Тема 13 Оплата праці на підприємстві

Питання для теоретичної підготовки

1. Поняття і види заробітної плати.

2. Функції і шляхи росту заробітної плати.

3. Державна політика оплати праці.

4. Тарифна система як основа організації оплати праці.

5. Форми і системи оплати праці.

6. Розподіл заробітку в умовах колективної оплати праці.

7. Використання безтарифної системи оплати праці.

8. Нові форми оплати праці, можливості їх використання.

9. Планування фонду оплати праці на підприємстві.

Ключові терміни і поняття
праця оплата праці види заробітної плати функції заробітної плати тарифна система оплати праці посадовий оклад кваліфікаційний рівень контрактна система оплати праці	фонд оплати праці акордна система оплати праці колективна система оплати праці тарифні ставки тарифна сітка основна заробітна плата додаткова оплата праці

Основні теоретично-розрахункові положення теми

Оплата праці (заробітна плата) – грошовий вираз вартості і ціни робочої сили,який виступає у формі будь якого заробітку,виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата працівника незалежно від виду підпри­ємства визначається його особистим трудовим вкладом, зале­жить від кінцевих результатів роботи підприємства, регу­люється податками і максимальними розмірами не обме­жується. 174

Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регулюються чинним законодавством України, відповідними Указами і постановами, галузевими інструкціями.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата слу­жить основним засобом задоволення особистих потреб пра­цюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скоро­чення витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів по галузях народного господарства.

|| Основними видами заробітної плати є номінальна і реаль­на заробітна плата. Перша з них означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю. Друга — засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей. Реальна заробітна плата знаходиться в певному співвідношенні із номінальною:

І_рзп=

де І _рзп — індекс реальної заробітної плати, визначений за певний період;

І_нзп — індекс номінальної заробітної плати за цей же період;

І_ц — індекс цін, обчислений за період.

Оплата праці складається з

• основної заробітної плати і

• додаткової оплати праці, які знаходяться, приблизно, у співвідношенні:

70% — основна заробітна плата, 30% — додаткова.

II Основна заробітна плата працівника визначається та­рифними ставками, посадовими окладами, відрядними роз­цінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. Її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

II Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.

Основні функції заробітної плати

* відтворювальна (заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відпо­відної кваліфікації);

* стимулююча (оплата праці спонукає праців­ників до ефективних дій на робочих місцях).

Ріст заробітної плати може бути абсолютним і відносним. Якщо заробітна плата — це та частина суспільного продукту,

175

яку одержують працівники і непрацюючі члени їх сімей у грошовій формі для задоволення матеріальних і духовних потреб, то абсолютний ріст передбачає абсолютне збільшення цієї частини, а відносний — ріст тієї частини, яка припадає на кожного працюючого.

|| Державна політика оплати праці реалізується через ме­ханізм її регулювання, а саме через встановлення мінімаль­ного рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та ін.

Основою організаці заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить такі елементи:

• тарифну сітку;

• тарифні ставки;

• тарифно-кваліфікаційні довідники;

• система посадових окладів.

|| Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

В Україні в 1993 році затверджено Єдину тарифну сітку оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними (наскрізними) професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій пра­цівників незалежно від галузей виробництва. Тарифна сітка містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефі­цієнтів від 1 до 4,1.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробіт­ної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

ІІ Тарифні ставки інших розрядів (С_рі) визначаються мно­женням тарифної ставки першого розряду (С_рІ) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (К_і):

С_рі = С_рі × К_і, грн.

Ц Середній тарифний коефіцієнт (К_сер) визначається як середньозважена величина добутку чисельності погодинників певного розряду і відповідного тарифного коефіцієнта або добутку трудомісткості робіт по певному розряду і відпо­відного тарифного коефіцієнта для відрядників.

Середній тарифний розряд (Р_сер) обчислюється за форму­лою:

Р_сер =

де К_менш, К_більш - відповідно менший і більший із двох суміжних тарифних коефіцієнтів;

Р_менш— менший із двох суміжних тарифних розрядів.

176

|| Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і квалі­фікації.

ІІ Система посадових окладів передбачає віднесення пра­цівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром в процесі організації оплати праці.

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати Праці: погодинну і відрядну.

ІІ Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:

1. Пряма погодинна. Заробіток при цій системі (З_п.пог) обчислюється:

З_п.пог = Ф_міс× С_г, грн.,

де Ф_міс— фактично відпрацьований за місяць час, год./міс;

С_г — годинна тарифна ставка по розряду робітника, грн.

