ru-uk

Російсько-український словник

Древовидный – деревува́тий, дереви́стий, -а, -е. Древоводство – деревни́цтво, -ва. Древонасаждение – деревосаді́ння, -ння. Древообделочник – деревообро́бник, -ка. Древообделочный – деревообро́бний, -а, -е. Древорезный – дереворі́зний, -а, -е.

Древосек – деревору́б, -ба. Древоточец – ша́шіль, -шеля. Дредноут – дредно́вт, -та (-ту). Дрезина – дрези́на, -ни.

Дремание – дрімо́та, -ти, дріма́ння, куня́ння, -ння. Дремать – дріма́ти, -ма́ю, -ма́єш, куня́ти, -ня́ю, -ня́єш. Дремливость – дрімли́вість, -вости.

Дремливый – дрімли́вий, -а, -е. Дремлющий – дрімо́тний, -а, -е. Дремота – дрімо́та, -ти.

Дремотный – дрімли́вий, дрімо́тний, -а, -е. Дремучесть – непрогля́дність, -ности, гущиня́, -ні́. Дремучий – дріму́чий, непрогля́дний, -а, -е. Дренаж – дрена́ж, -жу, відво́днення, -ння. Дренажный – дрена́жний, -а, -е.

Дренировать – дренува́ти, -ну́ю, -ну́єш, дренажува́ти, -жу́ю. Дресва – жорства́, -ви́, рінь, -ні.

Дрессировать, выдрессировать – муштрува́ти, -ру́ю, -ру́єш, ви́муштрувати. Дрессировка – муштрува́ння, -ння, му́штра, -ри.

Дрессировщик – муштрува́льник, -ка;-шица – муштрува́льниця, -ці. Дробильный – дроби́льний, криши́льний, -а, -е.

Дробина – дроби́на, шроти́на, -ни.

Дробить, раздробить – 1) (размельчать) дроби́ти, -блю́ , -биш, роздроби́ти, криши́ти, -шу́, -шиш, покриши́ти; 2)уменьшать( ) дрібни́ти, -ню́ , -ни́ш, роздрібни́ти, -ню́ , -ни́ш.

Дробление – дробі́ння, криші́ння, -ння. Дробница, охот. – шротівни́ця, дробівни́ця, -ці. Дробность – дрі́бність, -ности.

Дробный – 1) дрібни́й, -а́, -е́;арифм2) ( .) дробови́й, -а́, -е́.

Дробовик, см. Дробница.

Дробь – 1) (охот.) шріт (шро́ту), дрібр(. дро́бу); 2)арифм( .) дріб (р. дро́бу), ча́стка, -ки. Дрова – дро́варод( . дров).

Дровни – ґринджо́ли, -джо́л, копильчаки́, -кі́в. Дрововоз – дровові́з, -во́за;-ный – дровові́зний, -а, -е. Дровокол – дровору́б, -ба.

Дровосек, см. Древосек. Дровоторговец – дро́вник, -ка. Дровяник – дровни́к, -ка́, дрові́тня, -ні.

Дровяной – дров’яни́й, -а́, -де́;. сарай – дровни́к, -ка́. Дроги – дро́гирод( . дрог).

Дрогнуть – 1) (о предметах) здвигну́тися, стрясти́ся; 2)о (человеке) здригну́тися, ки́нутися.

Дрожание – дрижа́ння, тремті́ння, -ння.

Дрожать, дрогнуть – 1) дрижа́ти, задрижа́ти, -жу́, -жи́ш, тремті́ти, затремті́ти, -мчу́, -мти́ш; 2)о( струнах) брені́ти, забрені́ти, -ню́ , -ни́ш;о 3)свете( ) миг(о)ті́ти (мигчу́, мигти́ш); 4)сотрясаться( ) двигті́ти, задвигті́ти, гчу́, -ти́ш.

Дрожащий – тремтя́чий, -а, -е. Дрожжи – дрі́жджі, -джів. Дрожина – дрожи́на, -ни. Дрожки – дро́жка, -ки.

Дрожь – дрож, -жу и жи (муж. и женск. рода), тремті́ння, -ння. Дрозд, зоол. – дрізд (р. дрозда́);-дёнок – дрозденя́, -ня́ти. Дрот – дріт (род. дро́ту).

Дротик – дрото́крод( . дрітка́). Дрофа, зоол. – дро́хва, -ви.

128

Російсько-український словник

Дрочень – мазу́н, песту́н, -на.

Дрочить (кого) – 1) (ласкать) пести́ти (пещу́, пести́ш), пестува́ти, -ту́ю, -ту́єш; 2) (онанизировать) дрочи́ти, чу́, -чиш, солоди́ти, -джу́, -диш.

Друг, имя сущ. – друг, -га (им. множ. числа дру́зі,род. дру́зів);женщина( ) по́друга, -ги.

Друг, мест. (в выражениях): друг друга – оди́н о́дного;друг за друга – оди́н за о́дного.

Другой – 1) (иной) і́нший, -а, -е; 2)второй( ) дру́гий, -а; -е.

Дружба – дружба́, -би́, при́язнь, -ни, при́ятельство, -ва, приятелюва́ння, -ння. Дружек – дру́женько, -ка.

Дружелюбие – дружелюби́вість, -вости, при́язність, -ности.

Дружелюбивый – дружелюби́вий, при́язний, -а, --е;бно – дружелюби́во, при́язно. Дружески – подру́жньому, при́язно, по-при́ятельському.

Дружеский, дружественный – дру́жній, -я, -є, при́язний, при́ятельський, -а, -е. Дружество – при́язнь, -ни, дру́жба́, -би́.

