Житомирський державний університет імені івана франка ВозНюк о.В.

РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД

(друга половина ХХ століття)

Навчально-методичний посібник

Житомир 2008

УДК 371.2 (09)

Рекомендовано до друку Вченою Радою Житомирського державного

університету імені Івана Франка (протокол № 9 від 25 квітня 2008 року)

Рецензенти:

Борейко О.М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка;

Грабар І.Г., доктор технічних наук, професор, проректор з інноваційно-наукової роботи та комп’ютеризації Державного агроекологічного університету;

Чирва А.В., кандидат психологічних наук, завідувач кафедри іноземних мов Житомирського військового інституту Національного авіаційного університету.

Вознюк О.В. Розвиток вітчизняної педагогічної думки: синергетичний підхід (др. пол. ХХ ст.). Навчально-методичний посібник /за ред. проф. П.Ю.Сауха. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2008. – 128 с.

Уметодичних рекомендаціях окреслюється синергетичний підхід як метод аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки другої половини ХХ століття. Обговорюється становлення та головні риси педагогічної синергетики, новітньої форми педагогічної рефлексії, яка впроваджує синергетичну парадигму в освітню сферу, осмислює, проектує та оптимізує педагогічні системи на основі синергетичних принципів, аналізує відомі педагогічні системи щодо наявності у них синергетичних рис.

Адресуються викладачам, студентам вищих навчальних педагогічних і історичних закладів.

УДК 371.2 (09)

Надруковано з оригінал-макета автора.

Підписано до друку 10.05.2008. Формат 60х90/ 16. Ум. друк. арк. 10,5.

Обл. вид. арк. 8. Друк різографічний. Гарнітура тип Arial. Зам. 88. Наклад 100

Поліграфічний центр ЖДУ, вул. Велика Бердичівська, 40

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………… ТЕМА 1. Синергетична парадигма пізнання в контексті педагогіки…………………………………….. Семінарське заняття № 1. Головні аспекти та умови розвитку педагогічної синергетики…… ТЕМА 2. Синергізація освіти і виховання як результат застосування синергетичного підходу до аналізу педагогічних процесів………………………. Семінарське заняття № 2. Застосування синергетичного підходу до аналізу педагогічних процесів………………………………………………… ТЕМА 3. Тенденції розвитку вітчизняної педагогічної думки у контексті синергетичного дискурсу. Семінарське заняття № 3. Розвиток вітчизняної педагогічної думки у контексті синергетичного дискурсу………………………………………… ВИСНОВКИ……………………………………….

3 7 29 30 68 70 120 122

ВСТУП

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу, який має орієнтуватися на положення, що ХХІ століття проголошене ЮНЕСКО століттям освіти. Законом України “Про освіту”, державними національними програмами “Освіта” та “Діти України”, Концепцією національного виховання визначено, що особливої уваги набуває єдність виховних впливів на вихованців протягом тривалого періоду становлення особистості. Це потребує формування у них стійких суспільно значущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної й моральної відповідальності, що відображає сутність виховання (як особливого виду духовної культури), яке полягає у “духовному відтворенні особистості”.

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті орієнтує на те, що держава повинна забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється. Виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу. Водночас у Національній доктрині підкреслюється, що модернізація системи освіти має бути спрямована на забезпечення її якості відповідно до найновіших досягнень вітчизняної і світової науки, культури та соціальної політики.

Результатом освіти і виховання, як говориться у зазначених програмних документах, має бути громадянин професійно компетентний, самоактивний, творчий, наділений почуттям обов'язку і відповідальності перед суспільством, який вміє адаптуватися до сучасного плинного світу, характерною тенденцією якого є підвищення ролі особистості, інтелектуалізація її діяльності, швидкоплинність зміни техніки і технологій у світі, неперервне зростання кількості інформації

