43.Бухгалтерська звітність ,її характеристика.

Бухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Мета фінансової звітності. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Головні вимоги до звітності — це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

Якісні характеристики фінансової звітності такі:

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Основні принципи підготовки фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і пасивів підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, за яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, за яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Відповідно до загальних вимог (стандарт № 1) розкриття інформації здійснюється у фінансовій звітності так:

для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство;

дату звітності та звітний період;

валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

облікову політику підприємства та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

короткий опис основної діяльності підприємства;

назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

1. Принципів оцінки статей звітності.

2. Методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

Облікову політику підприємства.

Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами).

Інформацію, що містить додаткових аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Таким чином, за періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев'ятимісячну та річну.

Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю, або періодичною.

Фінансова звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю за виконанням договірних зобов'язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє. Крім того, звітність подається:

у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підприємства;

контрагентам (покупцям, постачальникам тощо), а також установам банку (для контролю за використанням банківського кредиту), якщо таке передбачене кредитним договором;

органам статистики для статистичної обробки.

Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку, наступного за звітним періодом, місяця, кварталу, а річна — не пізніше встановленого строку, наступного за звітним, року. Склад (обсяг) та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджуються Міністерством фінансів України.

Склад фінансової звітності

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

До річного бухгалтерського звіту обов'язково додається пояснювальна записка (примітки), в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий і майновий стан та перспектива розвитку підприємства.

Бухгалтерський фінансовий звіт за формами № 1, № 2 та № З характеризує зміни фінансового стану підприємства порівняно з початком звітного періоду, а «Звіт про фінансові результати» відбиває результати фінансово-господарської діяльності за період з початку звітного року. Відмітною особливістю нової звітності є відсутність у ній будь-яких планових показників або нормативів.

44.Вимогои до складання бухгалтерської звітності

. фінансової звітності, її подання і оприлюднення

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну

для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності

підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно

узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання

звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку

і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про

бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затвердженим

наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Згідно з ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку,

який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать

підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий

вимірник — фінансової, податкової, бухгалтерської.

Бухгалтерська звітність — це звітність, яка складається за даними

бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб

користувачів.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію

про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів

підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію

користувачів щодо:

придбання, продажу і володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;

забезпечення зобов'язань підприємством;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які

не можуть вимагати звітів, складених з урахування конкретних

інформаційних потреб.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні

вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться до

наданої інформації у фінансових звітах, є правдиве відображення

діяльності підприємства. Необхідною умовою такого відображення є

забезпечення якісної характеристики інформації: достовірність,

зрозумілість, доречність і порівнюваність.

45.Характеристика форм бухгалтерської звітності.

Найважливішими фінансовими звітними документами, які подаються підприємством, є баланс, звіт про прибутки та зби-тки, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки.

Баланс являє собою таблицю фінансового стану підприємства на конкретний день. Він складається шляхом перерахування активів і пасивів підприємства. Активи — це те, чим володіє підприємство, і те, що йому заборгували; пасиви — це вкладення коштів та суми заборгованості самого підприємства. Сума активів завжди має до-рівнювати сумі пасивів.

У звіті про фінансові результати прибутки та збитки фіксу-ються доходи, одержані підприємством за певний період, і витрати, зроблені підприємством за цей самий період. Якщо одержані доходи перевищують зроблені витрати, це означає, що підприємство одер-жало прибуток; якщо зроблені витрати перевищують одержані до-ходи — підприємство зазнає збитків.

Названі щойно два фінансові звіти формуються методом на-рахувань, а не касовим методом. Це означає, що доходи, зареєс-тровані у звіті про прибутки та збитки, являють собою доходи, одержані за даний період, а не просто кошти, які надійшли за цей період; аналогічно витрати відображаються у звіті про при-бутки і збитки в момент їх виникнення, а не в момент їх опла-ти.

Ця особливість вельми значуща. Якщо підприємство продає то-вари в кредит, дохід утворюється в момент продажу, проте гроші можуть надійти й пізніше. Аналогічно, коли підприємство отримує товари в кредит, то має відразу відобразити цей факт купівлі у звіті про прибутки і збитки, незважаючи на те, що оплата буде зроблена пізніше.

Звіт про прибутки і збитки не дає достатньої інформації про те, чи дозволяє наявний прибуток сформувати достатню кі-лькість ліквідних коштів для забезпечення платоспроможності підприємства. Прибуток, одержаний підприємством, може знач-но відрізнятися від його чисто вільних коштів. А тому цілком рентабельне підприємство може відчувати серйозну нестачу ко-штів.

Прибуток і рух грошових коштів різняться з цілої низки причин (цей перелік вичерпно буде розглянуто одночасно з методиками скла-дання звітності).

Ні баланс, ні звіт про фінансові результати — прибутки та збитки — не відбиває приплив, відплив і внутрішній рух коштів під-приємства. Баланс — це статистичне відображення стану еконо-мічного об’єкта на даний момент. Можна порівняти баланс на кі-нець року з балансом на кінець попереднього року і відмітити різницю (наприклад, у готівці, оборотному капіталі, основних засо-бах, акціонерному капіталі й т. ін.). Але попри те, що баланс попе-реднього року і баланс поточного року містять корисні аналітичні дані, з них неможливо одержати повну картину руху коштів протя-гом даного періоду. Баланси статичні, тоді як рух коштів — дина-мічний процес.

