Лекція 8-9.

НАЦІОНАЛЬНО–ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ УКРАЇНЦІВ

1917-1921 рр.

Лекція 8.

ДОБА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ.

ПЛАН:

Ввідна лекція. 1

План 1

План 1

Тема 7. Українська СРР в 20 – 30-ті рр. ХХ ст. 2

ВСТУП ДО КУРСУ. 3

2.Формування території. Етноніми. 5

І. Історія як наука. 6

І.І. Предмет і завдання курсу 6

І. ІІ. Методологія вивчення історії 7

І. ІІІ. Періодизація історії України 7

І.IV. ДЖЕРЕЛА ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА 9

ІІ.ІІІ. Формування території. Назви та самоназви української території 14

І. Формування давньоруської Київської держави 18

ІІ. Політичний устрій Київської Русі. 20

ІІІ. Галицько-Волинське князівство та його роль 23

в історії українського народу. 23

План 28

Література 28

І. Перехід українських земель під владу Литви та їхнє політичне становище в 14 — першій половині 16 ст. 29

ІІІ. Українські землі під владою Речі Посполитої. 33

IV. Ідеологічна боротьба з полонізацією. Братства. Берестейська унія. 35

V. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу 37

V.I. Генеза українського козацтва. 37

V.II. Боротьба козаків з турками і татарами. 38

І. Події 1648—1657 років в Україні: 42

революція чи національно-визвольна війна? 42

ІІ. Богдан Хмельницький — фундатор нової української держави. 44

ІІІ. Українська державність у 1648—1654 роках. 46

IV. Переяславська Рада та договір з Московською державою 1654 року. Березневі статті. 46

VI. Руїна (1658-1686). 48

3.Остаточна ліквідація української державності (1708—1783). 51

Література 51

І. Гетьман Іван Мазепа. 51

ІІ. Політичні концепції мазепинців. 53

ІІІ. Остаточна ліквідація 54

української державності (1708—1783). 54

I. Територіально-адміністративний устрій та населення 60

ІІ. Криза феодальних відносин. Буржуазні реформи 62

60—70-х років XIX ст. 62

IV. Революція 1905 – 1907 рр. на Україні. 65

V. Столипінська аграрна реформа на Україні. 67

VI. Українська політична думка 69

у XIX - на початку XX ст. 69

VI. I Відродження національної свідомості. 69

VI. II. Масонство в Україні 70

VI. III. Декабристи. 71

VI. IV. Кирило-Мефодіївське товариство 71

VI. ІV. Народництво. 73

VI.V. Ліберально-демократичний напрям у суспільно-політичному русі 74

VI.VI. Соціал-демократичні ідеї в Україні 74

VI. VII. Український консерватизм. 75

VI. VIII. Націократія 76

VI.IX. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях. 77

VI.X. Формування політичних партій 78

VII. Трагедія Першої світової війни: 79

причини, характер, головні воєнні дії на території України 79

Лютнева революція в Росії та її відгомін в Україні. 85

Створення Центральної Ради. 86

Універсали Центральної Ради 87

Війна Радянської Росії проти УНР 88

(кінець 1917— початок 1918 рр.) 88

Брестський мирний договір 89

Історичні уроки Центральної Ради 90

Література 91

І. Гетьманський переворот. Внутрішня та зовнішня політика П.Скоропадського 91

ІІ. Доба Директорії 93

ІІІ. Західно-українська народна республіка (ЗУНР) 94

IV. Громадянська війна в Україні 95

Література 98

I. Місце України у Версальсько-Вашингтонській системі 98

II. Національно-державне будівництво 98

III. Соціально-економічне та політичне становище 99

IV. Політика українізації: суть та наслідки 101

V. Голодомор 1932—1933 рр. 103

VI. Сталінські репресії в Україні. 104

VII. Західна Україна у міжвоєнну добу 105

Література 107

I. Крах Версальсько-Вашингтонської системи. 107

Початок Другої світової війни, її причини, характер та періодизація. 107

II. Західно-українські землі у контексті 108

радянсько-німецьких договорів 1939 року 108

III. Окупація України військами нацистської Німеччини 110

та її союзників. 110

IV. Рух опору 111

V. Звільнення України від окупантів 112

VI. Підсумки та уроки Другої світової війни. 113

Ціна перемоги для України 113

I. Економічне і політичне становище України 115

після Другої світової війни 115

