Лекція План

1. Бюджетний дефіцит і фіскальна політика.

   1. Поняття і типи бюджетного дефіциту.

   2. Концепції бюджетної політики.

2. Державний борг та його економічні наслідки.

2.1. Суть, причини та види державного боргу.

2.2. Економічні наслідки державного боргу.

1. Бюджетний дефіцит і фіскальна політика

1. Поняття і типи бюджетного дефіциту.

Між фіскальною політикою і державним бюджетом існує пряма і зворотна залежність. З одного боку, державний бюджет визначає можливості фіскальної політики, а з іншого – фіскальна політика впливає на стан державного бюджету, зокрема на його сальдо. Крім того і фіскальна політика і державний бюджет мають спільну мету – стабілізація економіки.

Фіскальна політика, змінюючи структуру державного бюджету, одночасно впливає як на економічний розвиток, так і на стан державного бюджету. Отже, фіскальна політика виконує дві взаємопов’язані функції: стабілізаційну і бюджетну.

В попередньому питанні ми розглядали лише стабілізаційну функцію фіскальної політики, тобто як вона впливає на основні параметри економічного розвитку, і перш за все на ВВП¹. В цьому питанні розглянемо вплив фіскальної політики на стан державного бюджету.

З курсу політекономії відомо, що стан державного бюджету характеризується величиною фактичного бюджетного сальдо (), яке виникає в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП. Ця величина являє собою різницю між фактичними доходами державного бюджету і державними видатками. Її можна розрахувати за формулою:

,

де: - середня ставка чистого податку.

Наявність фактичного бюджетного дефіциту, ще не є доказом того, що уряд проводить стимулюючу фіскальну політику. Пояснюється це тим, що стан державного бюджету визначається як дискреційними заходами уряду, так і дією автоматичних стабілізаторів. Уряд маніпулюючи державними закупівлями і податками, проводить стимулюючу (неминучим наслідком якої є виникнення бюджетного дефіциту або його збільшення) або стримуючу (неминучим наслідком якої є скорочення бюджетного дефіциту, або виникнення бюджетного надлишку) дискреційну фіскальну політику.

Вплив автоматичних стабілізаторів на стан державного бюджету залежить від циклічних коливань. Так, в період економічних спадів автоматично збільшуються соціальні трансфертні видатки і зменшуються податкові надходження. В результаті стан державного бюджету погіршується, тобто виникає або збільшується (за незмінних урядових видатків) бюджетний дефіцит. Протилежні наслідки виникають в період економічного піднесення. В ць ому випадку бюджетний дефіцит (профіцит) являється наслідком дії циклічних факторів, а не свідомої політики уряду, а тому він називається циклічним бюджетним сальдо ().

Якщо на протязі року мають місце коливання рівня виробництва, то по фактичному бюджетному сальдо не можна зробити висновку про наявність стимулюючої фіскальної політики уряду. Крім того виникають проблеми при порівнянні дефіцитів (профіцитів) бюджету за різні роки ділового циклу, оскільки обсяг ВВП у кожному році буде різним. Щоб можна було оцінити ефективність дискреційної політики уряду в макроекономічній теорії використовується поняття “бюджет повної зайнятості”. Цей бюджет показує, яким був би дефіцит (профіцит) бюджету за наявної структури податків та урядових видатків, якби економіка впродовж року перебувала на рівні повної зайнятості. Сальдо такого бюджету називається структурним, або потенційним бюджетним сальдо:

.

Потенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічних коливань на стан державного бюджету. А тому воно характеризує рівень ефективності фіскальної політики держави. Так, якщо в умовах повної зайнятості потенційне бюджетне сальдо є позитивним (і позитивно збільшується), то це є ознакою ефективної фіскальної політики і того, що проводиться стримуюча дискреційна політика. І навпаки, якщо в умовах повної зайнятості потенційне бюджетне сальдо є від’ємним (і від’ємно збільшується), то це свідчить про те, що бюджетна політика неефективна і що проводиться стимулююча дискреційна фіскальна політика, яка не виконує стабілізаційні функції (сума зібраних чистих податків менша за державні закупки).

Отже, дискреційна фіскальна політика, яка претендує на ефективне використання державного бюджету, завжди вирішує складну задачу: стабілізація економіки, чи збалансування державного бюджету. Особливо загострюється ця проблема в період циклічного падіння виробництва¹, викликаного зменшенням сукупного попиту. За цих умов, щоб зупинити падіння виробництва необхідно застосувати стимулюючу фіскальну політику, але це в свою чергу викликає збільшення від’ємного бюджетного сальдо.

В зв’зку з цим виникає питання, чи може дискреційна фіскальна політика водночас виконувати стабілізаційну функцію і забезпечувати збалансованість державного бюджету? Відповідь на це питання ми отримаємо розглянувши три концепції бюджетної політики.