10. Учнівські твори

Твір — тренувальна вправа, Сіірл,„„іааа на самостійний зв'язний виклад учнями думок і почуттів. У системі роботи над усним і писемним мовленням він займає одне з провідних місць: сприяє не лише реалізації навчальної, розвивальної, виховної функцій мови, а й підготовці школярів до активної комунікативної діяльності.

Навчити школярів компонувати твори — складний процес, який вимагає ви­роблення здатності висловлювати думки з того чи іншого приводу, вчити бачити, сприймати, відчувати й аналізувати, а ще долати психологічний бар'єр, який виникає при продукуванні образів їхньої уяви. Передумовою реалізації його є усвідомлення школярами понятійного апарату з теорії мовлення.

У роботі над творами не може бути єдиного стандарту. У ній допускається велика варіантність у підході до навчання, що пов'язана з багатьма причинами, і особливо з видовою класифікацією творів. Існування такої класифікації "допомагає нам глибше проникнути в природу словесної творчості, дібрати найдоцільніші способи її реалізації, а разом з цим і поліпшити якість та ефективність розвитку зв'язного мовлення учнів".'

Класифікація творів надзвичайно строката. Твори розподіляються за метою — навчальні й контрольні; за формою — усні і писемні; за місцем виконання — класні і домашні; за ступенем самостійності учнів у виконанні роботи — колективні й індивідуальні; за джерелами матеріалу — на лінгвістичні теми, на основі власних спостережень, на основі почутого або прочитаного, за картиною, серією малюнків, діафільмом, кінофільмом, телепередачею; за складністю — за опорними словами і словосполученнями, з додатковими завданнями; за способом викладу думок (типом мовлення) — розповідь, опис, роздум. Твір кожного з визначених видів оформляється як текст відповідного стилю.

Організовуючи навчальну мовленнєву діяльність, учитель повинен пам'ятати, що не "можна задати учневі прямо дуже великий твір на дану тему, якщо досі попередньо не вправлявся у висловленні однієї або небагатьох думок".¹ Цьому сприяє система навчальних творів.

Проводяться твори, як вимагають чинні програми, у всіх класах. Спочатку (поки учні не оволоділи елементарними уміннями складати висловлювання і потребують допомоги вчителя) робота починається з класних творів. Потім виконуються і домашні, поступово ускладнюючись з класу в клас за змістом, композицією, способом викладу думок, стильовим оформленням, жанром. Це можуть бути твори-мініатюри за опорними словами (наприклад, усна розповідь "У вихідний день" з використан­ням опорних словосполучень тато і мама, на електричці, у лісі, багато грибів); письмові відповіді на питання, що стосуються засвоюваного на уроці матеріалу (наприклад: "Чи можна вважати однаковими поняття звук і буква?"); твори з граматичними завданнями (наприклад, на уроці, присвяченому правопису прикмет­ників з суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -уват-, -юват-, описати за поданим малюнком зайченя) та ін. Такі твори проводяться при закріпленні матеріалу на уроках для формування окремих умінь: визначати тему висловлювання, його обсяг і т. п. (як у перших двох видах) або вживати певні граматичні засоби вираження змісту (як в останньому).

Особливо ефективними навчальні твори всіх видів бувають тоді, коли стають комунікативно спрямованими, використання мовних засобів у них підпорядкову­ється реалізації відповідної мети. У роботі над будь-яким твором велике значення має усвідомлення учнями ситуації спілкування. Орієнтація в ній дає можливість осмислити тему висловлювання, окреслити обсяг змісту, зібрати й систематизувати необхідний матеріал, обрати тип мовлення, скласти план викладу. Все це впливає на відбір мовних засобів, необхідних для розкриття теми.

Залежно від типу мовлення кожен твір характеризується відповідною послі­довністю у викладі думок. Розповідь здебільшого розгортає події в динаміці (по­чаток розгортання дії, кульмінація, завершення). Тому складові частини її перебу­вають в темпоральних (часових) відношеннях. Опис розкриває ознаки предмета, відібрані залежно від завдання висловлювання, задуму автора (загальне враження

від об'єкта, оцінка окремих його частин). Текст опису — констатуюче мовлення. Між структурними елементами його існують атрибутивні (означальні) відношен­ня. Роздум встановлює казуальні (причинно-наслідкові) відношення між фактами і явищами. Внутрішній і логічний зміст роздуму визначає його мовну організацію і відношення між компонентами (теза, аргументуюча частина, висновок).