Дружина – 1) (рабочая, рыболовная) арті́ль, -ли, товари́ство, -ва; 2)в древней( Руси) дружи́на, -ни; 3)военный( отряд) загі́н, -го́ну, затя́г, -гу.

Дружинник – дружи́нник;-ный – дружи́нний.

Дружить – дружи́ти, -жу́, жиш, приятелюва́ти, -лю́ ю, -лю́оєш;женщинах( ) подругува́ти, -гу́ю, -гу́єш;-ся – дружи́тися.

Дружка – 1) па́ра, -ри, рі́вня, -ні; 2)на( свадьбе) боя́рин, -на, дружко́, -ка́.

Дружно – 1) дру́жно, при́язно, по-при́ятельському;вместе2) ( ) дру́жно, односта́йно, ра́зом. Дружный – 1) при́язний, -а, -е; 2)согласный( ) односта́йний, -а, -е, дру́жній, -я, -є.

Дрыгать, дрыгнуть – дри́ґати, -ґаю, -ґаєш, дри́ґнути, -ну, -неш. Дрыхнуть – ру́тити (ру́чу, ру́тиш).

Дрябло – трухля́тина, -ни.

Дрябловатый – 1) (о человеке, животных, растениях) щупля́вий, ми́ршавий, прив’я́лий, -а, -е; 2) (об овощах) трухля́вий, тру́хлий, -а, -е; 3)о (почве) пухки́й, -а́, -е́;о4)камне( ) дірча́стий, -а, -е.

Дряблость – 1) щу́плість, ми́ршавість, -вости, прив’я́лість, -лости; 2) трухля́вість, -вости, тру́хлість, -лости; 3) пу́хкість, -кости; 4) дірча́стість, -тости.

Дряблый – 1) щу́плий, ми́ршавий, прив’я́лий, -а, -е; 2) трухля́вий, тру́хлий, -а, -е; 3) пухки́й, -а́, -е́; 4) дірча́стий, -а, -е.

Дрябнуть, дряблеть – 1) щупля́віти, -вію, -вієш, ми́ршавіти, -вію, -вієш, прив’яда́ти, -да́ю, -да́єш; 2) трухля́віти, -вію, -вієш, тру́хнути, -ну, -неш.

Дрягота – ко́рчі, -чів.

Дрязг – 1) (сор, нечистота) смі́ття́, -ття́, не́чисть, -сти, бруд, -ду;ненужные2) ( или малоценные предметы) мо́тлох, -ху; 3)наговор( ) погові́р, -во́ру.

Дрянной – пога́ний, ке́пський, паску́дний, -а,--ное; – пога́но, паску́дно, ке́псько. Дрянь – 1) (сор, нечистота) смі́ття́, -ття́, не́чисть, -сти;ненужная2) ( или малоценная

вещь) мо́тлох, -ху, дра́нтя, -тя; 3)о (живом существе) по́гань, -ні, паску́да, -ди.

Дряхлеть, дряхнуть – старі́ти, -рі́ю, -рі́єш, порохні́ти, -ні́ю, -ні́єш, трухля́віти, -вію, -вієш. Дряхлость – старе́зність, -ности, спорохні́лість, -лости.

Дряхлый – старе́зний, спорохні́лий. Дуализм – дуалі́зм, -му.

Дуб – дуб, -ба.

Дубасить – дуба́сити (дуба́шу, дуба́сиш), лупцюва́ти, -цю́ ю, -цю́ єш (кого́ по чім). Дубильный – чинба́рний, чинба́рський, гарба́рський, -а, -е.

Дубильня – чинба́рня, -ні. Дубильщик – чинба́р, гарба́р, -ря́.

Дубина – 1) дрючо́к, -чка́, лома́ка, -ки;о2)человеке( ) бо́вдур, -ра, ло́бур, -ра. Дубинка – лома́чка, -ки, дрюче́чок, -чка.

Дубить – чини́ти, -ню́ , -ниш, гарбарюва́ти, -рю́ ю, -рю́ єш. Дубление – чиньба́, -би́, чиньбува́ння, -ння.

Дубленка – дубля́нка, -ки, кожуши́на, -ни. Дублёр – чинба́р, -ря́.

Дублет – дубле́т, -ту. Дубликат – дубліка́т, -ту.

Дубоватость – дубува́тість, -тости, дубо́вість, -вости.

Дубоватый – 1) (о работе) парта́цький, -а, -е; 2)о( неуклюжем человеке) дубува́тий, незгра́бний, -а, -е

Дубовка, бот. – дубі́вка, -ки.

129

Російсько-український словник

Дубовый – дубо́вий, -а, -е. Дубок – дубо́к, -бка́. Дубрава – дібро́ва, -ви. Дубравный – дібро́вний, -а, -е.

Дубьё – лома́ччя, -ччя;о( людях: глупцы) бо́вдури, -рів, ло́бурі. Дуга – дуга́, -ги́, лук, -ка.

Дуговой – дугови́й, -а́, -е́.

Дугообразно – дугува́то.

Дугообразный – дугува́тий, -а, -е.

Дуда, дудка – 1) (муз. инструмент) ду́дка, сопі́лка, -ки; 2)труба,( трубка) ці́вка, -ки, ру́ра, -ри.

Дудки – зась, за́ськи, дзусь.

Дудочник – 1) дуда́р, -ря́; 2)бот( .) люби́сток, -тку. Дудочный – ду́дко́вий, сопі́лковий, -а, -е. Дудчатый – дудува́тий, -а, -е.

