Тема: Дидактичні основи фізичного та трудового виховання дітей-інвалідів.

План

1. Завдання фізичного виховання аномальних дітей.

2. Особливості фізичного розвитку в учнів спеціальних шкіл.

3. Форми, засоби і методи фізичного виховання.

4. Особливості методики уроку фізичної культури.

5. Лікарський контроль за фізичним вихованням аномальних дітей.

6. Значення трудового виховання у корекції і розвитку аномальних дітей.

7. Організація трудового виховання і навчання в спеціальних школах.

1.Завдання фізичного виховання

Фізичне виховання учнів спеціальних шкіл здійснюється в тісному зв'язку з розумовим, моральним, трудовим і естетичним вихованням. Воно є органічною частиною всієї навчально-виховної і корекційно-оздоровчої роботи школи.

Специфіка завдань фізичного виховання учнів зумовлюється особливостями психічного і фізичного розвитку аномальних дітей. Вона полягає в тому, що такі основні завдання фізичного виховання, як зміцнення здоров'я і загартування організму дитини, сприяння правильному фізичному розвитку, формування навичок життєво важливих рухів, розвиток рухових якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості) розв'язуються одночасно з корекційними завданнями. Фізичні вправи впливають на організм дитини. Вони сприяють підвищенню життєдіяльності всього організму, особливо коли проводяться на свіжому повітрі, поліпшують обмін речовин, кровообіг, дихання, тонізують діяльність центрального і периферійного відділів нервової системи, позитивно впливають на м'язи і кістково-зв'язковий апарат. Усе це сприяє поліпшенню загального стану організму аномальної дитини, підвищенню фізичної і розумової працездатності, піднесенню компенсаторних можливостей центральної нервової системи. Така активізація життєдіяльності всього організму і насамперед центральної нервової системи — важлива умова успішного навчання і подолання вад дитини.

Заняття фізичною культурою відіграють важливу роль в організації правильного режиму праці та відпочинку учнів. Спеціальними дослідженнями доведено, що зміна занять із загальноосвітніх предметів, де учні зайняті розумовою працею і перебувають в одноманітній позі, на заняття фізичною культурою, де переважає рухова діяльність, сприятливо впливає на діяльність усього організму, на підвищення розумової працездатності.

Фізична культура не тільки позитивно впливає на загальний фізичний розвиток дитини, а й на корекцію і розвиток рухів.

Корекційний вплив фізичних вправ на рухові розлади, що виникли внаслідок ураження центральної нервової системи, полягає в тому, що під впливом систематичного виконання активних рухів стимулюється діяльність відповідних ланок нервової системи, починають працювати нові нервові механізми, які раніше не діяли, утворюються нові нервові шляхи за рахунок умовнорефлекторних зв'язків.

За допомогою відповідних фізичних вправ, що виконуються за показом і словом, можна розвивати в учнів уміння регулювати свої рухові дії за словесною інструкцією. Це сприяє виправленню відхилень у взаємодії між першою і другою сигнальними системами в аномальних дітей.

Фізичні вправи — дійовий засіб виправлення деформацій і відхилень у будові тіла. За допомогою спеціальних фізичних вправ можна змінювати форми тіла людини (коригуюча гімнастика). Фізичні вправи застосовують також, щоб уникнути дефектів форм тіла, що можуть виникати в учнів внаслідок довготривалого сидіння за партою (викривлення хребта, асиметрія плечей, деформація грудної клітки).

Важливе значення для корекції дефектів і розвитку особистості аномальної дитини має правильна організація фізичного виховання в молодших класах. Цей вік особливо сприятливий для корекції вад розвитку, і чим раніше почнеться виправлення дефекту, тим швидше й успішніше його буде усунено чи послаблено.

Щоб успішно розв'язувати корекційно-розвиваючі завдання, у процесі фізичного виховання слід враховувати наявні в дітей відхилення у фізичному й психічному розвитку. Для цього потрібна тісна взаємодія в роботі педагогів і медичних працівників школи. Спеціально підібрані засоби й методичні прийоми найбільш ефективно сприяють корекції вад і водночас позитивно впливають на загальний фізичний розвиток дітей. У спеціальній школі застосовують різні форми занять фізичною культурою: уроки фізкультури, заходи з фізичного виховання в режимі дня (ранкова гімнастика, фізкультхвилини, рухливі ігри на повітрі, прогулянки), фізкультурно-масову роботу (гуртки, походи, змагання, фізкультурні свята), заняття лікувальною гімнастикою.