Інформаційний бум як один із головних чинників входження сучасного світового ладу в еру інформаційного суспільства зумовлює тенденцію науки та технології до процесу зростання, поновлення та накопичення знань, який експонентним чином прискорюється, до постійного розширення предметних областей дослідження. На початку ХХ сторіччя загальний обсяг знань, які виробляло людство, подвоювався через кожні десять років. У наш час цей процес займає лише рік. Відповідно до прогнозів у недалекому майбутньому загальний обсяг знань буде подвоюватися кожні декілька місяців. Ось чому головна тенденція сучасного світу – поновлення знань – передбачає й розвиток іншої тенденції, яка визначає спрямованість швидше на цілісність знань, ніж на їх конкретний зміст, оскільки швидкі темпи розвитку нашого надзвичайно динамічного світу приводять до того, що спеціалізовані знання втрачають свою цінність через 10-20 років.

Усе це вимагає побудови такої системи освіти, яка б забезпечила впровадження в освітню галузь інтегративного, синтетичного знання, отриманого на ґрунті міждисциплінарних зв’язків та новітніх наукових напрямів, що забезпечать актуалізацію даного процесу. Тому синергетика може стати однією з провідних галузей сучасних міждисциплінарних досліджень.

Невипадково, що останнім часом набуває бурхливого розвитку концепція синергізму у навчанні і вихованні, коли стає зрозумілим, що в сучасній освіті не слід долати "хаос знань" навчального процесу, а слід навчитися робити його творчим, використовуючи ідеї синергетики, яка вивчає процеси самоорганізації, сталості, розпаду та відродження різноманітних структур живої та неживої матерії. Відтак, навчальному процесові слід надавати самоорганізуючого, творчого характеру, оскільки він має нелінійну природу. У сучасній освіті розвивається тенденція відходу від “книжної школи навчання”, а об’єктом освіти починає розумітися не сукупність певних знань, а сукупність предметів, ситуацій, подій, явищ, які значно багатші за їх відображення у поняттях і теоріях.

Останніми роками багато науковців наголошують у своїх працях на гострій потребі у педагогові нового типу, здатного працювати за нових соціальних умов, нетрадиційно підходити до вирішення різних педагогічних ситуацій, створювати авторські технології навчання, творчого, відкритого до міждисциплінарного діалогу.

Дослідження у галузі синергетики доводять, що у світі немає безструктурних предметів та явищ, що хаос, випадковість, дезорганізація можуть бути не лише руйнівними чинниками, але й за певних обставин несуть у собі творчий і конструктивістський початок.

Концептуально-методологічна новизна ідей самоорганізації пов'язана із визнанням здатності різних систем до саморозвитку не тільки за рахунок припливу енергії, інформації, речовини ззовні, але й за рахунок використання їхніх внутрішніх можливостей. Як засвідчують останні дослідження у галузі синергетики, синергетична парадигма сприяє глибокому пізнанню таких складних, нелінійних, відкритих систем, як суспільство, різних його підсистем, у тому числі й освіти.

Ідеї синергетики знаходять широке застосування у освітньому просторі, коли педагогічні системи починають аналізуватися у термінах теорії самоорганізації. Окремі аспекти теорії самоорганізації з педагогічної точки зору знайшли відбиття в роботах В.О.Аршинова, В.Г.Буданова, В.Г.Виненка, А.В. Євтодюк, Л.Я.Зоріної, Є.М.Князєвої, С.П.Курдюмова, В.С.Лутая, В.В.Маткіна, А.П.Назаретяна, Л.І.Новикової, Є.Г.Пугачової, М.М.Таланчука, С.С.Шевельової, Ю.В.Шароніної й ін.

Проблеми застосування принципів синергетики у освітній галузі стають предметом вивчення багатьох науковців (І.В.Єршова-Бабенко, А.В. Євтодюк, С.Ф.Клепко, В. А. Кушнір, А.П. Назаретян та ін.), які використовують синергетичну парадигму у процесі осмислення освітніх процесів та у проектуванні освітніх систем.

Синергетичну інтерпретацію розвитку освіти загалом здійснюють В.І.Аршинов, В.Г.Буданов, С.Ф. Клепко, В.А. Кушнір, В.С.Лутай, А.П.Назаретян, Є.Г.Пугачова, В.І.Редюхін, С.С.Шевельова, С.Ф. Цикін, О.В. Чалий та ін.