2. Погодинно-преміальна система, при якій заробіток (З_п.прем) обчислюється:

З_п.прем ⁼ З_тар + Д, грн.,

де З_тар — сума заробітку, нарахованого за прямою пого­динною системою оплати праці, грн.,

Д — сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.

Сума доплат визначається із залежності

,грн.

Система посадових окладів є різновидом погодинно-пре­міальної системи. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

ІІ Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Відрядна форма має такі системи:

1. Пряма відрядна. Заробіток (З_п.відр) при цьому обчис­люється за формулою:

З_п.відр = , грн.,

де Р_і — відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;

177

N_фі — фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше місяць), шт.; п — кількість виді виробів.

Р_і = Тшт_і× Сг, грн.,

де Т_шт, — час на виготовлення одного виробу і-го виду, год.

2. Відрядно-преміальна. Сума заробітку (З_в._прем) при цій системі визначається із залежності

З_в.прем = 3_{тар .в} + Д_в, грн.,

Де З_тар.в — тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн.;

Д_в — сума преміальних доплат, яка обчислюється за фор­мулою:

Д_в=, грн.,

де П₁ — процент доплат за виконання плану;

П₂ — процент доплат за кожен процент перевиконання плану;

П_пп — процент перевиконання плану, який можна знайти

П_пп = 100%,

де N_ф, N_пл — відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

3. Відрядно-прогресивна. Заробітна плата (З_в._прогр) обчис­люється за формулою

З_{в.прогр} = N_вб× Р_зв + (N_ф — N_вб) × Р_підв, грн.,

де N_вб — вихідна база для нарахування доплат (встанов­люється на рівні 110 — 115% N_пл), шт./міс;

Р_зв — звичайний розцінок за один виріб, грн./шт.;

Р_підв — підвищений розцінок за один виріб, грн./шт.

Р_підв=

Процент росту розцінку визначається зі шкали в залеж­ності від проценту перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно.

4. Непряма відрядна. Використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

Заробіток підсобника (З_{нв.підс}) можна обчислити із залеж­ності

З_{нв.підс} =N_фі × Р_нві , грн.,

де Nфі — фактично виготовлена кількість продукції і-тим основним робітником за зміну, шт./зміну;

178

Р_нві — непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го основного робітника, грн./шт.;

п — кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол.

Р_нві=, грн.,

де С_зм — змінна тарифна ставка підсобника, грн./зміну;

N_пл.і— плановий випуск продукції і-им основним робітни­ком, шт./зміну.

Заробіток допоміжного робітника (З_нв.доп) обчислюється за формулою:

З_нв.доп = Т_ф × С_г× К_вн, грн.,

де Т_ф — фактично відпрацьований допоміжним робітни­ком час, год./міс.;

С_г — годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн./год.;

К_вн — середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

5. Колективна система оплати праці (бригадна).

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади (З_бр) як при прямій відрядній системі, никористовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1) Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли псі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом прово­диться в такій послідовності:

а) визначають загальну кількість годино-косфіцієнтів (Г — К_бр), відпрацьованих бригадою, за формулою:

Г-К_бр =

де Т_фі — фактична кількість годин відпрацьована і-тим робітником, год./міс.;

К_і — тарифний коефіцієнт по розряду і-го робітника;

т — кількість членів бригади, чол.

б) знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино- коефіцієнт

(3_{1 г- к}).

3_{1 г- к}= , грн.,

в) заробіток і-го робітника (члена бригади) (З_і) обчислю­ють:

З_і = Т_фі × К_і × З_{1 г-к}, грн.

179

2) Метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

а) визначають заробіток бригади у випадку стопроцентно­го виконання норм виробітку (З_бр100%) за формулою:

З_бр100%= Т_фі × С_гі, грн.,

де С_гі — годинна тарифна ставка і-го робітника, грн./год.;

б) знаходять коефіцієнт виконання норм (К_вн):

К_вн=,

в) заробітну плату і-го робітника обчислюють:

З_і = Т_фі × С_гі × К_вн.

6. Акордна система. Передбачає встановлення розцінку не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням строку його виконання.

В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах знайшла використання безтарифна система оплати праці.

Фактична заробітна плата кожного працівника підпри­ємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікацій­ного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Т_ф).

Кваліфікаційний рівень (К) встановлюється всім членам трудового колективу в залежності від виконуваних функцій, рівня кваліфікації.

