2. Основні завдання загального мовознавства.

Курс загального мовознавства має підсумковий ха­рактер. Він узагальнює дані попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін і дає їм теоретичне обґрунту­вання. Головне завдання курсу загального мовознавс­тва — розширення загальнолінгвістичної підготовки словесника, а також поглиблене вивчення проблем, які не могли бути висвітлені в попередніх курсах, озна­йомлення з основними напрямами, ідеями і пробле­мами сучасного мовознавства, озброєння майбутнього спеціаліста методами наукового дослідження мови. Іншими словами, мета курсу загального мовознавст­ва — поглиблення теоретичного і професійного рівня як майбутнього дослідника мови, так і майбутнього вчителя. Загальне мовознавство має не тільки велике пізна­вальне значення; воно позитивно впливає на методику викладання мовних дисциплін у школі і вищому нав­чальному закладі. Викладачеві-філологу необхідні за-гальнолінгвістичні знання для того, щоб свідомо орієн­туватись у своєму предметі, розуміти зміни теоретичних положень і підходів до вивчення мови, перебудови в навчальних програмах, уміти правильно оціни­ти нові досягнення в науці, а також ефективно організу­вати методику навчального процесу. Один із видатних сучасних фізиків Луї де Бройль писав: «Дослідження живить викладання, а викладання, необхідне для того, щоб факел науки переходив від попереднього поколін­ня до наступного, зміцнює дослідження».  Серед основних питань, які ставить і розв'язує за­гальне мовознавство, — питання про природу і сутність мови, її структуру, функціонування та розвиток, її зв'язок з позамовними явищами, а також про методи дослідження мови та межі їх найдоцільнішого і най­ефективнішого застосування. 

3.Генеративне мовознавство (лінгвістика)

Генеративна лінгвістика (трансформаційно-генеративна граматика, хомскіанська лінгвістика) – напрям структурної лінгвістики, що виник у 1950-х рр., засновником якого є американський лінгвіст, філософ та політичний активіст Ноам Хомський (Чомскі). Напрямок настільки змінив більшість уявлень традиційної структурної лінгвістики, що найчастіше протиставляється структуралізму, а також біхевіоризму, і його називають «хомськіанською революцією» у мовознавстві.В основі генеративної лінгвістики лежить уявлення про генеративну модель мови, тобто про кінцевий набір правил, здатних визначити, або породити, усі правильні, і лише правильні, речення у мові. Таким чином, генеративна лінгвістика не описує мову, як це робила традиційна лінгвістика, у тому числі й структурна, а являє собою процес моделювання мови.Зародження генеративної лінгвістики пов’язане з повоєнним прагненням до моделювання, з комп’ютерною революцією, з побудовою моделі генетичного коду, з розвитком машинного перекладу і математичної лінгвістики.Генеративна лінгвістика перш за все відрізняється від традиційного мовознавства тим, що вона у буквальному розумінні перевернула уявлення про те, як, з якого боку мовної ієрархії породжується мовлення. Згідно із традиційними уявленнями, зі звуків складаються частини слів, із них – слова, зі слів –словосполучення, а із словосполучень речення. З погляду генеративної лінгвістики, породження мовлення відбувається від синтаксису до фонології, тобто починаючи з найбільш абстрактних синтаксичних структур.Хомський вважав, що людині притаманна мовна здатність (Language Faculty), яка є частиною природних біологічних властивостей людського організму. Згідно з цією теорією, що отримала назвуУніверсальної граматики, у людей є вроджена розумова здатність до мови, завдяки якій діти дуже швидко вивчають рідну мову, не докладаючи до цього особливих свідомих зусиль. Хомський вважав мову видовою ознакою людини. Він також намагався дати пояснення мовним компетенціям та лінгвістичним знанням про мову, що існують у свідомості мовців. Вчений вважав, що:

• Люди знають, які речення є граматично вірними у їх рідній мові;

• Вони це знають також і про речення, які раніше ніколи не чули;

• Отже, вони мають спиратися на правила, певним чином представлені у їхньому розумі, а не лише на пам’ять;

• Генеративні граматики можна вважати моделями таких розумових правил;

• Здатність засвоювати такі правила є скоріше за все суто людською властивістю.

На підтримку теорії Універсальної граматики часто висувається аргумент, що креольські мови створено природним шляхом і їхні мовці винаходять власні мовні системи. Більше того, креольські мови мають певні спільні риси, незважаючи на велику відстань, яка виключає можливість контактування носіїв різних креольських мов.

Генеративна граматика знайшла обмежене застосування в області музичної теорії. Шенкерівський аналіз допомагає визначити тональність у музиці, застосовуючи принципи генеративної граматики. Серед учених, які присвятили свої дослідження цій проблемі, варто згадати Марка Стідмана, Фреда Лердаля та Рея Джекендофа.