кове перемішування, загортання добрив, бур’янів і післяжнивних решток.

Організм генетично модифікований (ГМО) - організм, гено-

тип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії. Генетичні зміни, як правило, здійснюються в наукових та сільськогосподарських цілях. Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, отримані організми називають трансгенними.

Паразитизм – форма співіснування організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує іншого (господаря) як джерело живлення або життєве середовище.

Пар – поле, на якому протягом певного періоду не вирощують сільськогосподарські культури, але якісно і вчасно обробляють, удобрюють та знищують бур’яни. Розрізняють:

чистий пар – поле, вільне від сільськогосподарських культур протягом вегетаційного періоду. За строками основного обробітку ґрунту поділяють на чорні і ранні.

чорні пари обробляють влітку або восени слідом за збиранням попередника.

ранні пари обробляють навесні наступного року після збирання попередника;

кулісний пар – різновид чистого пару, на якому висівають високостеблові рослини (кукурудзу, соняшник, сорго, гірчицю) для затримання снігу і запобігання ерозії. Кулісні рослини висівають окремими рядками на відстані 10 - 20 м один від одного;

зайнятий пар – поле, на якому вирощують культури з коротким вегетаційним періодом: вико - овес, ріпак, озимі та кукурудзу на зелений корм;

сидеральний пар – різновид зайнятого пару, де вирощують бобові й інші рослини (люпин, середелу, буркун, гірчицю) для заорювання на зелене добриво.

Пестициди - хімічні речовини, що застосовуються в сільському господарстві для боротьби з хворобами вирощуваних культур, різноманітними шкідниками та гризунами, а також сприяють знищенню бу- р'янів.

Підошва плужна – ущільнений шар ґрунту на межі орного і підорного горизонтів. Вона значно погіршує надходження води в ґрунт і обумовлює перезволоження верхніх шарів.

Плакор – (від грецьк. plax (plakos) — площина, рівнина), вододільні підвищено-рівнинні експозиції, ґрунти і рослинність яких відображають зональні риси ландшафту даної зони. Зазвичай мають найбільш стійкі екосистеми.

281

Посухостійкість – здатність рослин витримувати значне зневоднення та перегрівання, зберігаючи при цьому нормальний ріст, розвиток та здатність до відтворення.

Попередник – сільськогосподарська культура або пар, які займали поле в минулому році.

Породи ґрунтоутворюючі або материнські – породи, мінера-

льний склад яких став основою для формування ґрунту. Природокористування – використання природних ресурсів

природного середовища; комплексна наукова дисципліна, що досліджує, розробляє і впроваджує у господарську практику загальні принципи раціонального використання природних ресурсів суспільством.

Продуценти – автотрофні організми, які спроможні виробляти органічні речовини із простих неорганічних речовин.

Протокооперація – співжиття двох організмів, коли присутність одного виду сприятлива для іншого, але не є необхідною умовою для його існування.

Радіація фотосинтетично активна (ФАР) – найнеобхідніша для фотосинтезу частина сонячного випромінювання (довжина хвилі

0,38-0,71 мкм).

Радіонукліди – ізотопи речовин, що здатні до довільного розпаду з вивільненням енергії..

Радіопротектори – речовини, що зменшують дію іонізуючого випромінювання. До них відносяться: вітаміни, амінокислоти, речовини з групою – SH.

Редуценти – організми, здебільшого мікроорганізми (бактерії, гриби), які в процесі життєдіяльності перетворюють органічні рештки на неорганічні речовини.

Родючість ґрунтів – здатність ґрунту задовольнити потреби рослин у поживних речовинах, воді, біотичному, фізико – хімічному середовищі. Розрізняють потенціальну, або природну (створена в процесі ґрунтоутворення і залежить від поживних речовин та природних процесів), і ефективну (створена завдяки агрозаходам при її використанні як засобу виробництва).

Сапропелі – це комплексні відкладення органічних і мінеральних речовин на дні непроточних або малопроточних відкритих водоймищ, вид органічного добрива.

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та на території. Чергування культур і парів у часі передбачає щорічну або періодичну зміну одних рослин іншими на даному полі, а чергування на території означає, що кожна культура і пар проходять через усі сівозміни.

Сидерація – заорювання у ґрунт спеціально вирощених зелених рослин (сидератів), які забезпечують його азотом і органічними речови-

282

нами. Сидерація є найбільш ефективною на малогумусних супіщаних ґрунтах. В умовах дефіциту гумусу в ґрунті розглядається як необхідний захід біологізації землеробства у багатьох районах України.

Симбіоз – форми спільного існування різновидових організмів, що утворюють симбіонту систему. При цьому вони (симбіонти) отримують взаємну вигоду.

