2. Основні напрями діяльності викладача внз.
Конкретний зміст праці, права та обов'язки професора, доцента, викладача вищого навчального закладу визначає статут відповідного навчального закладу.
Визначальним і найбільшим за об'ємом компонентом праці викладача є навчально-педагогічна діяльність. За своїм змістом навчальна робота у вищому навчальному закладі - це частина цілеспрямованої трудової діяльності щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, що включає види конкретних робіт, визначених структурою навчального плану спеціальності. Таких видів робіт налічується більше сорока.
Навчально-педагогічна діяльність спрямована на організацію процесу навчання у вищій школі у відповідності з вимогами суспільства. Для навчального процесу у вищій школі характерним є органічне поєднання навчального і науково-дослідного аспектів, підвищення активності і самостійної роботи студента (навчаючись, студент вчиться сам). У педагогічній діяльності поєднується теоретична складова, пов'язана з розкриттям нових закономірностей, сутності науки, а також практична, спрямована на перетворення конкретних ситуацій, на розв'язання системи педагогічних задач. Викладач визначає мету та задачі навчання з конкретного предмету у взаємозв'язку з іншими навчальними предметами; обмірковує зміст навчання, сучасні форми і методи, що сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності студента, форми контролю; формує творчі колективи навчальних груп; здійснює виховання студента і виховує потребу в самовихованні. Основними видами цієї діяльності є:
читання лекцій,
проведення лабораторних, практичних, семінарських,
розрахунково-графічних робіт,
консультацій,
заліків,
екзаменів,
рецензування і прийом захисту курсових робіт і проектів,
керівництво практикою та навчально-дослідною роботою студентів,
керівництво дипломними роботами та інше.
З навчальною роботою тісно пов'язана навчально-методична діяльність щодо підготовки навчального процесу, його забезпечення та удосконалення. У педагогічному університеті передбачається 29 конкретних видів навчально-методичної діяльності. В їх числі: підготовка до лекційних, практичних, семінарських занять, навчальної практики; розробка, переробка і підготовка до видання конспектів лекцій, збірників вправ і задач, лабораторних практикумів та інших навчально-методичних матеріалів, методичних матеріалів з курсових і дипломних робіт; поточна робота стосовно підвищення педагогічної кваліфікації (читання методичної і навчальної, науково-методичної літератури); вивчення передового досвіду з представленням звітності і рецензування конспектів лекцій, збірників задач і лабораторних практикумів; складання методичних розробок, завдань, екзаменаційних білетів, тематики курсових робіт; розробка графіків самостійної роботи студентів; взаєімовідвідування тощо.
Робочий день викладача поділяється на дві частини: проведення усіх вищеназваних видів робіт і підготовка до їх проведення. Таким чином, зміст навчально-методичної роботи знаходиться у безпосередньому зв'язку з навчальною роботою, її об'ємом і структурою. Введення комп'ютерів допомагає у розробці методики використання програмованого навчання, створення карток для програмованого контролю, розробки методики використання ТЗН та інше.
Праця викладача вищого навчального закладу обов'язково передбачає організаційно-методичну роботу, основними видами якої є робота у підготовчому відділенні, робота стосовно профорієнтації, організація педагогічних практик, робота у приймальній комісії, підготовка матеріалів на засідання кафедри, ради факультету, ради вузу, методична робота на допомогу вчителям, робота по підготовці науково методичних семінарів і т.д.
Органічною частиною викладацької діяльності є робота щодо виховання студентів. Вона вміщує перевірку конспектів, колоквіуми, співбесіди, роботу куратора, керівника клубів, виховну роботу в гуртожитках, проведення вечорів, екскурсій тощо. За всі види роботи викладач звітується на засіданні кафедри, ректораті.
Обов'язковим елементом у роботі викладача ВНЗ є науково-дослідна робота. Зрозуміло, що елементи такої роботи є і в школі. У ВНЗ викладають не основи наук, як у школі, а власне науку. Тому це органічний компонент навчально-виховного процесу, фактор, що визначає ефективність праці викладача. Наукова робота включає такі види: виконання планових держбюджетних науково-дослідних робіт, колективних договорів; написання і видання підручників, посібників, монографій, наукових статей і тез, доповідей на конференціях; редагування підручників, їх рецензування, написання відзивів на дисертації; робота в редколегіях наукових журналів; керівництво науково-дослідною роботою студентів; участь у наукових радах тощо.
Професійна діяльність викладача вищого навчального закладу - це особливий різновид творчої інтелектуальної праці. Творчість викладача полягає, насамперед, у доборі методів і розробці технологій реалізації мети і завдань, поставлених державою перед вищою школою: забезпечення ефективності навчально-виховного процесу; озброєння майбутніх спеціалістів фундаментальними знаннями; привчання студентів до самостійного отримання максимальної інформації за короткий час і розвитку творчого мислення; озброєння уміннями наукового дослідження; виховання різнобічної, досвідченої і культурної людини.
