1.2. Класифікація підстав припинення договору довічного утримання (догляду).

Цивільне законодавство у статті 755 ЦК України передбачає випадки припинення договору довічного утримання. [5;434] Відповідно до цього договір довічного утримання може бути припинений :

1. на підставі рішення суду, на вимогу :

• відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання своїх обов’язків, незалежно від його вини (не завжди призводить до припинення договору). До них можуть належати інвалідність самого набувача, переїзд в іншу місцевість і відмова відчужувача змінити місце проживання, неможливість виконувати свої обов’язки внаслідок погірше-ння майнового стану набувача тощо. В такому разі залежно від тривалості утримання суд може зберегти за набувачем право власності на частину майна. Ця підстава для розірвання договору пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків за договором довічного утримання. При цьому для притягнення набувача до відповідальності необхідними елементами складу цивільного правопорушення є: наявність заподіяної відчужувачеві шкоди; протиправність дій набувача, що виявляється у невиконанні чи неналежному виконання договору; причинний зв'язок між вказаними елементами. [6]

• набувача тільки у тому випадку, коли через не залежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати відчужувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. За таких обставин суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором (статті 755—756 ЦК).

2. внаслідок смерті :

-відчужувача (осіб, які отримували утримання). Якщо право на одержання утримання мали кілька осіб, то в разі смерті однієї з них договір припиняється щодо особи, яка померла.

- набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи — набувача . Безпосереднім юридичним фактом припинення договору буде відмова спадкоємців набувача прийняти спадщину або закінчення терміну для прийняття спадщини. Адже дія договору не припиняється зі смертю набувача а його права та обов’язки переходять до спадкоємців за заповітом чи за законом. Однак якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передано за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (ст. 758 ЦК);

На думку Круглової А. Є, при вирішенні спорів про розірвання договору довічного утримання (догляду), суди повинні детально досліджувати власне причини неналежного виконання правочину і давати їм правильну юридичну кваліфікацію. Часто трапляється так, що відчужувач, через особисті конфлікти, відмовляється приймати належне виконання, запропоноване набувачем, аргументуючи це його низько якістю, хоча, як правило, достатніх підстав для цього немає. В законодавстві така ситуація отримала назву «прострочення кредитора». Прострочення відчужувача матиме місце також у разі, якщо він змінив своє місце проживання і не повідомив про це набувача, в наслідок чого останній не міг виконувати свої обов’язки. Згідно з частини 2 статті 613 ЦКУ, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Це означає, що набувач не надаватиме утримання та (або) догляд протягом строку, коли відчужувач відмовляється приймати належне виконання зобов’язання, запропоноване набувачем. При цьому останній не буде нести цивільно - правову відповідальність, якщо він доведе, що пропонував належне виконання, оскільки закон дає відстрочку на період, протягом якого відчужувач відмовлявся приймати таке виконання. Слід зазначити, що такі відстрочення, враховуючи те, що договір довічного утримання (догляду) укладається на строк життя відчужувача, мають, найімовірніше, характер призупинення виконання набувачем своїх обов’язків.Іноді, коли відчужувач з певних причин виїжджає на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, набувач не може надавати утримання та (або) догляд в передбаченому договором обсязі і як правило через деякий час відчужувач подає позов про розірвання договору довічного утримання (догляду), через те, що він не виконується належним чином. Виникає питання, як у цьому разі вчинити набувачеві? Тому необхідно звернути особливу увагу на таку істотну умову договору, як місце його виконання. [7]

Як правило, за договором довічного утримання (догляду) передається у власність нерухоме майно. Місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі, якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі довічного утримання (догляду), то виконання провадиться: за зобов’язанням про передання нерухомого майна, до яких і належить договір довічного утримання (догляду) – за місцезнаходженням майна. Таким чином, виникає ситуація, коли відчужувач проживає поза місцем виконання зобов’язань і договір довічного утримання (догляду) неможливо виконувати. У такому разі у набувача є два шляхи захистити свої права.

По-перше, набувач може вимагати припинення договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з неможливістю його виконання (стаття 607 ЦКУ) і відшкодування витрат, понесених наутримання та (або) догляд .

По-друге, набувач може вимагати зміни договору довічного утримання (догляду) за статтею 652 ЦКУ, згідно з якою у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

а) у момент складання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

б) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

в) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

г) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Безумовно, переїзд відчужувача на постійне проживання до іншого населеного пункту є істотною зміною обставин, тому, як правило, при укладенні договору набувач не може передбачити такої зміни і не може усунути її причини. Безперечно, виконання договору довічного утримання (догляду), коли відчужувач переїжджає на нове місце проживання, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б набувача того, на що він розраховував при укладенні договору, крім цього ризик зміни обставин не несе набувач. Таким чином, за цих умов є всі підстави для того, щоб вимагати в судовому порядку зміни договору довічного утримання (догляду). [8]

Отже, в цьому разі слід вимагати зміни матеріального забезпечення на грошове в розмірі грошової оцінки матеріального забезпечення.чинне законодавство достатньою мірою захищає набувача від можливих зловживань з боку відчужувача.

Настання смерті відчужувача майна є умовою припинення договору довічного утримання незалежно від строку надання утримання(догляду). Тобто,коли особа померла, відразу після укладення договору довічного утримання, чи у момент, коли за вартістю обсяг надаваної допомоги досяг вартості майна немає значення всі зобов’язання набувача припиняються лише після смерті відчужувача. Це, у свою чергу, захищає інтереси відчужувача, забезпечуючи гарантію на надання йому зі сторони набувача належного утримання (догляду). [9]