Тестові завдання

1.Складноскорочені слова - це:

а) абревіатури;

б) слова-штампи;

в) прикладки;

г) складні слова.

2. Графічні скорочення вимовляються:

а) скорочено;

б) повністю;

в) і повністю, і скорочено;

г) в різних випадках по-різному.

3. Виберіть правильне твердження:

а) крапка ставиться при скорочених назвах мір;

б) слова на письмі завжди скорочуються на голосний;

в) не ставиться крапка і між подвоєними буквами, що вказують на

множину;

г) власні складноскорочені назви пишуться з малої букви.

4. Виберіть правильний варіант скороченого написання слів район, область, порівняйте, місто:

а) р., об., порівн.., міс.;

б) р-н, обл., пор., м.;

в) р.-н., о., порівн., міст ;

г) ) р-н, об., порівн., м.;

5. Позначте рядок, де всі варіанти написання абревіатур і скорочень є правильними:

а) ЖитлБуд, КиївЖитлБуд, ДонНУ, гес, ОблДержАдміністрація;

б) Житлбуд, Київжитлбуд, Дону, ГЕС, облдержадміністрація;

в) житлбуд, Київжитлбуд, ДоНУ, ГЕС, облдержадміністрація.

г) Житлбуд, Київжитлбуд, Дону, гес, Облдержадміністрація;

Самостійна робота № 6.

Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Числівники, прийменники та дієслівні форми у професійному мовленні.

Література

1. Зубков М.Сучасне ділове мовлення. - Харків, 2008.- с. 175.

2. Паламар Л.М. Мова ділових паперів.-К.: Либідь,2000.-

3. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування — Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2004. — 480 с.

Кількість годин: 2 год.

Вид навчального завдання: скласти тези до лекційного матеріалу.

Методичні вказівки

Запам’ятайте! Основними поняттями морфології є: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія та частини мови. Як наука про форми морфологія вивчає засоби вираження граматичних значень слів і форми словозміни (іменника, прикметника, числівника, займенника, дієслова) та функціональне призначення самостійних і службових слів. Однією з визначальних ознак культури писемного та усного спілкування є граматична правильність, тобто дотримання унормованих правил змінювання слів та їх творення, побудови словосполучень і речень. Кожній повнозначній змінюваній частині мови – іменнику, прикметнику, числівнику, займеннику, дієслову властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід обов’язково дотримуватися. Частини мови – це слова, що характеризуються спільними лексичними ознаками, властивими їм граматичними категоріями, синтаксичними функціями і засобами словотвору.

Лекційний матеріал

Офіційно-діловим текстам властиві такі загальні особливості щодо вживання граматичних засобів:

1. висока частотність уживання абстрактних, віддієслівних іменників;

2. перевага імені над дієсловом;

3. використання безособових дієслівних форм на -но, -то;

4. відсутність займенниково-дієслівних форм 1–2 особи і частотність форм 3 особи;

5. уживання похідних відіменних прийменників, складених сполучників;

6. мінімальне вживання прислівників, особових займенників, вигуків, часток;

7. велика кількість простих поширених речень (часто ускладнених однорідними членами речення, зворотами); прямий порядок слів;

8. широко використовуються односкладні речення, зокрема безособові, інфінітивні;

9. крім складних речень із сурядним чи підрядним зв’язком, часто використовуються безсполучникові конструкції;

10. активне вживання  кліше (стандартних, типових висловів).

У більшості випадків вибір відмінкового закінчення для носіїв української мови не становить великих труднощів. Однак інколи постає питання про те, яка саме форма іменника є нормативною. Труднощі часто пов’язані з визначенням закінчення іменників чоловічого роду другої відміни.

Флексію -а (-я) мають іменники

1. що називають істот;

2. назви конкретних предметів, що мають обидві форми числа;

3. назви міст, населених пунктів;

4. географічні назви  з наголошеним закінченням або з суфіксами;

5. назви мір, грошових одиниць, днів тижня;

6. наукові й технічні терміни власне українського та іншомовного походження;

7. назви приміщень, будівель та інших споруд і частин їх.

Флексія -у, -ю виступає

1. у збірних назвах, назвах рослин;

2. у назвах матеріалів і речовин (піску, гіпсу);

3. у назвах установ, організацій, закладів; 

4. у назвах абстрактних понять, процесів, станів, суспільних, наукових та інших течій;

5. у назвах явищ природи;

6. у назвах ігор і танців;

7. у географічних назвах, де наголос не падає на закінчення.

Давальний відмінок іменників чоловічого роду другої відміни має паралельні флексії -ові, -еві (-єві) та -у (-ю).

У визначенні роду іменників не завжди можна орієнтуватись на флексії. Інколи відбувається під впливом російської мови іменники неправильно відносять до певного роду і, відповідно, неправильно змінюють. Іменники на означення статусу, професії, посади, звання, переконань (у більшості випадків) належать до чоловічого роду й позначають осіб чоловічої та жіночої статі.  

У словозміні прикметників на особливу увагу заслуговує творення ступенів порівняння прикметників та уживання прикметників на позначення більш або менш інтенсивної ознаки.

Не можна утворювати форму найвищого ступеня порівняння за допомогою слів самий, сама, саме: самий близький товариш, самий головний, самий найвищий.

Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов’язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов’язати речення в тексті.

Щодо відмінювання слід звернути особливу увагу  на займенники мій, моя, та, ця.

Практичні завдання

Завдання №1. Утворіть від поданих іменників другої відміни чоловічого роду форму родового відмінка однини.

Біг, біль, відгук, вітер, гараж, градус, директор, дощ, запис, зошит, колектив, курсант, лейтенант, Луганськ, майор, палац, понеділок, сектор, січень, слухач, стрілець, танець, термін, трикутник, факультет, Харків.

Завдання №2. Запишіть правильно, розкривши дужки.

Великий(великий), вище(згаданий), віце(президент), давньо (руський), жовто(гарячий), історико(культурний), лікар(еколог), міні(футбол), народно(поетичний), пів(дюжини), пів(Європи), прем'єр(міністр), темно (зелений), чотири(місячний), штабс(капітан), шум(фактор).

Завдання №3. Перекладіть словосполучення і речення українською мовою.

1. Абитуриент, прибывший на вступительные экзамены,...

2. Завершив обучение на первом курсе, студенты поехали...

3. Исполняющий обязанности начальника факультета...

4. Интересуясь достижениями науки в области медицины...

1. Курс "Риторика", прочитанный слушателям...

2. Сдан ещё один вступительный екзамен.

3. Курсант, изучающий английский язык. ...

4. Юрист, интересующийся проблемами гражданского права...

Завдання №4. Перекладіть текст українською мовою.

Паллиативная медицина является областью здравоохранения, призванной улучшить качество жизни пациентов с прогрессирующими формами хронических заболеваний, когда возможности специализированного лечения ограничены или исчерпаны. Другими словами, облегчить страдания пациентов в период финальной стадии заболевания.

Паллиативная медицина ориентирована на контроль симптомов, а не на излечение пациента. Помимо облегчения физических страданий, необходимы психо-социальная и духовная поддержка, а также оказание помощи близким умирающего при уходе за ним и в горе утраты. Паллиативная помощь занимается целым рядом аспектов жизни неизлечимого больного — медицинских, психологических, социальных, культурных и духовных