2. Особливості фізичного розвитку і розвитку рухових функцій в учнів допоміжної школи

Для визначення змісту й ефективності методів фізичного виховання учнів допоміжної школи всебічно вивчають стан здоров'я їх, особливо фізичного розвитку і рухової функції. При цьому враховують структуру загального дефекту розвитку кожної дитини, характер, глибину й патологічну зумовленість відставання, в психічному розвитку.

Вади фізичного розвитку та порушення рухової функції більш-виразно виявляються в учнів молодших класів. Для вивчення фізичного розвитку учнів допоміжної школи проводять антропометричні дослідження, при цьому враховують дані клінічного обстеження, анамнезів медико-педагогічяих комісій. Анамнези свідчать про те, що в більшості дітей-олігофренів у ранньому дитинстві відставав розвиток статичних і рухових функцій: вони пізно навчились тримати голову, сидіти, брати в руки предмети, ходити. Багато цих дітей почали ходити не в 1 рік, як це буває при нормальному розвиткові дитини, а значно пізніше — у 2—3 роки.

Відхилення, що трапляються у фізичному розвитку учнів допоміжної школи, найчастіше є порушеннями форм будови тіла: патологічна форма грудної клітки (вузькогрудість, плоскі, курячі,, воронкоподібні груди), деформації хребта (кіфози, кіфо-сколіози,. сколіози, лордози), неправильна форма ніг (плоскостопість, клишоногість, 0-подібні, Х-подібні ноги), функціональна недостатність черевного преса (вип'ячений або звисаючий живіт), атрофія окремих м'язів, парези кінцівок. Окремі учні мають по кілька вад будови тіла. Отже, характерним порушенням моторики для більшості дітей-інвалідів є нездатність чітко організувати свої дії і керувати ними. Це виявляється в порушенні цілеспрямованих рухових дій, поганій координації рухів, особливо під час виконання рухів за словом. Крім того, в деяких дітей порушення моторики ускладнені парезами, гіперкінезами тощо.

Вади рухів в учнів старших класів за своїм характером подібні до вад рухів учнів молодшого віку, оскільки зумовлюються вони однаковими причинами. Проте ступінь вираженості вад і рівень розвитку рухових можливостей у цих учнів інший, ніж в учнів молодшого віку.

У багатьох учнів старших класів допоміжної школи спостерігається недосконалість рухових дій під час виконання трудових операцій, самообслуговування, на заняттях фізкультурою, а також у руховій діяльності в години дозвілля. При цьому рухові вади виявляються в невмінні доцільно побудувати рухову діяльність для досягнення поставленої мети, у недостатній точності та спритності, повільності та в'ялості рухів або в їх непомірній різкості, поспішності. При всіх формах вад рухів знижується продуктивність рухових дій.

Спостереження за виконанням рухових дій учнів старших класів на заняттях у майстернях і на уроках фізкультури показали, що частина учнів має досить низький рівень розвитку моторики. Характерні особливості моторики цих учнів — в'ялість, повільність рухів і невміння правильно організувати структуру рухової дії. Продуктивність рухових дій у таких учнів дуже низька.

Друга частина учнів відрізняється від першої тим, що ці учні досягають значно кращих показників під час виконання простих дій і навіть під час виконання складних заучених дій у звичних умовах. Але в цих учнів вади виявляються насамперед у недостатній чіткості й доцільності побудови рухових актів, виходячи з конкретних умов поставленого завдання. Особливо виразно помітні такі вади, коли змінюються умови рухової діяльності або змінюються рухові завдання. У цих випадках учні не можуть швидко перебудувати свою рухову діяльність. Наприклад, на заняттях у столярній майстерні такі учні не відразу обирають зручну позу перед виконанням нової операції і вже під час роботи міняють її, беруть інструмент не тією рукою, роблять багато зайвих пошукових рухів перед початком нової операції.

Аналіз діяльності учнів допоміжної школи в іграх показує, що їм важко оволодіти технікою виконання певних ігрових прийомів. Але ще важче навчити учнів елементарних тактичних прийомів, де треба оцінювати умови гри, її хід і визначати способи продовження дій власних і дій всієї команди. Навчання учнів допоміжної школи мислити в іграх потребує спеціальних методичних прийомів і копіткого тренування.

В роботі вчителів, вихователів і медичних працівників допоміжних шкіл має бути тісний контакт, оскільки учням властиві різні вади фізичного розвитку, рухової діяльності. Заходи з фізичного виховання учнів допоміжної школи ефективні тоді, коли вони проводяться під лікарським контролем