Дуло – ду́ло, -ла;орудия( ) ду́ло, жерло́, -ла́.

Дума – 1) (мысль) ду́ма, -ми, га́дка, -ки; 2)городская( ) ду́ма.

Думать – ду́мати, -маю, -маєш, гада́ти, -да́ю, -да́єш (що, про ко́го, про що). Думный – 1) (член думы) ра́дний, -ого; 2)задумавшийся( ) зами́слений, -а, -е. Думушка – ду́мка, ду́монька, ми́слонька, -ки.

Дуновение – по́дув, -ву, по́дих, по́дмух, -ху.

Дунуть, см. Дуть.

Дупель, зоол. – ду́бельт, -та, ле́женьрод( . ле́жня). Дуплеть – дупла́віти, -вію, -вієш.

Дуплина – дупло́вина, -ни.

Дуплистый – дупла́стий, дуплина́стий, дуплува́тий, -а, -е. Дуплить – дупла́вити, -влю, -виш.

Дупло – дупло́, -ла́. Дупловатость – дупла́вість, -вости.

Дуплянка – 1) (долб. липовая кадка) ли́півка, -ки; 2)род( ульев) коло́да, ди. Дура – дурна́, -но́ї;безумная( ) дурна́, -но́ї, божеві́льна, -ної.

Дурак – ду́реньрод( . ду́рня), дурни́й, -но́го. Дураковатый – приду́ркуватий.

Дуралей, см. Дурак. Дурацкий – дурня́чий, -а, -е. Дурачек – ду́рник, -ка.

Дурачение, -нье – обду́рювання, моро́чення, -ння. Дурачество – ду́рощі, -щів, блазе́нство, -ва.

Дурачить – дури́ти, -рю́ , -риш, тумани́ти, -ню́ , -ниш (кого́).

Дурачиться (шалить) – дурі́ти, -рі́ю, -рі́єш, пустува́ти, -ту́ю; -ту́єш, жирува́ти, -ру́ю, -ру́єш, (валять дурака) ду́рня кле́їти.

Дурачище – дури́ло, дурби́ло, -ла. Дурение – дурі́ння.

Дурень – ду́рень, -рня.

Дуреть, одуреть – 1) дурі́ти, здурі́ти, -рі́ю, -рі́єш; 2) неприто́мніти, знеприто́мніти, -нію, -нієш.

Дурить, см. Дурачиться.

Дурман – 1) (бот.) німи́ця, -ш; 2)дурак( ) дурма́н, -на́; 3)одурение( ) ома́на, -ни, чад, -ду. Дурнеть – погані́ти, -ні́ю, -ні́єш, пога́ншати, -шаю, -шаєш;грубее( ) бри́днути, -ну, -неш. Дурно – 1) (плохо) зле, пога́но, ке́псько; 2)тошно( ) мло́сно.

Дурноватый – 1) дурнува́тий, -а, -е; 2)плоховатый( ) погане́нький, -а, -е.

Дурной – 1) (плохой, некрасивый) пога́ний, нега́рний, -а, -е; 2)глупый( ) дурни́й, -а́, -е́. Дурнота – 1) нега́рність, -ности, него́жість, -жости; 2)тошнота( ) млість (род. мло́сти). Дурнушка – погане́нька, -кої, погану́ля, -лі.

Дурность – ду́рність, -рости. Дурь – дур, -ру, ду́рощі, -щів.

Дутый – 1) ду́тий, -а, -е; 2)несоответствующий( действительности) дму́ханий, -а, -е. Дуть, дунуть – 1) (ртом) дму́хати, -хаю, -хаєш, дмухну́ти, -ну́, -не́ш;о 2)ветре( ) ду́ти (дму,

дмеш, дме…), ду́нути, -ну, -неш; 3)бить( ) духопе́лити, -лю, -лиш (кого́). Дуться – ду́тися (дму́ся, дме́шся).

130

Російсько-український словник

Дух – 1) дух, -ха; 2) (вдохновение) надхне́ння, -ння; 3)настроение( ) дух, -ху, на́стрій, -строю.

Духи – па́хощі, -щів.

Духоборец – духобо́рець, -рця;-рка – духобо́рка, -ки. Духоборство – духобо́рство, -ва;-рческий – духобо́рчий, -а, -е. Духовенство – духове́нство, попі́вство, -ва.

Духовная – духівни́ця, -ці.

Духовник – сповіда́ч, -ча́, сповідни́к. Духовность – духо́вність, -ности. Духовный – духо́вний, -а, -е.

Духовой – духови́й, -а́, -е́. Духота – духо́та, -ти, заду́ха, -хи. Душ – душ, -ші (женск. рода). Душа – душа́, -ші́.

Душевный – 1) душе́вний, духо́вний, -а, -е; 2)искренний( ) щи́рий, серде́чний, широсерде́чний, -а, -е.

Душевой – поду́шний, -а, -е. Душегрейка – тілогрі́йка, -ки.

Душегубец – душогу́б, -ба, душогу́бець, -бца;-бица – душогу́бка, -ки, душогу́бниця, -ці. Душегубительный – душогу́бний, -а, -е.

Душегубство – душогу́бство, -ва Душек – душо́к, -шка́.

Душенька – ду́шенька, -ки, души́ця, -ці. Душеполезный – душокори́сний, душопожи́тний, -а, -е.

Душеприказчик – викона́вець духівни́ці;-ца – викона́виця духівни́ці. Душеспасение – душоспасі́ння, -ння.

Душеспасительный – душоспа́сний.

