

• найменування арбітражного суду, в провадженні якого зна­ходиться справа про банкрутство;

• дату прийняття арбітражним судом постанови про від­криття ліквідаційної процедури;

• відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітраж­ний суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквіда­тора та членів ліквідаційної комісії.

У разі ліквідації державного підприємства, або підпри­ємства, у статутному фонді якого державна частка складає більше ніж 25%, арбітражний суд призначає членами лікві­даційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності — органу місцевого самовря­дування.

Протягом трьох днів з призначення ліквідатора органи управління підприємства-банкрута забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквіда­тору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за стра­ховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, Дер­жавного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом виз­нано державне підприємство, та представник органів місце­вого самоврядування.

Дії ліквідатора можуть бути оскаржені до арбітражного суду власником майна банкрута, особою, яка відповідає за зобов'язання банкрута, кожним кредитором окремо, або комітетом кредиторів, особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

260

Усі види майнових активів банкрута, які належать йому на правах власності, або повного господарського володіння на дату відкриття ліквідаційної процедури оцінюються арбітраж­ним керуючим.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Майно, щодо обігу якого встановлено обмеження, про­дається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки кош­тів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок, з якого здійснюються виплати кредиторам.

Кошти, одержані від продажу майна, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом " від 30 червня 1999 року.

Черговість задоволення претензій

1. покриваються витрати, пов'язані з веденням справи в суді;

2. витрати, понесені ліквідаційною комісією з приводу утримання і збереження майнових активів;

3. зобов'язання щодо працівників підприємства (крім акцій і внесків у статутний фонд);

4. розрахунки з державним, місцевим бюджетами, страховими фондами;

5. кредиторам, де не було застави;

6. вимоги членів трудового колективу (акції);

7. вільні кошти (позабюджетний фонд).

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Вимоги,

261

незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашени­ми. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами лікві­датор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс, на основі якого арбітражний суд виносить ухвалу про лікві­дацію юридичної особи. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з єдиного державного реєстру підприємств та органі­зацій України, а також власнику, органам державної подат­кової служби за місцем знаходження підприємства.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Арбіт­ражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для п функціонування згідно із законодавством.

Наслідки ліквідації

• припиняється діяльність підприємства;

• терміни боргових зобов 'язань вважаються такими, що минули;

• право розпоряджання майном переходить до ліквідаційної комісії;

• припиняється нарахування пені і відсотків.

Аукціон тендер конкурс викуп одним або кількома розподіл між кредиторами

262