1. Поняття економiчних коливань I економiчних циклiв I їх особливостi
1.1. Поняття економічних коливань і циклів.
Рiвень економiчної активностi постiйно змiнюється у часi. Процвiтання може перейти у панiку i занепад. ВНП, нацiональний доход, зайнятiсть, прибутки знижуються, досягаючи найнижчої точки падiння i починається пожвавлення. З"являються новi робочi мiсця, зростають цiни i життєвий рiвень населення. Таким чином, в економiчнiй активностi проявляються економiчнi коливання, якi характеризуються рiзноманiтною тривалiстю i природою. Якщо деякi змiни є випадковими або непередбачуваними, то iншi виникають регулярно. Це стосується сезонних коливань дiлової активностi, якi пов"язанi з клiматичними факторами i зi звичаями населення. Нас цiкавлять бiльш тривалi та iнтенсивнi кон"юктурнi коливання.
На початку XIX ст. увагу економiстiв привернули економiчні кризи, якi повторювалися через кожнi 7-11 рокiв i призводили до порушень економiчної дiяльностi i фiнансових панiк. В 50-60-х рр. Маркс, Родберту i Жугляр встановили, що для економiчних криз властива перiодичнiсть. Подальшi дослiдження природи економiчних криз дозволили дiйти висновку, що кризи являють собою лише одну фазу цiлого економiчного циклу. Криза ознаменовує кiнець зростання i початок скорочення. На початку 90-х рр. Зомбарт зазначив, що теорiя кризи повинна перетворитися у бiльш загальну теорiю, теорiю кон’юктури i її коливань у цiлому. Таким чином виявилося iснування циклiв або циклiчних коливань, якi характеризують еволюцiю національних економiк.
Економiчний цикл - це коливання обсягу нацiонального виробництва, доходiв i зайнятостi, що характеризуються розширенням або звуженням виробництва в багатьох галузях економiки. Економiсти подiляють цикли на чотири фази - вершина, дно, спад i пiднесення (рис.1). Вершина i дно є поворотними пунктами циклу, а пiднесення i спад - головними фазами.
Спад - це фаза економiчного циклу, в якiй нацiональний обсяг виробництва скорочується протягом не менше двох кварталiв. У фазi спаду споживачi купують менше споживчих товарiв, особливо тривалого користування. Внаслiдок цього на торговельних складах запаси цих товарiв зростають. Фiрми реагують на таку ситуацiю скороченням виробництва i реальний ВНП зменшується. Iнвестицiї у будiвництво, машини та устаткування також скорочуються. Зменшується попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалiсть робочого тижня, частину працiвникiв вiдправляють у примусовi вiдпустки, а надалi зовсiм звiльняють. Внаслiдок скорочення обсягу виробництва вiдбувається зниження поставок сировини, а також цiн на неї. Прибутки фiрм рiзко зменшуються. Оскiльки попит на кредитнi ресурси падає, процентні ставки в перiод спаду зменшуються.
Спад сильнiше вражає галузi промисловостi, якi випускають продукцiю тривалого користування i засоби виробництва. Пiд час спаду в цих галузях вiдбувається значне зниження обсягiв виробництва i зайнятостi. Iнша справа - галузi, якi виробляють товари щоденного вжитку. Обсяг закупiвель цих товарiв зменшується незначно. Споживачi не можуть вiдкладати на довго купiвлю продуктiв харчування, одягу, лiкiв тощо.
Скорочення виробництва в перiод спаду продовжується доти, поки не буде встановлено ринкову рiвновагу мiж попитом i пропозицiєю. Пiсля цього кризове падiння досягає дна i економiчна система знаходиться у станi депресiї. Пiсля депресiї наступає пожвавлення, в ходi якого вiдновлюється докризовий рiвень економiчного розвитку i готується майбутнє пiднесення.
Пiднесення є дзеркальним вiдображенням спаду i кожна з вищеназваних ознак дiє у протилежному напрямку. Вершина - найвища точка пiднесення, в якiй досягається повна зайнятiсть, а виробництво працює на повну потужнiсть.
В економічній активності проявляються циклічні коливання. Хоча економічні цикли відрізняються один від одного за тривалістю та інтенсивністю, всі вони мають одні й ті ж самі фази – спад, дно, піднесення, вершина.