Смуги полезахисні – штучні лісові насадження у формі смуг, які призначені для захисту ґрунту від вітрової ерозії, поліпшення водного режиму, захисту посівів від суховіїв.

Сорт – група схожих за господарсько – біологічними властивостями та морфологічними ознаками культурних рослин, відібраних та розмножених для вирощування у відповідних природних і виробничих умовах з метою підвищення врожаю та якісних показників.

Стенобіонти – організми, що живуть в умовах постійної стабільності певних умов зовнішнього середовища. Стенобіотність обмежує можливість розселення і обумовлює локальний розподіл видів.

Стиглість ґрунту фізична – це такий стан ґрунту, при якому під час механічної обробки він добре кришиться і не прилипає до робочих органів ґрунтообробних машин.

Структура ґрунту – сукупність окремих часток або агрегатів, з яких утворюється ґрунт і на який він природно розпадається у стані фізичної стиглості (грудочки).

Толерантність – витривалість виду відносно коливань будь – якого екологічного фактора; діапазон між екологічним мінімумом і максимумом складає межу толерантності.

Транспірація – випаровування води наземними органами рослин, передусім листям.

Фактор:

антропогенний – фактор, зумовлений діяльністю людини. абіотичний – елемент зовнішнього середовища: світло, тепло, по-

вітря, вода, поживні речовини, що впливає на розвиток організму. біотичний – взаємодії живих організмів між собою в екосистемі. життя рослин – це об’єкт навколишнього середовища, який без-

посередньо (матеріально) діє на ріст і розвиток рослин.

екологічний – це будь-який елемент середовища, здатний виявляти прямий вплив на живі організми хоча б протягом однієї фази розвитку.

лімітуючий – нестача або надлишок конкретного фактора, що обмежує нормальне існування виду, популяції, угрупування. Частіше в рослинництві лімітуючими факторами можуть бути тепло, вода, світло, поживні речовини (макро – і мікроелементи).

Феромони – біологічно активні речовини, продукти зовнішньої секреції які виділяють тварини. Є засобами сигналізації між особинами

283

певної популяції (сім'ї). Розрізняють статеві феромони, феромони страху тощо.

Фітонциди – токсичні виділення рослин.

Фотоперіодизм – реакція організмів на ритміку світлового режиму. В залежності від реакції на довжину світлового дня рослини поділяють на довгоденні (овес, льон, цибуля), короткоденні (капуста, амарант) і нейтральні (гречка, томати, виноград).

Фотосинтез – фізіологічний процес, під час якого завдяки сонячній енергії в зелених частинах рослини з вуглекислого газу та води утворюються органічні речовини.

Холодостійкість – здатність рослин витримувати вплив низьких позитивних температур (менше 100С) протягом тривалого часу без шкоди для життєдіяльності.

Шлейфування – перший захід обробітку зябу для вирівнювання гребенястої поверхні ґрунту для зменшення випаровування вологи. Після Ш. поліпшується якість сівби, полегшується догляд за посівами і збирання врожаю. Для його здійснення застосовують волокуші, шлейф

– гвоздівки і шлейф – борони.

Щілювання ґрунту – нарізання щілин на глибину 40 - 50 см для переведення значної частини поверхневого стоку талих вод до внутрішньоґрунтового шару.

284

Предметний покажчик

А

Агроекологія – 8 Агроекосистема – 9,11 Агрофітоценоз - 9 Агроценоз – 9 Алелопатія – 66

Б

Біоконцентратори – 227 Біопестициди – 116 Блокінг – 75 Бонітування ґрунтів - 245

В

Валентність екологічна – 24 Вологозабезпеченість – 36 Виробництво органічне – 217

Ґ

Ґрунт:

втома ґрунту - 67 гранулометричний склад ґрунту – 45, 123 засолення ґрунтів - 85 родючість ґрунту – 44, 123 структура ґрунту - 46

Д

Дегуміфікація – 145, 195 Дефляція - 131 Добрива – 88

Е

Еврибіонти – 24 Евтрофікація – 86 Екосистема – 9 ЕМ-препарати – 213, 215

Ерозія – 131, 137-138

Ж

Жаростійкість – 34

285

З

Землеробство: альтернативне – 203 біодинамічне – 206 біологічне – 204 екологічне – 208 органічне – 204 органо-біологічне – 206

Землеустрій – 241, 256 Землювання - 174

К

Кадастр – 243 Коефіцієнт:

в’янення – 37 гідротермічний - 42 зволоження - 41 транспірації - 40

Коліни - 66 Конкуренція – 61 Консументи – 14

Контурно-меліоративна організація території - 139

М

Макроелементи – 53

Метали важкі – 78, 161, 212, 222

Мікроелементи – 53 Моніторинг земель – 181 Морозостійкість – 32 Мульчування – 213 Мутуалізм – 65

