Орфограма: ненаголошені е, и

1. Щоб знати, яку букву в ненаголошеній позиції слід писати – е чи и, слід так змінити слово, щоб ненаголошений склад із сумнівною голосною став наголошеним: в[е^и]сна – в[е]сни, в[е^и]ликий – в[е]лич

2. Якщо при зміні слова сумнівний голосний випадає, слід писати е: вітер – вітри, хлопець – хлопця

3. У буквосполученнях -ере-, -еле- пишеться е: очерет, пелена

4. У відкритих складах,які закінчуються на -ри, -ли пишеться и: криголам, пливти

Запам'ятай! Медаль, пиріг, кишеня,велосипед, директор, лимон, апельсин, цистерна, леміш, пшениця

5. У корені пишеться е, якщо далі немає наголошеного суфікса -а-; у корені пишеться и, якщо далі є наголошений суфікс -а-: терти – витирати, стелю – застилати

6. У корені пишеться е, якщо при зміні слова е чергується з і: осені – осінь

Орфограма: чергування голосних звуків у коренях дієслів

1. Чергування о з а

У корені пишеться о, якщо далі немає наголошеного суфікса -а-; у корені пишеться а, якщо далі є наголошений суфікс -а-: котити – катати, ломити – ламати

Запам'ятай! Качан, хазяїн, гаразд, корявий

Розрізняй за лексичним значенням:

Коток(машина для укладання асфальту) – каток(ковзанка)

Богатир(силач) – багатир(багач)

2. Чергування е з и

У корені пишеться е, якщо далі немає наголошеного суфікса -а-. Пишеться и, якщо далі є наголошений суфікс -а-: застелити – застилати, витерти – витирати

3. Чергування е з і

У корені пишеться е, якщо далі немає наголошеного суфікса –а-; у корені пишеться і, якщо далі є наголошений суфікс –а-: берегти – зберігати, зачепити – зачіпати

4. Чергування о, е з і

У відкритих складах пишеться о, е, а у закритих – і: осені – осінь, печі – піч, ночі – ніч

Орфограма: букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, -ичк-, -інн(я), -енн(я), -н(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о)

Іменникові суфікси	Правопис	Приклади
-ечок (-єчок) (у зменшено-пестливих назвах)	е	Мішечок, пиріжечок, стежечка
-ичок, -ичк (у зменшено-пестливих назвах, утворених від слів із суфіксами -ик, -иц(я))	и	Котичок (котик), часничок (часник), паличка (палиця), розумничка (розумниця)
-инн(я) (у збірних назвах) -інн(я), -енн(я) (у словах, утворених від дієслів)	-нн-	Лушпиння,павутиння, сидіння, змужніння, зауваження, схвалення
-ен(я), -єн(я) (у назвах малят)	н	Кошеня, цуценя,змієня
-ив(о) (у збірних назвах: матеріал, продукт праці)	и	Вариво, печиво, паливо Винятки: марево, маєво

Орфограма: уподібнення дзвінких та глухих приголосних

Уподібнення відбувається:

а) за глухістю – дзвінкістю;

б) за твердістю – м’якістю.

Правило: щоб знати, яку букву писати, слід так змінити слово, щоб після приголосного, який чується нечітко, стояв голосний

1. Звук [в] ніколи не оглушується і не вимовляється як [ф].

2. Звук [ф] вимовляється чітко й не сплутується з [хв].

3. Шиплячий [ч] вимовляється твердо завжди.

4. Буква «щ» - два звуки [ш + ч]; треба окремо вимовляти кожен звук

Орфограма: спрощення в групах приголосних

1. [стн] – [сн]

2. [стл] – [сл]

3. [ждн] – [жн] результат спрощення позначається на письмі

4. [здн] – [зн]

5. [рдц] – [рц]

Запам’ятай! Зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять, шістсот,шістдесят; прикметники від іменників іншомовного походження (баластний, контрастний та ін.).

У словах агентство, альпіністський, гігантський, диригентський, президентський, студентський, туристський спрощення відбувається лише у вимові.

Орфограма: чергування приголосних звуків

При творенні та зміні слів у корені може відбуватися чергування приголосних

Основні випадки чергувань:

Г – Ж – З (нога – ніженька – (на) нозі)

К – Ч – Ц (рука – рученька – (у) руці)

Х – Ш – С (вухо – вушенько – (у) вусі)

Д – ДЖ (ходити – ходжу)

Т – Ч (летіти – лечу)

СТ – Щ (чистити – чищу)

П – ПЛ (ліпити – ліплю)

Орфограма: чергування у//в, і//й

Вживаємо У	Приклади
Якщо попереднє слово закінчується на приголосний	Багато троянд у вазі
На початку речення перед приголосним	У Герди калатало серце віл страху і нестримного бажання побачити Кая
Незалежно від закінчення попереднього слова перед в-, ф-, льв-, зв-, дв-, св-, тв-, хв-	Діти повернулися у святковому настрої

Вживаємо В	Приклади
Якщо попереднє слово закінчується на голосний	Маленька розбійниця всілася в карету
На початку речення перед голосним	В оленя заблищали очі

Вживаємо І	Приклади
Після приголосного звука	Кай і Герда сиділи й милувалися малюнками в книжці
На початку речення	І Кай, штовхнувши ящик ногою, вирвав дві троянди

Вживаємо Й	Приклади
Якщо попереднє слово закінчується на голосний	Маленька розбійниця витерла сльози Герді, а потім сховала обидві руки в її гарну муфточку, м’яку й теплу.

