3.6 Організація та методика обліку витрат та калькулювання за центрами відповідальності

До складу будь-якого суб’єкта господарювання входять структурні підрозділи, які визначають його організаційну структуру і виконують різні функції: майстерні, цехи, відділи, служби, відділення тощо. Їх очолюють керівники (начальники, завідуючі тощо), які несуть повну відповідальність за результати діяльності своїх підрозділів і контролюють їх.

Центр відповідальності – структурний підрозділ, за результатами діяльності якого встановлюється персональна відповідальність менеджера.

Особливості діяльності менеджерів і пов’язаної з нею відповідальності зумовлюють виокремлення чотирьох типів центрів відповідальності: центри витрат, центри доходів, центри прибутку та центри інвестицій.

Центр витрат є підрозділом підприємства, керівнк якого відповідає лише за витрати. Центри доходів – це підрозділи маркетингово-збутової діяльності, керівники яких відповідають лише за виручку від реалізації продукції, товарів і за витрати, пов’язані з їх реалізацією. Центрами прибутку називають підрозділи, керівники яких відповідають не лише за витрати, а й за фінансові результати діяльності центрів. Центр інвестицій – це підрозділ, керівник якого відповідає за витрати і результати інвестиційного процесу, а також за ефективність використання капітальних вкладень.

ІV. Тематика проходження практики з аудиту.

4.1 Планування аудиту.

Аудитор повинен планувати свою діяльність на такому рівні, щоб провести аудиторську перевірку підприємства кваліфіковано і вчасно. Як міжнародними стандартами, так і національними нормативами аудиту України визначено порядок планування аудиту.

Норматив № 9 «Планування аудиту» визначає порядок планування, розробки загального плану і програми проведення аудиту, тобто сутність планування аудиту.

Планування — це вироблення головної стратегії конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту. В плані аудиту має визначатися час проведення кожної конкретної

аудиторської процедури.

Мета планування аудиту — концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, на виявленні ланок для найретельнішої перевірки. Планування допоможе аудиторові належно організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асис­тентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яку виконують інші аудитори та фахівці інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру й виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Найважливішою складовою частиною планування аудиту є отримання аудитором інформації про стан справ на підприємстві. Докладніше про порядок отримання інформації про стан справ на підприємстві наведено в ННА № 10 «Знання бізнесу клієнта».

Планування аудиту охоплює складання загального плану очікуваних робіт і розробку аудиторської програми.

Загальний план очікуваних робіт оформляється документально, до нього додається розклад виконання кожної ланки перевірки або аудиторської процедури.

План аудиторської перевірки переглядається керівником підприємства, що сприяє підвищенню ефективності аудиту, скороченню числа аудиторських процедур. Аудитор повністю відповідає за розробку та виконання плану й програми аудиту.

Складений план аудиторської перевірки буде якісним, а визна­чений обсяг очікуваних робіт реальним, якщо аудитором буде:

- вивчено умови контракту (договору на проведення аудиту) та встановлену законом відповідальність аудитора;

- уточнено зміст звіту аудитора або іншої інформації, яку йому треба передати замовнику відповідно до укладеного договору;

- встановлено вплив на результати перевірки нових стандартів з обліку та аудиту, законів, положень, інструкцій та інших норма­тивних актів;

- виділено основні питання аудиту;

- з’ясовано умови, що потребують особливої уваги (можливість матеріальних помилок, обману тощо);

- визначено ступінь довіри системі обліку та внутрішньому аудиту підприємства;

- встановлено обсяг аудиторських доказів;

- оцінено професійну придатність внутрішніх аудиторів і можливість їх залучення до зовнішнього аудиту;

- проаналізовано доцільність залучення інших аудиторів до проведення перевірки у філіях, представництвах, відділах;

- окремлених підрозділах підприємств, що мають самостійний

баланс;

- встановлено необхідність залучення експертів.

Для підготовки плану аудиторської перевірки використовують річні звіти, інформацію про збори акціонерів (засновників), засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства (фірми), аудиторські висновки за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту, періодичні видання з питань аудиту.

Загальний план аудиту розробляється настільки докладно, щоб аудитор мав змогу на його основі підготувати програму ауди­ту. В свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежить

від розміру, виду та специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, які використовує аудитор під час перевірки.

Нормативом № 9 визначено коло питань для аналізу аудитором під час розробки загального плану. До них належать такі:

1 . Розуміння аудитором бізнесу клієнта, що включає визначення:

- основних чинників, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також його звітності, включаючи зміни, які мали місце після попереднього аудиту;

обов’язків між керівництвом підприємства.