42. Головні принципи класифікування народжів світу

Класифікація етносів — поділ етносів світу у змістові групи залежно від тих чи інших характеристик, параметрів (критеріїв) цього виду людей. Критерії класифікації виходять із сукупності антропологічних ознак, спільного проживання на одній або кількох територіях, типу етнічної спільності, загальних особливостей побуту і культури, спільної історичної долі, мовної спорідненості тощо. Згідно з цим підходом усі народи можна розмежувати за такими головними класифікаціями: географічною, расовою (антропологічною), етнічною, мовною (лінгвістичною), релігійною

43.Коротка морфологічна характеристика основних расових груп.

Коротка морфологічна характеристика основних расових груп. Расові класифікації мають в основі ієрархічний принцип. Великі людські популяції поділяються на малі раси і антропологічні типи. Зокрема виділяють три великі раси: європеоїдну, монголоїдну і негроїдну. Вони поділяються на малі раси, яких нараховується від 20 до 40. В європеоїдній расі можна виділити від 5 до 10 малих рас та велику кількість антропологічних типів. Європеїдна ("біла") раса населяє всю Європу, переважає у Західній Азії та Північній Америці. Європеїди мають світлу (рожеву або смаглу) шкіру, вузький ніс, що стирчить, м'яке, часто хвилясте волосся. У чоловіків пишно ростуть борода та вуса. Негроїди (люди "чорної" раси) мають темну, по більшості шоколадно-коричневу шкіру, курчаве чорне волосся, карі очі, широкий ніс та товсті губи, майже нерозвинуту бороду. Представники монголоїдної ("жовтої") раси звичайно мають жовтувату шкіру (іноді світлу, матову, іноді більш темну), туге (жорстке), пряме чорне волосся, плескате обличчя з вилицями, що стирчать, ніс з низьким переніссям.

44.Раси , психіка , культура.

Вже принаймні у XVIII ст. робилися перші спроби довести наявність різких расових відмінностей у психіці людей. Нагадаємо, що К. Лінней писав про те, що європейській людині властиві дотепність та винахідливість, азійській — жорстокість, меланхолійність, упертість та скупість, африканській — злість, хит­рість, лінощі та байдужість. Отже, він наділяв монголоїдів та негрої­дів негативними рисами вдачі та поведінки.

Протилежних поглядів дотримувався Ч. Дарвін, який беззасте­режно визнавав психічну рівноцінність рас, підкреслюючи, що “го­ловні вияви (емоції),, властиві людині, однакові в усьому світі.” Торкаючись питання про особливості психіки народів, які перебу­вали на низькому рівні соціально-економічного й культурного розвитку, він писав: “Жителі Вогненної Землі вважаються одним із найнижчих народів, утім я мав можливість постійно дивуватися трьом із тих туземців, котрі були взяті на борт корабля “Бігль”, провели кілька років в Англії й розмовляли трохи по-англійськи, — наскільки вони схожі на нас вдачею та більшістю наших розумових особливостей”. Високо оцінюючи здібності темношкірих народів, Дарвін гнівно засуджував “тупих і розпусних” рабовласників, котрих називав “породженням пекла”.

Погляди цих двох визначних учених-біологів відбивають два принципово різних підходи до проблеми взаємозв’язку між расови­ми та психічними особливостями людей. Нагадаємо, що “психо­расизм” тривалий час залишався досить поширеним різновидом “наукового расизму”.

Після закінчення Другої світової війни в американській науковій літературі з’явилися праці, автори яких доводили природжені інте­лектуальні переваги представників “білих” рас на підставі так званих тестів інтелекту (IQ), що буцімто об’єктивно (у балах) оцінюють розумові та психічні здібності особи. Справді, тестування негрів, індіанців та білих американців показало, що в останніх “коефіцієнт інтелекту” трохи вищий. Однак уважне ознайомлення з умовами цих експериментів засвідчило, що вони здебільшого проводилися без урахування соціальних чинників — життєвих умов, освітнього рівня, виховання тощо. Крім того, самі тести, складені на засадах євро­пейської культури, малозрозумілі для представників інших расових груп і аж ніяк не могли слугувати об’єктивним критерієм інтелекту­альних здібностей усього етносу чи раси.