Н

Неонікотиноїди – 84, 108

О

Обробіток:

безполицевий – 155, 200 нульовий – 155, 159

Організми генетично модифіковані (ГМО) – 227-236

П

Паразитизм – 68

286

Пестициди – 84, 102 Піретроїди – 107 Посухостійкість – 39 Природокористування:

загальне – 240 спеціальне – 240

Продуценти - 14 Протокооперація – 70

Р

Радіація фотосинтетично активна (ФАР) - 26 Радіонукліди – 81, 169, 225 Радіопротектори – 226 Редуценти – 14 Рекультивація - 172

С

Сівозміни – 192, 213, 255

Сидерати – 213 Симбіоз – 70

Смуги полезахисні – 135, 201 Стенобіонти – 24

Т

Терморегуляція - 35 Толерантність – 23, 24 Транспірація – 37, 40

У

Урожайність потенційна (біологічна) - 27

Ф

Фактор:

антропогенний – 21 біотичний – 20, 61 екологічний - 20 лімітуючий – 17, 22

Феромони – 116 Фітонциди - 66 Фотоперіодизм – 29

Х

Холодостійкість – 32

287

Література

1.Реймерс Н. Ф. Природопользование (Словарь - справочник). М., 1994. – 637с.

2.Основи екології. Підручник / О.В. Солошенко, А.М. Фесенко, С.І. Кочетова, Н.Ю. Гаврилович, Л.С. Осипова, В.І. Солошенко – Харків: Парус тм, 2008. – 371 с.

3.Кирюшин В.И. Экологические основы земледелия. – М.: Колос, 1996. – 367 с.

4.Практикум по агрономії з основами агроекології. Навч. посібник / О.В. Солошенко, Н.Ю. Гаврилович, Л.С. Осипова, В.І. Солошенко, С.І. Кочетова, А.М. Фесенко, В.В. Безпалько, Ю. Є. Огурцов; за ред. О.В. Солошенка – Харків: Апостроф, 2012. - 296.

5.Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). М., 1994.

6.Гайнріх Д., Герг М. Екологія: dtv – atlas Перекл. З нім вид. – К.: Знання – Прес, 2001.- 334 с.

7.Ильин В.Б. Элементный химический состав растений. – Новосибирск: Наука, 1986. – 358с.

8.Лархер А.Т. Экология растений. – М.: Мир, 1978. – 411 с.

9.Вальков В.Ф. Почвенная екология агропромышленных растений. М.: Агропромиздат. 1986. – 289 с.

10.Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини. -К.: Лібра, 1999.

11.Охорона грунтів. Навч. Посібник / М.К. Шикула, О.Ф. Гнатенко, П.Р. Петренко, М.В. Капшик. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001.

12.Минеев В.Г. Агрохимия: учебник. – М.: изд-во МГУ, 1990. –

486с.

13.Григора І.М., Якубенко Б.Є., Мельничук М.Д. Геоботаніка: Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2006. – 448с.

14.Лопырев М.И., Рябов Е.И. Защита земель от эрозии и охрана природы. М.: Агропромиздат. 1989. – 356с.

15.Синицына Н.И., Гольдберг И.А., Струнников Э.А. Агроклиматология. – Л.: Гидрометеоиздат. 1973. – 455с.

16.Плесцов В.М. Продуктивность агроценозов в условиях загрязнения тяжелыми металлами// Химизация сельского хозяйства. 1991. №5. С.23-34

17.Струман В.И. Экологическое картографирование: Учебное пособие. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 251с.

18.Методические указания по определению тяжелых металлов в почвах сельхозугодий и продукции растениеводства. – М.: ЦИНАО, 1992. – 120с.

19.В.І. Кисіль. Агрохімічні аспекти екологізації землеробства. Харків, - Вид. «13 типографія». 2005р., 167с.

288

20.Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (доповнення з 01.01.2012 згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1328)

21.Екологічний атлас України. – К.: «Центр екологічної освіти та інформації», 2009. – 104 с.: карти., табл., схеми, іл.

22.Ashouri A Transgenic-Bt potato plant resistance to the colorado potato beetle affect the aphid parasitoid Aphidius nigripes. // Commun Agric Appl Biol Sci. — Т. 69. — (2004) (3) С. 185-9. PMID 15759411.