Душистость – паху́чість, -чости, запа́шність, -ности. Душистый – паху́чий, запашни́й, -а́, -е́. Душитель – души́тель, -ля;-ница – души́телька, -ки. Душить – души́ти, -шу́, -шиш;-ся – души́тися. Душка – ду́шка, ду́шечка, -ки.

Душник – душни́к, -ка́, про́дух.

Душный – 1) (тяжелый воздух) заду́шений, -а, -е; 2)жаркий( ) душни́й, -а́, -е́. Душонка – души́ця, -ці.

Дуэлист – дуелі́ст, -ста.

Дуэль – дуе́льрод( . дуе́лю);-ный – дуе́льний, -а, -е. Дуэт – дуе́т, -ту;-ный – дуе́товий, -а, -е.

Дыба (орудие пытки) – ди́ба, -би, коло́да, -ди.

Дыбиться (становиться дыбом) – диби́тися, -блю́ ся, -бишся. Дыбом, нар. – ди́бом, сторч.

Дыбы, нар. – ди́бки, дибка́, го́пки. Дылда – здорови́ло, -ла.

Дым – дим, -му.

Дымволок – 1) (дымовая труда) дима́р, -ря́; 2)лежащ( . дымовая труба на чердаке) лежа́к, -ка́.

Дымистый – курни́й, димли́вий.

Дымить – димі́ти, -млю́ , -ми́ш, курі́ти, -рю́ , лампа-ри́ш;дымит – ля́мпа чади́ть;-ться – дими́тися, кури́тися.

Дымка – 1) серпа́нок, -вку; 2)туман( ) мла, імла́, -ли́. Дымление – димі́ння, курі́ння, -ння.

Дымный – ди́мний, курни́й, -а́,--ное́;– ди́мно, ку́рно. Дымовой – димови́й, -а́, -е́.

Дымогарный – димозга́рний. Дымоотводный – димовідхи́льний, -а, -е. Дымопровод – лежа́к, -ка́.

Дымоход – дамохі́д, -хо́ду. Дымчатый – димча́стий, -а, -е.

Дымящийся, дымящий – диму́чий, димли́вий, -а, -е. Дыня, бот. – ди́ня, -ні.

131

Російсько-український словник

Дыра – діра́, -ри́, ді́рка, -ки. Дырястый – дірча́тий, діря́вий, -а, -е. Дырища – діря́ка, -ки.

Дыроватый – дірува́тий, -а, -е. Дырчатый – дірча́тий, діря́вий, -а, -е. Дырявить – діря́вити, -влю, -виш. Дырявый – діря́вий, -а, -е.

Дыхание – по́дих, -ху, ди́хання, -ння. Дыхательный – ди́хальний, -а, -е.

Дышать – ди́хати, -хаю, -хаєши ди́шу, -шеш;-ся – ди́хатися. Дышло – ди́шель, -шля;у( вол. воза) війя́род( . війя́),ср( . р.). Дьявол – дия́вол, -вола, біс, -са, чорт, -та.

Дьяволёнок – дияволеня́, бісеня́, чортеня́, -ня́ти. Дьявольский – дия́вольський.

Дьявольщина – диявольня́, -ні́, чортови́ння, -ння. Дьяк – дяк, -ка́.

Дьякон, см. Диакон.

Дьячок – дячо́к, -чка́. Дюжесть – ду́жість, -жости. Дюжеть – ду́жчати, -чаю, -чаєш. Дюжий – ду́жий, -а, -е.

Дюжина – ту́зінь, -зіня, двана́дцятка.

Дюжинный – 1) тузіно́вий, -а, -е; 2)обыкновенный( ) звича́йний, -а, -е. Дюйм – цаль, -ля.

Дюймовка – цалі́вка, -ки. Дюймовый – цале́вий, -а, -е. Дюна – дю́ на, -ни, на́дма, -ми. Дюнный – дю́ новий, на́дмовий. Дядя – дя́дько, -ка, дя́дьо, -дя.

Дятел, зоол – я́тільрод( . я́теля), деревоклю́ й, -ю́ я. Дятельный – я́тлячий, дя́тлів, -ова, -е.

Евангелие – єва́нге́лія, -іїженск( . р.), єва́нгеліє, -іясредн( . рода). Евангелист – євангелі́ст, -та.

Евангелический – євангелі́чний.

Евнух – 1) є́внух; 2)скопец( ) кастра́т, -та, рі́занець, -нця. Еврей – євре́й, -е́я;-ка – євре́йка, -ки.

Еврейский – євре́йський, -а, -е. Еврейство – євре́йство, -ва. Еврейчик – євре́йчик, -ка.

Европеец – европе́ець, -пе́йця;-пейка – европе́йка, -ки. Европейский – европе́йський.

Евхаристия – євхари́стія, -ії, прича́стя, -тя. Евхаристический – евхаристи́чний, -а, -е.

Егерский – 1) мисли́вський, стріле́цький, -а, -е; 2)воен( .) є́ґерський, -а, -е. Егер – 1) (охотник) мисли́вець, -вця, стріле́ць, -льця́;воен2) ( .) є́ґер, -ря.

Еда – 1) (едение) їдження,́ -ння, їда́род( . їди́); 2)припасы( ) їжа,́ -і, ха́рч, -чіи -чу. Едва, нар. – ле́две, наси́лу;едва-ли – навря́д-чи.

Единение – єдна́ння, -ння, є́дність, -ности. Единица – одини́ця, -ці.

Единичность – одино́кість, -кости, поодино́кість, -кости. Единичный – одини́чний, -а, -е, поодино́кий. Единобожие – однобо́жність.

