Література

1. Баран Ю.М., Вертегел А.Г., Даниленко В.М. Історія України. – К., 1994.

2. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

3. Гісем О.В., Мартинюк О.О., Трухан О.Ф. Історія України в таблицях. – Харків, 2006.

4. Давня історія України: Навч. посібник: у 2 кн. – К., 1994. – Кн.2.

5. Іванченко Р. Київська Русь: початки української держави. – К., 1995.

6. Котляр М.Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.

7. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.

8. Нартов В.В. Історія України з давніх давен до сьогодення. – Харків, 2006.

Тема 1. Заняття 2. Роздробленість Русі. Галицько-Волинське князівство(хіі – перша половина хіv ст.). План

1. Причини і наслідки занепаду Київської держави.

2. Боротьба Русі проти монголо – татарської навали.

3. Зміцнення Галицько – Волинського князівства. Роман Мстиславович.

Данило Галицький.

4. Галицько-Волинське князівство за наступників Данила Галицького.

Методичні рекомендації до теми

Середина ХІІ – перша половина ХІІІ ст. – це початок періоду роздробленості Київської Русі. Відносно єдину і централізовану монархію змінила монархія федеративна. Розвиток феодального способу виробництва призвів до виникнення місцевих економічних центрів, які в силу натурального характеру феодального господарства були слабо пов’язані один з одним. Місцеві економічні інтереси в умовах натурального господарства породжували прагнення до відособлення. Дружинники, колишня опора великого київського князя, перетворившись на вотчинників (бояр), пройнялися місцевими інтересами, влада Києва стала для них обтяжливою, бо вимагала служби і матеріальних витрат. Розмежуванню сприяла також церковна організація – утворення православних єпархій у містах, які стали осередками утворення незалежних князівств. Назвати князівства, які утворилися на території сучасної України.

Роздробленість держави прискорив Любецький з’їзд князів (1097 р.), на якому переміг принцип вотчинного землеволодіння (князі визнали право успадковувати землі, якими вони володіли). З загостренням класових суперечностей феодали створили апарат влади ближче до своїх вотчин. Центром місцевих політичних сил стало головне місто певної області. Створення апарату феодальної влади на місцях сприяло дальшому розвитку феодального виробництва. Проте, втрата державної єдності і князівські міжусобиці підірвали політичну і військову міць давньоруської держави, чим скористалися вороги.

Поступальний розвиток Давньої Русі був перерваний монголо – татарською навалою.

Розгляд питання про боротьбу народів Русі проти монголо – татарських завойовників варто починати з соціально – економічних відносин кочових племен у Середній Азії. В ХІ-ХІІ ст. у них відбувся розклад родового ладу і зародився феодалізм. Потреба в нових пасовищах при екстенсивному веденні скотарства призводила до посилення войовничості кочових племен. Причиною поразок Руської держави у боротьбі з монголо – татарами була політична роздробленість. Наслідки навали були катастрофічними. В руїнах лежали міста і села. Припинило існування чимало осередків ремесла, торгівлі, культури. Населення обкладалося податками, поборами та відбувало численні повинності. За князями були залишені їхні володіння, але вони підкорялися владі ханів та їхніх намісників – баскаків. Проте руські землі не входили до складу заснованої монгольськими ханами у пониззі Волги монголо – татарської держави – Золотої Орди, а перебували у васальній залежності від неї.

Монголо – татарська навала на багато років призупинила розвиток Русі. Проте героїчна боротьба руського народу проти завойовників мала всесвітньо – історичне значення. Окремо слід розглянути наслідки монголо – татарського панування для руських земель.

Починаючи розгляд третього питання, необхідно дати характеристику Галицького та Волинського князівств, причини зростання їх економічної і політичної могутності до об’єднання в єдину державу в 1199 р. Розкрити причини, що сприяли посиленню Галицько – Волинської землі: географічне розташування, існування розвинутих торгівельних шляхів, корисних копалин, зокрема солі, внутрішня та зовнішня політика місцевих князів. Значну роль у зміцненні князівства відіграли князі Роман Мстиславович та Данило Галицький. Звернути увагу на політичний та соціально – економічний розвиток Галицько – Волинського князівства за часів їх правління, охарактеризувати процеси, що заважали та гальмували розвиток.

При розгляді останнього питання теми слід звернути увагу на те, які зміни відбулися в політичному становищі галицько-волинських земель, дати характеристику діяльності наступників Данила Галицького – Лева Даниловича, Юрія І Львовича, Лева Юрійовича та Андрія Юрійовича. Останнім князем Галицько-Волинського князівства був Юрій ІІ Тройденович, після смерті якого в 1340 р. розпочалася боротьба між сусідніми державами за галицько-волинські землі.

Підводячи підсумок, вказати на причини занепаду Галицько-Волинської держави та її історичне значення.

Література

1. Баран В.Д. Княжий Галич в історії України // УІЖ. – 2001. - № 5. – С.67-74.

2. Головко О.Б. Корона Данила Галицького: Волинь і Галичина в державно–політичному розвитку Центрально–Східної Європи раннього та класичного середньовіччя. – К.: Стилос, 2006.

3. Грицак Я. Галицько–Волинська держава. - Галич, 1995.

4. Котляр М.Ф. Галицько-Волинське князівство. (До 800-річчя утворення) //УІЖ. – 2000. - № 1. – С. 25-31.

5. Його ж. Рюриковичі в Галичині й на Волині. // УІЖ. – 2008. - № 3. – С. 30-34.

6. Чухаева В.А. Русские княжества и Золотая Орда 1243-1350 гг. – Днепропетровск, 1998.

7. Борисенко В., Заремба С. Україна козацька. – К., 1993.

8. Борисенко В.Й. Курс української історії. — К., 1998. — С. 87—145.

9. Наливайко Д.С. Козацька християнська республіка (Запорозька Січ у західно-європейських літературних пам'ятках). — К., 1992

10.Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове. – Дніпропетровськ, 1991.

11. Яворницький Д. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. – Дніпропетровськ, 1991

10. Вишенський І. Твори.— К., 1976.

11. Ісаєвич Я. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVІ-ХVІІІ ст.— К., 1966.

12. Яковенко Н. М. Українська шляхта з к. ХІV – до сер. ХVІІ ст.,— К.: Критика, 2008.

15. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України— К., 2005.

16. Мицик Ю., О.Бажан , В.Власов .Історія України. - К.,2010.