У цих випадках збитки підлягають відшкодуванню з боку органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадян та юридичних осіб, які використовують земельні ділянки, а також діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво, за винятком того, коли підприємства, установи та організації, яким відводяться земельні ділянки, будують на новому місці житлові будинки, виробничі та інші будівлі замість тих, що вилучаються у громадян та сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств, установ і організацій; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових та деревинно-чагарникових насаджень; водних джерел, зрошувальних та протиселевих споруд; понесені витрати на підвищення якості земель за період використання земельної ділянки з урахуванням кадастрової оцінки та незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, сівба та інші види робіт), на дослідницькі та проектні роботи; інші збитки власників і землекористувачів, включаючи неотримані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Збитки відшкодовуються підприємствами, установами, організаціями і громадянами, що їх спричинили, за рахунок власних коштів, не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій чи рішення суду.

6.4. Відповідальність за порушення законодавства у сфері природокористування

На стан земель та інших природних ресурсів впливають дії (або бездіяльність) як самих землевласників чи землекористувачів, так й інших суб'єктів. Тут може мати місце неправомірна поведінка, пов'язана з невиконанням землевласником чи землекористувачем своїх обов'язків щодо землі або зловживанням належними їм правами. Внаслідок вказаних дій можливе погіршення якісного стану землі та інших об'єктів природного середовища.

251

Серед земельних правопорушень, що спричинюють шкоду землям сільськогосподарського призначення, Земельний кодекс називає: псування сільськогосподарських угідь, забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; непроведення рекультивації порушених земель; знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень і невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Цей перелік порушень не є вичерпним, відповідальність може бути встановлена й за інші правопорушення.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи, винні в порушеннях земельного законодавства, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Закон не розкриває поняття «псування землі» і не розмежовує його з поняттями «погіршення» або «знищення» землі. Проте відповідальність за заподіяну шкоду не може не відрізнятися залежно від того, як, якою мірою постраждала земельна ділянка. Розмір майнової відповідальності обов'язково має відповідати розміру заподіяної шкоди. Від виду заподіяної шкоди слід поставити в залежність питання щодо розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності.

Псуванням можна вважати приведення землі в такий стан, коли вона втрачає остаточно деякі свої важливі властивості і вже не може використовуватися так високоефективно, як раніше.

При погіршенні характерним є те, що попередній стан земельної ділянки практично можна відновити.

Залежно від виду заподіяної земельній ділянці шкоди, від її розміру та обсягів і має визначатися компетентними органами вид юридичної відповідальності і її конкретний зміст.

За порушення земельного законодавства, пов'язаного із заподіянням шкоди землям сільськогосподарського призначення, підприємства, установи, організації та громадяни несуть цивіль-

252

но-правову відповідальність. У цьому разі винні зобов'язані компенсувати шкоду в повному обсязі.

Відшкодування збитків регулюється нормами цивільного законодавства. Додатково існують спеціальні правові акти, які встановлюють порядок розрахунків компенсації шкоди, що настала внаслідок порушення земельного законодавства (постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам»). Цивільно-правова відповідальність передбачена також за порушення лісового, водного законодавства та законодавства про надра. Регулюється її застосування також, крім Цивільного кодексу, відповідними галузями законодавства. Визначення розмірів шкоди проводиться переважно на основі такс та розрахунків.

Найпоширенішим видом відповідальності за земельні та інші екологічні правопорушення є адміністративно-правова відповідальність, яка настає за наявності в діях винних осіб адміністративних порушень, перелік яких міститься в екологічному та адміністративному законодавстві. Більшість з них передбачає накладення на винних штрафів різних розмірів. Адміністративна відповідальність може наставати:

-за псування та забруднення земель хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами, стічними водами;

-за невиконання вимог природоохоронного режиму по використанню земель;

-за забруднення та засмічення вод;

-за незаконну порубку та знищення деревини і чагарників, знищення лісів стічними водами, хімічними речовинами, невиконання вимог щодо охорони надр та ін.

За ці правопорушення на винних громадян може накладатися штраф у розмірі від 5 до 10, а на посадових осіб від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів. У деяких випадках закон передбачає адміністративне попередження або застосування додаткових санкцій.

Кримінальна відповідальність за злочинні порушення еко-

логічного законодавства передбачена Кримінальним кодексом. Природоохоронне правопорушення вважається злочином, якщо воно спричиняє суттєву шкоду вказаним у законі об'єктам природи або навколишньому середовищу внаслідок знищення, ушко-

253

дження, псування природних об'єктів, що охороняються законом або може спричинити шкоду здоров'ю та життю людей. Кримінальна відповідальність також враховує ступінь суспільної небезпеки, наприклад, повторність скоєння злочину та дії, вчинені загальнонебезпечним способом.

Кримінальним кодексом, зокрема, передбачені такі екологічні злочини, як:

-незаконна вирубка лісу,

-порушення правил охорони вод,

-забруднення водоймищ та атмосферного повітря,

-знищення або пошкодження лісових масивів, порушення правил охорони надр,

-забруднення або псування земель,

-безгосподарське використання земель,

-жорстоке поводження з тваринами,

-проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля.