Единобожный – однобо́жний.

Единоборец – єдинобо́рець, -бо́рця, перебі́єць, -бі́йця. Единоборство – поєди́нок, -ку.

Единобрачие, единобрачность – одношлю́ бність, -ности.

Единобрачный – одношлю́ бний.

Единоверец – однові́рець, -рця;-верка – однові́рка, -ки. Единоверие – однові́рство, -ва.

Единоверный – однові́рний.

132

Російсько-український словник

Единоверческий – однові́рський, -а, -е. Единоверчество – однові́рство, -ва. Единовластие – одновла́дство, -ва. Единовластный – одновла́дний.

Единовластитель – єдиновласник, -ка, одновцадець, -дця. Единовременно – 1) одночасно; 2) (один раз) одноразово.

Единовременный – одночасний, одночасо́вий, -а, -е; 2)однократный( ) одноразовий. Единоглавый – 1) одноголо́вий, -а, -е; 2)однокупольный( ) одноба́нний, -а, -е. Единогласие – 1) одноголо́сність, -носта; 2)согласие( в голосах) суголо́сність, -ности. Единогласно – одноголо́сно, односта́йно.

Единогласность – одноголо́сність, -ности. Единогласный – одноголо́сний, односта́йний, -а, -е.

Единодержавие – єдинодержа́вність, -ности, самодержа́вство, -ва. Единодержавный – єдинодержа́вний, самодержа́вний, -а, -е. Единодержец – одноде́ржець, -жця, самоде́ржець, -жця. Единодушие – одноду́шність, односта́йність, -ности. Единодушно – односта́йно, одноду́шно, односе́рдно. Единодушный – одноду́шний, односта́йний, -а, -е.

Единоженец – одноже́нець, -нця.

Единоженство – одноже́нство, -ва, одноже́нність; -ности. Единозвучие – однозву́чність, -ности.

Единозвучный – однозву́чний.

Единоземец – земля́к, -ка́;-мка – земля́чка, -ки. Единокровие – однокро́вність, -ности. Единолично – одноособо́во, одноособи́сто. Единоличный – одноособи́стий, -а, -е.

Единомыслие – одноду́мство, -ва, одноду́мність, -ности.

Единомысленный – одноду́мний.

Единомышленник – одноду́мець, -мця;-ница – одноду́мниця, -ці. Единоначалие – єдинонача́льність, -ности.

Единообразие, -зность – одномані́тність, -ности.

Единообразный – одномані́тний, односта́йний, -а, --е;но – одномані́тно. Единоплеменник – одноплеме́нець, -нця.

Единоплеменный – одноплемі́нний, -а, -е. Единорог – однорі́г, -ро́га.

Единородный – 1) (о сыне) одина́к, -ка́, одине́ць, -нця́;дочь2) () одина́чка, -ки. Единосущно – одноісто́тно.

Единосущность – одноісто́тність, -ности. Единосущный – одноісто́тний, -а, -е.

Единоутробный – однома́тірній, -я, -є, єдиноутро́бний, -а, -е.

Единственный – єди́ний, -а, -е, одні́сінький, -а, -единственное; число – однина́, -ни́. Единственно – єди́но, одино́ко.

Единственность – єди́ність, -ности, одино́кість, -кости. Единство – 1) є́дність, -ности; 2)общность( ) спі́льність, -ности. Единый – єди́ний, -а, -е.

Едкий – 1) (о хим. вещ.) їдки́й; 2)язвительный( ) їдки́й, -а́, -е́, дошку́льний, ущи́пливий. Едок – їде́цьрод( . їдця́), їдо́к, -ка́.

Еж, зоол. – їжа́к, -ка́;морской( ) їжине́ць, -нця́. Ежеватый – їжакува́тий, колю́ чий, -а, -е. Ежевика, бот. – ожи́на, -ни.

Ежевичный – ожи́новий, ожи́нний, -а, -е. Ежегодник – щорі́чник, рі́чник. Ежегодно – щорі́чно, щоро́ку. Ежегодный – щорі́чний, -а, -е.

Ежедневно – щодня́, щоде́нно;-ность – щоде́нність, -ности. Ежедневный – щоде́нний, повсякде́нний, -а, -е.

Ежели – коли́, якщо́, як. Ежемесячно – щомі́сячно, щомі́сяця.

Ежемесячность – щомі́сячність, -ности. Ежемесячный – щомі́сячний, -а, -е.

133

Російсько-український словник

Ежеминутно – щохвили́ни. Ежеминутный – щохвили́нний, -а, -е. Еженедельник – тижне́вик, -ка. Еженедельно – щоти́жня, тижне́во.

Еженедельный – щотижне́вий, тижне́вий, -а, -е.

Еженочный – щоні́чний, повсякні́чний;-но – щоно́чі, повсякні́чно.

Ежесекундно – щоме́нтно.

Ежесекундный – щоме́нтний, -а, -е.

Ежечасно – 1) щогоди́ни; 2)постоянно( ) щоча́сно, повсякча́с. Ежечасный – щогоди́нний, -а, -е.

Ежик (ум. от еж) – їжачо́к, -чка́. Ежистый – їжакува́тий, -а, -е.

Ежиться – їжитися́ (їжуся,́ їжишся),́ щу́литися, -люся. Ежовый – їжако́вий, їжа́чий.

Езда – 1) їхання,́ їзда́, -ди́, -2)постоянная( ) їздня́, -ні́,ждження,ї -ння. Ездить – їздити́ (їжджу,́ їздиш);́ -ся (безл.) – їздитися́ .

