16) Запліднення, патологія при заплідненні

Заплі́днення (сингамія) — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) рослинних і тваринних організмів, що лежить в основі статевого розмноження. Внаслідок запліднення утворюється зигота, яка дає початок новому організмові.Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття клітин з різною спадковістю при статевому розмноженні утворюється більш життєздатне потомство, ніж при нестатевому розмноженні. У покритонасінних відбувається подвійне запліднення, що забезпечує утворення зародка та запасу поживних речовин.

Розрізняють зовнішнє заплідення, при якому злиття гамет відбувається поза тілом самки, і внутрішнє заплідення, при якому гамети зливаються у тілі самки. Зовнішнє запліднення спостерігається у багатьох безхребетних, риб, безхвостих земноводних, які відкладають статеві продукти у навколишнє середовище. Запліднення у цих тварин, а також розвиток зиготи залежить від умов середовища. У тварин із внутрішнім заплідненням (переважно наземних тварин) є спеціальні придаткові статеві органи для переносу сперми з тіла самців у тіло самок. Цей процес потребує узгодження дій самця і самки, і тому у тварин виробилися складні форми поведінки (статеві інстинкти), які забезпечують цю узгодженість. Заплідення відбувається в результаті активного руху сперматозоїда до яйцеклітини, завдяки речовинам, що виділяються гаметами. При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин, що мають одинарний набір хромосом, відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для соматичних клітин організму. У бактерій, синьо-зелених водоростей та деяких грибів типового статевого процесу немає.

АНТЕНАТАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ — патологія зародка та плода, що виникає в антенатальний перiод — вiд моменту заплiднення яйцеклiтини до початку пологiв.

Причини А.п. подiляють на ендогеннi та екзогеннi. До ендогенних належать зміни спадкових структур статевих клiтин батькiв, спонтаннi та iндукованi мутацiї у заплiдненiй яйцеклiтинi; ендокриннi захворювання вагiтної, напр. при цукровому дiабетi можуть формуватися вади розвитку ЦНС, м’язiв, скелета, серцево-судинної системи плода; вiк батькiв старше 35–40 рокiв (у зв’язку із згасанням репродуктивних функцiй підвищується частота народження дiтей з вадами розвитку, хромосомними захворюваннями); iмунологічна несумiснiсть вагiтної та плода.

----------------------------------------------------------------------------------------------

17) Цитоплазматична спадковість, її використання

Спадковість цитоплазматична (позаядерна, нехромосомна, плазматична), спадкоємність матеріальних структур і функціональних властивостей організму, які визначаються і передаються чинниками, розташованими в цитоплазмі . Сукупність цих чинників — плазмагенов, або позаядерних генів, складає плазмон (подібно до того, як сукупність хромосомних генів — геном ). Плазмагени знаходяться в органелах клітки, що самовідтворюються, — мітохондріях іпластидах (у тому числі хлоропластах і ін.). Вказівкою на існування Н. ц. служать, перш за все, спостережувані при схрещуваннях відхилення від розщеплювань ознак, очікуваних на основі Менделя законів . Цитоплазматичні елементи, плазмагени, що несуть, розщеплюються по дочернім кліткам безладно, а не закономірно, як гени, локалізовані в хромосомах. Плазмагени передаються головним чином через жіночу статеву клітку (яйцеклітину), оскільки чоловіча статева клітка (спермій) майже не містить цитоплазми (що проте, не виключає передачі плазмагенов через чоловічі гамети). Тому вивчення Н. ц. ведеться з використанням спеціальних схем схрещування, при яких даний організм (або група) використовується і як материнська, і як батьківська форма (реципрокноє схрещування). В рослин і тварин відмінності, обумовлені Н. ц., зводяться в основному до переважання материнських ознак і прояву визначеного фенотипапри одному напрямі схрещування і його втраті при іншому. Цитоплазматична чоловіча стерильність (ЦМС), що передається по жіночій лінії, широко використовується для здобуття гетерозісних гібридних форм, головним чином кукурудзи, а також деяких ін. з.-х.(сільськогосподарський) рослин. Ін.(Древн) метод дослідження Н. ц. — «пересадка» ядра з однієї клітки в іншу. Від Н. ц. слід відрізняти так звану інфекційну спадковість, тобто передачу через цитоплазму симбіотичних або слабо хвороботворних часток (вірусів типа сигма, виявлених в дрозофіли або приголомшуючих пластиди, ріккетсиеподобних часток типа каппа, знайдених в парамеций, і ін.), що саморазмножающихся, які не є нормальними компонентамі клітки, необхідними для її життєдіяльності (див. Лізогенія, Епісоми ). У всіх вивчених випадках плазмагени в хімічному відношенні є ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота), виявленою в багатьох органоїдах, що самовідтворюються (кількість її може досягати декількох десятків відсотків від всієї клітинної ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота)). Певна міра генетичної автономії, властива носіям плазмагенов, поєднується з контролем над ними з боку хромосомних генів. Встановлено, що деякі мутації пластид викликаються ядерними генами, контролюючими частково і функціонування пластид. Показано також, що кількість ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота) в мітохондріях недостатньо для того, щоб нести всю інформацію про їх функції і будову; т. о., і структура мітохондрій, принаймні частково, визначається геномом. Ядерні і позаядерні гени можуть взаємодіяти і при реалізації фенотипа

---------------------------------------------------------------------------------------------

18) Основні положення робіт І.Менделя

Грегор Менедель, монах – августинець, в середині 19 сторіччя зайнявся питанням спадковості. Він провів серію експериментів по схрещуванні різних видів гороху, спостерігаючи, як їх властивості передаються нащадкам. Таким чином, він застосував гібридологічний метод досліджень. На відміну від своїх попередників, він чітко визначав умови експерименту: серед багатьох ознак він спочатку виділив одну (моногібридне схрещування), потім дві (дигібридне схрещування) і більше (полігі бридне схрещування) ознак.

Спочатку Мендель схрещував горох гладкий з горохом зморшкуватим. В першому поколінні всі горошини були гладкими. В результаті цього досліду Мендель вивів свій перший закон – закон домінування або закон одноманітності гібридів першого покоління: гібриди першого покоління при схрещуванні гомозиготних батьківських форм одноманітні за генотипом та фенотипом.

Після схрещування гібридів першого покоління відбулося розщеплення, і в нащадків спостерігалися ознаки і гладкої форми горошин, і зморшкуватої, при чому зморшкувату форму мала приблизно ¼ частина отриманих нащадків.

В результаті Менделем був встановлений другий закон - закон розщеплення ознак: при схрещуванні гібридів І покоління(гетерозигот Аа) у нащадків спостерігається розщеплення по фенотипу 3:1.

Ознака, яка в присутності іншої, завжди проявляється – домінантна, а та, що не проявляється – рецесивна.

У подальших дослідах Г. Мендель ускладнив умови проведення, і проводив досліди з рослинами, які відрізнялися за двома ознаками – формою і кольором горошин. В результаті цих досліджень, при схрещуванні чистих ліній рослин, в гібридів І покоління спостерігалась одноманітність, після схрещування гібридів – розщеплення ознак.

На підставі одержаних результатів Г. Мендель сформулював свій третій закон – закон незалежного комбінування станів ознак: при дигібридному чи полігібридному схрещуванні розщеплення станів кожної ознаки у нащадків відбувається незалежно від інших.

Згодом закони спадковості, встановлені Менделем, сприйняли науковці різних країн, а ретельні дослідження довели їх універсальний характер.

-----------------------------------------------------------------------------------------------