Винні громадяни та посадові особи залежно від характеру злочину та його екологічної і суспільної небезпеки караються позбавленням волі, штрафом та додатковими покараннями у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також конфіскацією знарядь і засобів злочину та всього незаконно добутого.

6.5. Особливості екологічної експертизи підприємств аграрного сектору

Для ефективного регулювання відносин у сільськогосподарському виробництві варто впровадити та враховувати наступні чинники:

Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь, де потрібно забезпечити поступове зменшення площі ріллі

івідповідне збільшення екологостабілізуючих угідь (пасовищ, луків, лісонасаджень).

Нормативи якісного складу ґрунтів для сільськогоспо-

дарських угідь з урахуванням регіону.

Нормативи граничного допустимого забруднення ґрунтів.

Нормативи деградації земель і ґрунтів: допустимий рі-

вень ерозії, дефляції, ущільнення ґрунту тощо.

254

Серед природоохоронних показників, що оцінюються при здійсненні державної екологічної експертизи ресурсів екосистем, слід звернути увагу на наступні:

Вдале, з екологічної точки зору, розміщення сільськогосподарських об’єктів, яке не потребує зміни меж існуючих територій природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, не потребує зайняття значних територій орних земель, багаторічних насаджень, враховує характеристику рози вітрів щодо найближчих сільських населених пунктів чи міської забудови.

Компактне, раціональне розташування виробничих,

адміністративних, енергетичних й інших об’єктів на обраній території, що не дозволяє порушувати зайві площі земель і економно використовувати земельні ресурси.

Можливість і повноту утилізації невикористаних за-

лишків (добрив, отрутохімікатів, пестицидів) чи їх безпечне поховання після закінчення строку використання.

Екологічна експертиза документацій на впровадження нової техніки і нових технологій у сільському господарстві здійс-

нюється шляхом експертної оцінки матеріалів.

Законом України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року передбачено запровадження нормативів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, серед яких визначені й нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах. Такі нормативи встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми. Нормативи оптимального співвідношення культур

усівозмінах визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур для вирощування у цих регіонах.

Допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять:

- для озимих жита і ячменю, ячменю ярого, вівса, гречки - не менш ніж через один рік;

- для пшениці озимої, картоплі, проса - не менш ніж через два роки;

- для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль;

255

-для багаторічних бобових трав, зернобобових культур (крім люпину), буряків цукрових і кормових, ріпаку озимого і ярого - не менш ніж через три роки;

-для льону - не менш ніж через п'ять років;

-для люпину, капусти - не менш ніж через шість років;

-для соняшнику - не менш ніж через сім років;

-для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один-десять років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. № 1134 встановлено порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Проект землеустрою розробляється відповідно до завдання на його розроблення, складеного з урахуванням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних при- родно-сільськогосподарських регіонах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164 та оптимального співвідношення угідь, затвердженого замовником.

Проект землеустрою складається із:

1) завдання на розроблення проекту землеустрою;

2) пояснювальної записки, в якій зазначаються дані про об'єкт землеустрою, виконавця та опис проведених робіт, екологоекономічні обґрунтування проектних рішень щодо організації полів сівозміни, упорядкування угідь та передбачених заходів з охорони земель, план переходу до прийнятної сівозміни;

3) текстових матеріалів:

рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи суду про проведення робіт із землеустрою;

матеріалів геодезичних та землевпорядних вишукувань; матеріалів ґрунтових обстежень; копій агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок;

копій документів, що посвідчують право на земельну ділянку (у разі їх наявності);

матеріалів історії полів за останні три - п'ять років; матеріалів погодження та затвердження проекту землеуст-

рою;

4) графічних матеріалів:

256

плану існуючого стану використання земель у розрізі землеволодінь та землекористувань, угідь, обмежень, обтяжень та особливих умов використання земель;

схеми розміщення попередників сільськогосподарських культур;

плану агровиробничих груп ґрунтів та рельєфу; схеми агротехнологічних груп ґрунтів;

плану організації землеволодінь (землекористувань), впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури і заходів з охорони земель;

плану організації території сівозміни (проектування полів сівозміни з визначенням їх типів і видів, з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, чергування сільськогосподарських культур у сівозміні);

матеріалів перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

Контрольні питання

1.Які закони та підзаконні нормативні акти регулюють землекористування та охорону ґрунтів в Україні?

2.Чим відрізняються загальне і спеціальне використання природних ресурсів?

3.Які права і обов’язки землекористувачів?

4.Яку інформацію можна знайти в земельному кадастрі?

5.Яке призначення земельного кадастру?

6.Які заходи можуть проводитись з метою охорони земель?

7.В чому полягає консервація деградованих і малопродуктивних земель?

8.Які види відповідальності передбачаються за порушення законодавства у сфері природокористування?

9.З якою метою складається проект землеустрою сільськогосподарських угідь?

10.Які основні вимоги до співвідношення культур у сівозмінах?

257

Додатки

Додаток 1. Зимові середньомісячні температури в Україні у 1961-1975 роках [21]

258

Зимові середньомісячні температури в Україні у 1976-2007 роках [21]

259

Додаток 2. Літні середньомісячні температури в Україні у 1961 – 1975 роках [21]

260