У мовній практиці "чисті" описи, розповіді, роздуми зустрічаються рідко. Вони взаємно доповнюють один одного. Однак спочатку школярі вчаться складати твори кожного типу, бо тільки за таких умов можна зрозуміти їх специфіку.

Підготовка до написання твору будь-якого виду проводиться заздалегідь і в різних аспектах. Попередньо вчитель визначає тему твору, разом з учнями аналізує її, складає орієнтовний план, потім організовує роботу по збору матеріалу. При цьому показує, як потрібно використовувати зібраний матеріал за вивченою чи прочитаною літературою, за власними спостереженнями, на матеріалі життєвого досвіду, за картиною, кінофільмом тощо.

Особливо ефективним є колективне компонування твору, що проводиться на початковому етапі навчання. Для такої діяльності обирається тема, розкриття якої не вимагає від учня суб'єктивної оцінки зображуваного.

На спеціальному уроці з розвитку зв'язного мовлення проводиться колективна робота над елементарним твором-роздумом "Чому школяреві потрібен режим". Після оголошення теми і мети уроку (навчитися правильно у відповідній послідовності будувати твір-роздум) потрібно проаналізувати назву твору, оскільки у практичній діяльності часто доводиться саме за формулюванням заголовка усвідомлювати тему. Далі можна провести бесіду

Усним складанням тексту завершується колективна діяльність репродуктив­ного типу по підготовці висловлювання типу роздуму. Оскільки зв'язність мовлення досягає свого закінчення в писемному мовленні, на другому (спареному) уроці необхідно провести самостійну роботу учнів над письмовим твором.

Для збагачення словникового запасу школярів і запобігання невиправданого копіювання ними вже складеного усного висловлювання можна продемонструвати кадри з фільму "У добі — 24 години" та серію ілюстрацій на цю ж тему. Послідовному викладу матеріалу сприятиме підготовлений учителем орієнтовний план: 1. Кожній справі — свій час. 2. Значення режиму в нашому житті. 3. Режим потрібен усім.

Перед текстуальним оформленням кожного пункту плану потрібно нагадати учням, що твір спочатку необхідно писати в чернетці, дотримуючись червоного рядка, уникаючи частого повтору одних і тих же слів та ін. Після відповідного редагування текст переписується.

Перші варіанти творів перевіряються або вчителем, або самими учнями, які в процесі взаємоперевірки виправляють помилки чи дають поради один одному про те, як краще відредагувати текст. Це розвиває у школярів мовне чуття, критичне ставлення до власного і чужого тексту і тим самим сприяє розвиткові культури мовлення.

Проведення колективного навчання творів виправдане на відповідному етапі ро­боти, що вимагає ознайомлення дітей з елементарною технікою побудови тексту. Інди­відуальне компонування творів дає більші можливості для реалізації уміння школярів зв'язно висловлювати свої думки усно і письмово в різних мовленнєвих ситуаціях.

Способом формування мовленнєвих умінь можуть бути не лише тренувальні вправи, перекази і твори, а й існуючі в реальній мовленнєвій шкільній практиці різноманітні жанри висловлювань. Тому шкільною програмою передбачено такі висловлювання:

1. розповідь про себе або про випадок з свого життя, про рідних, друзів, цікаві зустрічі, про побачене й почуте, подорожі;

2. відгуки про твори мистецтва (зокрема й художньої літератури);

3. відгук про науково-популярну статтю чи книгу;

4. відповідь на уроці чи на екзамені;

5. повідомлення на занятті лінгвістичного (чи іншого) гуртка;

6. звіт про виконану роботу;

7. виступ на зборах;

8. щоденник життя і спостережень;

9. привітання;

10. тези, конспект статті чи висловлювання, сприйнятого на слух;

11. протокол, автобіографія, заява, доручення, розписка, план роботи, оголошення

12. переклад тощо.

Твори, які учні складають у школі, можна оформлювати у вигляді конкретній мовленнєвих жанрів. Тоді робота з розвитку зв'язного мовлення набуде більшо^: практичної спрямованості, стане вмотивованішою і по-справжньому цікавою для дітей