До безпосередніх функціональних обов'язків викладача вищої школи належать такі:
Підготовка навчальних курсів, їх методологічне і методичне забезпечення, вибір засобів інформаційної (аудіо, відео, комп'ютерної, телекомунікаційної та ін.) підтримки.
Створення навчальних, тренінгових і контролюючих програм, у тому числі комп'ютерних.
Авторська участь у підготовці навчальної літератури й навчально-методичних посібників.
Читання лекцій, проведення лабораторних, семінарських та інших практичних занять, конференцій, рольових, ситуаційних і ділових ігор тощо.
Організаційно-методичне забезпечення практики студентів і участь у її проведенні.
Пошук і розробка нових педагогічних методів і освітніх технологій підвищеної ефективності.
Консультаційна та інша індивідуальна робота зі студентами.
Пошук джерел фінансування наукових досліджень і споживачів наукових розробок.
Планування, організація й виконання наукових досліджень і конкретних практичних розробок.
Підготовка наукових, науково-популярних та інших матеріалів.
Підготовка розробок, які патентуються.
Реалізація виховних функцій у процесі групової та індивідуальної роботи зі студентами, під час неформального спілкування з ними.
Неперервний особистісний і професійний розвиток, підвищення наукової та педагогічної компетентності й кваліфікації.
Володіння різними професійно необхідними практичними навичками.
У системі відкритої та гнучкої освіти особлива увага приділяється підготовленості викладача:
до організації навчання на базі практики через дії та аналіз цих дій;
формування дослідницьких і творчих умінь;
формування у студентів віри у власні можливості й у реальність професійних досягнень;
вибору залежно від ситуації відповідної ролі, наприклад, експерта, консультанта, організатора, проектанта, порадника;
організації студентів у робочі групи, а також до розподілу обсягів навчального матеріалу й формування правил співпраці;
підтримки соціальної інтеграції студентського колективу;
застосування ефективних методик попередження й розв'язання міжособистісних і групових конфліктів;
організації індивідуалізованого навчання (робота на "рівнях", у групах, вирівнювальні заняття, комунікація зі зворотним зв'язком);
організації самонавчання студентів, зокрема підготовки їх до самостійного користування текстовими й позатекстовими джерелами інформації;
вироблення вміння індивідуального й групового прийняття рішень, а також розв'язування різних проблем перед прийняттям рішень;
формування вмінь самостійного планування й адаптації до змінних умов праці; розумового конструювання через операції порівняння, аналізу, висновків і верифікації, а також предметно-маніпуляційного конструювання згідно з аналітичними, операційними і синтетичними стадіями поведінки при розв'язуванні проблем;
— практичного застосування концепції різнобічного навчання й концепції індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб студентів.
Для успішного виконання своїх функцій викладач має бути організатором, оратором, аналітиком, психологом, висококомпетентним фахівцем у своїй галузі, ерудитом в інших галузях знань. Також викладач повинен мати талант, природні здібності. Від нього вимагаються великі розумові, фізичні, часові й емоційно-вольові затрати. Викладач ВНЗ має бути творчою особистістю, оскільки підготувати майбутнього творчого фахівця може лише творча особистість.
Професійна усталеність викладача – синтез властивостей і якостей його особистості, що дає можливість протягом тривалого часу впевнено, самостійно, без емоційного напруження в різних, часом не передбачуваних умовах, з мінімальними помилками здійснювати професійну діяльність.
Компоненти професійної усталеності:
1) Мотиваційний компонент: наявність мотивації на досягнення успіху; упевненість в собі як викладачеві; задоволення діяльністю. Такі люди завжди активні, ініціативні, виявляють наполегливість у досягненні поставленої мети, не бояться перешкод, мають потребу в ефективності своїх дій, готові брати на себе відповідальність, мають адекватну самооцінку.
2) Емоційний компонент: відсутність емоційного напруження, страху перед аудиторією; вміння регулювати свої емоційні стани (вміння володіти собою, своїм голосом, мімікою, жестами); наявність вольових якостей (праця в умовах тривалого напруження – характерна особливість педагогічної діяльності). Головний ворог викладача – страх, який заважає довільно створювати потрібний настрій.
Об’єктами емоційної саморегуляції викладача можуть бути:
Емоційні реакції (гнів, дратування, обурення, страх);
Стан настрою (депресія, апатія, понижений настрій, смуток).
3) Особистісний компонент: методологічна рефлексія; швидкість реакції на поведінку аудиторії й окремих студентів; нормальна втомлюваність.
4) Професійно-педагогічний компонент: уміння приймати педагогічно доцільне рішення у нестандартних ситуаціях; знання та вміння викладача (професійні, психолого-педагогічні, загальні); стійка потреба у самоосвіті, самопізнанні.