Чергування У з В не відбувається:

1. у власних назвах: Угорщина, Ужгород,Урал;

АЛЕ: Україна – Вкраїна (в поезії)

2. у словах, що вживаюся лише з В або У: вдача, вказівка, вправа, удача, указ, уряд, ультиматум

І з Й не чергуються при зіставленні чи протиставленні (діти і дорослі,біле і чорне) та після паузи (на письмі – після розділового знака)

Наприклад: Хвіртка відчинилася, і дівчинка босоніж побігла стежкою

Орфограма: написання префіксів

1. Префікси роз-, без- завжди пишуться з буквою з.

2. У вимові буква з ніколи не уподібнюється до с.

3. Суфікс с- пишемо перед буквами к, ф, п, т, х (кафе «Птах»).

4. Перед іншими приголосними пишемо префікс з- (іноді – із-).

5. Для полегшення вимови при збігові кілько приголосних вживаємо префікси зі-, розі-.

Орфограма: вживання м’якого знака

М'який знак пишеться	М'який знак не пишеться
Після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова та у кінці складу: мідь, пень, мазь	Після губних м, в, п, б, ф: голуб, любов, сім, сипте
Після букви л перед м’якими приголосними: пальці, пральня	Після шиплячих ш,ч, ж, дж та задньоротових: піч, ніч, дощ, ріжте
Після м’яких приголосних перед о: льон, дзьоб, утрьох, тьохкати	Після букви р: АЛЕ: Горький
У буквосполученнях -льц-, -льч-, які походять від -льк-: лялька – ляльчин; -ньц-, -ньч-, які походять від -ньк-: нянька – няньчин; у буквосполученнях -сьц-, -сьч-, які походять від -ськ-: Васька – Васьчин	Перед м'якими та пом'якшеними: свято, пісня
Перед -ся в дієсловах: сміється	У буквосполученнях -нц-, -сц-, які походять відповідно від -нк- та -ск-: дитинка – дитинці, Параска - Парасці
У словах іншомовного походження перед я, ю, є, ї, йо: ательє, бульйон, Мольєр, Ньютон	Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ-: інжир, волинський
	Після д, т, н перед суфіксами -ченк-, -чук, -чишин: Радчук, Гринчишин, Безбатченко

Запам’ятай! Різьбяр, тьмяний,бринчати

Орфограма: правопис апострофа

Апостроф після я, ю, є, ї
Пишеться	Не пишеться
Після губних м, в, п, б, ф: б'ють, п’є, кав’ярня, м’ята, Стеф’юк	Після м, в, п, б, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає приголосний, крім р, і належить до кореня: духмяний, різдвяний, морквяний АЛЕ: верб'я, торф’яний, черв'як
Після твердого р: бур'ян, пір'я, матір'ю	Перед буквосполученням йо: серйозний, мільйон, Воробйов
Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на твердий приголосний: від'їхати, з'єднати, дит’ясла , пів’яблука	Після м’якого р: буря, ряска, рюкзак
У слові Лук’ян та всіх похідних від нього: Лук’янівка, Лук’яненко, лук’янівський

Запам'ятай! Торф'яний, черв'як, мавпячий, В'ячеслав, морквяний, духмяний

Орфограма: подвоєння букв на позначення збігу однакових приголосних звуків

Подвоєння відбувається при збігові однакових приголосних	Приклади
Префікса і кореня	Віддати(від+дати) Беззвучний (без+звучний) Ззаду (з+заду)
Кореня і суфікса
Основи дієслова на –с +-ся	Розрісся (розріс+ся) Понісся (поніс+ся)
Кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів	Юннат (юн+натураліст) Міськком (міський комітет)

Орфограма: вимова і написання слів із подовженими приголосними

В українській мові м’які а шиплячі приголосні між двома голосними вимовляються подовжено і на письмі позначаються двома однаковими буквами. Подовжуються приголосні.

1. В іменниках середнього роду на -я: волосся, вугілля, обличчя, узбережжя, узвишшя.

2. В іменниках жіночого роду, що закінчуються на приголосний у формі орудного відмінка (ким? чим?): ніччю (ніч), піччю (піч), роллю (роль), міддю (мідь).

АЛЕ: у словах, що закінчуються на два приголосні, подовження не відбувається: повістю – повістю, жовч – жовчю.

3. У словах Ілля, суддя, стаття (АЛЕ статей), зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню, навмання.

4. Подовжується м’який приголосний у дієслові ллю та його формах

5. У іменниках середнього роду на -я, що означають назви малят тварин (зайченя, порося, теля, щеня) подовження у вимові немає, і тому подвоєних букв не пишемо.

Орфограма: написання слів іншомовного походження