Проблемі застосування синергетичного підходу в педагогіці присвячені й деякі дисертаційні дослідження (О.І.Бочкарьов, В.Т.Виненко, А.В. Євтодюк, В.В.Маткін, Л.В.Сурчалова, Ю.В.Талагаєв, М.О. Федорова й ін.).

Широко розвивається методологія синергетики (В.І.Андрєєв, Л.Я.Зорина, В.І.Редюхін й ін.); закладено основи "синергетики освіти" (Г.Шефер), розкриваються синергетичні закономірності освітньої діяльності, з’ясовано, що синергетичний підхід ґрунтується на домінуванні в освітній діяльності самоосвіти, самоорганізації, самоврядування й укладається в стимулюючому впливові на суб'єкта навчальної діяльності з метою його саморозкриття й самовдосконалення в процесі співробітництва з іншими людьми й із самим собою.

Універсальні характеристики світу, зафіксовані синергетикою в середині ХХ століття (а ще раніше, деякі з них були констатовані теорією систем), виявляються у функціонуванні й освітніх систем – як на рівні пасивному (у вигляді природного розвитку подій у освітній сфері), так і на рівні активно-рефлексивному – через входження синергетичної пояснювальної моделі та, взагалі, синергетичної парадигми мислення у сферу педагогічної думки, яка починає рефлексувати освітні процеси з позиції неврівноваженої динаміки, моделюючи освітні системи за допомогою принципів синергетики з метою їх оптимізації. Цю форму педагогічної рефлексії можна назвати "педагогічною синергетикою", тобто системою педагогічних поглядів, орієнтованих на синергетичну парадигму пізнання світу та оптимізацію освітніх систем за допомогою теоретичних та практичних ресурсів синергетики.

Педагогічна синергетика не тільки впроваджує синергетичну парадигму в освітню сферу, не тільки осмислює, проектує та оптимізує педагогічні системи на основі синергетичних принципів, але й аналізує відомі педагогічні системи щодо наявності у них синергетичних рис.

Але незважаючи на те, що проблемам синергетики в освіті присвячено чимало робіт, такі поняття, як "педагогічна синергетика", "синергетичний підхід у освіті", ще не одержали однозначного тлумачення в педагогіці та перебувають у стадії розробки та обґрунтування. Малодослідженими залишаются можливості зміни системних властивостей особистісної сфери вихованця за допомогою синергетичного підходу до педагогічної діяльності, підвищення сприйнятливості педагога до новацій, надання йому можливостей активного цілеспрямованого й вільного використання інформації, актуалізації внутрішніх чинників і мотивів, спрямованих на свій саморозвиток тощо.

Загалом, актуальність і проблемність впровадження ідей синергетики у освіту у другій половині ХХ століття детерміновані низкою виявлених протиріч у освітній практиці між: необхідністю реалізації синергетичного підходу у професійній діяльності педагога й недостатньою розробленістю в педагогіці вихідних концептуальних основ педагогічної синергетики; традиційним лінійним і нелінійним імовірнісним синергетичним мисленням педагогів; декларацією особистісно-орієнтованої парадигми навчання та виховання й відсутністю ефективних технологій її реалізації; системою освіти, вибудуваної відповідно до ідеалів і норм класичної науки, і відкритою моделлю освіти, зміст якої має бути багатогранним й варіативним; інтеграцією й диференціацією різних способів освоєння людиною світу; невідповідністю форм і методів організації навчально-виховного процесу й навчальних можливостей і потреб вихованців.

Таким чином, актуальність зазначеної проблеми та наявність ситуації, коли наукові роботи у галузі педагогічної синергетики можуть вважатися новаторськими, й зумовили вибір теми нашого навчально-методичного посібника, що має окреслити історичні та, загалом, наукові засади новітнього напряму педагогічної думки другої половини ХХ століття, який на початку ХХІ століття кристалізувався у педагогічну синергетику.