II. Загострення політичної боротьби у західних областях 117

III. Десталінізація 118

IV. Нові методи управління народним господарством 119

V. Шестидесятники 119

Література. 120

Література 121

I. Зростання кризових явищ у політичному житті 121

II. Дисидентський рух в Україні 122

III. Криза у соціально-економічній сфері. 125

IV. Україна на шляху 126

до державного суверенітету і незалежності 126

I. Серпневі події 1991 р. у Москві, 128

їх спрямованість і наслідки 128

II. Акт проголошення незалежності України 129

III. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності 130

IV. Прийняття Конституції України 1996 року 131

V. Формування багатопартійної системи в Україні 132

VI. Релігія та церква у сучасній Україні 133

VII. Україна і світ 134

Література 135

1. Грушевський М, На порозі нової України.— К.,1992.

2. Історико-політичні уроки української державності.— Київ-Донецьк, 1998.

3. Копиленко О. “Сто днів” Центральної Ради.— К.,1992.

4. Українська ідея. Постаті на тлі революції.— К.,1994.

5. Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Т.1.— К.,1990.

6. Солдатенко В.і Українська революція. Концепція та історіографія. – К.: Просвіта, 1999.

Лютнева революція в Росії та її відгомін в Україні.

Поштовхом для революції в Російській імперії стали мирні демонстрації у Петербурзі наприкінці лютого — на початку березня 1917 року. Оскільки уряд миттєво не реагував, мітинги і демонстрації переросли у політичний страйк, і 2 березня династія Романових перестала існувати — Микола II підписав заяву про зречення престолу, а “підняти” корону ніхто не захотів. Натомість думський комітет проголосив створення нового органу верховної влади — Тимчасового уряду, який повинен був виконувати свої повноваження до скликання Всеросійських Установчих зборів. Владу на місцях мали представляти виконавчі комітети.

Разом з офіційним урядом були утворені Ради робітничих, се­лянських і солдатських депутатів, які очолили лідери соціалістичних партій. Між Тимчасовим урядом і Радами існувало певне порозуміння. Але поступово, з розвитком революції більшість у Радах завоювали представники найбільш радикальної партії більшовиків. Проголошен­ня гасла “Вся влада — Радам!” призвело до збройного проти­стояння.

Революційні події в Україні до певної міри розвивалися за російською схемою.

Лише звістка про революцію в Петрограді досягла України, де­путати київської міської думи, члени Земського союзу, організацій робітників, військових і національних груп утворили Раду об'єднаних громадських організацій Києва, яка стала найавторитетнішим революційним органом влади. У великих містах України одночасно виникли Ради робітничих і солдатських депутатів. Найгустішою мережа Рад була у Донбасі (у середині 1917 р. тут зосередилося 70% всіх Рад в Україні).

Хоча кожна з політичних сил, що брала участь в революційних подіях у центральній Росії, мала свого відповідника в Україні, все ж загальна політична ситуація в Україні під час революції відзначалася своєрідністю і була відмінна від російської. Зокрема, Ради в Україні не відігравали якоїсь особливої ролі (основний вплив в них мали не більшовики, як в Росії, а меншовики й есери).

Розглянемо події в Україні. Якщо оглянути весь час революції 1917—1921 рр., то можна виділити одразу декілька конфліктів, що групуються таким чином:

До осені 1918 року Україна залишалася одним з головних театрів воєнних дій Першої світової війни. Тривав конфлікт між Тимчасовим урядом і Радами, який після жовтневого перевороту набрав форми громадянської війни і суттєво вплинув на події в Україні. Визрів і набрав великої сили український національний рух, який виступив за політичне самовизначення України аж до відокремлення від Росії. В Україні йшла власна громадянська війна між лівими і правими силами.

Як Вам відомо, найбільшої сили набрав третій конфлікт — прагнення українців здобути політичні права для своєї нації. Саме цей чинник перетворив революцію в Україні на українську революцію.