Ездовой – 1) (конь) їжджений;́ 2) (о дороге) в’їжджений,́ -а, -е. Ездок – їзде́цьрод( . їздця́), їзду́н, -на́.

Ей, нар. – спра́вді, так;ей-ей – далебі́, спра́вді.

Екать, екнуть (о сердце) – тьо́хкати, -каю, -каєш, тьо́хнути, -ну, -неш. Екзарх – екза́рх, -ха.

Ектения – ектенія́, -ії.́ Еле (едва) – ле́две, наси́лу.

Елей – оли́ва, -ви;в( церкви) ми́ро, -ра, ма́сло, -ла;-ный – оли́вний, олі́йний, -а, -е. Елейность (напускная мягкость) – ма́сність, єле́йність.

Елеопомазание – мирува́ння.

Елеопомазывать – мирува́ти, -ру́ю, -ру́єш;-ться – мирува́тися.

Елеосвящать – маслосвяти́ти, собо́рувати, -рую, -руєш;-ся маслосвяти́тися, собо́руватися. Елико – я́ко;елико возможно – я́ко мо́га.

Елка – яли́нка; -ки, гільце́, -ця́.

Еловый – 1) яли́но́вий, яло́вий, -а, -е;лесок2) ( ) ялинни́к, -ка. Елочка – яли́чка, -ки, яли́нка, -ки.

Ель, бот. – яли́на, -ни, яли́ця, -ці, смере́ка, -ки. Ельник – ялинни́к, -ка;ветка( ) яли́на, -ни. Емкий – містки́й, укла́дистий.

Емкость – мі́сткість, -кости. Енот, зоол. – яно́т, -та. Епанча – опанча́, -чі́.

Епархиальный – єпархія́льний. Епархия – епа́рхія, -ії.

Епископ – влади́ка, -ки, єпи́скоп. Епископатство – єпи́скопство, ва. Епителий, анат. – епіте́лій, -ію.

Епитимия – поку́та, -ти.

Ерепениться (сердиться) – єрепе́нитися, -нюся, -нишся, іритува́тися, -ту́юся, -ту́єшся. Ересь – є́ресь, -сі, єрети́цтво, -ва.

Еретик – єрети́к, -ка́.

Еретический – єрети́чний, єрети́цький, -а, -е. Ерзание – вовту́зіння, чо́вгання, -ння.

Ерзать, ерзаться – вовту́зитися (вовту́жуся, вовту́зишся), чо́вгатися (чо́вгаюся, чо́вгаєшся ).

Ермолка – ярму́лка, -ки.

Ерник – 1) (бот.) ве́рес, -са; 2)развр( . человек) розпу́скник; 3)плут( ) шахра́й, -ая́. Ерничество – розпу́сництво, -ва.

Еромыжник – гультя́й, -тяя́, шалапу́т, -та. Ерошение – куйо́вдження, -ння.

Ерошить – куйо́вдити (куйо́вджу, куйо́вдиш), ко́шлати.

Ерошиться – куде́литися, -люся, -лишся, костри́читися, -чуся́, -чишся. Ерунда – нісені́тниця, -ці.

Ерундить – 1) (делать глупости) роби́ти ка́-зна-що; 2)говорить( вздор) верзти́, -зу́, -зе́ш,

134

Російсько-український словник

плести́, -ту́, -те́ш. Ерш, зоол. – йорж, -жа́.

Есаул – осаву́л, -ла, осаву́ла, -ли. Если – коли́, якщо́, як.

Естественник – приро́дник, -ка, натуралі́ст, -та. Естественно – приро́дно, натура́льно. Естественность – приро́дність, натура́льність, -ности. Естественный – приро́дний, натура́льний, -а, -е. Естество – приро́да, -ди, нату́ра, -ри, єство́, -ва́. Естествовед – природозна́вець.

Естествознание, -ведение – природозна́вство, -ва.

Естествоиспытание – дослі́дження приро́ди. Естествоиспытатель – природодослі́дник, -ка, натуралі́ст, -та.

Есть – (в укр. языке 1, 2, 3 лицо от глагола „бути“, см. Быть) є, єсть.

Есть, едать – їсти́ (їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть).

Есться, едаться, безл. – їстися́ .

Ефес (у меча) – держа́к, -ка́, ру́чка, -ки. Ефир – ете́р, -ру.

Ефрейтор – єфре́йтор, -ра. Ефрейторский – єфре́йторський, -а, -е. Ехать – їхати́ (їду,́ їдеш,́ їде)́ .

Ехидна – (зоол.) єхи́дна, -ни;переносно( о человеке) єхи́да, -ди. Ехидничать, ехидствовать – єхи́дствувати, -вую, -вуєш. Ехидный – єхи́дний, злосли́вий.

Ехидство – єхи́дство, -ва, злосли́вість, -вости. Еще – ще, іще́; еще-бы – ще-б пак, чому́ ні.

Жаба – 1) (зоол.) жа́ба, -би; 2)мед( .) жа́ба, задавля́чка, -ки. Жаберный – зя́бровий, -а, -е.

Жабный – жа́б’ячий, жаби́ний.

Жабра (множ. ч. жабры) – зя́бри(а)род( . зя́бер), жа́бри(а)род( . жа́брів). Жабровидный – зябрува́тий.

Жаворонок – жа́йворо(і)нок, -рінка. Жадничание – жаднува́ння, -ння, неси́ті о́чі.

Жадничать – жаднува́ти, -ну́ю, -ну́єш, ла́ситися (на що).

