27.Перші представники роду Ното на Землі. Ното habilis

Homo habilis були першими істотами на Землі, які перейшли до систематичного виготовлення штучних знарядь із каменя, кістки та інших матеріалів. Ці знаряддя належать до олдувайськоі, або олдо- ванської, археологічної культури, носії якої жили 2,5— 1,5 млн років тому.

Характерною рисою олдувайської культури є наявність базових стоянок, де члени первісних колективів ділили між собою їжу, виготовляли знаряддя праці. Більшість розкопаних стоянок були розташовані поблизу джерел питної води. На думку Дж. Кларка, це пояснюється кількома обставинами, а саме: відсутністю засобів для транспортування і збереження води; сприятливішими умовами полювання, оскільки тварини також трималися біля води; необхід­ністю постійно вгамовувати спрагу, викликану регулярним уживан­ням сирого м’яса. Крім того, густий рослинний покрив на берегах водоймищ захищав Homo habilis від спеки та хижаків. На одній із стоянок у першому шарі Олдувайськоі* ущелини виявлені сліди найдавнішого житла — майже чотириметрове у діаметрі коло із каменів, що колись підтримували гілки, на яких трималася хижина. Ці необроблені камені — манупорти — також могли слугувати для захисту їстівних припасів під час нападів хижаків. Цікаво, що навіть шимпанзе намагається захиститися від леопардів, кидаючи палиці або каміння.

28. Архантроп- найдавніша людина

Приблизно 1,5 млн років тому на земній кулі з'яви­лися перші "справжні" люди — архантропи (від грец. агсЬаіоз — давній та апіЬгороз — людина).

Важливим осередком формування людей була Східна Африка, де в 1960 р. в другому (нижньоплейстоценовому) шарі Олдувайської ущелини ЛьюїсЛікі виявив мозковий череп так званого олдувайського пітекантропа разом із грубими кам'яними знаряддями. Місткість його порожнини складала приблизно 1000 см³, тобто була значно вищою, ніж у Ното ЬаЬіііз. Згодом у цьому ж місці була знайдена й нижня щелепа (№ 730), визначальною рисою якої є наявність помірно розвинутого підборідного виступу — морфологічної особ­ливості, властивої людям сучасного фізичного типу. Велике наукове значення мало відкриття Р. Лікі на західному березі о. Туркана (стоянка Наріокомате III).

29. Неандертальська людина : історія дослідження

Неандерталець, людина неандертальська (Homo neanderthalensis) — викопний вид людини верхнього плейстоцену, що населяв Європу й західну Азію у 230,000-27,000 роках до н. е. Ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів. Жили під час епохи мустьє. Людина середнього палеоліту в Європі — це палеоантроп, якого раніше ототожнювали з неандертальцем. Але антропологічні дослідження останнього років показали, що до палеоантропів відносяться не тільки неандертальці, але й багато хто інші, більше розвинені, витончені, територіально особливі. Усередині групи палеоантропів є певні антропологічні розходження, які з'являються дуже рано. Палеоантропологічні знахідки часу рисс-вюрмського інтергляціала ще не диференційовані, а знахідки раннього Вюрма — уже спеціалізовані. Саме наприкінці останнього інтергляціала й на початку Вюрма почався, процес — спочатку дуже повільний — розвитку Homo sapiens і виділення расових груп та антропологічних типів. Більшість кістяків, пов'язаних з мустьєрськими знахідками, описуються як приналежним неандертальцям. Неандертальці були низькорослі, або середнього зросту люди (в середньому зріст був 165 сантиметрів), сильні, масивної статури, з великими головами. Неандертальці були добре пристосовані до холоду. Немає ніяких відомостей про колір їхньої шкіри або волосся. Обсяг мозку в неандертальців не менше, але більше, ніж у сучасної людини (обсяг мозку на 10% більше середньої сучасної людини). В структурі мозку слабко виражені лобові частки мозку. Згідно з дослідженнями інституту еволюційної антропології Макса Планка (Лейпциг) менший, порівняно із сучасною людиною, розвиток лобних та скроневих частин мозку неандертальців міг бути причиною слабшого розвитку в них соціальних навичок та мови ^[1]. Форма черепа подовжена, зі специфічним виступом на потилиці. Загальні риси неандертальця як типу: відсутність підборідного виступу, надочні дуги, що виступають, низький сплощений череп, потиличний виступ. Поява цих «неандертальських» рис у Європі можливо вказуває на схрещування популяцій на всьому континенті, що приводило до того, що мутації або генетично сприятливі адаптації переносилися й зростали.

Але не всі розходження між неандертальцями мали генетичний, стадіальний характер. Частина з них носила расовий характер. Серед європейських неандертальців виділяється група Шапель, або «класичні неандертальці», з масивним кістяком, дуже великим головним мозком і рядом ознак морфологічної спеціалізації. Інша група — Ерингсдорф — менш спеціалізована, з більш високим зводом черепа, менш розвиненим надочним валиком, прогресивнішою будовою мозку. Ця група зближається з палестинськими палеоантропами, але поступається їм у близькості до сучасної людини — кроманьйонця.

У період зникнення неандертальців (їхні залишки у печерах датуються 38000-27000 рр до РХ) знайдено дуже багато померлих дітей, що вказує на раптовий ріст дитячої смертності, або на зміну середовища, що мала катастрофічні наслідки — зникнення цілої нації дорослих і дітей.

Жили від 300—250 до, за останніми даними, 24 тис. років тому (в період великих кліматичних коливань)

Об'єм мозку — 1100—1700 см³.

Череп великий, з масивними надбровними валиками, обличчя прогнатичне (лицева частина черепа сильно виступає вперед), з масивною щелепою

Одним із перших доказів існування неандертальців були знайдені у Неандерталі (Німеччина) фрагменти скелету істоти, подібної до людини, але кремезнішої статури та з масивними надбровними валиками. Була це, без сумніву, істота людиноподібна, але так відмінна від сучасної людини, що її було визнано за первісну людину.

Неандертальці займалися збиральництвом і мисливством. Мешкали вони невеликими кровноспорідненими спільнотами з 2-4 сімей, у яких існував чіткий статевий і віковий розподіл праці: чоловіки полювали, жінки вели домашнє господарство, берегли вогнище, доглядали дітей

Неандертальці вже ховали своїх померлих. В ґроті Ля-Шапель-о-Сен (La Chapelle-aux-Saints, Франція) знайшли неглибоке поховання зі скелетом в ембріональнійпозиції, вкритим червоною охрою. Поруч із тілом були залишені знаряддя, квіти, яйця і м'ясо, що свідчить про початок віри в загробне життя й про існуванняреліґійно-маґічної практики.

Відомі численні антропологічні стоянки неандертальців у Європі, Азії та Африці

Культура європейської гілки неандертальців в археології відома як мустьєрська

Незважаючи на виразний еволюційний прогрес неандертальців, досі не усталений їх зв'язок із людиною розумною

Одна з гіпотез щодо зникнення неандертальців стверджує, що вони не витримали конкуренції з боку людини розумної