Тема № 11: Основи державного (конституційного) права фрн Семінарське заняття: Основи державного (конституційного) права фрн

Навчальна мета заняття: охарактеризувати конституцію ФРН, визначити її особливості, проаналізувати систему вищих органів влади ФРН, розкрити порядок їх формування, повноваження, порядок взаємодії. Дослідити державний устрій країни, а також основи правового статусу особи у Німеччині.

Час проведення – 2 год.

Навчальні питання:

1. Загальна характеристика Основного Закону ФРН 1949 р.

2. Конституційний статус вищих органів державної влади ФРН.

3. Державний устрій ФРН.

4. Основи правового статусу особи у ФРН.

Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:

Чинна Конституція – Основний закон – набула чинності 24 травня 1949 р. і знаменувала собою створення Федеративної Республіки Німеччини. Відповідно до Основного закону ФРН була відкрита для приєднання інших німецьких земель, що входили до складу іншої німецької держави, створеної в радянській зоні окупації - Німецької Демократичної Республіки. Почався тривалий період співіснування двох німецьких держав, що закінчився 3 жовтня 1990 року приєднанням НДР до ФРН на основі ст.23 Основного закону (після чого ця стаття втратила силу, а потім була прийнята в новій редакції). З цього часу Основний закон став конституцією об'єднаної Німеччини. Необхідно здійснити розгорнуту кваліфікацію чинної Конституції ФРН, акцентувавши увагу на її специфічних моментах.

Аналізуючи систему вищих органів влади ФРН, курсанту необхідно охарактеризувати правове становище Федерального президента ФРН як глави держави з парламентарною формою правління. Слід зазначити, що Президент ФРН обирається спеціальним органом - Федеральними зборами, до складу яких входять члени Бундестагу і також кількість представників від земель. Далі слід приділити увагу характеристиці Бундестагу - законодавчому органу Федерації, який вітчизняна наука вважає однією з палат німецького парламенту, і Бундесрату – федерального органа, за допомогою якого землі беруть участь у здійсненні законодавчої і виконавчої влади Федерації, а також у справах Європейського Союзу (ст.50). Якщо дотримуватись традиційної точки зору, що парламент ФРН складається з двох палат, тоді Бундесрат – це верхня палата парламенту. Він не є виборним органом, а складається з членів урядів земель.

Особливу увагу варто приділити Федеральному урядові, який відповідно до Основного закону, має сильну, але контрольовану парламентом, виконавчу владу.

Аналізуючи форму державного устрою, необхідно відзначити, що федерація – традиційна для Німеччини форма державного устрою. Німеччина сьогодні – це конституційна федерація, тобто федерація, заснована на конституції, а не на союзному або федеральному договорі між її суб'єктами. Німецька Федерація побудована по територіальному принципу, її суб'єктами є землі. Розглядаючи питання про розмежування компетенції між Федерацією і землями, курсанти, швидше за все, приходять до висновку, що в сфері законодавчої компетенції домінує Федерація, а в сфері управління і правосуддя - землі.

Висвітлення четвертого питання слід розпочати з висвітлення принципів правового статусу особи у Німеччині, акцентувавши увагу на досвід цієї країни у даній сфері. Слід мати на увазі, що права та свободи громадян ФРН знаходять своє закріплення не лише в Основному закону, але й у конституціях земель. Крім того, варто пам’ятати, що ФРН є членом Європейського Союзу та Ради Європи, а тому стандарти зазначених організацій у сфері прав людини є обов’язковими для неї.

Питання цільових виступів курсантів:

1. Порядок формування вищих органів влади у ФРН.

2. Правовий статус земель у ФРН.

Теми рефератів:

1. Засади конституційного ладу ФРН.

2. Партійна система ФРН.

3. Системи місцевого самоврядування у ФРН.

Література:

Базова:

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: підручник / А. З. Георгіца. – Тернопіль: Астон, 2003.

2. Державне право зарубіжних країн. Особлива частина: навч.посіб. / [Л.Д.Варунц, А.В.Войціховський, Т.І Гудзь та ін.]; за заг. ред В.О.Серьогіна; МВС України, Харк. Нац. Ун-т внутр. справ.-Х.: ХНУВС, 2011.-292с.

3. Ковачев Д.А. Конституционное право государств Европы: учеб. пос. / отв. ред. Д.А. Ковачев. – М.: Волтерс Клувер, 2005.

4. Конституции государств Европейского Союза / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М.: ИНФРА-М–НОРМА, 1997.

5. Конституционное право зарубежных стран: учебник / под общ. ред. М.В.Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. – М.: Издат. гр. НОРМА–ИНФРА-М, 2004.

6. Конституційне право зарубіжних країн: навч. посіб. / за заг. ред. В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

7. Конституції зарубіжних країн: навчальний посібник / авт.-упоряд. В.О.Серьогін, [Ю.М. Коломієць, О.В. Марцеляк та ін.]; за заг. ред. к.ю.н., доц. В.О.Серьогіна. – Харків, Видавництво «ФІНН», 2009. – 664 с.

8. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: учебник / В.Е.Чиркин. – М.: Юристъ, 2003.

9. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран: конспект лекций / А.В.Якушев. – М.: Приор-издат, 2004.

Допоміжна:

1. Государственное право Германии: В 2-х т. – М.: Наука, 1994.

2. Кёттер М. Модернизация федеративных отношений в Федеративной Республике Германии / М. Кёттер // Сравнительное конституционное обозрение. – 2005. – № 2 (51). – С.109-114.

3. Кудряченко А. Парламентська система ФРН – засадничий принцип західної демократії // Віче. – 2002. – № 4. – С. 69-74.

4. Совгиря О. Парламентское большинство в ФРГ: опыт для заимствования в Украине // Право України. - 2008. – № 1. – С. 156-161.

5. Степанов В. Бундесрат і зовнішня політика ФРН / В. Степанов // Політика і час. - 2005. - 8. - С. 50-57.

6. Устинович Е.С. Конституционно-правовой аспект функцио-нирования средств массовой информации в Германии / Е.С.Устинович // Конституционное и муниципальное право. – 2005. – № 3. – С. 34-37.

7. Фосскуле А. Система исполнительной власти в Федеративной Республике Германии / А. Фосскуле // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 2004. – № 1 (46). – С. 81-91.

8. Фосскуле А. Эрозия парламентской системы в Федеративной Республике Германии / А.Фосскуле // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 2004. – № 2 (47). – С. 59-64.

9. Элере Д. Местное самоуправление в Германии // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 68-74.