Жадно – 1) (о жажде) жа́дібно, жадли́во; 2)алчно( ) заже́рливо, нена́си́тно. Жадность – 1) жадо́ба, -би, жадли́вість, -вости; 2)алчность( ) заже́рливість, -вости.

Жадный – 1) жадни́й, спра́глий, жаді́бний, -а, -е;обжорливый2) ( ) ненаже́рливий, -а, -е; 3) (алчный) жа́дний, заже́рливий, -а, -е (на що).

Жажда – 1) спра́га, -ги, жага́; 2)стремление( ) жадо́ба, -би, жада́ння, -ння. Жаждать – 1) жада́ти, хоті́ти; 2)стремиться( ) пра́гнути, -ну, -неш (кого́, чого́). Жаждущий – 1) жадни́й, спра́глий, -а, -е; 2) пра́гнущий, -а, -е.

Жакет – жаке́тка, -ки.

Жалевой (траурный) – жало́бний, погребо́вий, -а, -е. Жаление (жалить крапивой) – жа́лення, -ння.

Жаление (о ком, о чем) – шкодува́ння, жалкува́ння, -ння (за ким, за чим).

Жалеть – 1) (сожалеть) жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, шкодува́ти, -ду́ю, -ду́єш, жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш (за ким, за чим); 2)беречь( ) шанува́ти, -ну́ю, -ну́єш, берегти́ (бережу́, береже́ш кого́, чого́); 3)проявлять( жалость) жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш, жа́лувати, -лую, -луєш (кого́, чого́).

Жалить – жали́ти, -лю́ , -ли́ш.

Жалкий – 1) (несчастный) злиде́нний, мізе́рний, нужде́нний, -а, -е;ничтожный2) ( ) нікче́мний, -а, -е.

Жалко – 1) (жаль) жаль, шко́да; 2)жалобно( ) жа́лібно, жа́лісно. Жало – жало́, -ла́.

Жалоба – 1) (юрид.) ска́рга, -ги, по́зов (по́зову);выражение2) ( неудовольствия) наріка́ння, бі́дкання, -ння.

Жалобливый – жа́лісли́вий, жа́лібли́вий, -а, -е. Жалобник – жалібни́к, -ка́.

Жалобно – жа́лібно, жа́лісно.

Жалобный – 1) (марш) жа́лісливий, -а, -е; 2)о( заявлении) скарго́вий, -а, -е. Жалобщик – жа́лобник, -ка;истец( ) пози́ва́ч, -ча́.

135

Російсько-український словник

Жалованье – платня́, -ні́, пла́та, -ти, утри́мання, -ння. Жалованный – даро́ваний, наді́лений, -а, -е.

Жаловать – 1) люби́ти (люблю́ , лю́ биш), жа́лувати, -лую, -луєш;награждать2) ( ) дарува́ти, -ру́ю, -ру́єш, наділя́ти, -ля́ю, -ля́єш (кого́, чим).

Жаловаться – жалі́тися, -лі́юся, -лі́єшся, ска́ржитися, -жуся, -жишся (кому́ на ко́го). Жалостливость – жа́лісли́вість, -вости, жа́лість, -лости.

Жалостливый – жа́лісний, -а, жалісли́вий, -а, -е. Жалостно – жа́лісно, жа́лібно.

Жалостный – жа́лісний, жа́лісливий, -а, -е. Жалость – жаль, -лю́ , жа́лість, -лости. Жаль, нар. – жаль, шко́да.

Жандарм – жанда́р, -ря́;-мский – жанда́рський, -а, -е. Жандармерия – жандарме́рія, -ії.

Жанр – жанр, -ру. Жанрист – жанри́ст.

Жар – жар, -ру, вого́нь, -гню́ .

Жара – спе́ка, ки, жара́, -ри́, духо́та, -ти. Жаргон – жарґо́н, -ну;-ный – жарґоновий, -а, -е. Жарение – сма́ження, печі́ння, -ння.

Жареное, см. Жаркое.

Жареный – сма́жений, пече́ний, -а, -е.

Жарить – 1) (на жиру) сма́жити, -жу, -жиш, шква́рити, -рю, -риш; 2)о (солнце) пекти́ (печу́, пече́ш), пали́ти, -лю́ , -ли́ш;бить,3) (колотить) шква́рити, -рю, -риш, жа́рити, -рю, -риш.

Жариться – сма́житися, шква́ритися.

Жаркий – гаря́чий, душни́й, палки́й;-ко – гаряче́, ду́шно. Жарковатый – гаряче́нький, жарке́нький, -а, -е.

Жаркое (жареное мясное блюдо) – пече́ня, -ні, пече́не, -ого. Жарница (печь) – жарни́ця, -ці, Жаровня – жарі́вня, -ні, жарівни́ця, -ці.

Жасмин, бот. – жасми́н, ясми́н, -ну. Жасминный – жасми́нний, ясмино́вий, -а, -е.

Жатва – 1) (время жатвы) жнива́род( . жнив); 2) (действие) жаття́, -ття́. Жатвенный – жни́вний, жниво́вий, -а, -е.

Жать – 1) жа́ти (жну, жнеш); 2)нажимать( ) ти́снути, -ну, -неш, ти́скати, -каю, -каєш; -ться (прижиматься) тули́тися (до ко́го, до чо́го).

Жбан – жбан, -на. Жваканье – жва́кання, -ння.

Жвакать – жва́кати, -каю, -каєш;говорить( неразборчиво) ша́вкати, -каю, -каєш. Жвало (у насекомых) – жува́льце, -ця.