23.«Blog zum Feldversuch 2009 in Limburgerhof»

24.Hong-Xia Zhang, Joanna N. Hodson, John P. Williams and Eduardo Blumwald Engineering salt-tolerant Brassica plants: Characterization of yield and seed oil quality in transgenic plants with increased vacuolar sodium accumulation // PNAS. — Т. 98. — (2001) (22) С. 2832-12836.

25.Nordlee JA, Taylor SL, Townsend JA, Thomas LA, Bush RK. Identification of a Brazil-nut allergen in transgenic soybeans. // N Engl J Med.. — Т. 334. — (1996) (11) С. 688-92.

26.«Investigation of Human Health Effects Associated with Potential Exposure to Genetically Modified Corn»

27.Prescott VE et al.' Expression of Bean-Amylase Inhibitor in Peas Results in Altered Structure and Immunogenicity // J. Agric. Food Chem. — Т. 53. — (2005) (23) С. 9023–9030. DOI:10.1021/jf050594v

28.Ewen SW, Pusztai A Effect of diets containing genetically modified potatoes expressing Galanthus nivalis lectin on rat small intestine // Lancet.

—Т. 354. — (1999) (9187) С. 1353–4.

29.Marshall A. M soybeans and health safety — a controversy reexamined // Nature Biotechnology. — Т. 25. — (2007) (9) С. 981-987

30.Hohlweg U, Doerfler W. On the fate of plant or other foreign genes upon the uptake in food or after intramuscular injection in mice. // Mol Genet Genomics.. — Т. 265. — (2001) (2) С. 225-33.

31.«Monitoring movement of herbicide resistant genes from farm-scale evaluation field sites to populations of wild crop relatives»

32.John E. Losey, Linda S. Rayor, Maureen E. Carter Transgenic pollen harms monarch larvae // Nature. — Т. 399. — (1999) С. 214.

33.Н. М. Цивенкова, А. А. Самилин. Быстрорастущие плантации тополя − новая энергетическая сырьевая база // Леспроминформ, 2005г. №8 С. 34-37.

34.Федоряка М.Ф. Філософія врожаю. – Пархомівка, 2007. – 240с.

35.Кисіль В.І. Біологічне землеробство в Україні: проблеми і перспективи. Харків: «Штрих», 2000. – 161с.

36.Полупан М.І., Соловей В.Б., Кисіль В.І., Величко В.А. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України: Навч. Посібник. – К.: Колообіг, 2005.- 304 с.

289

37. Сухарєв С.М., Чундак С.Ю., Сухарєва О.Ю. Основи екології та охорони довкілля: Навч. Посібник, К.: Центр навч. Літератури., 2006. – 394с.

38. Родючість ґрунтів. Моніторинг та управління/ за ред. В.В. Медведєва. – К.: Урожай, 1992. – 244 с.

39. Медведев В.В. Мониторинг почв Украины. Концепция. Итоги. Задачи (2-е изд.). –Харьков: КП «Городская типография», 2012. – 536с.

40. Діагностика стану хімічних елементів системи ґрунт – рослина / за ред. Фатєєва А.І., Самохвалової В.Л. – Харків: КП «Міськдрук», 2012.

– 146с.

41. Куценко О.М., Писаренко В.М. Агроекологія. Підр-к. – К.: Урожай, 1995. – 253 с.

42. Стан родючості ґрунтів України та прогноз його змін за умов сучасного землеробства / за ред. В.В. Медведєва, М.В. Лісового. – Харків: «Штріх», 2001. – 100 с.

43.Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посібник – 5-е видання, виправлене і доповнене. – К.: «Знання», 2007. -422 с.

44.Вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних земель та їхнє раціональне використання. Методичні рекомендації / за ред. В.Ф. Сайка, - К. :Аграрна наука. – 37 с.

45.Земельні ресурси України / за ред. В.В. Медведєва та Т.М. Лактіонової. – К.:Аграрна наука, 1998. – 148 с.

46.Концепція охорони ґрунтів від ерозії в Україні. – Харків: «Друкарня №13», 2008. – 59 с.

47.Концепція рекультивації земель, порушених за відкритого та підземного видобутку корисних копалин / Балюк С.А., Єтеревська Л.В., Травлесс А.П. та ін. Харків: КП друкарня №13. 2012. – 50 с.

48.Загальне землеробство: Підручник / за ред. В.О. Єщенка. – К.: Вища освіта, 2004. – 336 с.

48.Тимчук С.М., Тимчук В.М., Цехмейструк М.Г. Аналіз культури кукурудзи як об’єкта трансферу// Вісник Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області. – вип. 13 – 2012. С. 4-19

49.Сорочинський Б.В., Данильченко О.О., Кріпка Г.В. Біотехнологічні (генетично модифіковані) рослини. Видання друге, доповнене. – Київ: КВІЦ-2006. – 220с.

290