Курсова робота

на тему

Політичне та соціально – економічне становище

Чеської Республіки в 1993- 2012 р.р.

Студента групи І-21

Відливаного Олега

План

Вступ

І розділ : Політичне становище в Чеській Республіці (1993-2012р.р. )

ІІ розділ : Зовнішня політика Чеської Республіки

ІІІ розділ : Соціально-економічний розвиток Чеської Республіки протягом 1993-2012р.

ВСТУП

Актуальність теми

Останнє десятиліття ХХ ст. стало революційним періодом в історії країн Центральної та Східної Європи. Саме в цей час у їх суспільно-політичному розвитку значну роль почав відігравати національний фактор, що призвело як до позитивних, так і до негативних політичних, соціальних та культурних наслідків. Яскравим прикладом цього процесу може слугувати історичний розвиток Чехо-Словаччини та її держав-наступниць періоду кінця 1980-х - середини 1990-х рр.

Великі перетворення, що відбулися в Чехо-Словаччині та в інших країнах Центральної та Східної Європи наприкінці 1980-х рр. зумовлені економічними та національного факторами в суспільно-політичному житті. Падіння системи державного соціалізму та розпад Чехо-Словацької федерації продемонстрували силу національного чинника у політичному житті країни. Слід підкреслити, що національний фактор у даному випадку виступив одночасно руйнівником усталених політичних утворень та творцем нових національних держав.

Процеси національного відродження, що охопили Чехію та Словаччину після «оксамитових революцій» 1989 р., з усією очевидністю доводять актуальність проблематики та її впливу на розвиток суспільств (в тому числі і українського), що входили до колишньої соціалістичної співдружності.

Об’єктом даного дослідження є політичний економічний та соціальний розвиток Чехії у новітній період.

Предметом дослідження виступає роль та значення політично-економічного фактора в суспільно-політичному житті Чехії, шляхи взаємодії Чехії з Україною.

Метою даної роботи є висвітлення ролі політико-економічного фактора у суспільно-політичному розвитку Чехії, перспектив їх розвитку та шляхів взаємодії цих країн з Україною.

Об’єкт, предмет та мета дослідження визначили такі завдання:

• розглянути розвиток політичної системи Чеської республіки;

• визначити роль та місце економічно-політичного фактора в суспільно-політичному житті Чеської республіки;

• розкрити основні сфери політичної співпраці України з Чехією;

• виявити можливості використання досвіду Чехії для здійснення демократичних перетворень в Україні.

Розділ і

Чехія як самостійна держава офіційно утворилася у 1993 р. До цього часу вся влада на-лежала представникам комуністичної партії, що надто гальмували процес економічного, політичного розвитку країни, не даючи її розвиватися в бік Демократизації. Існувала єдина держава – Чехословаччина .

Наприкінці літа і восени 1990 проходили переговори між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акта про передачу основних повноважень республікам.

У червні 1992 відбулися загальні вибори. Рух за Демократичну Словаччину одержав більшість голосів у Словаччині, а Громадянська Демократична Партія Чехії – у чеських землях. Пропозиція РЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керів-ництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і ДЗДС домовилися про розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Сло-вацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. Пропозицію провести референдум по питанню про розпускфедерації було відхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуванні в червні, уже вирішили це питання за ДЗДС. У жовтні федеральні збори пе-редали більшу частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 феде-ральні збори ЧСФР із перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення існува-ння чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє існува-ння, а її державами-спадкоємцями з 1 січня 1993 сталі Чеська Республіка (ЧР) і Слова-цька Республіка (СР) [14].

Перспектива швидкого розпаду єдиної держави чехів і словаків стала стимулом для прискорення роботи над новою конституцією Чеської Республіки. Вона повинна була зафіксувати зміни, що відбулися в країні після «оксамитової» революції. 16 грудня 1992, за півмісяця до закінчення терміну існування спільного зі словаками держави, чеська Національна рада ухвалила основний закон, що закріплював в ЧР парламентську сис-тему правління. Вищим органом законодавчої влади в Чехії став двопалатний парла-мент, що складався з палати депутатів і сенату. Національна рада ЧР до моменту вступу конституції в дію 1 січня 1993 перетворився в нижню палату парламенту, 200 депутатів якої обираються строком на 4 роки. Верхня палата була сформована тільки в кінці 1996 р., Так як палата депутатів відкинула урядовий проект створення тимчасового сенату з чеських депутатів у Федеральному зборах. Верхня палата у складі 81 сенатора обира-ється строком на 6 років і кожні два роки оновлюється на 1/3.

Главою держави є президент, що обирається строком на 5 років на спільному засіданні палат парламенту. Він скликає сесії палати депутатів і володіє правом її роз-пуску, встановлює дату виборів у палати парламенту, стверджує прем'єр-міністра і чле-нів уряду, запропонованих палатою депутатів, і приймає їх відставку, призначає ряд вищих посадових осіб у державі і т.д.

Депутати обраного в 1992 р. Національної ради продовжили свої повноваження до 1996 р. Центральною подією першого місяця політичного життя незалежної Чехії стали вибори президента в січні 1993 р. [20].

Вибори проходили на відкритому засіданні парламенту. Голосування було таємним.

Місцем проведення була нижня палата парламенту в Туновському палаці на Малій Кра-їні.

Кандидати на пост президента були такі :

кандидат правлячої коаліції: Вацлав Гавел; кандидат Лівого блоку: Марія Стіборова;

кандидат республіканців: Мирослав Сладек .

Депутати Ліберального соціального союзу спочатку не знали, кому дають свій голос і що взагалі беруть участь у виборах, але в кінці кінців усно призначили депутата Іржі Виваділа брати участь у виборах.

У виборах брали участь 200 вибірників. З 194 дійсних голосів за Вацлава Гавела було віддано 109 голосів, за Марію Стіборову 45 голосів і за Мирослава Сладека 14 голосів.

Першим президентом Чехії в першому турі був обраний Вацлав Гавел.

Вацлав Гавел приніс президентську присягу 2 лютого 1993. Перемогу 109 голосами здобув В. Гавел, його кандидатуру підтримали депутати від партій правоцентристської урядової коаліції, соціал-демократи і ліберали.

Прем єр – міністром став Вацлав Клаус .Основна увага уряду В. Клауса було зосереджено на проведенні системних перетворень в економіці, необхідних для надання їй ринкового характеру. Головним з них, безсумнівно, була приватизація. При її прове-

денні Клаус прагнув не допустити надмірного зростання соціальної напруженості і невдоволення робітників і службовців погіршенням свого положення в процесі зміни форми власності. Це йому вдалося, Чехія виявилася одним з небагатьох постсоцаліс -стичних держав Європи, де трансформація не супроводжувалася серйозними соціаль- ними конфліктами [21].

Тим не менш, ліберальні реформи , що проводилися правоцентристською коаліцією, атакож зростаюча соціальна незахищеність, випадки корупції вели до послаблення вп-ливу Громадянської демократичної партії та її партнерів по коаліції. Продовжувалася перебудова чеської партійної системи.

Процес дезінтеграції пережила Комуністична партія Чехії та Моравії, в рамках Лівого блоку посіла на виборах 1992 р. друге місце. Від неї відкололося кілька угру-повань. Одночасно спостерігалася консолідація правих і центристських партій. Так, відбулося злиття ГДП християнськими демократами, об'єднувалися партії ліберльного спрямування.

Період між виборами 1992 і 1996 років керівництво Клауса дивлося виключно свободою політичного маневру яку використовувало для підриву позиція своїх противників і кри-тиків .