Жвачка – жу́йка, -ки;-чный – жу́йний, -а, -е.

Жгут – (соломы, травы) жмут, -та́;витушка( ) джгут, -та́. Жгуче – пеку́че, жа́рко.

Жгучесть – пеку́чість, -чости.

Жгучий – 1) палю́ чий, пеку́чий, -а, -е; 2)о (крапиве) жалки́й, -а́, -е́;о3)морозе( ) лю́ тий, -а, -е.

Ждание – ждання́, чека́ння, сподіва́ння (кого́, чого́, на ко́го, на що). Жданый – споді́ваний, жда́ний, -а, -е.

Ждать – жда́ти (жду, ждеш), чека́ти, -ка́ю, -ка́єш (кого́,ичого́на ко́го, на що), очі́кувати, -кую, -куєш, сподіва́тися, -ва́юся, -ва́єшся (кого́, чого́).

Же – (частичка в соединении с предыдущим словом) же; (после гласной) ж; (в значении частички ка) но, бо. [Піди́-бо, купи́ хлі́ба. Принеси́-но дров].

Жевака – жува́йло, -ла, жува́ч, -ча́.

Жевание – жува́ння, жва́кання;о (животных) ремиґа́ння, -ння. Жевательный – жува́льний;о( животн.) ремиґальний. Жевать – жува́ти (жую́ , жує́ш);о животн( .) ремиґа́ти, -ґа́ю. Жеванный – жо́ваний, -а, -е.

Жезл – жеэло́, -ла́, жезл, -ла́;архиер( ., монаш.) патери́ця, -ці;гетманский( ) булава́, -ви́, бунчу́к, -ка́.

Желаемый – ба́жа́ний, жа́да́ний.

136

Російсько-український словник

Желание – бажа́ння, хоті́ння. Желанный – ба́жаний, жада́ний. Желатель – хоті́й, -ія́, охо́чий (до чо́го).

Желательный – ба́жа́ний, -а, --е;но – ба́жа́но. Желатин – желяти́на, -ни.

Желать – бажа́ти (бажа́ю, бажа́єш), хоті́ти (хо́чу, хо́чеш), зи́чити (зи́чу, зи́чиш) кому́; (предпочитать) волі́ти, -лі́ю, -лі́єш.

Желающий – охо́чий, -а, -е (до чо́го). Желвак, мед. – ґу́ля, -лі, жо́вно. Желвастый – ґу́лявий, жовнува́тий, -а, -е. Желвачек – ґу́лька, -ки, жо́венце, -ця. Желе – драглі́, -лі́в.

Железа – зало́за, -зи;грудная( ) молочні́вка, -ки. Желе́зистый– залі́зи́стий, залізува́тий, -а, -е. Желези́стый– залозува́тий, -а, -е.

Железко – залі́зце, -ця. Железная дорога – залізни́ця, -ці.

Железный завод – ру́дня, -ні.

Железнодорожник – залізни́чник, -ка.

Железнодорожный – залізни́чний, залізни́чий, -а, --е;жная ветка – залізни́чий рука́в. Железный – залі́зний, -а, -е;-ная руда – залізня́к, -ку́.

Железняк – 1) (хим.) залізня́к, -ку́; 2)бот( .) вербе́на, -ни.

Железо – залі́зо, -за;ж. ковкое – ковне́ залі́зо;ж. кровельное – дахове́ залі́зо. Железо-бетон – залі́зо-бето́н.

Железобетонный – залізобето́нний.

Железоделательный завод – ру́дня, -ні. Железоплавильный завод – гама́рня, -ні. Железопрокатный завод – штаба́рня, -ні.

Железосодержащий – залізоно́сний, -а, -е. Железоторговец – залізня́к, -ка́. Железце – залі́зце, -ця, залізя́чка, -ки.

Желкнуть – жо́вкнути, -ну, -неш, жовті́ти, -ті́ю, -ті́єш. Желоб – жо́лоб, -ба, рівчачо́к, -чка́.

Желобистый – жолобкува́тий, жолобува́тий, -а, -е. Желобить – жоло́бити, -блю, -биш;-ться – жоло́битися. Желобок – жолобо́к, -бка́, рівчачо́к, -чка́. Желобообразный – жолобува́тий, рівчакува́тий, -а, -е. Желобчатый – жоло́бчастий.

Желтение – жовті́ння, -ння. Желтенький – жовте́нький, -а, -е. Желтеть – жовті́ти, -ті́ю, -ті́єш. Желтизна – жовтина́, жовти́зна. Желтобрюх, зоол. – жовто́брюх.

Желтоватость – жовтя́вість, -вости, жовтува́тість, -тости. Желтоватый – жовтува́тий, -а, -е.

Желтоголовый – жовтоголо́вий. Желтогрудый – жовтогру́дий. Желтозелёный – жовтозеле́ний. Желток – жовто́к, -ка́. Желтокрасный – жовтогаря́чий.

Желтосливник, бот. – море́ля, жерде́ля, -лі. Желтоцвет, бот. – гори́цвіт, жовто́цвіт, -ту. Желточный – жовтко́вий, -а, -е.

Желтуха, мед. – жовтяни́ця, -ці, жовтя́чка, -ки. Желтушный – жовтяни́чний, -а, -е.

Желтый – жо́втий, -а, -е;огурец( ) жовтя́к, -ка́. Желть (краска) – жовтя́нка, -ки.

Желудиный, желудевой – жолудя́ний, жолуде́вий, -а, -е. Желудистый – жолуди́стий, -а, -е.

Желудковый – шлунко́вий, -а, -е.

137