З огляду на те, що ні баланс, ані звіт про прибутки та збитки не дають задовільного пояснення тому, як підприємство одержує і використовує свої грошові кошти, для заповнення цієї інформаційної прогалини введено звіт про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів — це документ-доказ, який дає змогу показати, звідки підприємство одержує гроші і як вони потім використовуються. Зокрема він показує, в яких розмірах прибуток спрямовується на придбання ресурсів, а також дає змогу побачити, чи формує підприємство досить коштів для задоволення своїх по-треб, чи перебуває в такому стані, що його ліквідність погіршуєть-ся (і, мабуть, погіршуватиметься).

Ще однією характеристикою звіту про грошові кошти є те, що він пов’язує суму прибутку, одержану за певний період, з приростом або зменшенням обігових коштів за цей самий період. Обігові кошти складаються із запасів, дебіторської та кредиторської заборговано-сті (за винятком розрахунків щодо закупівлі в кредит, дивідендів до виплати і податків) і ліквідних коштів. Ліквідні кошти — це залиш-ки в касі і на банківському рахунку (за кредитом або овердрафтом), а також короткострокові вкладення, які можна швидко реалізува-ти за готівку.

Звіт про власний капітал являє собою таблицю, яка характери-зує структуру власного капіталу підприємства за видами (статут-ний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал тощо) та статтями, що характеризують стан та зміни стану кожного виду за звітний період.

Примітки до фінансових звітів — це різного роду пояснення, які характеризують діяльність підприємства за звітний період. Зокре-ма висвітлюється: обрана облікова політика, застосованих прин-ципів оцінки статей звітності, інформація, яка не наведена у фі-нансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами). Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречнос-ті.

20,21.Обігові відомості по аналітичних (синтетичних)рахунках,їх характеристика.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки - це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та ін.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовуються аналітичні рахунки, в яких крім вартісного (грошового) вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники. Прикладом аналітичних рахунків можуть бути: до синтетичного рахунка "Основні засоби"- "Споруда № 1", "Споруда № 2" та ін.; до синтетичного субрахунка "Сировина і матеріали" на цукровому заводі - "Цукровий буряк", "Вода", "Хімікати" та ін.; до синтетичного субрахунка "Паливо" - субрахунки "Газ", "Вугілля" за марками, "Дрова" та ін.; до синтетичного рахунка "Розрахунки з оплати праці"- субрахунки "Бандурко А.І.", "Ткаченко І.О." та ін. Облік наявності та змін окремих видів і об'єктів господарських засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників називається аналітичним обліком.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунка те ж саме, що й синтетичного рахунка; сума сальдо, сума оборотів на дебеті, сума оборотів на кредиті всіх аналітичних рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Усі господарські операції відображаються на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку з використанням методу подвійного запису, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов'язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі - по дебету одного рахунка і водночас по кредиту другого. Ці записи дають змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в однаковій сумі відображається по дебету одного і по кредиту другого бухгалтерського рахунків, чим і досягається рівність підсумків записів по дебету рахунків підсумкам записів по кредиту рахунків.

Подвійний запис, що відображає відповідний взаємозв'язок між бухгалтерськими рахунками, прийнято називати кореспонденцією рахунків. На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстрація господарських операцій дістала назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації до синтетичного обліку нерідко вводяться субрахунки. Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку. Характерна особливість субрахунків полягає в тому, що на них як правило немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках одержують групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок "Розрахунки з покупцями та замовниками" розподіляється на субрахунки "Розрахунки з вітчизняними партнерами", "Розрахунки з іноземними партнерами".

Для контролю за правильністю й відповідністю записів по синтетичних і аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, в яких відображаються початкові й кінцеві залишки та операції по дебету і кредиту даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період (місяць, квартал, рік).

Взаємозв'язок синтетичного субрахунка "Сировина і матеріали" із записами на аналітичних рахунках можна прослідкувати на такому прикладі,

В акціонерному виробничому товаристві на синтетичному субрахунку "Сировина і матеріали" залишок на 1.01.00 р. визначився в сумі 286,2 тис. грн., у т. ч. матеріалу "А" -30 т. на суму 270 тис. грн., матеріалу "Б" - 540 кг на суму 16,2 тис. грн.

У першому кварталі надійшло матеріальних цінностей на суму 655,5 тис. грн., у т.ч. матеріалу "А" - 70 т на суму 630 тис. грн., матеріалу "Б" - 850 к г на суму 25,5тис.грн.

За перший квартал використано 752,7 тис., грн., у т.ч. матеріалу "А" - 80 т на суму 720 тис, грн., матеріалу '"Б" - 1090 кг на 32,7 тис. грн.

Для відображення в обліку наведених операцій складено бухгалтерські записи на синтетичному субрахунку "Сировина і матеріали".

Позабалансові рахунки. Клас 0

До позабалансових рахунків належать рахунки "Орендовані необоротні активи", "Активи на відповідальному зберіганні", "Контрактні зобов'язання" та ін., тобто рахунки, на яких обліковуються цінності, що не належать нашому підприємству; метод подвійного запису не використовується; при надходженні матеріальних цінностей позабалансовий рахунок дебетується, а при використанні - кредитується.

Таким чином, за допомогою рахунків бухгалтерського обліку забезпечується однакове відображення господарських операцій в усіх галузях народного господарства України (на підприємствах з різними формами власності), що забезпечує зіставлення облікових показників окремих організацій, підприємств і навіть галузей народного господарства.

32.Характеристика книжно-журнальної форми бухгалтерського обліку

.