КТУтеж виставляється всім працівникам і затверджується Радою трудового колективу .

Розрахунок заробітної плати при використанні безтариф­ної системи проводиться в такій послідовності:

Визначається кількість балів (Б_і), зароблена кожним і-им працівником (або групою працівників одного рівня) :

Б_і = К × Т_ф × КТУ,

де Т_ф — відпрацьована кількість людино-днів працівника­ми одного рівня або кількість днів, відпрацьована одним робітником.

Визначається загальна сума балів (Б_сум), зароблена всіма працівниками підприємства або підрозділу:

Б_сум =

де m — кількість груп одинакових кваліфікаційних рівнів або чисельність працівників.

180

3. Визначається доля d фонду оплати праці (ФОП), що припадає на один бал:

d= .

Обчислюється заробітна плата і-го працівника (З_і):

З_і = d ×

ІІ Контрактна система оплати праці ґрунтується на заюпо- ченні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов'язки сторін, рівень оплати праці та інше. Договір може оплачувати час знаходження виконавця на підприємстві, фірмі (погодин­на оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).

ІІ Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Та­кий розподіл може проводитись у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Впровадження такої системи викликане тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості у значних загальних результатах роботи під­приємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власником підприємства, адміністра­цією, спеціалістами і робітниками створює умови для хоро­шого психологічного клімату в колективі і процвітання під­приємства.

Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на вироб­ництво, цін, фінансового стану підприємства. їх розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при укладанні тарифних угод).

Системи участі у прибутках диференціюються на систему оцінки заслуг, систему преміальних виплат, систему колек­тивного стимулювання, систему участі у прибутках в залеж­ності від продуктивності праці та ін.

ІІ Загальний фонд оплати праці підприємства складається із фондів тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і цілого ряду доплат, тому планування фонду оплати праці починають з розрахунку саме фондів тарифної оплати праці.

Фонд тарифної заробітної плати погодинників (Ф_т.пог) обчислюється за формулою: ф

Ф_т.пог=

де Ч_і — чисельність погодинників, що працюють в і-тих умовах праці (нормальних, шкідливих, особливо шкідливих), чол.;

181

Ф_ді — дійсний фонд часу роботи одного погодинника при і-тих умовах праці, н-год./рік;

С_1і — годинна тарифна ставка погодинника першого роз­ряду при і-тих умовах праці, грн./год.;

К_сері — середній тарифний коефіцієнт погодинників при і-тих умовах праці, який визначається:

К_сері=,

де Ч_j— чисельність погодинників і~го розряду, чол.;

К_j - тарифний коефіцієнт _)-го розряду.

Фонд тарифної заробітної плати відрядників (Ф_т.відр) виз­начається за формулою:

Ф_т.відр=

де Т_і — сумарна трудомісткість робіт при і-тих умовах праці, н-год./рік;

С_1.і— годинна тарифна ставка відрядника першого розря­ду при і-их умовах праці, грн./год.;

— середній тарифний коефіцієнт відрядників при і-их умовах праці, який обчислюється:

,

де Т_j — трудомісткість робіт по і-му розряду, н-год.

Просумувавши фонди тарифної заробітної плати погодин­ників і відрядників і доплати по преміальних системах, одер­жують фонд основної заробітної плати. Додавши до цього фонду інші види доплат, одержують годинний, денний, місяч­ний і річний фонди оплати праці.

Для розв'язку запропонованих задач у навчальному про­цесі можна використовувати тарифну сітку, що містить умовні цифри (таблиця 92).

182

Таблиця 92

Тарифна сітка

(для використання в навчальному процесі)

Умови праці	Форма оплати праці	Годинні тарифні ставки по розрядах, грн.
		І р.	ІІ р.	ІІІ р.	ІVр.	Vр.	VІр.
Тарифний коефіцієнт		1.0	1.09	1.2	1.33	1.5	1.72
Нормальні	Погодинники	1.00	1.09	1.20	1.33	1.50	1.72
	Відрядники	1.20	1.31	1.44	1.60	1.80	2.06
Важкі та шкідливі	Погодинники	1.25	1.36	1.50	1.66	1.88	2.15
	Відрядники	1.40	1.53	1.68	1.86	2.10	2.41
Особливо важкі та особливо шкідливі	Погодинники	1.50	1.64	1.80	1.99	2.25	2.58
	Відрядники	1.80	1.96	2.16	2.39	2.70	3.10

183